вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" липня 2025 р. Cправа № 902/342/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,
За участю представників:
позивача Жаботенко І.В.(поза межами приміщення суду),
відповідач не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця Застьоби Олександра Геннадійовича ( АДРЕСА_1 )
до: Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (вул. Промислова, 15, м. Гнівань, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23310)
про: про стягнення 375143,32 грн
Фізична особа-підприємець Застьоба Олександр Геннадійович звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" про стягнення 375 143,32 грн, з яких 352 474,66 грн - основний борг, 7 049,49 грн - пені, 3 502,03 - 3% річних та 12 117,14 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 41-16-П-24 від 16.07.2024 в частині оплати поставленого товару.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 24.03.2025 справу передано для розгляду судді Маслію І.В.
Ухвалою суду від 27.03.2025 відкрито провадження у справі № 902/342/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 21.04.2025.
11.04.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про призначення судової технічної та почеркознавчої експертизи та заява про витребування доказів.
21.04.2025 до суду від представника позивача надійшло заперечення на клопотання про призначення експертизи.
На визначену судом дату в судове засідання 21.04.2025 з'явився представник відповідача. Позивач правом участі у судовому засіданні не скористався.
Відповідач у судовому засіданні підтримав подану заяву №343 від 11.04.2025 про витребування доказів та зазначив, що у позивача по справі відсутні оригінали видаткової накладної №2910 від 29.10.2024, товарно-транспортної накладної №29102024-3 від 29.10.2024 в тому вигляді , в якому їх подав позивач. Наявна лише копія отримана через електронну пошту.
За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою відклав судове засідання на 12.05.2025 о 14:30 год.
Ухвалою суду від 21.04.2025 задоволено заяву відповідача №343 від 11.04.2025 (вх.канц.суду №01-34/3822/25 від 11.04.2025) про витребування доказів; витребувано у позивача Фізичної особи-підприємця Застьоби Олександра Геннадійовича оригінали видаткової накладної №2910 від 29.10.2024 та товарно-транспортної накладної №29102024-3 від 29.10.2024; повідомлено сторін про відкладення судового засідання на 12.05.2025.
23.04.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
24.04.2025 до суду від представника позивача на виконання ухвали суду від 21.04.2025 подано витребувані докази.
12.05.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності учасника справи.
На визначену судом дату в судове засідання 12.05.2025 з'явився представник позивача. Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався. За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 09.06.2025 о 10:00 год.
Ухвалою суду від 12.05.2025 задоволено клопотання позивача №б/н від 23.04.2025 (вх.канц.суду №01-34/4274/25 від 23.04.2025) про витребування доказів; витребувано у Головного управління Державної податкової служби України у Вінницькій області:
- Відомості щодо включення Приватним акціонерним товариством «Гніванський завод спецзалізобетону» (ЄДРПОУ 00282435, ІПН 002824302217) до податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковою накладною №24 від 29.10.2024 року, складеною та зареєстрованою Фізичною особою - підприємцем Застьобою Олександром Геннадійовичем (РНОКПП НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 (квитанція № 9326915650 від 31.10.2025 року);
- Копію податкової декларації Приватного акціонерного товариства «Гніванський
завод спецзалізобетону» (ЄДРПОУ 00282435, ІПН 002824302217) з податку на додану вартість, до якої було включено суму ПДВ за податковою накладною №24 від 29.10.2024 року, складеною та зареєстрованою Фізичною особою - підприємцем Застьобою Олександром Геннадійовичем (РНОКПП НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , квитанція № 9326915650 від 31.10.2025 року) за фактом поставки товару, з додатком Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за такий період; повідомлено сторін про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 09.06.2025.
20.05.2025 до суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшов супровідний лист з інформацією, що витребовувалась ухвалою суду від 12.05.2025.
06.06.2025 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
09.06.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про витребування доказів.
На визначену судом дату в судове засідання 09.06.2025 з'явився представник позивача.
За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.07.2025 о 14:30 год.
Враховуючи неявку у судове засідання відповідача, ухвалою суду від 09.06.2025 останнього повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
10.06.2025 до суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшло повідомлення на виконання ухвали суду від 12.05.2025.
01.07.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.
На визначену судом дату, 02.07.2025, з'явився представник позивача.
У судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов повністю.
Дослідивши матеріали справи суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
В судовому засіданні 02.07.2025 в зв'язку з неявкою учасників справи на проголошення вступної та резолютивної частини рішення остання долучена до матеріалів справи без проголошення.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
16.07.2024 року між Фізичною особою-підприємцем Застьобою Олександром Геннадійовичем (Позивач, Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" (Відповідач, Замовник) укладено договір поставки № 41-16/П-24.
Відповідно п. 1.1 та 1.2 Договору постачальник зобов'язується передати у власність замовника продукцію, надалі за текстом цього договору - «Товар», а замовник, у свою чергу, зобов'язується оплатити та прийняти товар відповідно до умов цього договору. Найменування товару: катанка 6,0 мм звичайної точності Сrl -ВО.
Відповідно до 3.4.Договору, загальний перелік Товару, що підлягає поставці за цим договором, одиниці вимірювання, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура, тощо) за сортами, видами, групами, типами, розмірами визначаються у Специфікації №1, що є невід'ємною частиною договору.
Замовник оплачує товар за цінами, вказаними у специфікації №1 до цього Договору, що являється невід'ємною частиною даного Договору і приймається Сторонами в національній валюті України- гривні. Загальна вартість Договору складає: 2560891,20 грн, в тому числі ПДВ 20% - 426815,20 грн.
Замовник здійснює оплату за Товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника на протязі 30 календарних днів з моменту одержання товару та наданої замовнику податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно ст. 201 ПК України. (П. 5.1 та 5.2 Договору).
Згідно п.5.3 Договору, Замовник здійснює оплату за Товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника на протязі 30 календарних днів з моменту одержання Товару та наданої Замовнику податкової накладної зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно ст.201 ПК України.
В межах укладеного Договору між Замовником та Постачальником була підписана Специфікація № 1 від 16.07.2024 року, відповідно до якої Продавець повинен поставити катанку з вуглецевої сталі 6,0 мм звичайної точності Ст1 - ВО у кількості 80 тон на загальну суму 2 560 891,20 грн.
П. 9.1 та 9.3 Договору передбачено, що сторони несіть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, які передбачені Договором. За порушення термінів оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення, але розмір всіх штрафних санкцій та пень, які можуть виникнути через несвоєчасність проведення оплати товару не може перевищувати 2% вартості неоплаченого товару.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення підписів печаткою сторін та діє до 31.12.2024 року включно, а в частині поставки та розрахунків за поставлений товар - до повного виконання.
На виконання умов Договору та Специфікації Постачальник 29.10.2024 року поставив на адресу Замовника обумовлений сторонами Товар на загальну суму 704 949,32 грн з ПДВ, що підтверджується наступними документами:
- Видатковою накладною №2910 від 29.10.2024 року на суму 704 949,32 грн з ПДВ
- Товарно-транспортною накладною від 29.10.2024 року № 29102024-3 на загальну суму 704 949,32 грн з ПДВ
Відповідно до умов оплати граничний термін оплати - 28.11.2024 року.
Крім того, на виконання умов Договору було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 24 від 29.10.2024 року на суму 704 949,32 грн (31.10.2024 року, реєстр. номер 9326915650).
Замовником 09.12.2024 року була здійснена часткова оплата Товару на суму 352 474,66 грн, що підтверджується випискою з АТ «КОМІНБАНК» від 04.02.2025 року, Актом звірки розрахунків № АС 0000996 від 31.12.2024 року.
У зв'язку невиконанням Відповідачем умов договору щодо оплати за поставлений Товар, Позивачем з метою захисту своїх порушених прав на адресу відповідача рекомендованим листом з описом було направлено претензію № 0702-1 від 07.02.2025 року з вимогою оплати заборгованості за договором поставки № 41-16/ П-24 від 16.07.2024 року.
Однак, реагування відповідача на вказану претензію матеріали справи не містять.
Як зазначає позивач у позовній заяві, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання за Договором щодо повної і своєчасної оплати обумовленого Договором Товару позивач звернувся із відповідним позовом до суду про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" - 352474,66 грн основного боргу. При цьому позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 7049,49 грн пені, 3502,03 грн- 3% річних, 12117,14 грн - інфляційних втрат.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно до платіжних інструкцій №354, від 21.03.2025 року та №425 від 08.04.2025 року, Позивачем здійснено оплату за катанку 6 мм., згідно договору №41-16/П-24 від 16.07.2024 року, в сумі 352 474,66 гривень, а тому твердження Позивача, що ніби-то існує заборгованість за Договором є таким, що не відповідає дійсності та повністю спростовано відповідачем.
У додаткових поясненнях по справі відповідач зазначає, що під час розгляду даної справи, Відповідачем додатково проведено опитування працівників підприємства на предмет того, чи міг хтось з працівників товариства вчинити дані підписи та проставити печатки без належно виданої довіреності. Проведеною перевіркою встановлено, що підпис у видатковій накладній №2910, від 29.10.2024 року та товарно транспортної накладної №29102024 від 29.10.2024 року, вчинено заступником начальника відділу матеріально технічного постачання та збуту ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" - Кравченком Юрієм Вікторовичем без отримання ним належної довіреності на вчинення такої дії. Печатки у видатковій та товарно транспортній накладній належать підприємству та проставлені також Кравченком Юрієм Вікторовичем.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 року набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву ст.79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 року наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі "Дж.К. та Інші проти Швеції" ("J.K. and Others v. Sweden") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 року, у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
У п.п. 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК України, передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (Рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "Dombo V. v. The Netherlands").
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. N 363 (зі змінами та доповненнями) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за N 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
При цьому, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
Суд констатує, що матеріали справи містять видаткові та товарно-транспортні накладі, оформлення яких відповідає вимогам законодавства, котрі містять підписи уповноважених осіб, а також відтиски печаток сторін, в тому числі ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону".
Відповідачем не надано доказів протиправного використання печатки товариства, її викрадення або протиправного заволодіння третіми особами.
Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, тому, встановивши наявність відбитку печатки на первинних документах, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах (Постанова КГС ВС від 24 лютого 2021 року у справі № 926/2308/19).
Тобто, факт поставлення печатки товариства є одним із доказів, котрий підтверджує схвалення правочинів.
Настання передбачених статтею 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів та ін.).
Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16 та від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18.
Судом враховано, що така ж печатка використана відповідачем під час підписання договору поставки, специфікації №1, дійсність даних документів не заперечено.
Крім того, вартість поставленого товару повністю відповідає узгоджені ціні Договору поставки та специфікації.
З метою підтвердження доводів відносно невідповідності видаткових накладних нормам законодавства та підписання не уповноваженою особою, відповідачем не надано висновку експерта, з дотриманням приписів ст. ст. 74, 98, 99 ГПК України.
Тому, суд вважає докази позивача більш вірогідними, котрі у своїй сукупності доводять обставини поставки товару згідно наданих видаткових накладних.
Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 352474,66 грн за Договором поставки №41-16/П-24
Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач погасив суму основного боргу у розмірі 352474,66 грн (що відповідно до платіжних інструкцій №354, від 21.03.2025 року та №425 від 08.04.2025 року).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
За наведених обставин, з урахуванням поданих відповідачем доказів сплати грошових коштів у розмірі 252474,66 грн , суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 352474,66 грн, у зв'язку із чим провадження у справі в частині основного боргу підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3502,03 грн 3% річних, 12117,14 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон" калькулятора суми 3 % річних, судом помилок не виявлено.
За результатом перерахунку інфляційних втрат, помилок не виявлено.
Отже, у відповідних розмірах позов підлягає задоволенню.
Також, судом розглянуто вимогу щодо стягнення 7049,49 грн пені, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 9.3 Договору за порушення термінів оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення, але розмір всіх штрафних санкцій та пень, які можуть виникнути через несвоєчасність проведення оплати товару не може перевищувати 2% вартості неоплаченого товару.
Тому, вимоги позову в частині стягнення пені в сумі 7049,49 грн підлягають задоволенню.
За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).
Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача в повному розмірі, оскільки в частині закриття провадження витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі не враховуючи закриття.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Провадження у частині стягнення 352 474,66 грн основного боргу закрити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (вул. Промислова, 15, м. Гнівань, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23310, код ЄДРПОУ 00282435) на користь Фізичної особи-підприємця Застьоби Олександра Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 7049,49 грн - пені, 12117,14 грн - інфляційних втрат, 3502,03 грн - 3% річних та 5627,15 грн - відшкодування витрат на сплату судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Копію рішення направити сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається відповідно до ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 10 липня 2025 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи