ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.07.2025Справа № 910/4553/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП"
про стягнення 4733493,28 грн
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін:
від позивача - Горбач А.М.,
від відповідача - Сібілєв М.А.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - позивач) 3418634,04 грн пені та 1314859,24 грн штрафу нарахованих відповідачу за порушення строків виконання робіт за договором про надання послуг №4600007067 від 13.01.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, та призначено судове засідання на 14.05.2025.
09.05.2024 відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що позивач неправомірно нараховує штрафні санкції за виконання 2 етапу робіт, оскільки технічна документація не містить чіткого розділення предмета робіт, які можуть бути віднесені до 1, 2 чи 3 етапів. Також, відповідач вказав на існування форс-мажорних обставин та клопотанням від 09.05.2025 просив суд зменшити розмір пені та штрафу на 90%.
14.05.2025 позивач заперечив проти клопотання відповідача про зменшення розміру позовних вимог.
15.05.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 19.05.2025 перепризначено судове засідання на 11.06.2025.
20.05.2025 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою від 11.06.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 07.07.2025.
У судовому засіданні 07.07.2025 з'явились представники сторін, надали усні пояснення по справі, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.01.2023 між позивачем як замовником та відповідачем як підрядником укладено Договір №4600007067 (далі - Договір).
За умовами п. 1.1 Договору підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього Договору, зобов'язується на свій ризик надати послуги: «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Ізмаїл)» відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, (далі іменуються - Роботи), а Замовник - прийняти та оплатити такі Роботи відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними,якісними та кількісними характеристиками (Додаток №1), Договірною ціною (Додаток №2) та Графіком виконання робіт (Додаток №3).
Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість виконуваних робіт становить 27984000,00 грн, в тому числі ПДВ 4664000 грн.
Відповідно до п. 4.1 Договору підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладення цього договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до цього Договору та є невід'ємною його частиною.
Згідно з п. 4.2 Договору строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін цей договір у випадках, передбачених чинним законодавством України.
За умовами п. 4.3 Договору датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди Замовника.
Пунктом 4.4 Договору визначено, що місцем виконання робіт (надалі - Об'єкт) - ГРС Ізмаїл, 68601, Одеська область, Ізмаїльський р-н, с. Ізмаїл.
Відповідно до п. 5.1 Договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
У пункті 10.2 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених Графіком виконання робіт (додаток № 3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачем було прострочено виконання робіт за другим та третім етапами робіт по Договору, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3418634,04 грн пені та 1314859,24 грн штрафу.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що позивач неправомірно нараховує штрафні санкції за виконання 2 та 3 етапу робіт, оскільки основним зобов'язанням відповідача є виконання усіх передбачених Договором робіт, завершальною стадією яких є пусконалагоджувальні роботи, а результат підрядних робіт, зважаючи на предмет Договору це закінчені роботи з ремонту відповідно до такого Договору. Відповідно, строк виконання робіт за Договором встановлено 365 днів з моменту укладення Договору.
Крім того, відповідач зазначає, що позивачем допускались порушення умом Договору щодо вчасної оплати та надання дозволу на виконання робіт. Також, відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, зокрема, неможливість доїхати працівникам відповідача до об'єкту в місто Ізмаїл у зв'язку із перекриттям підйомного мосту у м. Затока Одеської області.
Відповідач просить врахувати практику Верховного Суду у постанові від 18.02.2025 у справі №910/3385/24, зазначивши, що вказана справа стосувалась стягненню штрафних санкцій з ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ НАФТОГАЗОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» по аналогічному договору з ТОВ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ». Відповідно до вказаної постанови судом касаційної інстанції було зроблено висновки в частині нарахування штрафних санкцій за окремими етапами робіт.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У Додатку №3 до Договору (Графік виконання робіт) сторони визначили строки виконання робіт:
1) обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - 120 днів,
2) виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 300 днів,
3) пусконалагоджувальні роботи - 365 днів.
Між Сторонами було підписано наступні Акти, на які позивач нараховує штрафні санкції:
- Акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2024 року №1 на загальну суму 67856,78 грн та Акт вартості устаткування до нього, на загальну суму 16752936,70 грн;
- Акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 року №2 на загальну суму 1473 380,76 грн;
- Акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2024 року №3 на загальну суму 489529,31 грн.
З тверджень позивача вбачається, що останнім днем виконання робіт другого етапу «Виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи» є 09.11.2023. Останнім днем виконання робіт третього етапу «Пусконалагоджувальні роботи» є 15.01.2024.
Позивач зазначає, що фактично роботи другого етапу (будівельно-монтажні роботи) на загальну суму 16820793,48 грн виконано відповідачем 03.06.2024, тобто з пропуском встановленого строку на 206 календарних днів.
У зв'язку із чим, позивачем нараховано пеню за прострочення виконання робіт по другому етапу з 10.11.2023 по 02.06.2024 на суму 3061384,41 грн та штраф у розміри 7 % - 1177455,54 грн.
Крім цього, роботи другого етапу (будівельно-монтажні роботи), на загальну суму 1473380,76 грн відповідачем виконано 16.09.2024, з пропуском встановленого строку на 311 календарних дні. У зв'язку з чим, позивачем нараховано пеню за прострочення виконання робіт по другому етапу з 10.11.2023 по 15.09.2024 на суму 268155,30 грн та штраф у розмірі 7 % 103136,65 грн.
Позивач зазначає, що роботи другого/третього етапів (будівельно-монтажні роботи; пусконалагоджувальні роботи) на загальну суму 489529,31 грн відповідачем виконано 17.10.2024, тобто з пропуском встановленого строку на 342 календарних дні - будівельно-монтажні роботи та 275 календарних дні - пусконалагоджувальні роботи.
Позивачем нараховано пеню за прострочення виконання робіт по 2 етапу (будівельно- монтажні роботи) з 10.11.2023 по 16.10.2024 на суму 76 231,37 грн та штраф у розміри 7 % - 29 319,76 грн, а також нараховано пеню за прострочення виконання робіт по 3 етапу (пусконалагоджувальні роботи) з 16.01.2024 по 16.10.2024 на суму 12862,96 грн та штраф у розміри 7 % 4947,29 грн.
З наведеного вбачається, що умовами Договору з урахуванням додатків до нього визначено різні обов'язки підрядника у межах основного зобов'язання, зокрема обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації, виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи, пусконалагоджувальні роботи.
Отже, проаналізувавши передбачені у Договорі зобов'язання підрядника, суд дійшов висновку, що основним зобов'язанням підрядника є виконання усіх передбачених Договором робіт, завершальною стадією яких є пусконалагоджувальні роботи, а результат підрядних робіт, зважаючи на предмет Договору, це закінчені роботи з ремонту відповідно до такого Договору.
Подібний висновок міститься у постанові №910/3385/24 від 18.02.2025 Верховного Суду.
За змістом статей 13, 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у разі стягнення неустойки (пені, штрафу).
За змістом частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).
Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % цієї вартості.
За змістом частини четвертої статті 231 цього Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Із системного аналізу викладених норм законодавства вбачається, що відповідальність підрядника за умовами укладеного між сторонами Договору у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем обов'язку зі здачі завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов'язання.
Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №910/3385/24.
Так, предмет спору у справі №910/3385/24 є подібним предмету спору у справі №910/4553/25, а саме, стягнення пені та штрафу нарахованих за прострочення виконання робіт по другому етапу за договором про надання послуги: послуг з ремонту і технічного обслуговування техніки від 12.08.2022 № 4600006418. Судом взято до уваги, що Договір у цій справі та договір від 12.08.2022 № 4600006418, який був досліджений у справі №910/3385/24 мають аналогічні умови, та в обох випадках стороною їх є позивач.
Європейський суд з прав людини констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (рішення від 21.10.2010 у справі «"Дія-97" проти України», заява № 19164/04, § 47).
Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в пункті 3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп/2010 у справі № 1-25/2010, відповідно до якого одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
У судовій практиці Великої Палати Верховного Суду йдеться про те, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень (постанова від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц). Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, скільки в процесі його правозастосування. Гарантія остаточності та обов'язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності та означають, що остаточне рішення компетентного суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися (див. постанову від 21 лютого 2020 року у справі № 813/2646/18). Велика Палата Верховного Суду робить акцент, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, має характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля (див. постанови від 28 лютого 2018 року у справі № 800/284/17; 22 травня 2018 року у справі № 800/474/16 (П/9901/197/18); 07.11.2018 у справі № 214/2435/17; 12.12.2018 у справі №703/1181/16-ц; 03.05.2019 у справі № 127/2209/18).
На переконання Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (постанову від 14.03.2018 у справі № 917/1503/17).
Відповідно до частини 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Приймаючи до уваги те, що предмети спору у цій справі та справі №910/3385/24 є аналогічними, суд, вирішуючи цей спір, приймає до уваги зроблені висновки Верховним Судом у постанові від 18.02.2025 №910/3385/24.
Як убачається із матеріалів справи, сторони у Договорі визначили кінцевий строк виконання відповідачем усіх передбачених Договором робіт - протягом 365 календарних днів з дати укладення цього договору (пункт 4.1 Договору).
Крім того, у Додатку № 3 до Договору "Графік виконання робіт" сторони визначили строки виконання робіт, відповідно до якого підрядник зобов'язався виконати роботи з обстеження, розробки, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - 120 днів, виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 300 днів, пусконалагоджувальні роботи - 365 днів.
Так, сторони визначили у Договорі початок перебігу терміну виконання робіт саме з дати укладання Договору - 13.01.2023.
Таким чином, з урахуванням п. 4.1 Договору, гранична дата виконання робіт по Договору - 13.01.2024 (субота).
Відповідно до частини п'ятої статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, з урахуванням положень частини п'ятої статті 254 ЦК України гранична дата виконання робіт по Договору - 15.01.2024 (понеділок).
Отже, правомірним є нарахування штрафних санкцій з 16.01.2024.
Здійснивши перерахунок штрафних санкцій суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування 2695339,92 грн пені та 1314859,24 грн штрафу.
У відзиві на позовну заяву відповідач послався на існування форс-мажорних обставин.
Відповідно до п. 8.1 Договору жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно з п. 8.2 Договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.
Відповідно до п. 8.3 Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Відповідно до п. 8.4 Договору сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов'язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.
Листом №454 від 16.05.2023 відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин по Договору, які полягають у військовій агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, введення комендантської години, військова мобілізація, ракетні обстріли та повітряні тривоги в зв'язку з цим, як наслідок унеможливлення виконання роботи тривалий час, що стало перешкодою для здійснення виробничих процесів, сповільнення здійснення господарської діяльності, зрив термінів постачання сировини і обладнання, не дає можливість виконати зобов'язання в строк.
03.11.2023 позивачу було направлено лист №664 щодо укладання Додаткових угод про продовження термінів дії Договору. У вказаному листі відповідач повідомляє, що "через ряд непередбачуваних, надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно вплинули на процес надання послуг, а саме ведення бойових дій на території України, постійні ракетні обстріли (враховуючи місце розташування об'єктів Замовника, де згідно умов Договорів здійснюється надання послуг), постійні повітряні тривоги, тривале аварійне, позапланове відключення електроенергії внаслідок пошкодження об'єктів енергетичної інфраструктури України, надання послуг виконавцем було істотно уповільнено і в цілому відтермінувало та унеможливлювало виконання зобов'язань згідно Договорів на об'єктах у строки визначені Договорами з незалежних від виконавця причин.
29.01.2024 відповідачем було отримано Сертифікат №3200-24-0180, яким Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливили виконання зобов'язання у зазначений термін у період з 16.05.2023 і тривають станом на 29.01.2024.
08.02.2024 відповідачем було направлено позивачу лист №785 про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та продовження строків. Вказаним Листом було повторно направлено попередні листи та надано Сертифікат №3200-24-0180 від 29.01.2024.
Крім цього було повідомлено про те, що об'єкт виконання робіт знаходиться у с. Ізмаїл, Одеської області (на кордоні з Румунією). Наразі єдиний спосіб логістичного сполучення з зазначеним об'єктом проходить через державний кордон України/пропускний прикордонний пункт, який військовозобов'язані працівники відповідача мають право перетинати тільки у передбаченому законодавством порядку з обов'язковою наявністю необхідних дозвільних документів та підстав, наявність бронювання на період мобілізації та на воєнний час, отриманого в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є однією з таких підстав.
Відповідач зауважує, що станом на день укладення Договору дістатися об'єкта проведення робіт можна було по території України єдиним шляхом - через Підйомний міст у Затоці в Одеській області. Водночас після підписання Договору вказаний Підйомний міст був зруйнований, а проїзд по ньому став неможливим. Єдиним шляхом доїхати до об'єкта проведення робіт стало можливо через державний кордон України з Республікою Молдова. Водночас через впровадженні обмеження на перетин державного кордону працівники тривалий час не мали змоги дістатися до місця проведення робіт.
Відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву копію Сертифікату Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-24-0180, в якому засвідчені обставини форс-мажору щодо виконання відповідачем зобов'язань за Договором, дата настання - 16.05.2023.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об'єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру (землетрус, повінь, пожежі тощо), а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо).
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).
Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Виходячи з аналізу приписів статті 218 Господарського кодексу України звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.
При цьому, сторона, яка не виконує зобов'язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов'язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Так, у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17.
Разом з тим, на момент укладення Договору 13.01.2023 воєнний стан в Україні вже тривав майже рік, а отже сторони погоджуючись на умови виконання Договору мали б враховувати цей факт.
Що ж стосується посилань відповідача на перекриття Підйомного мосту у місті Затока в Одеській області і, що ці обставини виникли саме після підписання Договору, то суд зауважує, що згідно відкритих джерел в мережі інтернет (https://www.pravda.com.ua/news/2022/04/27/7342351/,https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3485492-rosijski-vijska-upate-obstrilali-raketami-mist-cerez-dnistrovskij-liman.html, https://nv.ua/ukr/odesa/na-odeshchini-perekrili-mist-bilya-zatoki-cherez-poshkodzhennya-vid-raketnogo-udaru-50236980.html) вбачається, що Підйомний міст у місті Затока Одеської області піддавався ракетному обстрілу 26.04.2022, 27.04.2022, 02.05.2022, 10.05.2022. Уп'яте міст було обстріляно 17.05.2022 по раніше пошкодженому і вже не робочому мосту.
Враховуючи наведене, обставини, що зумовили проблеми у проїзді через Підйомний міст у місті Затока в Одеській області існували ще до укладення між сторонами Договору, а тому відповідач мав враховувати відповідні обставини, адже міст вже був аварійним та пошкодженим, не дивлячись на те, що періодично на ньому здійснювався реверсний проїзд.
За таких обставин суд відхиляє посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах.
При цьому, наданий відповідачем Сертифікату Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-24-0180 є лише одним з доказів, які можуть свідчити про виникнення та існування обставин форс-мажору, оцінка яким надається судом.
В даному випадку суд критично оцінює Сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-24-0180 як доказ, що засвідчує виникнення та існування форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, так як Договір між сторонами було укладено вже в період воєнного стану та, відповідно, під час існування всіх тих обставин, на підставі яких ТПП прийнята відповідне рішення.
Враховуючи викладені обставини, суд відхиляє посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин за Договором у зв'язку з необґрунтованістю.
Крім того, у п. 6.10 Договору сторони погодили, що вони залишають за собою право зупинити виконання робіт в межах строку дії договору на підставі письмового звернення підрядника або замовника про настання умов, за яких виконання робіт заборонено та/або не рекомендовано діючими нормативами, галузевими документами,національними стандартами та правилами, що регламентують предмет таких робіт.
Відповідно до п. 6.11 Договору у випадку зупинки виконання робіт на підставі причин, наведених у п. 6.10, сторони складають акт про зупинку виконання робіт.
За умовами п. 6.12 Договору у випадку зупинки робіт, загальний строку виконання робіт продовжується на термін, еквівалентний такій зупинці в межах строку дії договору.
Матеріали справи не містять доказів складання між сторонами актів про зупинку виконання робіт за Договором.
Відповідач також просив суд зменшити розмір штрафу та пені до 90%.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обставини, які відповідач просить врахувати при вирішенні клопотання про зменшення штрафних санкцій:
1) згідно з фінансовою звітністю відповідача за 2022 рік чистий прибуток товариства складає 11862500 гривень (збиток), а за 2023 рік чистий прибуток товариства складає - 17298100 гривень (збиток). Фінансова звітність ТОВ «ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП» за 2022 рік та за 2023 рік додається;
2) позивач не поніс жодних збитків, через затримку виконання робіт по Договору, адже докази, які б підтверджували відповідні збитки відсутні;
3) за минулі роки війни підприємство відповідача стало збитковим, а нарахування штрафних санкцій може істотно вплинути на можливість провадження нормальної господарської діяльності товариства, виконання поточних договірних зобов'язань та буде створювати надмірний тягар для відповідача;
4) ТОВ «Оператор ГТС України» включено до Реєстру суб'єктів природних монополій, а відтак при підготовці проекту договору контрагентам залишається або приймати відповідні умови або взагалі зупиняти свою діяльність;
5) Договір було підписано, через участь відповідача у публічній закупівлі за конкурентною процедурою, при цьому, відповідач не мав змоги впливати на зміст Договору шляхом пропонування змін до Договору;
6) Договір на підставі якого здійснюється нарахування штрафних санкцій підписано відповідачем на невигідних умовах, а саме пеня за несвоєчасне виконання робіт становить 0,1% за кожен день прострочення та додатково 7% штрафу у разі прострочення виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів (п. 10.2 Договору), при цьому, як пеня за несвоєчасну оплату по Договору зі сторони позивача становить 0,01% від суми несвоєчасної оплати (п. 10.10 Договору);
7) позивач був повідомлений про неможливість виконання робіт в строк обумовлений сторонами, що підтверджується наведеними у відзиві обставинам, зокрема наявністю форс-мажорних обставин по Договору.
Беручи до уваги всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги, що зобов'язання за Договором було виконане відповідачем повністю, зважаючи на існування обставин, які впливали на строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, що вбачається з наданих відповідачем доказів (зокрема, сертифікату про форс-мажорні обставини), а матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, спричинених простроченням виконання відповідачем зобов'язань, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, на 20%.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволення.
Зокрема, з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" підлягає стягненню 2156271,94 грн пені та 1051887,40 грн штрафу.
Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, усних та письмових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення штрафних санкцій на 20%).
У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" (м. Київ, вул. Тютюнника Василя, 53, офіс 1133; ідентифікаційний код 40228402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, вул. Любомира Гузара, 44; ідентифікаційний код 42795490) 2156271 (два мільйона сто п'ятдесят шість тисяч двісті сімдесят одну) грн 94 коп пені, 1051887 (один мільйон п'ятдесят одну тисячу вісімсот вісімдесят сім) грн 40 коп. штрафу, а також 60152 (шістдесят тисяч сто п'ятдесят дві) грн 99 коп. судового збору.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 10.07.2025.
Суддя Р.Б. Сташків