ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2025Справа № 910/5694/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "СУМИОБЛЕНЕРГО" (40035, м. Суми, вул. І. Сірка, буд. 7, ідентифікаційний код 23293513)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕСОР" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 2А, оф. 3А, ідентифікаційний код 40482002)
про стягнення збитків у розмірі 76 300, 00 грн,
Представники сторін: не викликались
Акціонерне товариство "СУМИОБЛЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕСОР" про стягнення збитків у розмірі 76 300,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Акціонерним товариством "СУМИОБЛЕНЕРГО" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРЕСОР" (далі - відповідач) укладено договір підряду № 6108/2512/35 від 25.12.2023 (далі - договір). На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу попередню оплату у розмірі 457 800,00 грн (в т.ч. ПДВ 76 300, 00 грн). Однак відповідач не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ, що позбавило позивача можливості віднесення 76 300 грн суми ПДВ до податкового кредиту та спричинило збитки.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕСОР" 08.10.2025 о 20:04 год (дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет: 09.05.2025), що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа.
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
25.12.2023 між Акціонерним товариством "СУМИОБЛЕНЕРГО" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРЕСОР" (далі - підрядник) укладено договір підряду №6108/2512/35 на виконання проектних робіт (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого за цим договором підрядник зобов'язується, згідно з технічним завданням замовника (Додаток № 1), у відповідності з вимогами ДБН А.2.2-3-2014, ДБН В.1.2-14:2018, інших нормативних документів, на свій ризик виконати, погодити та здати замовнику в установлений строк Проектну документацію "Корегування Схеми перспективного розвитку системи розподілу 20 (35) кВ та вище на період з 2025 до 2034 p.p. AT "СУМИОБЛЕНЕРГО" (надалі - роботи). Замовник зобов'язується прийняти від підрядника закінчену проектну документацію та оплатити її.
Відповідно до пункту 2.3. ціна договору відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни становить 763 000,00 грн., крім того ПДВ (20%) 152 600, 00 грн.
Загальна ціна договору з ПДВ складає 915 600, 00 грн. (дев'ятсот п'ятнадцять тисяч шістсот гривень 00 копійок).
Згідно з пунктом 5.1. договору всі платежі за договором здійснюються замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на поточний рахунок підрядника або шляхом емісії простого векселя.
Оплата у розмірі 100% ціни договору, визначеної в пункті 2.3. договору, здійснюється протягом 180 банківських днів після повного закінчення робіт підрядником, та підписання замовником акта здачі-приймання проектної документації (пункт 5.2. договору).
Пунктом 5.5. договору передбачено обов'язок підрядника надати замовнику податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (надалі - ПН/РК), складені в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в строк не пізніше визначеного Податковим кодексом України. Замовник для реєстрації та обміну податковими накладними використовує програмний комплекс "М.Е.Doc".
Умовами пункту 7.9. договору визначено, що підрядник зобов'язується відшкодувати замовнику збитки, спричинені порушенням підрядником п. 5.5 договору, в сумі податку на додану вартість за ПН/РК, які не були надані підрядником замовнику на виконання умов п. 5.5 договору, чи спричинені поданням для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних ПН/РК, які відповідають критерію оцінки ризиків, в сумі податку на додану вартість за такими ПН/РК протягом 10 (десяти) днів з дня направлення відповідної вимоги підряднику.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками cторін, і діє до повного виконання cторонами своїх зобов'язань (пункт 12.1. договору).
Підписавши цей договір, сторони підтверджують, що вони мають статус юридичних осіб, набутий у встановленому законодавством порядку, їх включено до єдиного державного реєстру України, вони стали на облік як платники податку на додану вартість, не перебувають в процесі ліквідації та/або реорганізації, щодо них не розпочато процедуру банкрутства. У випадку зміни будь-якої з умов, що зазначені в цьому пункті, сторона відносно якої ці зміни виникли, повинна негайно повідомити про це іншу сторону (пункт 12.8. договору).
На виконання умов договору позивачем здійснено попередню оплату у розмірі 457 800, 00 грн (в тому числі ПДВ 76 300, 00 грн), що підтверджується платіжною інструкцією №0003419267 від 15.01.2024.
В свою чергу, відповідач виконав, а позивач прийняв визначені договором роботи, що підтверджується актом від 29.07.2024 здачі-приймання проектної документації за договором підряду № 6108/2513/35 від 25.12.2023.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було складено та направлено на реєстрацію до ЄРПН податкову накладну від 15.01.2024 № 1 на суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) 76 300, 00 грн.
Однак, Державною податковою службою України зупинено відповідачу реєстрацію податкової накладної №1 від 15.01.2024 на підставі пункту 201.16. ст. 201 ПК України та Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з причини: обсяг постачання товару/послуги 71.12, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, про що свідчить надана позивачем квитанція про реєстрацію податкової накладної від 02.04.2024.
Отже, як зазначає позивач, податкова накладна від 15.01.2024 № 1 залишилася незареєстрованою в ЄРПН і право позивача на віднесення 76 300, 00 грн суми ПДВ, сплаченої в ціні товару по договору до складу податкового кредиту втрачено, що спричинило позивачу реальні збитки.
Позивач, з урахуванням умов пункту 7.9. договору, звертався до відповідача з вимогою №30/1344 від 06.02.2025 про відшкодуванню збитків у розмірі 76 300, 00 грн.
Вказана вимога отримана відповідачем 17.02.2025, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №4003500024775, однак залишена без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна за змістом норма міститься у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що підрядник зобов'язується надати замовнику податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних, складені в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в строк не пізніше визначеного Податковим кодексом України. Замовник для реєстрації та обміну податковими накладними використовує програмний комплекс «М.Е.Doc».
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
За умовами пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Як вбачається з викладеного вище, згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок у встановлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Відтак, враховуючи наведені приписи Податкового кодексу України, а також положення пункту 5.2. укладеного між сторонами договору, відповідач повинен був зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на суму 457 800, 00 грн, з яких ПДВ становить 76 300, 00 грн.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення вищенаведених положень законодавства не зареєстрував відповідну податкову накладну у встановленому законом порядку, що позбавило позивача права включити суму податку на додану вартість у розмірі 76 300, 00 грн до складу податкового кредиту та, відповідно, права скористатись можливістю зменшення податкового зобов'язання на вказану суму.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 908/1568/18, Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 серпня 2018 року у справі № 917/877/17 та Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Так, у силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.
Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Таким чином, при пред'явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
У даному випадку, протиправна поведінка відповідача, яка полягала в порушенні обов'язку щодо складення та реєстрації відповідної податкової накладної, позбавила позивача права включити суми податку на додану вартість у розмірі 76 300,00 грн до складу податкового кредиту та, відповідно, права скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на вказану суму. Відтак, саме внаслідок поведінки відповідача Акціонерне товариство "СУМИОБЛЕНЕРГО" понесло збитки.
Згідно з пунктом 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 № 520 (далі - Порядок № 520), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Пунктом 12 названого Порядку передбачено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Як встановлено судом, Державною податковою службою України було зупинено відповідачу реєстрацію податкової накладної №1 від 15.01.2024 на підставі пункту 201.16. ст. 201 ПК України та Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Разом із цим, доказів оскарження відповідачем такого рішення, матеріали справи не містять.
При цьому, хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 908/1568/18).
Враховуючи зазначене, має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 3 серпня 2018 року у справі № 917/877/17 та від 3 грудня 2018 року в справі № 908/76/18.
Пунктом 7.9. договору визначено, що підрядник зобов'язується відшкодувати замовнику збитки, спричинені порушенням підрядником п. 5.5 договору, в сумі податку на додану вартість за ПН/РК, які не були надані підрядником замовнику на виконання умов п. 5.5 договору, чи спричинені поданням для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних ПН/РК, які відповідають критерію оцінки ризиків, в сумі податку на додану вартість за такими ПН/РК протягом 10 (десяти) днів з дня направлення відповідної вимоги підряднику.
Судом встановлено і відповідачем не спростовано, що відповідна вимога на суму 76 300, 00 грн була отримана останнім 17.02.2025, однак залишена без задоволення.
Зважаючи на наявність усіх елементів складу господарського правопорушення у даному випадку, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги позивача щодо відшкодування на його користь збитків у розмірі 76 300, 00 грн за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕСОР".
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі та свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати позивачу завдані збитки, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕСОР" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 2А, оф. 3А, ідентифікаційний код 40482002) на користь Акціонерного товариства "СУМИОБЛЕНЕРГО" (40035, м. Суми, вул. І. Сірка, буд. 7, ідентифікаційний код 23293513) суму збитків у розмірі 76 300 грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028 грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 10.07.2025.
Суддя Л.Г. Пукшин