ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2025Справа №910/5392/25
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд"
доДержавного підприємства "Завод 410 ЦА"
простягнення заборгованості у розмірі 941 351,11 грн
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники учасників справи на проголошення судового рішення в судове засідання, призначене на 10.07.2025, не з'явились, у зв'язку з чим розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення заборгованості у розмірі 941 351,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" стверджує, що у Державного підприємства "Завод 410 ЦА" наявний борг у розмірі 546 720,00 грн за Договором купівлі-продажу (поставки) №УЗ-21-445/3 від 08.02.2022 з оплати поставленого позивачем у серпні-вересні 2021 року товару.
Крім того, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором купівлі-продажу (поставки) №УЗ-21-445/3 від 08.02.2022, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" інфляційних втрат у розмірі 237 385,45 грн, 3% річних у розмірі 50 597,81 грн та пені у розмірі 106 647,85 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 відкрито провадження у справі №910/5392/25; визнано її малозначною та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
22.05.2025 через систему "Електронний суд" від Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (від представника ОСОБА_1 ) надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, а відтак відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді сплати штрафних санкцій. Такими обставинами, на думку відповідача, є поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України. Так, через початок повномасштабної військової агресії наказом Державного підприємства "Завод 410 ЦА" №45 від 24.02.2022 було оголошено простій на підприємстві. Окрім того, відповідач вказує, що у зв'язку з тим, що бойові дії відбувались на території, де знаходиться підприємство, припиненням сполучення між містами, відсутності можливості дістатися до місця виконання посадових обов'язків та відсутності можливості виконувати свої посадові обов'язки у дистанційному режимі та керуючись ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" наказом підприємства №46 від 24.03.2022 призупинено дію трудових договорів з 24 березня 2022 з переважною більшістю працівників ДП "Завод 410 ЦА" до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану. З огляду на наведене, відповідач вважає, що наявні правові підстави для зменшення штрафних санкцій. Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу Державне підприємство "Завод 410 ЦА" зазначило, що надані позивачем документи ані у даній справі, ані у інших справах за участю сторін не містять підтвердження їх підготовки адвокатом, позовна заява та інші документи підписані безпосередньо керівником позивача. Окрім того відповідач звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" неодноразово зверталось до суду із аналогічними позовами до Державного підприємства "Завод 410 ЦА", тому відповідач вважає заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн завищеними та неспівмірними.
26.05.2025 через систему "Електронний суд" від Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (від представника ОСОБА_2 ) надійшов ще один відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що надані позивачем акти прийому-передачі складені за п'ять місяців до укладення сторонами Договору купівлі-продажу (поставки) №УЗ-21-445/3 від 08.02.2022, а з тексту таких актів не слідує, що майно, яке передавалось відповідачу, передавалось у правовідносинах, які випливають з договорів купівлі-продажу, або будь-якої іншої оплатної передачі майна. Відповідач вказує на те, що п. 10.2 Договору купівлі-продажу (поставки) №УЗ-21-445/3 від 08.02.2022, яким визначено, що договір розповсюджується на правовідносини, які виникли до його укладання, не містить посилань яких саме правовідносин стосується такий пункт договору, а тому зазначене положення договору жодним чином не вказує, що ця домовленість сторін стосується правовідносин щодо передачі майна за спірними актами. Крім того, відповідач вказує, що Договір купівлі-продажу (поставки) №УЗ-21-445/3 від 08.02.2022 укладено між позивачем та відповідачем через майже 7 місяців після опублікування повідомлень про намір укласти договір у тендері UA-2021-07-20-000803-c, на який посилається позивач у своїй позовній заяві, а відтак даний договір № УЗ-21-445/3 є нікчемним в силу приписів п. 4 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі" та не породжує жодних правових наслідків. Також відповідач зазначає, що вимога про стягнення з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн належного обґрунтування суми понесених позивачем витрат не містить.
27.05.2025 через систему через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач не повідомив в порядку п. 8.2 Договору купівлі-продажу (поставки) №УЗ-21-445/3 від 08.02.2022 про виникнення у нього форс-мажорних обставин, а також ним не зазначено, яким чином введення в Україні воєнного стану зробило для нього повністю неможливим виконання обов'язків за Договором купівлі-продажу (поставки) №УЗ-21-445/3 від 08.02.2022. Також позивач звертає увагу, що стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є заходом відповідальності за порушення зобов'язання, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Крім того позивач просить суд врахувати при вирішенні питання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, що борг не погашений взагалі; прострочення триває тривалий час; позивачем заявлено не значний розмір неустойки; порушення відповідачем зобов'язання з оплати відбулося свідомо та умисно, відсутня необережність; боржником не було вчинено жодних необхідних заходів по виконанню зобов'язання своєчасно, боржником навіть не доведено факту здійснення дій, направлених на прискорення оплати продукції. До того ж позивач вважає не релевантною правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18 до спірних правовідносин.
27.05.2025 через систему через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" надійшла ще одна відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що умовами конкурсної документації прямо було передбачено, що спочатку передається товар, потім відповідачем проводиться вхідний контроль, і за результатами такого вхідного контролю приймається рішення про укладення чи не укладення Договору поставки. Весь спірний товар пройшов вхідний контроль, у зв'язку із чим після завершення такої процедури між сторонами було укладено Договір купівлі-продажу (поставки) №УЗ-21-445/3 від 08.02.2022. Крім того, позивач звертає увагу суду, що 11.08.2021 саме відповідач направив на адресу позивача лист вих. №16.4-2876 від 11.08.2021, в якому просив поставити на його адресу ТМЦ для проходження вхідного контролю згідно п. 1.7. Конкурсної документації до тендеру у Prozorro №UA-2021-07-20-000803-c. При цьому, відповідачем було вказано, що оплата буде здійснюватися протягом 30 банківських днів після поставки ТМЦ, проходження вхідного контролю на підприємстві та підписання Договору, у розмірі 100% вартості ТМЦ. Також позивач звертає увагу суду, що згідно умов тендерної документації у закупівлі, на кожному аркуші такої тендерної документації, яка розроблялася саме відповідачем як замовником закупівлі, було прямо вказано, що закупівля не підпадає під дію Закону України "Про публічні закупівлі", а здійснюється на підставі наказу Державного концерну "Укроборонпром" від 29.09.2021 "Про внесення змін до Порядку закупівель підприємствами Державного "Укроборонпром", затвердженого наказом Концерну від 29.11.2019 №333 (зі змінами) і такий порядок не передбачає визнання договору нікчемним у випадку спливу 20-ти днів на укладення Договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 призначено у справі №910/5392/25 судове засідання на 10.06.2025; запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 встановлено строк сторонам - для подачі Додатку 4 Конкурсної документації (проект договору), а позивачу - для подачі доказів направлення підписаного ним проекту договору відповідачу - 10 днів; оголошено перерву в судовому засіданні до 01.07.2025.
18.06.2025 через систему через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн, до якої долучено докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.
23.06.2025 через систему через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" надійшли пояснення, в яких позивач зазначає, що, приймаючи участь у тендері, був позбавлений можливості вносити правки до такого тексту Договору і приймати участь у його розробці (такі документи розроблялися відповідачем перед оголошенням тендеру), в той час як нумерація Договорів поставки та дата таких договорів визначається саме відповідачем. Крім того позивач повідомив суд, що 08.02.2022 о 14-54 год. представник відповідача відправив повідомлення на електронну поштову скриньку позивача, в якому зазначив про підписання Договору №УЗ-21-445/3 і прохав надати адресу, на яку відправити оригінал Договору через перевізника ТОВ "Нова Пошта". В подальшому, такий Договір №УЗ-21-445/3 був направлений на адресу позивача через перевізника ТОВ "Нова Пошта", після отримання таких двох екземплярів Договорів, підписаних з боку відповідача, позивач підписав такі екземпляри договорів і один із них направив через перевізника ТОВ "Нова Пошта" на адресу відповідача.
В судовому засіданні 01.07.2025 судом завершено розгляд справи №910/5392/25 по суті, та оголошено про перехід до стадії до стадії ухвалення судового рішення, яке буде проголошено 10.07.2025 о 16:00 год.
На проголошення судового рішення по справі №910/5392/25 представники сторін не з'явились.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
У липні 2021 року Державним підприємством "Завод 410 ЦА", як замовником, було оголошено процедуру закупівлі UA-2021-07-20-000803-c з очікуваною вартістю закупівлі 469 382,00 грн.
Згідно п. 1.7 Конкурсної документації поставки товару для вхідного контролю здійснюються протягом 5 календарних днів з моменту отримання заявки від покупця до моменту укладання Договору. Уразі позитивного рішення ВТК з переможцем буде укладений Договір.
Пунктом 1.8 Конкурсної документації передбачалось, що оплата здійснюється протягом 30 банківських днів після поставки ТМЦ, проходження вхідного контролю на підприємстві покупця та підписання договору, у розмірі 100% вартості ТМЦ.
В колонтитулах на кожній сторінці Конкурсної документації вказано жирним шрифтом, що дана закупівля не підпадає під дію Закону України "Про публічні закупівлі".
Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" було надано свої конкурсно-цінові пропозиції по лотам.
Рішеннями відповідальної особи №541-1 (підписаними представниками Державного підприємства "Завод 410 ЦА" - начальником управління, куратором закупівлі, відповідальною особою, за погодженням відділу економічної, внутрішньої та інформаційної безпеки) було визначено переможцем із закупівлі товарів за лотами №№ 1, 3, 4, 5, 6 Товариство з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" із найкращою ціновою пропозицією. У пункті 8 даного рішення визначено умови постачання: DDP-склад покупця, Україна, 13151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94. Поставка товару для вхідного контролю здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту отримання заявки від покупця до моменту укладення договору. У разі позитивного рішення ВТК з переможцем буде укладений договір. У пункті 9 цього рішення зазначено, що 100% оплата буде здійснена протягом 30 банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця.
Листом вих. №16.4-2876 від 11.08.2021 за електронним підписом В.о. Генерального директора Державного підприємства "Завод 410 ЦА" ОСОБА_3 відповідач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" з проханням поставити ТМЦ для проходження вхідного контролю згідно пункту 1.7 Конкурсної документації до тендеру №12945951 (UA-2021-07-20-000803-c), а саме: по лоту №№ 1, 3, 4, 5, 6. У листі зазначалось, що оплата буде здійснена протягом 30 банківських днів після поставки ТМЦ, проходження вхідного контролю на підприємстві та підписання договору, у розмірі 100% вартості ТМЦ.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" було передано, а Державним підприємством "Завод 410 ЦА" прийнято наступні товарно-матеріальні цінності (ціна вказана без ПДВ):
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №11 від 21.08.2021 - на суму 23 050,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №12 від 21.08.2021 - на суму 4 560,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №14 від 21.08.2021 - на суму 12 190,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №16 від 21.08.2021 - на суму 77 260,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №20 від 21.08.2021 - на суму 158 600,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №24 від 27.08.2021 - на суму 2 750,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №25 від 27.08.2021 - на суму 11 210,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №27 від 31.08.2021 - на суму 41 000,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №30 від 08.09.2021 - на суму 6 450,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №31 від 08.09.2021 - на суму 23 100,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №33 від 08.09.2021 - на суму 1 480,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №35 від 08.09.2021 - на суму 38 150,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №37 від 08.09.2021 - на суму 21 000,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №41 від 15.09.2021 - на суму 3 440,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №44 від 15.09.2021 - на суму 2 010,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №46 від 15.09.2021 - на суму 2 000,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №47 від 22.09.2021 - на суму 1 450,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №48 від 15.09.2021 - на суму 4 500,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №52 від 22.09.2021 - на суму 2 000,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №53 від 22.09.2021 - на суму 1 500,00 грн;
- згідно акту приймання-передачі ТМЦ №54 від 22.09.2021 - на суму 17 900,00 грн.
Дані акти підписані представниками та скріплені печатками сторін, а також на кожному акті вказаний номер "12945951/1" (чи друком в змісті акту чи прописом у верхньому правому кутку).
08.02.2022 між Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" (продавець) укладено Договір купівлі-продажу (поставки) №УЗ-21-445/3 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого продавець зобов'язується по Договору поставити покупцю товари, зазначені в Специфікаціях які є невід'ємною частиною цього Договору (далі - Специфікації) або в заявці у разі поставки товару до укладання цього Договору. Найменування товару: Електронне обладнання / Код ДК: 021-2015-31710000-6.
У пункті 1.2 Договору вказано, що поставка товарів здійснюється окремими партіями, згідно з заявкою покупця переданої продавцю факсимільним зв'язком або електронною поштою. Номенклатурний перелік, асортимент, ціна, кількість товарів, що поставляються за цим Договором, передбачені у Специфікаціях, або в заявці у разі поставки товару до укладання цього Договору.
У пунктах 2.6, 2.7 Договору вказано, що в зв'язку з військовим призначенням товару покупець здійснює перевірку якості та кількості товару - проведення ВТК із залученням, в разі необхідності НОМЕР_1 Військового представництва Міноборони України, в тому числі у разі поставки товару до укладання цього Договору. Порядок та строки перевірки кількості та якості товару визначаються покупцем. При проведенні ВТК датою поставки (передачі) та переходу права власності на товар є дата зазначена в документах ВТК та НОМЕР_1 МОУ про приймання товару.
Пунктом 2.8 Договору передбачено, що якщо при прийомці або перевірці якості та кількості (комплектності) товару буде виявлено порушення умов щодо характеристик (технічних характеристик) товару, вимог до матеріалів (сировини) виробництва товару, упаковки (пакування), маркування, транспортування, зберігання, яким має відповідати Товар згідно умов закупівлі та цього Договору, недостача, невідповідність якості або комплектності товару, вимогам визначеним в документації на товар, або вимогам цього Договору, що підтверджується документами ВТК покупця, покупець в праві на свій вибір:
- повернути товар продавцю та не оплачувати не прийнятий товар, письмово повідомивши про це продавця, при цьому повернення товару здійснюється за рахунок продавця та останній зобов'язується прийняти товар.
- розірвати в односторонньому порядку укладений Договір, при цьому продавець на вимогу покупця повертає грошові кошти на рахунок покупця якщо товар був оплачений. Зазначені в даному пункті вимоги покупця обов'язкові для виконання продавцем в термін не більше 10 календарних днів з дати отримання вимоги покупця.
- не укладати з продавцем Договір, у разі якщо товар поставлено до укладання цього Договору та повернути товар продавцю в строк зазначений покупцем.
- вимагати від продавця заміни товару неналежної якості та/або кількості (комплектності) в строк зазначений покупцем
Загальна ціна цього Договору на момент його укладення складає: 546 720,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 91 120,00 грн (п. 3.1 Договору).
Згідно п. 3.2 Договору ціна одиниці товарів фіксується на момент укладання Договору та передбачена в Специфікації до Договору або в заявці у разі поставки товару до укладання цього Договору з урахуванням умов поставки, протягом строку дії цього Договору зміні в односторонньому порядку не підлягає.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки проводяться наступним шляхом:
- продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції.
- покупець згідно рахунку в рамках Специфікації (Додатку), проводить платіж, умови оплати зазначаються в кожній Специфікації або в заявці у разі поставки товару до укладання цього Договору окремо.
Оплата по Договору проводиться після проходження перевірки товаром ВТК, та НОМЕР_1 Військового представництва Міноборони України в разі його залучення, якщо інше не передбачено умовами Договору.
Відповідно п. 5.6 Договору право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходить від продавця до покупця, після проходження вхідного контролю на складі покупця за участі, в разі залучення НОМЕР_1 Військового представництва Міноборони України, якщо не передбачено інше.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по Договору щодо оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов'язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку.
Відповідно п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, пожежа, повінь, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, карантин тощо).
За умовами п. 8.2 Договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), повинна не пізніше ніж протягом десяти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом (п. 8.3 Договору).
У пункті 10.1 Договору зазначено, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє терміном на один рік, а в частині виконання зобов'язань (по оплаті та поставці) - до повного виконання їх сторонами.
У пункті 10.2 Договору сторони встановили, що умови Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, ч. 3 ст. 631 ЦК України.
Також 08.02.2022 сторонами було укладено Специфікацію №1, згідно з якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" зобов'язалось поставити Державному підприємству "Завод 410 ЦА" товар за лотами №№ 1, 3, 4, 5, 6 на загальну суму 546 720,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 91 120,00 грн.
У Специфікації №1 було визначено умови оплати: 100% оплати протягом 30 банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця та підписання договору.
08.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" було виставлено Державному підприємству "Завод 410 ЦА" рахунки-фактури №0000159 від 08.02.2022 на суму 272 040,00 грн, №0000158 від 08.02.2022 на суму 80 640,00 грн, №0000160 від 08.02.2022 на суму 122 040,00 грн, №0000161 від 08.02.2022 на суму 59 040,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із твердженнями позивача про невиконання відповідачем свого обов'язку за Договором з оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" товару, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" боргу у розмірі 546 720,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 237 385,45 грн, 3% річних у розмірі 50 597,81 грн та пені у розмірі 106 647,85 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Щодо тверджень відповідача про недійсність Договору з огляду на порушення процедури закупівлі спірного товару, визначеної Законом України "Про публічні закупівлі", то суд вважає їх необґрунтованими та надуманими з огляду на наступне.
По-перше, спірний товар закуповувався відповідачем в рамках закупівлі UA-2021-07-20-000803-c, в якій Державне підприємство "Завод 410 ЦА" виступало замовником та визначено конкурсні умови, які були викладені у Конкурсній документації на закупівлю та опубліковані на сайті https://prozorro.gov.ua.
В колонтитулах на кожній сторінці Конкурсної документації вказано жирним шрифтом, що дана закупівля не підпадає під дію Закону України "Про публічні закупівлі".
Поведінка відповідача, який презюмував при оголошенні процедури закупівлі та під час прийняття товару, здійснення ВТК товару, укладення Договору, що дана закупівля не підпадає під дію Закону України "Про публічні закупівлі", проте після звернення позивача до суду із позовом про стягнення заборгованості з оплати такого товару почав стверджувати про недійсність Договору з підстав його невідповідності Закону України "Про публічні закупівлі", не може бути визнана послідовною, добросовісною та розумною.
По-друге, саме Державне підприємство "Завод 410 ЦА" як замовник товарів у закупівлі визначило наступний алгоритм дій сторін у спірних правовідносинах з поставки товару: позивач поставляє товар для вхідного контролю відповідачу > відповідач здійснює вхідний контроль товару > у разі позитивного вхідного контролю товару сторони укладають договір > оплата товару після укладення договору.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, саме такий алгоритм дій і був реалізований сторонами у спірних правовідносинах. Зокрема умови п.п. 1.2, 2.6, 2.7, 2.8, 3.2, 10.2 Договору та Специифікації №1 свідчать про втілення умов Конкурсної документації (передбачають можливість поставки товару до укладення Договору та після позитивного проходження таким товару ВТК передбачають укладення Договору і оплату товару протягом 30 банківських днів після укладення Договору).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Щодо посилань відповідача на укладення Договору через значний проміжок часу після прийняття товару, то суд звертає увагу Державного підприємства "Завод 410 ЦА", що укладенню сторонами Договору передувало здійснення відповідачем, як покупцем, перевірки якості та кількості товару - проведення ВТК, від результатів якого залежало укладення такого Договору.
Таким чином, фактично відповідач обґрунтовує недійсність Договору тривалим виконанням своїх обов'язків, що також не може бути визнано послідовною, добросовісною та розумною поведінкою суб'єкта господарювання.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі зазначеної доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці, за умови, що інша сторона, діючи собі на шкоду, розумно покладається на них.
Даний висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі №390/34/17 та в подальшому також застосовувався Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.02.2025 у справі №925/457/23, від 29.11.2023 у справі №513/879/19, від 20.07.2022 у справі №923/196/20, від 01.02.2022 у справі №910/5179/20.
Очевидно, що дії відповідача, який сам визначив умови поставки товару до укладення договору та укладення договору після позитивного рішення ВТК, замовив постачання товару (листом вих. №16.4-2876 від 11.08.2021), прийняв такий товар (за актами приймання-передачі ТМЦ), уклав Договір, проте почав заперечувати дійсність такого Договору та відповідно наявність у нього обов'язку з оплати товару після звернення до суду із даним позовом (більш ніж через три роки після поставки товарів), суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України). Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 43 Господарського процесуального кодексу України).
По-третє, фактично відповідач не заперечує отримання товару за актами приймання-передачі ТМЦ, а в останніх визначено істотні умови купівлі-продажу - сторін, номенклатуру товару, його ціну і кількість. Також представник відповідача в засідання повідомив суд, що у Державного підприємства "Завод 410 ЦА" немає можливості повернути цей товар Товариству з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд". Тобто, навіть якщо припустити нікчемність Договору, то фактично прийняття відповідачем від позивача за цими актами товару свідчило б про укладення сторонами договору купівлі-продажу у спрощений спосіб без погодження строку оплати такого товару, тому в силу ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України такий товар підлягав би оплаті на наступний день після його прийняття, а відтак за такою логікою прострочення відповідача ще більш тривале.
Отже, згідно актів приймання-передачі ТМЦ у серпні-вересні 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" було передано Державному підприємству "Завод 410 ЦА" товар на загальну суму 455 600,00 грн без ПДВ, що становить суму з ПДВ 546 720,00 грн (455 600,00 грн х 1,2).
Суд відхиляє як надумані та необґрунтовані доводи Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про неможливість визначення обставин постачання цього товару в межах Договору, оскільки спірні акти приймання-передачі ТМЦ підписані представниками та скріплені печатками сторін, а також на кожному акті вказаний номер "12945951/1" (чи друком в змісті акту чи прописом у верхньому правому кутку).
Із листа вих. №16.4-2876 від 11.08.2021, скріпленого електронним цифровим підписом В.о. Генерального директора Державного підприємства "Завод 410 ЦА" ОСОБА_3, вбачається, що відповідачем здійснювалось замовлення поставки ТМЦ для проходження вхідного контролю згідно пункту 1.7 Конкурсної документації до тендеру №12945951 (UA-2021-07-20-000803-c), а саме: по лоту №№ 1, 3, 4, 5, 6. Тобто відповідач, підписуючи акти із зазначенням в них номеру "12945951/1", розумів, що йде мова про закупівлю UA-2021-07-20-000803-c та відповідно що позивач товар поставляє в межах цієї закупівлі та на визначених відповідачем в Конкурсній документації умовах.
Отримання Державним підприємством "Завод 410 ЦА" спірного товару та позитивне проходження ним ВТК підтверджується самим фактом укладення Договору, оскільки отримання позитивного рішення ВТК є необхідною умовою для укладення Договору, в той час як п. 2.8 Договору передбачалось, що у разі негативного рішення ВТК покупець був в праві на свій вибір:
- повернути товар продавцю та не оплачувати не прийнятий товар, письмово повідомивши про це продавця, при цьому повернення товару здійснюється за рахунок продавця та останній зобов'язується прийняти товар.
- не укладати з продавцем Договір, у разі якщо товар поставлено до укладання цього Договору та повернути товар продавцю в строк зазначений покупцем.
- вимагати від продавця заміни товару неналежної якості та/або кількості (комплектності) в строк зазначений покупцем.
Проте матеріали справи не містять доказів повернення товару позивачу чи направлення позивачу вимоги про заміни товару неналежної якості та/або кількості (комплектності), в той час як сам факт укладення Договору свідчить про зворотне - про наявність позитивного рішення ВТК.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу згідно Договору товару вартістю 546 720,00 грн.
Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки проводяться наступним шляхом:
- продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції.
- покупець згідно рахунку в рамках Специфікації (Додатку), проводить платіж, умови оплати зазначаються в кожній Специфікації або в заявці у разі поставки товару до укладання цього Договору окремо.
У Специфікації №1 було визначено умови оплати: 100% оплати протягом 30 банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця та підписання договору.
Зважаючи, що проходження вхідного контролю передувало укладенню Договору, то суд вважає, що перебіг строку оплати повинен відраховуватись від дати підписання Договору.
Визначення поняття "банківський день" наявне у п.п. 6 п. 4 Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами, затвердженого постановою Правління Національного банку України №514 від 03.12.2003, згідного якого це робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.
Тобто банківський день - це частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ. Дні визначаються для банків робочими за правилами, встановленими відповідною постановою Національного банку України.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).
Відтак, враховуючи погодження сторонами строку оплати у банківських днях, Державне підприємство "Завод 410 ЦА" повинне було оплатити поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" товар до 23.03.2022 включно.
При визначенні дати, в яку підлягало виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати товару, суд виходив із того, що 15 березня 2022 року Верховна Рада України ухвалила Закон, яким на час воєнного стану зупинила дію усіх статей КЗпП, що регулюють норми робочого часу, пов'язані з неробочими днями. Таким чином, з набуття чинності цим законом (24 березня 2022 року) і до скасування режиму воєнного стану неробочі дні відсутні.
Позивач стверджує, а відповідач не скористався своїм правом на спростування таких тверджень, що Державне підприємство "Завод 410 ЦА" своїх зобов'язань з оплати поставленого товару не виконало.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання своїх зобов'язань за спірним договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що Державне підприємство "Завод 410 ЦА" не виконано своїх зобов'язань за Договором зі сплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" коштів у розмірі 546 720,00 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір боргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА" за Договором у сумі 546 720,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню.
Крім того, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" інфляційних втрат у розмірі 237 385,45 грн, 3% річних у розмірі 50 597,81 грн та пені у розмірі 106 647,85 грн.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Зобов'язання відповідача зводилось до сплати коштів позивачу за поставлений товар.
Державне підприємство "Завод 410 ЦА" стверджує, що прострочення зобов'язання з постачання товару сталось не з його вини, оскільки мала місце дія обставин непереборної сили - 1) поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2; 2) ведення на території його підприємства бойових дій та неможливість здійснення ним своєї господарської діяльності через початок повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, що зумовило скрутний фінансовий стан Державного підприємства "Завод 410 ЦА".
Щодо посилань відповідача на поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, то на дату направлення відповідачем листа вих. №16.4-2876 від 11.08.2021 про поставку товару для ВТК вже сплинуло понад 16 місяців після введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак, укладаючи Договір, відповідач міг та повинен був враховувати дані обставини та оцінювати свої ризики, в той час як жодні (форс-мажорні) обставини після укладення Договору через поширенню коронавірусної хвороби для відповідача не настали (вони існували до, підчас та після поставки товару та укладення Договору).
При цьому, судом враховано, що строк оплати товару настав після початку повномасштабної військової агресії проти України, однак відповідач не скористався своїм правом на доведення наявності будь-яких обставин, які б перешкоджали йому оплатити придбаний товар після початку повномасштабної військової агресії проти України. Наприклад, зумовленими військовою агресією обставинами, які унеможливлюють виконання грошових зобов'язань, можуть слугувати непрацюючі банки (в тому числі внаслідок хакерської атаки), встановлення урядом обмежень щодо переказу коштів (їх обсягу) тощо.
Зокрема матеріали справи не містять доказів повідомлення Державним підприємством "Завод 410 ЦА" Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" в порядку п. 8.2 Договору про виникнення у нього форс-мажорних обставин.
В той же час лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Разом із тим, неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства, чого відповідачем у встановленому законом порядку доведено не було.
Щодо посилань відповідача на своє скрутне фінансове становище, то частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тотожні приписи містяться в ст. 617 Цивільного кодексу України.
Більше того, судом враховано поведінку Державного підприємства "Завод 410 ЦА" з моменту виникнення спірних правовідносин, а саме: в матеріалах справи відсутні докази вжиття відповідачем будь-яких заходів для нівелювання допущеного ним порушення протягом більш як трьох років після початку прострочення (майже чотири роки після передачі позивачем відповідачу товару), тобто відповідач просто прийняв товар і не оплачував його роками; після звернення кредитора до суду, почав використовувати процесуальні інструменти для фактичного заперечення свого обов'язку з оплати товару з метою уникнення виконання зобов'язань замість сприяння суду у якнайшвидшому встановлені обставин справи та поновлення порушених прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд", що не може вважатись добросовісною та розумною поведінкою.
Окрім того, суд звертає увагу позивача, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, а також у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №910/9723/22, від 17.10.2023 у справі №910/19817/21, від 19.10.2023 у справі №910/962/22, тобто є усталеною правовою позицією касаційного суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, зважаючи на юридичну природу цих правовідносин між сторонами як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (така правова позиція викладена також Верховним Судом України у справі №910/17078/15 (3-610гс16), а також Верховним Судом у постанові від 15.03.2018 у справі №910/9978/15).
З огляду на те, що Державне підприємство "Завод 410 ЦА" порушило грошове зобов'язання, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.
Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).
А тому, норми ст. 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).
Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов'язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов'язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №6-49цс12 від 06.06.2012, №6-38цс11 від 24.10.2011, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17).
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду нарахування (з 24.03.2022 по 23.04.2025) та суми боргу (546 720,00 грн) і зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про правомірність нарахування Державному підприємству "Завод 410 ЦА" інфляційних втрат у розмірі 237 385,45 грн та 3% річних у розмірі 50 597,81 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по Договору щодо оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов'язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 зазначила, що на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Формулювання, яке містить ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, у тому числі умови договору (у разі відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.
Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, установлений договором.
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
З пункту 7.2 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені (від суми невиконаного (простроченого) зобов'язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення), проте не визначено строк нарахування пені строк, а відтак строк нарахування пені обмежується піврічним терміном.
Позивачем нараховується пеня за період з 24.03.2022 по 24.09.2022, тобто за півроку та 1 день, що не відповідає приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" за період з 24.03.2022 по 23.09.2022 (півроку), суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування з Державному підприємству "Завод 410 ЦА" пені у розмірі 105 898,92 грн.
Щодо заяви Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про зменшення штрафних санкцій.
Відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.
При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/471/18, а саме встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у даній справі №910/5423/24 відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3% та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.
Відтак суд розглядає питання зменшення нарахованої позивачем пені.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Вирішуючи питання наявності правових підстав для зменшення пені, суд враховує специфіку основної діяльності Державного підприємства "Завод 410 ЦА" - обслуговування літаків, тоді як з моменту повномасштабного вторгнення і по даний час - цивільна авіація не здійснює польотів над територією України, а надання аеронавігаційних послуг у повітряному просторі України зупинено. Зауважує і на технологічному процесі обслуговування літаків, який передбачає льотні випробування (після проведення робіт), тоді як міжнародний аеропорт Київ, який надає відповідачу майданчик для прибуття літаків і проведення льотних випробувань, не приймає і не випускає цивільні судна, у зв'язку з закритим повітряним простором України. За викладених обставин, виконання замовлень та контрактів на ремонт, модернізацію і обслуговування літаків не можливе з незалежних від відповідача причин, пов'язаних, зокрема із воєнною агресією Російської Федерації проти України.
24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабну військову агресію проти України, у зв'язку з чим указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 та в подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і станом на дату ухвалення даного рішення досі триває.
Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об'єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об'єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб'єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3946/16 та від 26.10.2021 у справі №922/3990/19).
Натомість Державне підприємство "Завод 410 ЦА" входить до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 №1734, та його власником є Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість".
Враховуючи зазначені відповідачем причини та обставини, в яких він перебуває з початку повномасштабного вторгнення, враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також враховуючи пропорційність застосованих до відповідача заходів відповідальності таких, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами та інфляційних нарахувань, що є компенсацією за понесені збитки спричинені знеціненням грошових коштів, суд дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим задоволення заяви Державного підприємства "Завод 410 ЦА" та зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50%, тобто до 52 949,46 грн. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" підлягають частковому задоволенню, а з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" підлягають стягненню борг у розмірі 546 720,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 237 385,45 грн, 3% річних у розмірі 50 597,81 грн та пеня у розмірі 52 949,46 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись наведеними приписами господарського процесуального закону, судовий збір, пропорційний розміру правомірно заявлених вимог, покладається на відповідача з огляду те, що спір у даній справі виник у зв'язку з неправильними діями останнього, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене, в тому числі реалізацією судом свого права на зменшення неустойки.
Щодо заявлених позивачем до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 14 120,27 грн та очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 30 000,00 грн, докази понесення яких будуть надані суду протягом 5-ти днів з дати прийняття судом рішення.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
18.06.2025 через систему через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн, до якої долучено докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" в межах справи №910/5423/24 здійснювалось адвокатами Жечевим Сергієм Олександровичем (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №864 від 27.04.2011) згідно ордеру серії АР №1246733 від 21.04.2025, та адвокатом Карабак Валерією Андріївною (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №001567 від 28.02.2018) згідно ордеру серії АР №1244070 від 04.06.2025 на підставі укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" та Адвокатським бюро "Сергія Жечева" Договору-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021 (надалі - Договір-доручення) та додаткових угод до відповідного договору.
Пунктом 1.1 Договору-доручення передбачено, що предметом даного договору є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2026 (п. 3.1 Договору-доручення в редакції Додаткової угоди №3 від 27.12.2023).
Згідно п. 4.2 Договору-доручення гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється актом приймання-передачі наданої правової допомоги.
Загальна ціна цього договору визначається як сума вартості всієї правової допомоги, відповідно до підписаних сторонами актів приймання-передачі наданої правової допомоги за цим договором протягом строку його дії (п. 4.3 Договору-доручення).
Відповідно п. 4.4 Договору-доручення оплата послуг здійснюється за фактом їх надання на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги протягом 30-ти днів з дня підписання акту приймання-передачі правової допомоги або сплачується клієнтом наперед.
У Додатковій угоді №1 від 01.01.2021 до Договору-доручення Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" та Адвокатським бюро "Сергія Жечева" сторонами було погоджено вартість правової допомоги, зокрема встановлено вартість підготовки позову у розмірі 5 000,00 грн, вартість підготовки відповіді на відзив у розмірі 5 000,00 грн та вартість представництва адвокатом інтересів клієнта у судовому засіданні по справі в незалежності від тривалості судового засідання у розмірі 3 000,00 грн за засідання у місті Запоріжжі та 4 000,00 грн за засідання за межами міста Запоріжжя.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до акту №ОУ-000099 від 17.06.2025 приймання-передачі наданої правової допомоги Адвокатським бюро "Сергія Жечева" в особі адвоката Жечева Сергія Олександровича було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" послуги з підготовки позовної заяви по справі №910/5392/25 вартістю 5 000,00 грн, послуги з підготовки відповіді на відзив вартістю 5 000,00 грн, участь адвоката в двох засіданнях по справі - загальною вартістю 6 000,00 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" було прийнято надані Адвокатським бюро "Сергія Жечева" в особі адвоката Жечева Сергія Олександровича роботи (послуги) за вказаним актом без зауважень та оплачено їх в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №2351 від 18.06.2025 на суму 16 000,00 грн.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Державне підприємство "Завод 410 ЦА" у своїх відзивах зазначало, що надані позивачем документи ані у даній справі, ані у інших справах за участю сторін не містять підтвердження їх підготовки адвокатом, позовна заява та інші документи підписані безпосередньо керівником позивача. Окрім того відповідач звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" неодноразово зверталось до суду із аналогічними позовами до Державного підприємства "Завод 410 ЦА", тому відповідач вважає заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн завищеними та неспівмірними.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, з урахуванням заперечень відповідача, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Так, судом враховано, що провадження у справі №910/5392/25 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а додані до матеріалів позову докази (акти приймання-передачі, договір) підписані сторонами без заперечень та зауважень. Тим більше, враховуючи, що спори про стягнення боргу за поставлений товар є чи не найпростішою категорією справ у господарському судочинстві.
Також з огляду на спірні правовідносини вбачається, що здійснення розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат (один період, одна сума) також було нескладним та не потребувало витрати значного часу адвокатом.
Відтак, даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договорів і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, так як дана справа є звичайним розрахунковим спором.
Суд враховує наведені відповідачем у відзиві підстави для зменшення розміру адвокатських витрат та зауважує, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувало (перебуває) значна кількість аналогічних справ за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення заборгованості на підставі договорів купівлі-продажу (поставки), а вимоги позивача є однотипними та ідентичними (справи №№ 910/5471/25, 910/5423/24, 910/5377/24, 910/5378/24, 910/19108/23, 910/18478/23, 910/10306/23, 910/10564/23, 910/7651/23, 910/10481/23, 910/8782/23, 910/10237/23, 910/10541/23, 910/10241/23, 910/8299/23, 910/7028/23, 910/7029/23, 910/7147/23) та в кожній із цих справ позивачем заявлялись вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" представляло Адвокатське бюро "Сергія Жечева".
Попри наведене, вирішення спору у справі №910/5392/25 було ускладнене правовою позицією відповідача, а також поданням ним двох відзивів, що в свою чергу стало підставою для переходу до розгляду справи в судовому засіданні та відповідно потребувало виконання представниками позивача додаткових робіт для належного представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" (зокрема участі адвоката в засіданнях по справі).
За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи та викладеної відповідачем у відзиві заяви про неспівмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - часткове задоволення позовних вимог, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 10 000,00 грн.
Керуючись статтями 13, 74, 126, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, проспект Повітряних Сил, буд. 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Лешко-Попеля, буд. 13, літ. А-2, нежитлове приміщення 2-18; ідентифікаційний код 41071921) борг у розмірі 546 720 (п'ятсот сорок шість тисяч сімсот двадцять) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 237 385 (двісті тридцять сім тисяч триста вісімдесят п'ять) грн 45 коп., 3% річних у розмірі 50 597 (п'ятдесят тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн 81 коп., пеню у розмірі 52 949 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн 46 коп., судовий збір у розмірі 14 109 (чотирнадцять тисяч сто дев'ять) грн 04 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 10.07.2025.
Суддя Р.В. Бойко