ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.07.2025Справа № 910/4128/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Голдстрім ЛТД»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Столиця +»
про стягнення 1 556 280,98 грн.
за участю представників:
від позивача: Москаленко О.В.
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Голдстрім ЛТД» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Столиця +» про стягнення 1 556 280,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором від 18.09.2024 № 18/09.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення цієї ухвали, встановлено спосіб усунення недоліків.
Позивачем 09.04.2025 сформовано у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків позовної заяви, з якої вбачається, що позовну заяву приведено у відповідність до статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 13.05.2025.
Відповідно до повідомлення про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи відповідачем ухвалу про відкриття провадження у справі отримано 15.04.2025.
Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено: якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Відповідно до частини 6 вказаної статті якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, ухвала про відкриття провадження у даній справі належним чином вручена відповідачу.
Відповідач 13.05.2025 сформував у системі «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи.
Для реалізації сторонами своїх процесуальних прав судом 13.05.2025 відкладено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 03.06.2025 судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 01.07.2025.
Відповідач 01.07.2025 сформував у системі «Електронний суд» додаткові пояснення та клопотання про розгляд справи за відсутності представника, яке судом розглянуто та задоволено.
У судовому засіданні 01.07.2025 представником позивача надано усні пояснення по суті спору, якими позовні вимоги підтримано.
Представник відповідача у судове засідання 01.07.2025 не з'явився. Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Позивачем та відповідачем 18.09.2024 укладено договір безповоротної фінансової допомоги № 18/09, за умовами пункту 1.1. якого позивач зобов'язався надати відповідачу грошові кошти у вигляді безпроцентної поворотної фінансової допомоги, в розмірі, установленому договором, а відповідач - повернути позивачу таку ж суму грошових коштів.
Відповідно до пункту 2.1, загальна сума договору становить 1 500 000,00 гривень.
Умовами пунктів 3.1-3.2 договору визначено, що позивач зобов'язався впродовж двох календарних днів з моменту підписання договору надати грошові кошти у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача. Позика може бути надана як на всю суму договору одноразово так і періодичними траншами у сумах згідно усних заявок відповідача. Кошти вважаються переданими відповідачу в момент їх зарахування на поточний рахунок відповідача.
Відповідно до пунктів 4.1 та 5.2 договору, строк повернення коштів - 90 календарних днів. Днем повернення коштів вважається день зарахування грошової суми (її частини), що надавалась, на поточний рахунок позивача.
Цей договір набуває чинності з моменту укладення та діє до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань (пункт 7.1 договору).
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором позики.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження факту надання позивачем суми фінансової допомоги у розмірі 1 500 000,00 грн. до матеріалів справи долучено платіжні інструкції від 19.09.20024 за № № 8392, 8393, 8394, 7395 та 8396.
Частинами першою та третьою статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.
Відповідно до пункту 4.1 договору, строк повернення коштів становить 90 календарних днів.
Кошти вважаються переданими відповідачу в момент їх зарахування на поточний рахунок відповідача (пункт 3.2. договору).
Таким чином, відповідач зобов'язався повернути позивачу грошові кошти протягом 90 днів з моменту їх отримання.
Отже, строк здійснення відповідачем грошового зобов'язання є таким, що настав 18.12.2024 (19.09.2024+90 днів).
Враховуючи наведене, наявними у матеріалах справи доказами доведено суду поза розумним сумнівом наявність у відповідача юридичного обов'язку повернути не пізніше 18.12.2024 отриману від позивача суму фінансової поворотної допомоги у розмірі 1 500 000,00 грн.
При цьому, судом враховані твердження відповідача щодо відсутності у нього прострочення зобов'язання з повернення грошових коштів позивачу на момент подання позову. Однак, останні нівелюються встановленими вище судом обставинами і тому, відхиляються.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 1 500 000,00 грн.
У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору, позивачем направлено відповідачу вимоги про повернення поворотної фінансової допомоги від 26.02.2025 № 1/26 та 25.03.2025 від № 1/25.
Вимоги позивача відповідачем не задоволені, грошові кошти не повернуті.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене у сукупності, Господарський суд міста Києва вважає заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення 1 500 000,00 грн. основного боргу обґрунтованими та нормативно доведеними і тому вони підлягають повному задоволенню.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що при простроченні повернення суми коштів (її частини) відповідач сплачує пеню в розмірі 3 % річних від простроченої суми до моменту повернення.
Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 13 068,49 грн.
Здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням встановленої дати прострочення, судом встановлено, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Також, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 30 144,00 грн. за період часу з січня 2025 року по березень 2025 року та 3% річних у розмірі 13 068,49 грн. за період часу з 16.12.2024 по 29.03.2025.
За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в межах періоду розрахунку позивача, враховуючи встановлену судом дату початку прострочення зобов'язання (19.12.2025), суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 12 693,58 грн., а інфляційні втрати - повністю.
Окремо позивачем заявлено вимогу про зазначення в рішенні нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат до моменту повного виконання рішення суду.
Відповідно до частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Наведені процесуально-правові приписи законодавства встановлюють право суду зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Відповідно, у даному випадку позивач мав довести суду у загальному порядку належними доказами необхідність застосування судом цього права. Проте, позивач обмежився лише відповідною позовною вимогою.
З огляду на наявність у позивача реалізованого у межах даного судового розгляду права на відшкодування інфляційних втрат, суд не вбачає належних підстав для застосування у даному випадку свого права, визначеного частиною десятою статті 238 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вимоги про встановлення у рішенні правил нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення у даній справі.
Позивач не позбавлений процесуально-правової можливості реалізувати відповідне право в окремому судовому провадженні.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Столиця +» (03150, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 41, офіс 2; реєстраційний номер 44687406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Голдстрім ЛТД» (04128, місто Київ, вулиця Мрії, будинок 19, офіс 110-А; реєстраційний номер 40208669) 1 500 000,00 грн. основного боргу, 12 698,63 грн. пені, 12 693,58 грн. 3 % річних, 30 144,00 грн. інфляційних втрат та 23 333,05 грн. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10.07.2025.
Суддя Т.Ю. Кирилюк