ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
м. Київ
10.07.2025Справа № 910/6640/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянувши заяву Товариства з обережною відповідальністю «Рейлвей Лоджистікс» про забезпечення позову у справі №910/6640/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейлвей Лоджистікс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайпер Торг» про стягнення грошових коштів, без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейлвей Лоджистікс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайпер Торг» про стягнення 1 148 856, 61 грн з яких 966 800,00 грн основного боргу, 12 078,21 грн 3% річних, 51 404,18 грн інфляційних втрат та 118 574,22 грн пені.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору №31012023 від 31.01.2023 транспортного експедирування в частині оплати послуг експедитора за актами надання послуг № 23 від 31 жовтня 2024 року, № 24 від 30 листопада 2024 року та № 25 від 31 грудня 2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.
Після відкриття провадження у справі ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 за заявою позивача судом вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Хайпер Торг» в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 1 148 856, 61 грн.
09.07.2025 від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.
Заявляючи про застосування заходів до забезпечення позову, позивач вказує, що у відповідача відсутні грошові кошти за рахунках, на які можна звернути стягнення за судовим рішенням, у разі його ухвалення на користь позивача. Так, як вказує позивач, під час виконання ухвали суду від 09.06.2025 про накладення арешту на грошові кошти відповідача у виконавчому проваджені №78382815 державним виконавцем не надано відповіді стосовно розміру грошових коштів, які наявні на рахунках відповідача. Отже, не накладення арешту на майно відповідача може зробити неможливим виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Також, про недостатність коштів свідчать повідомлення банків, за результатами виконання ухвали суду про накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. В силу ч.2 ст.136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст.137 ГПК України).
Вжиття заходів щодо забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент розгляду справи та подальшого виконання рішення.
Так, законом не визначено перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку оцінює їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 914/649/20, від 16.05.2023 у справі № 910/2281/22).
У даній справі судом вже вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах заявлених позовних вимог, однак, це виявилось недостатнім.
Так, з метою виконання ухвали суду від 09.06.2025, ухвала суду була надіслана до банків, в яких відкриті рахунки відповідача.
За наявним у матеріалах справи повідомленням АТ "Райффайзен Банк" ухвала про арешт коштів боржника від 09.06.2025 залишена без виконання, у зв'язку з тим, що вказані в ухвалі рахунки закриті в АТ "Райффайзен Банк".
Також, за повідомленням Акціонерного товариства «Комінбанк», банк повідомляє, що 10 червня 2025 року отримано ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 про арешт коштів на банківських рахунках та накладено арешт на банківські рахунки та зупинені видаткові операції відповідача.
За твердженнями позивача, станом на 08.07.2025 року державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження № 78382815 з виконання ухвали про накладення арешту на кошти боржника, не надано відповіді стосовно розміру грошових коштів, які наявні на рахунках відповідача.
Отже, на думку заявника, все вищенаведене свідчить про те, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.06, можуть виявитись безрезультатними та не зможуть у повній мірі забезпечити можливість виконання відповідачем рішення суду в майбутньому, у випадку задоволення позовних вимог, без вжиття відповідних забезпечувальних заходів шляхом накладення арешту на майно.
Судом враховано, що у справі позивач заявляє вимогу майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 1 148 856, 61 грн, отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від того чи буле відповідач мати достатньо коштів на рахунках на момент виконання рішення суду, у разі якщо позовні вимоги будуть задоволені.
Водночас, за умови недостатності коштів, що належать відповідачу та знаходяться на його рахунках в банківських установах, з метою забезпечення позову про стягнення коштів, окрім вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, є доцільним накладення коштів на його майно, яке може бути реалізовано під час виконання рішення суду у встановленому порядку для забезпечення його реального виконання та поновлення прав позивача.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 викладено висновок, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Крім того, у такій постанові Верховний Суд виснував, що: виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості; заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
З долучених до матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що у власності відповідача знаходяться квартира загальною площею 87.8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та квартира загальною площею 68.4 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, дві квартири, є предметом застави за договорами іпотек від 28.03.2025 та застосування такого заходу забезпечення позову, окрім накладення арешту на грошові кошти, як накладення арешту на нерухоме майно товариства може впливати на права третіх осіб.
Однак, заходи забезпечення позову, які обрані позивачем, мають тимчасовий характер (до закінчення розгляду справи), їх застосування не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача (оскільки об'єкт нерухомого майна залишається у його володінні та користуванні, обмежується лише можливість розпоряджатися цим майном), не порушить права та інтереси інших осіб (у т.ч. іпотекодержателя об'єкта нерухомого майна -Акціонерне товариство «Комінбанк», враховуючи, що вони (права та інтереси) захищені правилами пріоритетності іпотеки (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.06.2025 у справі № 466/2651/23 (провадження № 61-6083сво24)).
При цьому, судом враховано, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 №908/2382/21 відступив від раніше сформованих висновків щодо застосування ст.137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів.
Окрім того, заборона на відчуження об'єктів нерухомого майна не перешкоджає відповідачу у період розгляду справи володіти та користуватись таким майном, здійснювати господарську діяльність з використання відповідного майна, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати спірне майно третім особам.
З урахуванням досліджених судом обставин, суд дійшов висновку, що за умови недостатності грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в банківських або інших фінансово-кредитних установах, які виявлено під час виконання ухвали суду про арешт коштів, з метою забезпечення позову про стягнення 1 148 856, 61 грн необхідно вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу на праві власності.
Суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, у разі недостатності грошових коштів, є адекватними, розумним та обґрунтованим заходом забезпечення позову, який відповідає меті його застосування, а також є співмірними з заявленими позивачем вимогами, оскільки тимчасово унеможливить розпорядження майном, на яке накладено арешт, водночас спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін до вирішення справи по суті.
З огляду на викладені в заяві обставини, враховуючи предмет позову у справі та визначені ч. 1 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.
У даному випадку, на момент постановлення ухвали, суд не вбачає підстав для застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відсутні докази того, що відповідні заходи можуть призвести до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233-234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Заяву Товариства з обережною відповідальністю «Рейлвей Лоджистікс» про забезпечення позову задовольнити повністю.
Накласти арешт на нерухоме майно, а саме:
- квартиру загальною площею 87.8 м2, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Старицького, будинок 20/5, квартира 80 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 337217951101);
- квартиру загальною площею 68.4 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1825454251237).
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейлвей Лоджистікс» (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4-А, офіс 139, код ЄДРПОУ 40363229).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хайпер Торг» (01033, місто Київ, вул. Саксаганського, будинок 61/17, код ЄДРПОУ 44512590).
Ухвала набрала законної сили 10.07.2025.
Ухвала є виконавчим документом і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання становить три роки - до 10.07.2028.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10.07.2025.
Суддя Ігор Данилович Курдельчук