ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.06.2025Справа № 910/989/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Всеукраїнської громадської організації “Асоціація лікарів-інтерністів України»
до Акціонерного товариства “Українська залізниця»
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
про визнання договорів недійсними
за участі представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Петренко Д.В.
від третьої особи: не з'явився
Всеукраїнська громадська організація “Асоціація лікарів-інтерністів України» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства “Українська залізниця» про визнання недійсними договору оренди нерухомого майна від 14.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1041 та договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна від 18.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1045, укладених між Всеукраїнською громадською організацією “Асоціація лікарів-інтерністів України» та Акціонерним товариством “Українська залізниця».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
06.02.2025 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національний медичний університет імені О.О. Богомольця.
Протокольною ухвалою суду від 15.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 долучені Всеукраїнською громадською організацією “Асоціація лікарів-інтерністів України» до письмових пояснень від 23.06.2025 докази залишено без розгляду.
У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що укладення договору відбулося через електронну торгову систему «Прозорро. Продажі», відтак позивач уклав Договір від 14.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1041 як переможець електронних торгів. У той же час, Договір оренди нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1041 від 14.02.2022 та Угода про співпрацю від 02.01.2019 мають різний суб'єктний склад, предмет і зміст. Так, позивачем не доведено, які конкретно права та законні інтереси позивача безпосередньо порушені оспорюваними договорами, та обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним. До того ж, керівник позивача Президент Нетяженко В.З. мав усі повноваження для укладання Договору № ЦОЗ/ТН-1041 від 14.02.2022 згідно з відомостями з державного реєстру. Одночасно, дослідження обставин щодо відповідності використання спірних приміщень цілям оренди не стосується предмету спору про визнання договору недійсним.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що спірний договір оренди укладений фактично в інтересах Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, а не для потреб позивача. Разом із цим, Президент позивача не був уповноважений на укладення оспорюваного договору оренди саме на цих умовах. До того ж, передача відповідачем приміщень в оренду позивачу відбулася без попереднього їх вилучення в третьої особи, відтак прийняття цих приміщень позивачем не є доказом їх використання.
У письмових поясненнях третя особа зазначила, що рішення суду в даній справі не вплине на її права та обов'язки, оскільки між нею та відповідачем наявна чинна угода про співпрацю від 02.01.2019 року. При цьому, третя особа не надавала позивачу будь-яких повноважень на укладення договорів щодо оренди приміщень Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 Філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця», а також не уповноважувала позивача діяти від свого імені чи в своїх інтересах у відносинах з відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
14.02.2022 між позивачем (орендар) та відповідачем в особі Нетяженко Василя Захаровича, що діє на підставі статуту, (орендодавець) укладено Договір оренди нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1041.
Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення 2-гo та 6-гo поверхів дев'ятиповерхової будівлі терапевтичного корпусу (Літера В) Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9, загальною площею 14 113,5 м2.
Згідно з пунктом 1.3 договору майно передається орендарю для його використання за цільовим призначенням - розміщення установи державної форми власності - кафедр пропедевтики внутрішньої медицини Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
У пункті 10.1 договору вказано, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за наявності) і діє до 09.02.2025, та в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Факт передачі приміщення в оренду позивачу підтверджується Актом приймання-передачі майна від 14.02.2022 до договору від 14.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1041.
18.02.2022 між позивачем (орендар) та відповідачем в особі Нетяженко Василя Захаровича, що діє на підставі статуту, (орендодавець) укладено Договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1045, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець забезпечує утримання та обслуговування об'єкта нерухомого майна, а саме: частина нежитлового приміщення 2-го та 6-го поверхів дев'ятиповерхової будівлі терапевтичного корпусу (Літера В) Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський 9, загальною площею 14 113,5 м2, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах щодо обслуговування та утримання будівлі шляхом їх відшкодування орендодавцю пропорційно до займаної площі.
Орендар на підставі договору оренди від 14.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1041 користується частиною нежитлового приміщення, що знаходиться на 2-му та 6-му поверхах у будівлі, із площею 117,2 кв.м. для розміщення установи державної форми власності - кафедр Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 6.1 договору останній укладено на період дії договору оренди нерухомого майна від 14.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1041, а саме з 18.02.2022 до 09.02.2025 року.
Одночасно, із матеріалів справи слідує, що 02.01.2019 між Акціонерним товариством “Українська залізниця» філія «Центр охорони здоров'я» Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 2 (клінічний заклад) та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця (далі - НМУ) укладено угоду про співпрацю між Київською клінічною лікарнею на залізничному транспорті № 2 філії «Центр охорони здоров'я» АТ “Українська залізниця» та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця, в преамбулі якого зазначено, що сторони домовилися про розташування кафедри пропедевтики внутрішньої медицини № 1 на базі лікувального закладу.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що сторони приймають на себе взаємні обов'язки по спільній організації, ефективному використанню матеріальних, кадрових, фінансових ресурсів, наукового потенціалу для удосконалення навчання, проведення практичних занять студентів на базі лікарні та надання медичної допомоги пацієнтам, спрямовані на поліпшення здоров'я населення.
Всі права та обов'язки АТ “Українська залізниця», які передбачені цією угодою, реалізуються та виконуються Київською клінічною лікарнею на залізничному транспорті № 2 філії «Центр охорони здоров'я» АТ “Українська залізниця» за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9.
Листом від 13.10.2023 відповідач повідомив позивача про дострокове припинення договору від 14.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1041 унаслідок наявності заборгованості по орендних платежів понад три місяці, що станом на 01.10.2023 становить 281180,57 грн. та 103490,18 грн. за договором відшкодування витрат на утримання майна.
У відповідь позивач у листі від 08.12.2023 зазначив, що пропонує створити комісію щодо обстеження приміщень на предмет їх цільового використання для проведення перерахунку орендної плати за договором від 14.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1041. Також, позивач просив повідомити, що саме пропонує відповідач - припинити або розірвати договір від 14.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1041 та договір від 18.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1045, а також просив дочекатися рішення Торгово-промислової палати.
Звернувшись із даним позовом до суду, позивач зазначив, що договір від 14.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1041 укладений від імені позивача в особі Президента Нетяженка В.З., повноваження якого на укладення угод не передбачені статутом, довіреністю чи законом. Також, у договорі від 14.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1041 визначено цільове призначення орендованого майна - для розміщення кафедр Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, однак позивачу невідомо, ким саме ініційоване таке призначення оренди, чи узгоджене останнє з третьою особою із наданням відповідних повноважень позивачу чи Президенту позивача, та чи мав право позивач повноваження самостійно орендувати для третьої особи майно та брати на себе витрати по орендній платі.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, оплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).
Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Згідно статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (стаття 795 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.
Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Відповідно до вимог частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов'язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов'язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів. Члени наглядової ради або ради директорів юридичної особи мають такі самі обов'язки щодо відповідної юридичної особи та повинні діяти в інтересах цієї юридичної особи та всіх її власників (акціонерів, учасників). У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Водночас, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу юридичної особи та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №904/2178/18, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Із матеріалів справи вбачається, що 02.11.2016 Конференцією Всеукраїнської громадської організації “Асоціація лікарів-інтерністів України» затверджено протоколом № 8 статут Всеукраїнської громадської організації “Асоціація лікарів-інтерністів України» (нова редакція).
За змістом пункту 3.1 Статуту органами управління Асоціації є Конференція та Правління.
У пункті 3.2 Статуту визначено, що вищим органом Асоціації є Конференція, яка скликається Правлінням не менше одного разу на рік.
Постійним діючим виконавчим органом Асоціації є Правління (пункт 3.6 Статуту).
Згідно з пунктом 3.7 Статуту керівництво роботою правління здійснює Президент Асоціації.
Відповідно до пункту 3.9 Статуту Президент Асоціації: 3.9.1. Організовує роботу Правління Асоціації; 3.9.2. Розподіляє обов'язки між членами Правління; 3.9.3. Готує засідання Правління; 3.9.4. Організовує фінансово-господарську діяльність Асоціації; 3.9.5. Призначає на посади та звільняє з посад заступників і бухгалтера Асоціації; 3.9.6. Приймає рішення з інших питань, що віднесені до його компетенції; 3.9.7. Несе відповідальність за діяльність Правління Асоціації і звітує на Конференції.
Як слідує з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Всеукраїнської громадської організації “Асоціація лікарів-інтерністів України» є з 05.06.2010 Нетяженко Василь Захарович (без обмежень).
Відповідно до частин 1, 2 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що керівник позивача Нетяженко Василь Захарович при укладенні договору від 14.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1041 та договору від 18.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1045 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки відповідні повноваження на укладення оспорюваних правочинів не обмежені статутом, законом, чи іншими способами, а також не обмежені Конференцією чи Правлінням позивача.
Одночасно, позивачем не доведено, що оспорювані договори укладені керівником позивача Нетяженко В.З. від імені та в інтересах Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
При цьому, матеріали справи містять листи позивача від 16.09.2022, від 08.12.2023 до відповідача щодо врегулювання спірних правовідносин сторін у процесі виконання договору від 14.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1041 та договору від 18.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1045. Таким чином, позивачем упродовж вказаного періоду не зазначалися обставини щодо укладення договору в інтересах Національного медичного університету імені О.О. Богомольця та фактичного невикористання позивачем орендованих приміщень.
Крім того, позивач посилався на фактично подвійну передачу в оренду приміщень за договором від 14.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1041 та Національному медичному університету імені О.О. Богомольця на підставі Угоди від 02.01.2019, що за доводами позивача свідчить про недійсність договору від 14.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1041.
Разом із цим, матеріали справи не містять доказів фактичного надання відповідачем в оренду Національному медичному університету імені О.О. Богомольця нерухомого майна, що є одночасно предметом договору оренди від 14.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1041, а саме: частини нежитлового приміщення 2-гo та 6-гo поверхів дев'ятиповерхової будівлі терапевтичного корпусу (Літера В) Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9, загальною площею 14 113,5 м2.
Так, відповідний акт приймання-передачі визначеного спірного нерухомого майна в оренду Національному медичному університету імені О.О. Богомольця за Угодою від 02.01.2019 або за іншим правочином жодним учасником справи до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим відповідні доводи позивача є необґрунтованими.
Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 звертала увагу, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Водночас, позивачем не надано до матеріалів справи жодних доказів, що підтверджують порушення прав та законних інтересів унаслідок укладення позивачем оспорюваних договору оренди нерухомого майна від 14.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1041 та договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна від 18.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1045.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку в задоволенні позову про визнання недійсними зазначених спірних договорів відмовити.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Всеукраїнської громадської організації “Асоціація лікарів-інтерністів України» відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено: 09.07.2025 року.
Суддя К.В. Полякова