ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
08.07.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/655/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Клевер Лоджистікс» ,вул. Богдана Хмельницького, № 96, м. Калуш, Івано-Франківська, 77300
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Тек" вул. Січових Стрільців, буд. 23, офіс 401, м. Івано-Франківськ, 76018
про стягнення заборгованості за договором в сумі 285 308 грн 83 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: Бойко Р.Б. представник
від відповідача представник не з"явився
До Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Клевер Лоджистікс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Тек" та просить суд стягнути з відповідача 285308,83грн. заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів різними видами транспорту № 2008/21 від 20.08.2021 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2025 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 08.07.2025року, цією ж ухвалою сторонам наданий строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В судовому засіданні представник позивача, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг.
Представник позивача у судове засідання не з"явився, будь-яких клопотань не подав.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи,
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клевер Лоджистікс» (далі за текстом позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Тек" (далі за текстом - відповідач) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №2008/21 від 20.08.2021 (далі за текстом -Договір).
На виконання зобов'язань по Договору (п.1.1.) позивач за оплату та за рахунок відповідача надав відповідачу комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів відповідача від місця зазначеного замовником до місця призначення, а саме: згідно заявки № 04 від 21.10.2022 організовано та забезпечено перевезення за маршрутом Тернопіль (Україна) - Майдан (Україна); згідно заявки № 05 від 21.10.2022 організовано та забезпечено перевезення за маршрутом Майдан (Україна) - Майнінген (Австрія); згідно заявки № 05 від 21.10.2022 організовано та забезпечено перевезення за маршрутом Оржів (Україна) - Майдан (Україна).
Зазначені обставини підтверджується доданими до позовної заяви товарно-транспортними накладними.
Згідно пунктів 4.1. та 4.2. Договору, вартість, ставки та тарифи виконуваних Позивачем послуг, особливі умови перевезення, залежно від виду/асортименту вантажів (Винагорода Позивача), обговорюються Сторонами в Заявках та/або додаткових угодах до цього договору. Перелік і вартість послуг (Винагорода Позивача), а також витрати Позивача, що пов'язаиі з наданням послуг та підлягають компенсації Відповідачем та здійснені та/або що мають бути здійснені на користь третіх осіб, вказуються в рахунках Позивача окремо.
Відповідно до пунктів 4.3. та 4.4. Договору оплата послуг та компенсація витрат позивача проводяться Замовником протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту виставлення рахунку позивачем (у тому числі, його передача здійснюється за допомогою електронного зв'язку в порядку, передбаченому цим Договором) на поточний рахунок останнього. Після закінчення відвантаження партії вантажу та належного оформлення документів приймання-передачі, перевізних документів і актів на виконані додаткові послуги, позивачем складається Акт прийому-передачі наданих послуг, що є фактом підтвердження, виконання послуг, їх кількості та вартості.
На виконання умов Договору (п.4.3.), позивачем за допомогою електронного зв'язку направлено відповідачу рахунки на оплату, зокрема: 28.10.2022 - №КЛ-0001610 від 27.10.2022 на суму 10 000,00 грн.; 14.11.2022 - №КЛ-0001634 від 31.10.2022 на суму 134 715,00 грн.; 11.11.2022 - №КЛ-0001847 від 11.11.2022 на суму 9 000,00 грн.
Разом з кожним рахунком були відправлені й Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №КЛ-0001610 від 27.10.2022 на суму 10 000,00 грн., №КЛ-0001634 від 08.11.2022 на суму 134 715,00 грн., №КЛ-0001847 від 11.11.2022 на суму 9 000,00 грн..
Після отримання первинних документів відповідач, в обумовлений Договором строк, борг не сплатив.
11.04.2025 позивач, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу, до якої також були додані вищевказані рахунки на оплату.
Однак відповідач основний борг в сумі 153 715,00 грн. не погасив.
Відповідно до п. 5.16 Договору за несвоєчасну оплату послуг Експедитора, замовник сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості та штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за користування цими коштами.
Також позивач просив стягнути з відповідача 36 089,31 грн. інфляційних втрат, 11 487,71 грн. проценти річних, 37 902,31 грн. пені, 46 114,50 грн. штрафу, нараховані за прострочення грошового зобов'язання.
На думку позивача, дії відповідача свідчать про відсутність наміру належним чином виконувати свої договірні зобов'язання перед позивачем та погашати існуючу заборгованість, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 509 ЦК України,- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу , надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір с обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.ст. 525 і 526 ЦК України,- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; при цьому, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Між позивачем і відповідачем виникли правовідносини щодо надання послуг з організації перевезення відправлень, що регулюються також ст.ст. 908, 909, 916-935 ЦК України. 306-316 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
За умовами ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної платті не визначений, стягується розумна плата.
Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено наступне: за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних перевезенням вантажу; підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади; факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносамент тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Статтею 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено обов'язок сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування
Відповідно д о ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання і порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Факт надання послуг перевезення вантажу позивачем, підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №КЛ-0001610 від 27.10.2022 на суму 10 000,00 грн., №КЛ-0001634 від 08.11.2022 на суму 134 715,00 грн., №КЛ-0001847 від 11.11.2022 на суму 9 000,00 грн..
Підписання відповідачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) без зауважень, підтверджує факт приймання належно наданих послуг за Договором та отримання відповідачем належним чином оформлених первинних і інших документів, у відповідності до вимог Договору.
Підписавши акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідач погодився, що «сторони претензій одна до одної не мають», що слід розуміти, як відсутність претензій щодо усього обсягу виконаних позивачем зобов'язань.
Верховний Суд у постанові від 22 червня 2018 року у справі № 910/5820/17 зазначив, що відповідно до приписів статей 525, 526, 615, 929 ЦК України, статей 1, 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» двосторонній характер договору транспортного експедирування зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору експедитор бере на себе обов'язок за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, і водночас набуває права вимагати їх оплати, а замовник набуває право вимагати виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 916/3748/19.
Так, суттю відносин з надання послуг з перевезення є майновий інтерес перевізника отримати оплату за надані послуги, а замовника отримати послуги, які необхідні йому, тобто це та цінність (потреба), заради якої сторони вступили в такі договірні відносини один з одним; тобто це досягнення цілей задля яких такий договір укладався.
Відповідач доказів оплати послуг чи заперечень до актів надання послуг не надав.
Отже, у ТОВ "Нова-тек" існує основна заборгованість перед ТОВ "Клевер Лоджистікс" в загальній сумі 153715,00грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Так, до відповідно до п.5.16 Договору за несвоєчасну оплату послуг Експедитора, замовник сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості та штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за користування цими коштами.
Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми неустойки з урахуванням наведених норм чинного законодавства, умов договору та встановлених у даній справі обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 37 902,31 грн. пені та 46 114,50 грн. штрафу, тобто, у сумі, заявленій позивачем.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 36089,31 грн. збитків внаслідок інфляції та 11487,71грн. - 3% річних.
У зв'язку з викладеним, враховуючи наведені положення норм чинного законодавства України, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 4279,63 грн..
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Лоджистікс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Тек" про стягнення заборгованості в сумі 285 308,83грн. задоволити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Тек" (ідентифікаційний код 38162882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Лоджистікс" (ідентифікаційний код 44312655) - 153715,00грн. основного боргу, 3689,31грн. інфляційних втрат, 11487,71грн. проценти річних, 37902,31грн. пені, 46114,50 грн. штрафу та 4279,63грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 10.07.2025
Суддя Шкіндер П.А.