ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2025Справа № 910/1092/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Київської міської ради
до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова компанія «Ягуар»
про стягнення 1076506,35 грн,
Представники:
не викликались
До суду звернулася з позовом Київська міська рада до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова компанія «Ягуар» про стягнення 1076506,35 грн.
Суд своєю ухвалою від 30.01.2025 відкрив провадження у справі № 910/1092/25, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
За твердженням позивача, відповідач як власник майна, розташованого не земельній ділянці площею 5,2644 га за кадастровим номером 8000000000:90:116:0034, яка належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, не сплачував за користування зазначеною земельною ділянкою ні орендну плату, ні земельний податок. Оскільки відповідач безоплатно використовував земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:116:0034 без правовстановлюючих документів на неї він повинен у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України відшкодувати позивачеві безпідставно збережені кошти на суму 1076506,35 грн за період з 03.08.2021 по 27.07.2022. Зокрема, 594685,75 грн з 03.08.2021 по 31.12.2021, 255596,72 грн з 01.01.2022 по 28.02.2022, 645490,03 грн з 01.03.2022 по 27.07.2022.
Відповідач відхилив позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не надав доказів того, що відповідач з 03.08.2021 почав користуватися земельною ділянкою. Так, фактичні межі та конфігурації земельної ділянки по зовнішньому контуру і по внутрішньому щодо будівель та споруд, а також охоронних зон були закріплені в натурі (на місцевості ) лише 29.11.2021.
Відповідач сплачував за користування земельною ділянкою земельний податок в порядку та розмірах, визначених чинним Податковим кодексом України за відсутності належним чином укладеного договору оренди землі.
Також відповідач вважає, що відповідно до перехідних положень Податкового кодексу України (підпункт 69.14) позивача не має права на отримання плати за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року.
Відповідач подав клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.
Заявник послався на таке.
Кабінет Міністрів України своєю постановою № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» з 12 березня 2020 року ввів карантин на всій території України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Наступними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він наразі триває.
Ці обставини мать негативний вплив на господарську діяльність боржника.
У свою чергу позивач у відповіді на відзив зазначив таке.
Законодавець не пов'язує формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав з встановленням межових знаків, встановленням меж охоронних зон земельної ділянки тощо.
Земельна ділянка в цій справі сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 791 Земельного кодексу України 29.08.2019, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.03.2021 № НВ-0006514932021, де у розділі «Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки» зазначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 01.03.2019, розробленої КП «Київський інститут земельних відносин» та зареєстрована Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві.
Таким чином, відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 формування земельних ділянок відбувається за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова компанія «Ягуар» є власником комплексу будівель та споруд загальною площею 7833,5 кв.м, який складається з таких частин: нежилий будинок-побутовий корпус (літера « 32»), загальною площею 829,1 кв.м.; нежила будівля (літера « 30'») загальною площею 66,8 кв.м.; нежила будівля (літера « 31'») загальною площею 147,9 кв.м.; нежила будівля (літера « 32'») загальною площею 153,5 кв.м.; нежила будівля (літера « 33'») загальною площею 79,9 кв.м.; нежила будівля (літера « 34'») загальною площею 16,8 кв.м.; нежила будівля (літера « 36'») загальною площею 16,8 кв.м.; нежила будівля (літера « 37'») загальною площею 16,8 кв.м.; нежила будівля (літера « 39'») загальною площею 489,6 кв.м.; будівля - ремонтної майстерні (літера « 31») загальною площею 1820,4 кв.м; нежила будівля (літера « 30''») загальною площею 2856,4 кв.м.; нежила будівля лісосушильної камери (літера « 39») загальною площею 55,5 кв.м.; будівля лісопилки на одну пилораму (літера « 30») загальною площею 420,4 кв.м.; нежила будівля (літера « 31''») загальною площею 106,6 кв.м.; нежилий будинок-склад олії та фарб (літера « 34») загальною площею 185,8 кв.м.; нежилий будинок-матеріальний склад (літера « 33») загальною площею 547,0 кв.м.; нежила будівля (літера « 36») загальною площею 8,7 кв.м.; нежилий будинок-прохідна (літера « 37») загальною площею 15,5 кв.м; огорожа №1; вимощення №2; вертолітний майданчик №3. Відомості про право власності відповідача на ці об'єкти, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Промислова (Голосіївський район), будинок 4, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.08.2021.
Площа земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:116:0034, на якій розташовано вищевказане майно, становить 5,2644 га. Власником земельної ділянки є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, державна реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 29.08.2019, відомості про земельну ділянку (категорія землі не визначена) внесені до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що свідчить про її формування як об'єкта цивільних прав відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу (далі - ЗК) України. За цією нормою формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. У період з 03.08.2021-27.07.2022 кодом виду цільового призначення земельної ділянки був 11.03 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств).
Речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:116:0034 за товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова компанія «Ягуар» не зареєстровані, між позивачем та відповідачем відсутній договір оренди вказаної земельної ділянки.
Незважаючи на відсутність правовстановлюючого документу, що посвідчував би право користування товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова компанія «Ягуар» земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:116:0034, останній сплатив плату за землю у вигляді земельного податку у розмірі 419266,15 грн: 159720,60 грн та 259545,55 грн за січень-червень 2022 року. Ці обставини судом визнаються а тому, відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, не підлягають доказуванню.
За ст. 289 Податкового кодексу (далі - ПК) України для визначення розміру податку за землю та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:90:116:0034 становила: з 03.08.2021 по 31.12.2021 - 47916180,93 грн; з 01.01.2022 по 27.07.2022 - 52707799,03 грн.
Мінімальний розмір орендної плати за земельну ділянку комунальної власності територіальної громади міста Києва для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (код 11.03), відповідно до рішень Київської міської ради у спірний період (03.08.2021-31.12.2021 - відповідно до додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24; 01.01.2022-31.12.2022 - відповідно до додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745) складав 3 % від нормативної грошової оцінки.
Виходячи з нормативного розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності територіальної громади міста Києва для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (код 11.03) (3 % від нормативної грошової оцінки), орендна плата у спірний період (з 03.08.2021 по 27.07.2022) за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:116:0034 ставить 1495772,50 грн, а саме:
594685,75 грн з 03.08.2021 по 31.12.2021;
255596,72 грн з 01.01.2022 по 28.02.2022;
645490,03 грн з 01.03.2022 по 27.07.2022.
Отже, різниця між сплаченим товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова компанія «Ягуар» коштами (419266,15 грн) та коштами, що підлягали оплаті відповідно до нормативного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:116:0034 (1495772,50 грн) становить 1076506,35 грн (1495772,50-419266,15).
Вирішуючи питання щодо безпідставності збереження цих коштів суд виходить з такого.
Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом (далі - ЗК) України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 ЗК України).
За Земельним кодексом України користування земельною ділянкою може носити постійний характер та строковий. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ст. 92 ЗК України), строкове користування є право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 ЗК України).
Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова компанія «Ягуар» не належить до осіб, які можуть набути право постійного користування земельною ділянкою (ч. 2 ст. 92 ЗК України).
Орендар набуває право оренди землі на підставі відповідного договору оренди для виникнення права оренди земельної ділянки є відповідний договір оренди За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на майно, розташоване на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20 та у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/22.
Отже, незважаючи на відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова компанія «Ягуар» зареєстрованого речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:116:0034 та договору оренди між позивачем та відповідачем щодо вказаної земельної ділянки, останній є землекористувачем у розумінні Земельного кодексу України.
У спірний період речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:116:0034 за товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова компанія «Ягуар» не зареєстровані, між позивачем та відповідачем відсутній договір оренди вказаної земельної ділянки.
Одним із обов'язків землекористувача є обов'язок сплачувати земельну плату або податок (ст. 96 ЗК України).
В силу статті 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, врегульовані главою 83 Цивільного кодексу України.
За приписами частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведені висновки щодо застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).
Таким чином, положення глави 15 (Право користування землею), статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Таким чином, із дня набуття права власності на майно товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова компанія «Ягуар», як власник такого майна (з 2019 року), став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований це майно, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.
Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Правові підстави використання товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова компанія «Ягуар» засновані на втіленому у Земельному кодексі України принципі єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди (ст. 120 ЗК України), земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:116:0034 є сформованою.
При визначенні розміру відшкодування доходів, пов'язаних із безпідставним збереженням майна, суд виходить з такого.
Відповідно до статтей 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.
Згідно зі статтею 284 Податкового кодексу України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зазначила, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Положеннями пунктів 288.5.1, 288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, не може бути меншою за розмір земельного податку (3 відсотків їх нормативної грошової оцінки) та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки).
З огляду на це суд погоджується з запропонованим позивачем механізмом визначення розміру відшкодування доходів, пов'язаних із безпідставним збереженням майна, як різниці між нормативним розміром орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:116:0034 та сплаченими товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова компанія «Ягуар» коштами.
Водночас, відповідно до пункту 69.14 Перехідних положень Податкового кодексу України (пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ доповнено підпунктом 69.14 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023) за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Відповідними указами Президента України строк дії режиму воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, станом на сьогоднішній день воєнний стан продовжено до 07.02.2025.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Постанова Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 (далі - Постанова № 1364) визначає деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Зокрема, пунктом 1 Постанови № 1364 визначається орган виконавчої влади (Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій), якому делегуються повноваження щодо затвердження переліку територій, а також визначаються складові переліку територій, вимоги до формату територій, за якими ці території відображаються у переліку, та затверджена форма переліку територій.
Враховуючи зазначене, у контексті Закону № 3050 Постанова № 1364 вважається такою, що встановила порядок визначення Переліку територій.
Таким чином, Перелік територій, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 (далі - наказ № 309), застосовується при справлянні плати за землю на відповідних територіях.
Відповідно до пункту 2.11 розділу другого Переліку територій активних бойових дій, який визначає території активних бойових дій, до відповідного переліку включена в період із 24.02.2022 по 30.04.2022 вся територія міста Києва, яка визначалася як територія активних бойових дій.
Як зазначено судом вище, зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна є кондикційними, що виникають на підставі таких юридичних фактів:
- набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої;
- відсутність для цього законних підстав.
З огляду на це змістом цього зобов'язання є право потерпілого вимагати повернення безпідставного збагачення від безпідставно збагатілої особи та обов'язок останньої повернути отримане майно потерпілому.
Отже, при безпідставному набутті відшкодування не носить характеру повного відновлення майнового стану потерпілого, а полягає у повернені майна у тому обсязі, у якому боржник збагатів. Інакше кажучи, у позивача існує право вимагати у відповідача повернення коштів як безпідставно збережених, щодо яких у останнього існував нормативний обов'язок з їх сплати.
З огляду на це, оскільки вся територія міста Києва в період із 24.02.2022 по 30.04.2022, визначалася як територія активних бойових дій, у товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова компанія «Ягуар» відсутній обов'язок з відшкодування вартості користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:116:0034 у цей період.
А тому нормативний розмір орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:116:0034 за період з 01.03.2022 по 27.07.2022 підлягає зменшенню на 322745,02 грн (645490,03 грн / 4 міс. х 2 міс.) і становить 322745,01 грн.
Підсумовую наведене позов є обґрунтованим в частині стягнення 753761,33 грн, які є різницею між нормативною платою за землю (594685,75 грн (з 01.03.2021 по 31.12.2021) + 255596,72 (з 01.01.2022 по 28.02.2022) + 322745,01 грн (з 01.01.2022 по 27.07.2022) та сплаченим відповідачем земельним податком у розмірі 419266,15 грн (159720,60 грн за 2021 рік; 259545,55 за січень -червень 2022 року).
Суд відмовляє у частині стягнення 322745,02 грн.
Відповідно до ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З приписами ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При вирішенні питання строку розстрочення суд вважає, що розстрочення на 6 (шість) місяців не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права стягувача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення. Розстрочення матиме наслідком дотримання балансу інтересів сторін і унеможливить надмірне обтяження фінансової спроможності відповідача.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити частково позов Київської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова компанія «Ягуар».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова компанія «Ягуар» (вул. Покільська, 4-А, м. Київ, 01013, код 35758261) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код 22883141) 753761,33 грн боргу, 9045,14 грн судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Розстрочити на 6 (шість) місяців виконання рішення в частині стягнення 753761,33 грн, стягнувши до 10.08.2025 - 125626,89 грн, до 10.09.2025 - 125626,89 грн, до 10.10.2025 - 125626,89 грн, до 10.11.2025 - 125626,89 грн, до 10.12.2025 - 125626,89 грн, до 10.01.2026 - 125626,88 грн.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя С.А. Ковтун