вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2485/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/2485/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТУДІЯ ІНЖИНІРИНГ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТУДІЯ ІНЖИНІРИНГ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 13.05.2025 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС" (далі - відповідач) про стягнення 968.391,92 грн, з яких: 722.410,56 грн основної заборгованості, 93.627,96 грн пені, 12.350,25 грн трьох процентів річних, 49.846,32 грн інфляційних втрат, 90.156,83 грн проценти за користування чужими грошовими коштами.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2485/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025.
Ухвалою від 16.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Ухвалою від 26.06.2025 позовну заяву залишено без руху. Запропонувати позивачу надати до господарського суду обґрунтований розрахунок суми основного боргу із зазначенням, за якими видатковими накладними та рахунками не було здійснено оплату, а також платіжні документи, що підтверджують сплату відповідачем частини заборгованості, разом з усіма видатковими накладними та рахунками, якими обґрунтовано позовні вимоги.
Через підсистему "Електронний суд" 30.06.2025 від позивача надійшла заява відповідно до якої останній просить стягнути заборгованість за договором поставки № 14-01/21-02 від 14 січня 2021 року в загальному розмірі 903.843,21 грн., з яких 672.410,56 грн. - сума боргу, 93.326,89 грн. - пеня, 83.916,83 грн. - % за користування чужими грошовими коштами (штраф), 46.396,33 грн. - інфляційне збільшення, 7.792,60 грн. - 3% річних.
Разом з тим, позивач надав акти звірки з початку господарських відносин з відповідачем на виконання договору № 14-01/21-02 від 14.01.2021, а саме: за період з 14.01.2021 по 31.12.2021 рік, без наявної заборгованості, та за період з 24.03.2022 по 27.06.2025 , розмір заборгованості 672.410,56 грн.
Позивач також повідомив, що після подання позовної заяви позивачем було поставлено відповідачу товар відповідно до видаткових накладних (у період 13.05.2025 - 04.06.2025), відповідачем ці поставки оплачено, про що зазначено в акті звіряння за період з 24.03.2022 по 27.06.2025 рік.
Також відповідачем 27.06.2025 було частково оплачено заборгованість, що виникла у розмірі 50.000,00 грн.
Ухвалою від 07.07.2025 продовжено розгляд справи №904/2485/25.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (зокрема, постанова Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №910/13267/18, від 03.08.2020 №911/2139/19).
Суд встановив, що за своєю суттю заява позивача від 30.06.2025 за вих. б/н є заяво про зменшення розміру позовних вимог
Частиною 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі (ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач правомірно скористався правом на зменшення розміру позовних вимог шляхом подання заяви від 30.06.2025 за вих. б/н, надав докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, а отже господарський суд визнав її такою, що підлягає прийняттю до розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2025 також надсилалася відповідачу на адресу: 52532, Дніпропетровська область, Синельниківський район, селище міського типу Роздори, ВУЛИЦЯ РОБОЧА, будинок 10-Б, за трек-номером 0610253620911.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду 26.05.2025 з відміткою про отримання 22.05.2025.
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2025 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Так, суд встановив, що ухвала від 16.05.2025 вважається врученою відвідачу коли зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду 26.05.2025 з відміткою про отримання 22.05.2025.
Відповідачу(ам) в ухвалі від 16.05.2025 встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 06.06.2025.
Станом на час винесення рішення відзив відповідачем не надано.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором, а тому з відповідача підлягає стягненню сума основної заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.06.2025) у розмірі 672.410,56 грн та нараховані на неї 93.326,89 грн пені, 7.792,60 грн трьох процентів річних, 46.396,33 грн інфляційних втрат та 83.916,83 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач відзив не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладання договору; оплати товару; поставки товару; наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості та нарахованих на неї пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами; правомірності заявлених позовних вимог.
Суд встановив, що 14.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТУДІЯ ІНЖИНІРИНГ" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки №14-01/21-02 (далі - договір).
Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця запасні частини (далі по тексту «Товар»), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку визначених цим договором.
Відповідно до п.1.2 договору номенклатура, асортимент, кількість товару,
розмір партій, ціна за одиницю товару, сумарна вартість партій, умови та строки поставки і
оплати визначаються у рахунках, видаткових накладних, податкових накладних,
специфікаціях.
Датою поставки є дата передачі товару покупцеві (перевізнику), зазначена у видатковій накладній та в транспортній накладній, якщо доставка товару здійснюється перевізником (п. 1.3. договору).
Пунктом 3.2 договору сторони дійшли згоди про те, що поставка товару
здійснюється відповідно до правил «Інкотермс-2010» та умовах ЕХМ склад постачальника: м. Дніпро, вул. Краснозаводська, 68.
Відповідно до п.4.1 договору загальна вартість договору з урахуванням ПДВ складається із сум вартостей окремих поставок, здійснених протягом дії договору.
Строки оплати та поставки товару визначається в графіках оплати та поставки товару, зазначених у додатках (специфікаціях), які є невід'ємними частинами цього договору (п. 4.3 договору).
Відповідно до п. 4.4 договору враховуючи продаж товару з відстроченням оплати, у разі відхилення покупцем від узгоджених цим договором строків оплати, покупець здійснює на користь постачальника сплату грошових коштів у розмірі 0,06% від неоплаченої вартості товару (в гривнях) за кожен день прострочення платежу, починаючи з першого до дня остаточного розрахунку (ст. 536 ЦК України). Сплата вказаних грошових коштів здійснюється покупцем до 30 числа кожного місяця.
За не своєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного байку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості (п. 6.2. договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання, та діє до 31.12.2023 (п. 8.1. договору).
02.01.2024 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору поставки
№ 14-01/21-02 від 14.01.2021.
Відповідно до п.4.4 додаткової угоди розрахунок за поставлений товар здійснюється на протязі 14 календарних днів з моменту поставки товару на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур. Датою оплати є дата надходження на поточний рахунок постачальника.
Позивач зазначає, що на момент звернення з позовною заявою, заборгованість відповідача перед позивачем щодо оплати за поставлений товар не погашена та складає 674.579,76 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками з обох сторін, та рахунками на оплату, а саме:
- видаткова накладна №988 від 19.09.2024 на суму 155.404,80 грн;
- видаткова накладна №989 від 19.09.2024 на суму 9.900,00 грн;
- видаткова накладна №991 від 19.09.2024 на суму 3.302,40 грн;
- видаткова накладна №960 від 12.09.2024 на суму 14.550,24 грн;
- видаткова накладна №959 від 11.09.2024 на суму 48.860,40 грн;
- видаткова накладна №946 від 10.09.2024 на суму 13.179,00 грн;
- видаткова накладна №882 від 02.09.2024 на суму 45.429,96 грн;
- видаткова накладна №987 від 19.09.2024 на суму 155.404,80 грн;
- видаткова накладна №883 від 02.09.2024 на суму 104.862,00 грн;
- видаткова накладна №917 від 04.09.2024 на суму 3.120,96 грн;
- видаткова накладна №885 від 02.09.2024 на суму 58.915,20 грн;
- видаткова накладна №909 від 03.09.2024 на суму 61.650,00 грн;
- рахунок на оплату №998 від 19.09.2024 на суму 155.404,80 грн;
- рахунок на оплату №994 від 18.09.2024 на суму 9.900,00 грн;
- рахунок на оплату №999 від 19.09.2024 на суму 3.302,40 грн;
- рахунок на оплату №962 від 11.09.2024 на суму 14.550,24 грн;
- рахунок на оплату №961 від 11.09.2024 на суму 48.860,40 грн
- рахунок на оплату №950 від 10.09.2024 на суму 13.179,00 грн;
- рахунок на оплату №886 від 27.08.2024 на суму 45.429,96 грн;
- рахунок на оплату №887 від 27.08.2024 на суму 260.266,80 грн;
- рахунок на оплату №903 від 31.07.2024 на суму 62.036,16 грн;
- рахунок на оплату №910 від 03.09.2024 на суму 61.650,00 грн;
В подальшому у зв'язку із тим, що після подання позовної заяви відповідачем було частково оплачено наявну заборгованість, позивач надав актуальний розрахунок заборгованості станом на 27.06.2025 та розширені акти звірки з початку господарських відносин з відповідачем на виконання договору № 14-01/21-02 від 14.01.2021, а саме:
- за період з 14.01.2021 по 31.12.2021, без наявної заборгованості;
- за період з 24.03.2022 по 27.06.2025, розмір заборгованості 672.410,56 грн.
Позивач також повідомив, що після подання позовної заяви позивачем було поставлено відповідачу товар відповідно до видаткових накладних (у період 13.05.2025 - 04.06.2025).
Відповідачем ці поставки оплачено, про що зазначено в акті звіряння за період з 24.03.2022 по 27.06.2025.
Також відповідачем частково оплачено заборгованість, що виникла у розмірі 50.000,00 грн, що підтверджуєтеся платіжним дорученням № 442 від 27.06.2025.
Відтак заборгованість відповідача перед позивачем утворилася з 02.09.2024 по 19.09.2024 у загальній сумі 674.579,76 грн, з яких товар на суму 2.169,20 готується до повернення.
Таким чином сума заборгованості становить станом на 27.06.2025 складає 672.410,56 грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом спору у даній справі є стягнення основної заборгованості у розмірі 672.410,56 грн, 93.326,89 грн пеня, 7.792,60 грн три проценти річних, 46.396,33 грн інфляційні втрати та 83.916,83 грн проценти за користування чужими грошовими коштами.
Право вимоги вказаної заборгованості позивач набув в результаті невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, у зв'язку із несплатою коштів за поставлений товар.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печаткою відповідача.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Порядок та умови розрахунків врегульовано розділом 4 договору та пунктом 4.4. додаткової угоди від 02.01.2024 до договору поставки № 14-01/21-02 від 14.01.2021.
Відповідно до п.4.4 додаткової угоди розрахунок за поставлений товар здійснюється на протязі 14 календарних днів з моменту поставки товару на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур. Датою оплати є дата надходження на поточний рахунок постачальника.
На виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму674.579,76 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками з обох сторін, та рахунками на оплату, а саме: - видаткова накладна №988 від 19.09.2024 на суму 155.404,80 грн; - видаткова накладна №989 від 19.09.2024 на суму 9.900,00 грн; - видаткова накладна №991 від 19.09.2024 на суму 3.302,40 грн; - видаткова накладна №960 від 12.09.2024 на суму 14.550,24 грн; - видаткова накладна №959 від 11.09.2024 на суму 48.860,40 грн; - видаткова накладна №946 від 10.09.2024 на суму 13.179,00 грн; - видаткова накладна №882 від 02.09.2024 на суму 45.429,96 грн; - видаткова накладна №987 від 19.09.2024 на суму 155.404,80 грн; - видаткова накладна №883 від 02.09.2024 на суму 104.862,00 грн; - видаткова накладна №917 від 04.09.2024 на суму 3.120,96 грн; - видаткова накладна №885 від 02.09.2024 на суму 58.915,20 грн; - видаткова накладна №909 від 03.09.2024 на суму 61.650,00 грн; - рахунок на оплату №998 від 19.09.2024 на суму 155.404,80 грн; - рахунок на оплату №994 від 18.09.2024 на суму 9.900,00 грн; - рахунок на оплату №999 від 19.09.2024 на суму 3.302,40 грн; - рахунок на оплату №962 від 11.09.2024 на суму 14.550,24 грн; - рахунок на оплату №961 від 11.09.2024 на суму 48.860,40 грн; - рахунок на оплату №950 від 10.09.2024 на суму 13.179,00 грн; - рахунок на оплату №886 від 27.08.2024 на суму 45.429,96 грн; - рахунок на оплату №887 від 27.08.2024 на суму 260.266,80 грн; - рахунок на оплату №903 від 31.07.2024 на суму 62.036,16 грн; - рахунок на оплату №910 від 03.09.2024 на суму 61.650,00 грн.
Станом на розгляду спору відповідач розрахунків не провів.
Доказів зворотного матеріали справи не містять
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України ( надалі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону , інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із нормами частини першої статті 712 ЦК України, які кореспондуються із положеннями частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язається передати (поставити) у встановлений строк ( строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України: “Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.»
При цьому, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент : 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар ( частина перша статті 664 ЦК України).
З викладеного вбачається, що відповідач не провів в повному обсязі з позивачем розрахунків, чим порушив умови договору. Таким чином станом на час вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 672.410,56 грн.
Відповідно до ч.1,2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.
З урахуванням встановленого господарський суд визнає вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 672.410,56 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення штрафу та пені
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.2. договору за не своєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного байку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.
Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 10.10.2024 до 10.04.2025 на загальну суму 93.326,89 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його арифметично правильним, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 93.326,89 грн.
Разом з тим, пунктом 4.4 договору враховуючи продаж товару з відстроченням
оплати, у разі відхилення покупцем від узгоджених цим договором строків оплати, покупець
здійснює на користь постачальника сплату грошових коштів у розмірі 0,06% від неоплаченої вартості товару (в гривнях) за кожен день прострочення платежу, починаючи з першого до дня остаточного розрахунку (ст. 536 ЦК України). Сплата вказаних грошових коштів здійснюється покупцем до 30 числа кожного місяця.
Відповідно до п. 4.4 договору позивачем нараховано 0,06% від неоплаченої вартості товару на загальну суму заборгованості у розмірі 83.916,83 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем та визнав його арифметично правильним, а тому штраф підлягає стягненню з відповідача у розмірі 83.916,83 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 (п. 90).
Щодо вимог про стягнення три проценти річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 10.10.2024 до 05.05.2025 на загальну суму 7.792,60 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з листопада 2024 року до квітня 2025 року на загальну суму 46.396,33 грн.
Здійснивши власний перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат вони мають бути більшими ніж нараховано позивачем, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню підлягають три відсотки річних у розмірі 7.792,60 грн та інфляційні втрати у розмірі заявленому позивачем у позові 46.396,33 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у розмірі 13.557,65 грн.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2025 встановлено у розмірі 3.028,00 грн.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином за подання позовної заяви про стягнення 968.391,92 грн. позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 14.525,88 грн.
Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.
Разом з тим, 30.06.2025 від позивача надійшла заява відповідно до якої останній просить стягнути заборгованість за договором поставки № 14-01/21-02 від 14 січня 2021 року в загальному розмірі 903.843,21 грн. Судом заява позивача була прийнята до розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума у розмірі 968,23 грн (14.525,88 грн - 13.557,65 грн), оскільки позивачем було зменшено розмір суми позовних вимог.
Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано, господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС" (52532, Дніпропетровська область, Синельниківський район, селище міського типу Роздори, ВУЛИЦЯ РОБОЧА, будинок 10-Б; ідентифікаційний код 34590337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТУДІЯ ІНЖИНІРИНГ" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КРАСНОЗАВОДСЬКА, будинок 68, корпус 2; ідентифікаційний код 40239099) 672.410,56 грн (шістсот сімдесят дві тисячі чотириста десять грн 56 к.) основної заборгованості, 93.326,89 грн (дев'яносто три тисячі триста двадцять шість грн 89 к.) пені, 83.916,83 грн (вісімдесят три тисячі дев'ятсот шістнадцять грн 83 к.) штрафу, 7.792,60 грн (сім тисяч сімсот дев'яносто дві грн 60 к.) трьох процентів річних, 46.396,33 грн (сорок шість тисяч триста дев'яносто шість грн 33 к.) інфляційних втрат, 13.557,65 грн (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім грн 56 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк