ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2025Справа № 910/4865/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АнВа"
до Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій
про стягнення 416 347,98 грн
Представники сторін: не викликалися
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АнВа" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - Управління ДСНС) 416 347,98 грн безпідставно набутих коштів.
В обґрунтування позовних вимог Товариство посилається на безпідставне отримання Управління ДСНС як бенефіціаром за банківською гарантією від 02.09.2024 №115674/GL-97/79 грошових коштів у сумі 416 347,98 грн, сплачених за вимогою останнього гарантом - Акціонерним товариством "Альтбанк" (далі - АТ "Альтбанк"), за відсутності настання гарантійного випадку (порушення позивачем зобов'язання, забезпеченого гарантією), у зв'язку з чим грошові кошти у вказаній сумі набуті Відповідачем без достатньої правової підстави та підлягають поверненню згідно статті 1212 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/4865/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
07.05.2025 через загальний відділ діловодства суду від Управління ДСНС надійшов відзив, в якому останнє просило суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Товариством несвоєчасно поставлено товар за договором №272 від 05.09.2024, що виключає можливість повернення забезпечення виконання договору. Також відповідач вказав про ненадання позивачем належних доказів повідомлення його про настання форс-мажорних обставин, а тому останній не може посилатися на вказані обставини.
15.05.2025 через систему "Електронний суд" Товариство подало відповідь на відзив, в яких не погодилося із запереченнями відповідача, з огляду на те, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору. Невиконання договору та несвоєчасне виконання договору є різними поняттями. Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконання є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
20.06.2025 через систему "Електронний суд" Товариство подало додаткові письмові пояснення, в яких позивач просив задовольнити позов з підстав, надавши докази надіслання повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин.
Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Товариства обґрунтованими.
05.09.2024 між Управлінням ДСНС (за текстом договору - Замовник) та Товариством (за текстом договору - Постачальник) було укладено договір №272, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується у 2024 році поставити у власність Замовнику Рюкзак індивідуальний (згідно з ДК 021:2015 код 18930000-7 Мішки макети) (далі - Продукція) в кількості, комплектації та якості згідно із специфікацією па Продукцію до Договору (Додаток №1 до Договору, далі - Специфікація), що є невід'ємною частиною Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Продукцію на умовах цього Договору.
Закупівля Продукції здійснюється відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" зі змінами (пункт 1.2. Договору).
Згідно з пунктом 2.1. цього правочину ціна Договору становить 13 878 266,10 грн (разом із ПДВ) відповідно до тендерної пропозиції ідентифікатора закупівлі UA 2024-08-01-009536-а та Специфікації.
За умовами пункту 3.1. Договору Постачальник здійснює поставку та відвантаження Продукції Замовнику на територію УЗ ОРС ЦЗ ДСПС України за адресою: місто Київ, вулиця Бережанська, 7 (далі - місце поставки Продукції) та несе всі витрати та ризики, пов'язані з її доставкою до місця поставки Продукції, включаючи оплату відповідних податків і інших зборів.
Пунктом 3.2. Договору встановлено, що Продукція має бути поставлена Замовнику у повному обсязі до 30.11.2024 включно. За погодженням Сторін допускається дострокова поставка Продукції окремими партіями або Продукції у повному обсязі, про шо Постачальник повинен повідомити Замовника письмово за три робочих дні та узгодити дату поставки.
Датою виконання Постачальником зобов'язань щодо поставки Продукції є дата підписання Замовником акту приймання-передачі Продукції та видаткової накладної за Договором (пункт 3.5. Договору).
За умовами пункту 5.5. Договору приймання - передача Продукції здійснюється після перевірки якості та кількості Продукції.
Продукція, що не відповідає вимогам Специфікації, прийманню-передачі не підлягає (пункт 5.28. Договору).
Відповідно до пункту 5.34. Договору постачання Постачальником та приймання Замовником кожної партії Продукції за Договором здійснюється в місці постачання Продукції у присутності представників Сторін та оформляється актом приймання-передачі Продукції за затвердженою Сторонами формою (Додаток №3 до Договору).
За змістом пункту 5.39. Договору Продукція вважається прийнятою після підписання Сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі Продукції.
Положеннями пункту 13.1. Договору передбачено, що Постачальник забезпечує виконання своїх зобов'язань за Договором у розмірі 3% від суми Договору гарантією від 02.09.2024 №115674/GL-97/79, виданою АТ "Альтбанк", на суму 416 347,98 грн.
У відповідності до пункту 13.2. Договору Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю протягом 5 (п'яти) робочих днів:
1) після виконання Постачальником цього Договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених пунктом 21 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.
Замовник не повертає забезпечення виконання Договору у разі, якщо Постачальник не виконав умови Договору (пункт 13.3. Договору).
Крім цього, на виконання умов розділу 13 Договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором, Товариством в рамках договору про надання гарантій №115674/GL-97 від 16/02/2024 було надано електронну банківську гарантію №115674/GL-97/79 від 02.09.2024, за умовами пункту 3 якої гарант (АТ "Альтбанк") безвідклично зобов'язався сплатити бенефіціару (Управління ДСНС) суму гарантії у розмірі 416 347,98 грн протягом 5 робочих днів після дня отримання гарантом письмової вимоги бенефіціара про сплату суму гарантії.
02.09.2024 згідно вказаною Гарантією Товариством на своєму рахунку, відкритому у ТА "Альтбанк" (гарант), розміщено грошові кошти у розмірі 416 347,98 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3129 від 02.09.2024.
Також між Сторонами було підписано та скріплено печатками Специфікацію до Договору, за умовами якої Товариство зобов'язалося поставити Управлінню ДСНС товар (Рюкзак індивідуальний (згідно з ДК 021:2015 код 18930000-7 Мішки макети), у кількості 4205 шт., загальною вартістю 13 878 266,10 грн (разом із ПДВ).
20.12.2024 Товариство поставило Управлінню ДСНС обумовлену Договором Продукцію на загальну суму 13 878 266,10 грн (разом із ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №291 від 20.12.2024 та актом приймання-передачі №291/1 від 20.12.2024, які були підписані уповноваженими представниками сторін без жодних претензій та/або зауважень.
Управління ДСНС звернулося до АТ "Альтбанк" з листом №7601-3926/760475 від 02.12.2024, в якому просило у зв'язку з неналежним виконанням Товариством зобов'язань за Договором №272 від 05.09.2024 сплатити суму гарантії у розмірі 416 347,98 грн.
Вищезазначена вимога була задоволена шляхом перерахування коштів у розмірі 416347,98 грн на користь відповідача, що підтверджується платіжною інструкцією банку №35514 від 12.12.2024.
Вважаючи неправомірною вимогу Управління ДСНС про перерахування суми банківської гарантії, Товариство звернулося до відповідача з вимогою №115 від 11.03.2025, в якій просило повернути суму забезпечення виконання Договору у розмірі 416 347,98 грн.
Листом №76 01-788/76 0350 від 12.03.2025 Управління ДСНС відмовило у повернення суми банківської гарантії у зв'язку із несвоєчасним переданням товару за Договором.
Незважаючи на виконання позивачем умов Договору, відповідач набув грошові у розмірі банківської гарантії та відмовився повернути їх у добровільному порядку, у зв'язку з чим Товариство звернулося з даним позовом до суду про стягнення з Управління ДСНС 416347,98 грн безпідставно набутих коштів.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору №272 від 05.09.2024, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містяться також і в статті 265 ГК України.
Отже, укладення Управлінням ДСНС та Товариством договору поставки №272 від 05.09.2024 було спрямоване на своєчасне передання останнім товару та одночасного обов'язку відповідача по здійсненню його оплати.
У той же час, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина 1 статті 546 ЦК України).
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (частина 2 статті 546 ЦК України).
У відповідності до частини 1 статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.
Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Частинами першою, третьою статті 563 ЦК України унормовано, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Як передбачено частиною другою статті 564 ЦК України, гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Відповідно до частин першої, третьої статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника; повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
Тлумачення наведених законодавчих положень таким чином, що гарант повинен перевірити, чи дійсно принципал порушив основне зобов'язання, і що він має платити виключно в разі, якщо бенефіціар довів гаранту порушення основного зобов'язання принципалом, тобто те, що основне зобов'язання не припинено виконанням, унеможливлює застосування імперативних законодавчих положень про те, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання, зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання, та про те, що повторна вимога кредитора, одержана гарантом після повідомлення кредитора про недійсність або припинення основного зобов'язання, підлягає задоволенню. Іншими словами, таке розуміння законодавства призводить до врахування одних законодавчих положень і до ігнорування інших.
Законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20.
Як було раніше встановлено судом, Положеннями пункту 13.1. Договору передбачено, що Постачальник забезпечує виконання своїх зобов'язань за Договором у розмірі 3% від суми Договору гарантією від 02.09.2024, №115674/GL-97/79, виданою АТ "Альтбанк", на суму 416 347,98 грн.
У відповідності до пункту 13.2. Договору Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю протягом 5 (п'яти) робочих днів:
1) після виконання Постачальником цього Договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених пунктом 21 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.
Замовник не повертає забезпечення виконання Договору у разі, якщо Постачальник не виконав умови Договору (пункт 13.3. Договору).
Товариством в рамках договору про надання гарантій №115674/GL-97 від 16/02/2024 було надано електронну банківську гарантію №115674/GL-97/79 від 02.09.2024, за умовами пункту 3 якої гарант (АТ "Альтбанк") безвідклично зобов'язався сплатити бенефіціару (Управління ДСНС) суму гарантії у розмірі 416 347,98 грн протягом 5 робочих днів після дня отримання гарантом письмової вимоги бенефіціара про сплату суму гарантії.
Отже, виконання зобов'язань Товариства за Договором було забезпечене банківською гарантією №115674/GL-97/79 від 02.09.2024 у розмірі 416 347,98 грн.
При цьому, згідно з пунктом 1 пункту 13.2. Договору після виконання Товариством умов договору вказане забезпечення виконання договору має бути повернуте позивачу.
За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне положення мітиться в частині 1 статті 526 ЦК України.
Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до пункту 5.34. Договору постачання Постачальником та приймання Замовником кожної партії Продукції за Договором здійснюється в місці постачання Продукції у присутності представників Сторін та оформляється актом приймання-передачі Продукції за затвердженою Сторонами формою (Додаток №3 до Договору).
За змістом пункту 5.39. Договору Продукція вважається прийнятою після підписання Сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі Продукції.
Як було раніше встановлено судом, 20.12.2024 Товариство поставило Управлінню ДСНС обумовлену Договором Продукцію на загальну суму 13 878 266,10 грн (разом із ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №291 від 20.12.2024 та актом приймання-передачі №291/1 від 20.12.2024, які були підписані уповноваженими представниками сторін без жодних претензій та/або зауважень.
Отже, Товариством було виконано умови договору поставки №272 від 05.09.2024 у повному обсязі.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач наголошував на тому, що Продукція була поставлена несвоєчасно, а тому відсутні підстави для повернення суми забезпечення виконання зобов'язання.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до частини 1 статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Пунктом 3.2. Договору встановлено, що Продукція має бути поставлена Замовнику у повному обсязі до 30.11.2024 включно.
Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Датою виконання Постачальником зобов'язань щодо поставки Продукції є дата підписання Замовником акту приймання-передачі Продукції та видаткової накладної за Договором (пункт 3.5. Договору).
Оскільки Продукція мала бути поставлена не пізніше 30.11.2024, а була передана відповідачу 20.12.2024, суд погоджується з доводами Управління ДСНС про те, що Продукція була поставлена з простроченням терміну, встановленого пунктом 3.2. Договору.
Водночас суд зауважує, що не можна ототожювати поняття "невиконання договору" та "несвоєчасне виконання договору". Невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/6433/18, від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі №910/3777/18, від 25.09.2024 у cправі №910/12114/23.
Крім цього, судом встановлено, що договір поставки №272 від 05.09.2024 було укладено за результатами тендерної процедури UA 2024-08-01-009536-а.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначені Законом України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі - Закон у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Таким чином, до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до частини 2 статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у cправі №910/12114/23.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання Договору, а не певне порушення строків його виконання. Водночас Відповідач не позбавлений права вжити передбачені законом та Договором заходи задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань.
Призначенням інституту гарантії (§4 глави 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов'язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України (статті 1212-1215) з огляду на відсутність боргу принципала.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20.
Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов'язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.
Означене недоговірне зобов'язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.
Оскільки Товариством було виконано умови Договору в частині передання Продукції у повному обсязі, отримані Управлінням ДСНС за банківською гарантією №115674/GL-97/79 від 02.12.2024 грошові кошти позивача у розмірі 416 347,98 грн, є безпідставно набутими, а тому підлягають поверненню останньому.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
Отже, позов Товариства підлягає задоволенню у повному обсязі.
При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи учасників справи не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (04082, місто Київ, вулиця Бережанська, будинок 7; ідентифікаційний код 33945469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АнВа" (20901, Черкаська область, Чигиринський район, місто Чигирин, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 3; ідентифікаційний код 03058052) 416347 (чотириста шістнадцять тисяч триста сорок сім) грн 98 коп. безпідставно набутих коштів та 4 996 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) грн 18 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ