вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.07.2025 Справа № 904/2189/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кеся Н.Б. за участю секретаря судового засідання Мороз В.В.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМСІТІ", м.Новомосковськ Дніпропетровська область
до Комунального підприємства "Підгородне-Сервіс" Підгородненської міської ради, м.Підгородне Дніпровський район Дніпропетровська область
про стягнення 1 029 835,47 грн
Представники:
Від Позивача - Коновалова В.В., начальник юридичного відділу, наказ №92 к від 31.03.2022, самопредставництво
Від Відповідача - Постольник О.С., адвокат, посвідчення № 2277, ордер АЕ №1388033
Від Відповідача - Семчук М.М., директор
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМСІТІ" (далі-Позивач) 02.05.2025 року через систему "Електронний суд" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Підгородне-Сервіс" Підгородненської міської ради (далі-Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість за послуги централізованого водопостачання за період з 01.01.2024 по 31.03.2025 в розмірі 504 777,00 грн з ПДВ, пеню в розмірі 504 777, 00 грн, 3% річних в розмірі 4252,85 грн, інфляційні втрати в розмірі 16028,62 грн, а всього разом - 1 029 835,47 грн та суму судових витрат, що складається зі сплаченого судового збору в розмірі 15447,53 грн.
В обґрунтування позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором №1225/В з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання від 30.07.2024 року.
За подання позову Позивач сплатив судовий збір на суму 15447,53 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №12781 від 02.05.2025 року.
2. Процесуальні питання, вирішені судом
05.05.2025 ухвалою суд позовну заяву залишив без руху.
У зв'язку із усуненням недоліків позовної заяви, 06.05.2025 ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.
28.05.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМСІТІ" надійшли додаткові пояснення щодо суті спору (арк.с. 132-133).
29.05.2025 через систему "Електронний суд " Комунального підприємства "Підгородне-Сервіс" Підгородненської міської ради надійшло (арк.с.144-150), в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи 904/2189/25 копію рішення сесії Підгородненської міської ради від 09 травня 2025 року №3619-51/8.
В судовому засіданні 07.07.2025 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.
3. Позиції інших учасників справи
16.05.2025 через систему "Електронний суд" Комунальне підприємство "Підгородне-Сервіс" Підгородненської міської ради подало відзив на позовну заяву (арк.с.65-72), в якому вказує про те, що згідно з п. 28 Договору №1225/В від 30.07.2024 у разі, коли споживачем є суб'єкт підприємницької діяльності, який використовує нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, такий споживач за несвоєчасне здійснення платежів зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1 відсотка суми боргу за кожний день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (згідно Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20 травня 1999 року №686-ХІV). Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу;
Відповідач як оптовий споживач послуг для потреб населення не є власником або орендарем нежилих будинків і приміщень, які б використовував для провадження цієї діяльності, та закуповує послуги з водопостачання не для конкретної будівлі чи приміщення, а для населення міста Підгородне, а тому до Відповідача не підлягають застосуванню положення п.28 Договору №1225/В від 30.07.2024 щодо нарахування пені;
Відповідач також звертає увагу суду на те, що у спірний період у КП «ПІДГОРОДНЕ-СЕРВІС» ПМР була наявна заборгованість з оплати праці, що, з урахуванням положень ст.26 Закону №2189-VIII та п.41 Правил №690, виключає можливість нарахування відповідачу пені в межах спірних правовідносин;
основним видом господарської діяльності КП «ПІДГОРОДНЕ-СЕРВІС» ПМР є 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод (основний). КП «ПІДГОРОДНЕ-СЕРВІС» ПМР є оптовим споживачем (для потреб населення), який здійснює постачання послуг водопостачання кінцевим споживачам, а саме населенню м.Підгородне, про що, зокрема, зазначено у Договорі №1225/В від 30.07.2024:
- пп. 3 п. 2 Договору - кількість осіб, які фактично користуються послугами - 627,
- п.6 Договору - між виконавцем та споживачем встановлюється наступна межа майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін м. Підгородне, оптовий споживач для потреб населення;
відповідно КП «ПІДГОРОДНЕ-СЕРВІС» ПМР уклало Договір №1225/В від 30.07.2024 з позивачем для отримання послуг з водопостачання не для власних потреб як суб'єкта підприємницької діяльності, а для потреб населення міста Підгородне, яке є кінцевим споживачем послуг, про що безпосередньо зазначено у такому Договорі. У той же час, серед населення міста Підгородне, які є кінцевими споживачами послуг водопостачання за Договором №1225/В, є значна кількість внутрішньо-переміщених осіб, а також: осіб, які постраждали внаслідок військової агресії рф проти України, а тому застосування до Відповідача як до оптового споживача, який користується послугами водопостачання не для власних потреб, а для потреб населення, неустойки у вигляді пені, інфляційних нарахувань та 3 процентів річних, нарахованих на суму заборгованості, спричинить негативні матеріальні наслідки для кінцевих споживачів послуг з водовідведення, що в умовах дії режиму воєнного стану суттєво погіршить становище таких осіб та не може вважатись легітимним заходом впливу на боржника у правовій державі;
тож, Відповідач вважає, заявлені позивачем до стягнення суми пені (504 777 грн), інфляційних втрат (16 028,62 грн) та 3% річних (4252,85 грн) такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, як зазначалось вище, правові підстави, визначені п. 28 Договору, для нарахування пені КП «ПІДГОРОДНЕ-СЕРВІС» Підгородненської міської ради взагалі відсутні, а нарахування інфляційних втрат та 3% річних порушує права та інтереси кінцевих споживачів послуг з водопостачання а саме: жителів міста Підгородне.
До відзиву на позов Відповідач подав:
рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області "Про передачу в господарське відання частини майнового комплексу побутового обслуговування населення "Промінь" Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області" №1932-22/8 від 20.01.2022 року; Акт приймання-передачі основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів та малоцінних необоротних матеріальних активів (господарське відання) від 20.01.2022 року; рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області "Про надання дозволу на передачу в господарське відання частини майнового комплексу побутового обслуговування населення "Промінь" Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області" №1768-17/8 від 23 вересня 2022 року; Договір про закріплення майна , що належний до комунальній власності Підгородненської міської ради на праві господарського відання від 04.01.2022 року; Акт приймання-передачі основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів та малоцінних необоротних матеріальних активів (господарське відання) від 31.12.2021 року, від 01.10.2022 року, від 05.05.2023 року; рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області "Про передачу в господарське відання частини майнового комплексу побутового обслуговування населення "Промінь" Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області"; Договір про закріплення майна, що належить до комунальної власності Підгородненської міської ради на праві господарського відання від 05.05.2023 року; Акт приймання-передачі майна, яке передається в господарське відання КП "Підгородне-сервіс" Підгородненської міської ради від 05.05.2023 року; Статут Комунального підприємства "Підгородне-сервіс" Підгородненської міської ради.
21.05.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМСІТІ" надійшла відповідь на відзив (арк.с.103-104), в якій Позивач вказує про те, що пред'явлені до стягнення розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат є законними та правомірними та такими, що підлягають стягненню з Відповідача, оскільки зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язань, що може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призвести до порушення балансу інтересів сторін.
27.05.2025 через систему "Електронний суд" від КП «ПІДГОРОДНЕ-СЕРВІС» Підгородненської міської ради надійшло заперечення (на відповідь на відзив) (арк.с. 124-129), в якому Відповідач посилається на те, що спір між сторонами заснований на тлумаченні законодавства та п.28 Договору №1225/в від 30.07.2024 (далі -Договір), яким визначено, що у разі, коли споживачем є суб'єкт підприємницької діяльності, який використовує нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, такий споживач за несвоєчасне здійснення платежів зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1 відсотка суми боргу за кожний день прострочення. Зокрема у відповіді на відзив позивач зазначає, що укладений договір відрізняється від типових, оскільки відповідач використовує воду не для власних потреб, а для ведення господарської діяльності, і це також пояснює встановлення пені на рівні 1% від суми боргу за кожен день прострочення на відміну від законодавчо передбаченого розміру 0,01 % від суми боргу. На що відповідач зазначає, що виходячи зі змісту договору, він розроблений позивачем для укладання з споживачами різного статусу та використання води для різної мети, по суті є договором приєднання, а тому не всі положення договору поширюються саме на відносини між сторонами та не покладають відповідальність конкретно на КП «ПІДГОРОДНЕ-СЕРВІС» ПМР, зокрема й п.28 Договору;
на користь цього твердження наявні наступні аргументи:
1. Так, вбачається, що п.28 розроблений та стосується споживачів, які одночасно:
- є суб'єктами підприємницької діяльності;
- використовують нежилі будинки і приміщення на праві власності або оренди для провадження підприємницької діяльності;
- мають підпадати під дію Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20.05.1999 № 686-XIV (далі - Закон №686);
умовою можливості застосування Закону №686 та п.28 Договору є використання нежилих будинків і приміщень, належних на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності. Відповідачем також зазначалося, ним не використовується майно на праві власності, або оренди. КП «Підгородне-Сервіс» ПМР використовує майно для своєї діяльності на праві господарського відання, яке не передбачає правомочності відчуження майна та не є тотожним праву власності. Також відсутні договори оренди нежилих будинків і приміщень між відповідачем та третіми особами для ведення своєї господарської діяльності. Умови використання майна також визначені Статутом та рішеннями міської ради про його передання;
згідно преамбули Закон №686 «встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій.», однак Відповідач не є кінцевим споживачем комунальних послуг, про що також зазначено в Договорі в п.2 «Інформація про споживача», а саме, що фактичними послуги через відповідача (оптовий споживач) надаються 627 індивідуальним споживачам. Мета прийняття закону №686 та коло суб'єктів на яких поширюється його дія може бути розкрита через нормативні акти, що прийняті на виконання цього закону;
наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.09.2001 №176- На виконання Закону N 686- та беручи до уваги необхідність нормативного визначення участі суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинку та прибудинкової території, що має на меті підвищити рівень збереження житлового фонду та забезпечити його безпечну експлуатацію, затверджено Методичні рекомендації щодо участі суб'єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків і прибудинкових територій (далі - Методичні рекомендації), схвалені та рекомендовані до затвердження рішенням науково-технічної ради Держбуду від 01.08.2001 №39. Тобто вбачається, мета законодавця у 1999 році була виокремити непобутових споживачів комунальних послуг та окремо визначити їх відповідальність. В подальшому був прийнятий Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (далі - Закон №2189-VIII), який здійснив класифікацію споживачів;
однак, оскільки Відповідач не споживає комунальну послугу, то не підпадає під визначення ні індивідуального, ні колективного споживача у розумінні цього закону;
відповідно до ст. 6 Закону №2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг;
статтею 1 Закону №2189-VIII визначено, що виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги;
Відповідач є оптовим споживачем, статус якого визначений саме договором №1225/в від 30.07.2024. По суті КП «Підгородне-Сервіс» ПМР централізовано закуповує послугу водопостачання для індивідуальних споживачів;
Відповідач також зазначає про те, що якщо повернутися до змісту Договору, то п.37 застосовується до споживачів, які використовують воду для виробництва продукції, Відповідач також не належить до кола таких споживачів, однак пункт такий наявний. Таке положення підтверджує, що не всі умови договору встановлюють обов'язки саме КП «Підгородне-Сервіс» ПМР, так само як і п.28 Договору;
тож, Відповідач вважає, що умови Договору щодо пені не поширюються на нього.
4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи по суті
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМСІТІ" здійснює господарську діяльність у сфері централізованого водопостачання та водовідведення на підставі Ліцензії № 226-теп від 19.10.2017р.
30.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМСІТІ" (далі-Виконавець) та Комунальним підприємством "Підгородне-Сервіс" Підгородненської міської ради (далі-Споживач) укладено Договір №1225/В з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання (далі-Договір).
Відповідно до умов Договору:
1. Виконавець зобов'язується надавати споживачу послуги з централізованого водопостачання (код відповідно до національного класифікатора ДК 021:2015 - 65110000-7 (Послуги з водопостачання) (далі - послуги) відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, в строки і на умовах, визначених цим договором.
4. Виконавець забезпечує постачання послуг безперервно з гарантованим рівнем безпеки та значенням тиску.
9. Обсяг спожитих у будівлі (приміщенні у будівлі) послуг визначається за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку. Якщо будівлю (приміщення у будівлі) оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку централізованого водопостачання відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитих послуг визначається як сума показань таких вузлів обліку.
15. Споживач вносить однією сумою плату виконавцю за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до Правил надання послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019р. №690 (Офіційний вісник України, 2019р., №63, ст. 2194), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022р. №85, та Методики розподілу.
16. Вартість послуг з централізованого водопостачання визначається за обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами.
19. Споживач зобов'язується:
- кожного місяця надавати письмове підтвердження обсягів фактичного споживання води за формою звіту, самостійно отримувати у виконавця щомісячно 1-3 числа місяця, який слідує за розрахунковим, рахунок та акт прийому-передачі виконаних послуг в паперовому та/або в електронному вигляді.
- проводити оплату за надані послуги шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 3-х днів з дня одержання рахунку. В разі наявності у споживача заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, виконавець має право зараховувати всі платежі споживача у рахунок погашення більш ранньої заборгованості незалежно від призначення платежу.
- до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повертає виконавцю один примірник акту прийому-передачі виконаних послуг. Цей примірник повинен бути підписаний уповноваженою особою споживача та скріплений печаткою, після чого наданий виконавцю в паперовому та/або в електронному вигляді на електронну адресу: kоmcity.info@gmaii .com.
У разі неотримання, або неповернення в строки та в порядку, визначеному даним договором актів прийому-передачі виконаних послуг засвідчує про визнання споживачем обсягів спожитих послуг та суму заборгованості, внаслідок чого, в подальшому перерахунок їх не проводиться.
п.п.6 п.24 Споживач зобов'язаний оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
п.п.6 п.25 Виконавець має право отримувати інформацію від споживача про зміну власника будівлі (приміщення у будівлі), індивідуального (садибного) житлового будинку у випадках та порядку, передбачених договором.
39. Договір діє з моменту підписання та до 31 грудня 2024 p., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Керуючись ч.3 ст. 631 ЦК України та ч. 7 ст. 180 ГК України, сторони домовилися, що умови даного договору розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.01.2024р.
40. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, цей договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для населення, бюджетних установ, інших споживачів та суб'єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання/водовідведення на території міста Новомосковськ» №625/0/6/-23 від 10.10.2023р. передбачено, що з 02.10.2023р. тариф на послуги з централізованого водопостачання для категорії «суб'єкти господарювання у сфері централізованого водопостачання» становить 18,30 грн/м3 з ПДВ (арк.с. 19-20).
Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради «Про коригування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для населення, бюджетних установа, інших споживачів та суб'єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання/водовідведення на території міста Новомосковськ» №476/0/6-24 від 28.06.2024р. передбачено, що з 01 липня 2024р. тариф на послуги з централізованого водопостачання для категорії «суб'єкти господарювання у сфері централізованого водопостачання» становить 24,948 грн/м3 з ПДВ (арк.с. 21-22).
Згідно з Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради «Про коригування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для населення, бюджетних установа, інших споживачів та суб'єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання/ водовідведення на території міста Новомосковськ» №627/0/6-24 від 14.08.2024р. тариф на послуги централізованого водопостачання для категорії «суб'єкти господарювання у сфері централізованого водопостачання» становить 25,80 грн/м3 з ПДВ (арк.с. 23-24).
На виконання умов договору Позивачем в період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2025 року надано Відповідачу послуги з централізованого водопостачання на загальну суму 504777,00 грн, що підтверджується актами здачі-прийому наданих послуг по договору №1225/В та виставленими на оплату рахунками (арк.с. 36-47). Акти здачі-прийому наданих послуг по договору №1225/В підписані лише з боку Позивача. Зміст актів свідчить про факти надання послуг з водопостачання на місцем споживання комунальних послуг кінцевим споживачем - населенням.
При цьому зміст актів здачі-приймання послуг не заперечується Відповідачем, тож з урахуванням пункту 19 договору, надання Позивачем послуг з водопостачання у період з 01.01.2024 по 31.03.2025 в розмірі 504 777,00 грн з ПДВ, суд визнає підтвердженим.
Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманих послуги з централізованого водопостачання не здійснив, внаслідок чого заборгованість Відповідача становить 504777,00 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 28.04.2025 по договору №1225/В (арк.с. 34). Акт звірки взаємних розрахунків від 28.04.2025 також підписаний в односторонньому порядку.
З метою досудового врегулювання спору, Позивачем на адресу Відповідача була направлена вимога разом з виставленими на оплату рахунками, актами здачі-прийому наданих послуг по договору №1225/В та актом звірки взаємних розрахунків (арк.с. 30-32), які останнім були отримані 10.04.2025р., що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (арк.с. 33). Вимога була залишена без відповіді та задоволення, а виставлені на оплату рахунки та акти здачі-прийому наданих послуг по договору №1225/В без підписів та оплати.
У разі, коли споживачем є суб'єкт підприємницької діяльності, який використовує нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, такий споживач за несвоєчасне здійснення платежів зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1 відсотка суми боргу за кожний день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (згідно Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20 травня 1999 року №686-XIV). Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу (п. 28 Договору).
На підставі пункту 28 договору Позивача нарахував пеню (арк.с. 7) по кожному акту окремо за періоди з 03.11.2024 по 01.05.2025, з 03.12.2024 по 01.05.2025, з 03.01.2025 по 01.05.2025, з 03.02.2025 по 01.05.2025, з 03.03.2025 по 01.05.2025 та з 03.04.2025 по 01.05.2025 на загальну суму 504 777,00 грн.
На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу суму 4252,85 грн 3% річних за періоди з 03.11.2024 по 01.05.2025, з 03.12.2024 по 01.05.2025, з 03.01.2025 по 01.05.2025, з 03.02.2025 по 01.05.2025, з 03.03.2025 по 01.05.2025 та з 03.04.2025 по 01.05.2025 та 16028,62 грн інфляційних втрат, які нараховані за період листопад 2024 - березень 2025 року.
Нараховані Позивачем 3% річних та інфляційні втрати відповідають вимогам чинного законодавства.
Під час розгляду справи Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання Договору №1225/В з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання від 30.07.2024 року виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України та спеціальних законів - Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань відповідно до статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, а згідно з нормами ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною першою статті 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване водовідведення господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до норм статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг, зокрема, є: щодо послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; щодо послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
Частиною другою статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
В силу статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає факт надання Позивачем послуг з водопостачання та їх несвоєчасну оплату Відповідачем доведеним з боку Позивача належними та допустимими доказами, які Відповідачем не спростовані.
Щодо стягнення суми пені у розмірі 504 777,00 грн, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами.
До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Частинами 1 і 3 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові ВП ВС від 10.12.2019 у справі №904/4156/18, розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:
сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території;
за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.
Матеріали справи свідчать про те, що Відповідач є оптовим споживачем, який централізовано закуповує послугу водопостачання для індивідуальних споживачів. В пункті 2 Договору «Інформація про споживача», зазначено, що фактично послуги через відповідача (оптовий споживач) надаються 627 індивідуальним споживачам - мешканцям у житлових будинках.
Також Відповідачем надані докази того, що в його безпосередньому використанні є приміщення лише на правах господарського відання, а не на праві власності або договору оренди. Умови використання майна також визначені Статутом Відповідача.
Зокрема, Відповідачем надано до справи: рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області "Про передачу в господарське відання частини майнового комплексу побутового обслуговування населення "Промінь" Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області" №1932-22/8 від 20.01.2022 року; Акт приймання-передачі основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів та малоцінних необоротних матеріальних активів (господарське відання) від 20.01.2022 року; рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області "Про надання дозволу на передачу в господарське відання частини майнового комплексу побутового обслуговування населення "Промінь" Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області" №1768-17/8 від 23 вересня 2022 року; Договір про закріплення майна , що належний до комунальній власності Підгородненської міської ради на праві господарського відання від 04.01.2022 року; Акт приймання-передачі основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів та малоцінних необоротних матеріальних активів (господарське відання) від 31.12.2021 року, від 01.10.2022 року, від 05.05.2023 року; рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області "Про передачу в господарське відання частини майнового комплексу побутового обслуговування населення "Промінь" Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області"; Договір про закріплення майна, що належить до комунальної власності Підгородненської міської ради на праві господарського відання від 05.05.2023 року; Акт приймання-передачі майна, яке передається в господарське відання КП "Підгородне-сервіс" Підгородненської міської ради від 05.05.2023року; Статут Комунального підприємства "Підгородне-сервіс" Підгородненської міської ради тощо.
Згідно з п. 28 Договору №1225/В від 30.07.2024 у разі, коли споживачем є суб'єкт підприємницької діяльності, який використовує нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, такий споживач за несвоєчасне здійснення платежів зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1 відсотка суми боргу за кожний день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (згідно Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20 травня 1999 року №686-ХІV). Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
З п.28 Договору вбачається, що цей пункт договору встановлює пеню для споживача, який є суб'єктом підприємницької діяльності та отримає послуги з водопостачання у нежитлових будинках і приміщеннях, які використовує на праві власності або оренди для провадження підприємницької діяльності.
Отже, суд погоджується з аргументами Відповідача про те, що у справі відсутні підстави для стягнення пені на підставі п.28 Договору №1225/в від 30.07.2024 та Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", оскільки спірна сума боргу пов'язується з комунальними послугами, які надавались через Відповідача до кінцевого споживача - населення до житлових будинків та приміщень .
Відповідно до численних висновків Верховного суду, зокрема у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2022 року, у справі № 753/8945/19 від 25 березня 2020 року, у справі № 756/1381/17-ц від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17 тощо) зауважується, що:
тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів змісту;
з урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності;
як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення;
перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів;
другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні;
третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (є) інших обставин, що мають істотне значення;
також якщо правила тлумачення не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору то потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов"язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).
Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань).
Contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Враховуючи викладене, а також те, що зміст договору був запропонований саме Позивачем, тлумачення пункту 28 договору повинно здійснюватися на користь Відповідача, а саме в аспекті того, що умови його застосування не поширюються на випадки послуг водопостачання, які отримуються Відповідачем як оптовим покупцем для потреб населення в житлових приміщеннях. Крім того, Відповідач здійснює підприємницьку діяльність в приміщеннях, які використовує на праві господарського відання.
Одночасно суд не погоджується із аргументами Відповідача про те, що наявність заборгованості із заробітної плати перед його працівниками звільняє його від відповідальності за несвоєчасну сплату послуг з водопостачання. Зокрема, Відповідач посилається на положення ст.26 Закону №2189-VIII та п.41 Правил №690.
Зокрема, статтею 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі-Закон №2189-VIII) передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Проаналізувавши положення зазначеного Закону, суд дійшов висновку, що за обставинами спірної заборгованості Відповідач не є ані індивідуальним, ані колективним споживачем житлово-комунальних послуг в розумінні вищевказаного Закону, оскільки є оптовим покупцем послуг для потреб населення. Крім того, метою законодавця у статті 26 Закону є звільнення від відповідальності саме населення, яке сплачує житлово-комунальні послуги за рахунок заробітної плати. Отже, наявність заборгованості із заробітної плати перед працівниками Відповідача не є підставою для звільнення його від відповідальності за несвоєчасну сплату послуг з водопостачання.
6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору
Оскільки Позивач надав докази, які свідчать про виникнення грошових зобов'язань у Відповідача, що останнім не спростовано, суд вважає доведеним факт несвоєчасного виконання Відповідачем грошових зобов'язань за Договором №1225/В з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання від 30.07.2024 року, тому позовні вимоги Позивача про стягнення 504 777,00 грн основного боргу, 4252,85 грн 3% річних, 16028,62 грн інфляційних втрат. В решті позову відмовити.
7. Щодо судового збору
Відповідно до ч. 1, пп. 1, 2 ч.ч. 2, 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачуються 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, зокрема, з 1 січня 2024 року складає 3028,00 гривні.
Так, враховуючи позовну вимогу майнового характеру (стягнення 1 029 835,47), судовий збір повинен був сплачений у розмірі 12 358,02 грн (1 029 835,47 грн х 1,5% х 0,8 = 12 358,02грн).
Як вбачається з платіжної інструкції №12781 від 02.05.2025 Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 15447,53 грн.
Отже, Позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом на 3089,51 грн
За таких обставин слід повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КОМСІТІ" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3089,51 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Крім того, суд звертає увагу, що 07.01.2025 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 №606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок), яким змінений механізм повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону "Про судовий збір".
Відповідно до нового порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом.
Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою до відповідного суду за місцем розгляду справи. Разом із заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платником подається до суду оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Тож, відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
За умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним.
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету в електронній формі подається з обов'язковим накладанням електронного підпису платника або уповноваженої особи, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги. До заяви одночасно подається копія: платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідчена належним чином (у разі повернення грошового стягнення за адміністративні правопорушення), документа, що підтверджує відповідні повноваження уповноваженої особи, засвідчена належним чином.
Разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Форма заяви про повернення судового збору розміщена на вебсайті Судової влади України та доступна за посиланням:
https://court.gov.ua/storage/portal/sud5005/%D0%97%D0%90%D0%AF%D0%92%D0%90.doc
Враховуючи викладене, для здійснення повернення судового збору з Державного бюджету України, заявнику необхідно подати до суду заяву встановленої форми з відповідними реквізитами.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМСІТІ" до Комунального підприємства "Підгородне-Сервіс" Підгородненської міської ради задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Підгородне-Сервіс" Підгородненської міської ради (52001, Дніпропетровська область, Дніпровський район, м.Підгородне, вул.Центральна, буд. 43-а, код ЄДРПОУ 44273031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМСІТІ" (51206, Дніпропетровська область, м.Самар, вул.Цокура Олексія, буд. 1, код ЄДРПОУ 40131916) заборгованість за послуги централізованого водопостачання за період з 01.01.2024 по 31.03.2025 в розмірі 504 777,00 грн з ПДВ, 3% річних в розмірі 4252,85 грн, інфляційні втрати в розмірі 16028,62 грн та суму судових витрат, що складається зі сплаченого судового збору в розмірі 6300,70 грн.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КОМСІТІ" (51206, Дніпропетровська область, м.Самар, вул.Цокура Олексія, буд. 1, код ЄДРПОУ 40131916) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 3089,51 (три тисячі вісімдесят дев'ять грн 51 коп.) грн, який сплачений за платіжною інструкцією №12781 від 02.05.2025, яка наявна в матеріалах справи, за зверненням останнього.
Для фактичного здійснення повернення судового збору з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "КОМСІТІ" необхідно подати до суду заяву встановленої форми з відповідними реквізитами.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 ГПК України).
Згідно з частиною 2 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 10.07.2025
Суддя Н.Б. Кеся