Справа № 156/808/25
Провадження № 3/156/587/25
09 липня 2025 року сел. Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Бєлоусов А.Є., з секретарем судових засідань Степанець Т.В., за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП):
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Нововолинську Волинської області, є громадянином України, здобув середню технічну освіту, обіймає посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - дозиметриста ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 », спеціальне звання - молодший сержант, є одруженим, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягався до адміністративної відповідальності, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків у справі відсутні,
(справу розглянуто в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснено зміст ст.63 Конституції України, ст. 268 КУпАП),
1. Суть адміністративного правопорушення, котре ставиться в вину особі
1.1.Згідно з матеріалами про адміністративне правопорушення, які надійшли до суду з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ділянці відповідальності ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у межах Поромівської територіальної громади Володимирського району Волинської області в період з 08 год 00 хв 24.06.2025 по 08 год 00 хв 25.06.2025 під час несення служби прикордонним нарядом «Контрольний пост» молодший сержант ОСОБА_1 спільно зі старшим прикордонного наряду молодшим сержантом ОСОБА_2 та молодшим прикордонного наряду сержантом ОСОБА_3 порушив правила несення прикордонної служби, а саме не забезпечив точне виконання наказу на охорону державного кордону щодо перевірки документів у осіб, котрі перебувають у транспортних засобах і прямують через місце несення служби прикордонного наряду та не здійснював контроль за діями підпорядкованих йому прикордонників в умовах особливого періоду.
1.2. У такому діянні ОСОБА_1 службові особи ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » убачають порушення вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затв. Законом України від 24.03.199 № 548-XIV (зі змінами), абз. 6 п.11 гл. 5 розд. ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 № 1261, зареєстр. у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1391/27836 (зі змінами). Таке діяння кваліфіковане за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
2. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
2.1. Під час судового розгляду справи ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні правопорушення не визнав, додатково пояснив, що він є військовослужбовцем Державної прикордонної служби України,
в період з 08 год 00 хв 24.06.2025 по 08 год 00 хв 25.06.2025 був залучений до виконання службового завдання з охорони Державного кордону України, у складі наряду «Контрольний пост» ніс службу в районі на автодорозі «Р-15» поблизу АДРЕСА_2 , старшим наряду був молодший сержант ОСОБА_2 .. До посту прикордонників 24.06.2025 о 09 год 35 хв прибув рейсовий автобус сполученням «Львів -Ковель», вказаний транспортний засіб був виведений із загального потоку і його огляд та перевірку документів у пасажирів здійснювали старший наряду ОСОБА_4 спільно з військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 . У той же час ОСОБА_1 спільно з сержантом ОСОБА_3 здійснювали перевірку, огляд легкових та вантажних транспортних засобів, перевірку у водіїв та пасажирів документів. ОСОБА_1 не здійснював безпосередньо перевірку рейсового автобуса сполученням «Львів -Ковель», він був молодшим наряду, не мав у своєму підпорядкуванні інших прикордонників. Жодних орієнтувань щодо розшуку та затримання певних осіб ні 24 червня, ні 25 червня наряд «Контрольний пост» не отримував.
2.2. ОСОБА_1 не вважав себе винуватим, зауважив, що він сумлінно виконував службові обов'язки, не допускав порушень статутів та інструкцій, тому не повинен нести відповідальність за порушення, передбачене ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
3. Досліджені під час судового розгляду справи докази
3.1. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобами фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
3.2. Як докази вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, кваліфікованого за ч.2 ст. 172-18 КУпАП, службовими особами прикордонної служби були надані до суду:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 245946 від 29.06.2025, складений в.о. начальника ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » старшим лейтенантом ОСОБА_6 щодо ОСОБА_1 (а. с. 3);
- копія окремих сторінок паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 09.07.1999 Нововолинським МВ УМВС України у Волинській області на ім'я ОСОБА_1 (а.с.4);
- письмові пояснення молодшого сержанта ОСОБА_1 від 27.06.2025, котрий зазначив, що він є військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, в період з 08 год 00 хв 24.06.2025 по 08 год 00 хв 25.06.2025 був залучений до виконання службового завдання з охорони Державного кордону України, у складі наряду «Контрольний пост» ніс службу в районі на автодорозі «Р-15» поблизу АДРЕСА_2 , старшим наряду був молодший сержант ОСОБА_2 ; коли до посту прикордонників 24.06.2025 о 09 год 35 хв прибув рейсовий автобус сполученням «Львів -Ковель», вказаний транспортний засіб був виведений із загального потоку і його огляд та перевірку документів у пасажирів здійснювали старший наряду ОСОБА_4 спільно з військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , у той же час ОСОБА_1 спільно з сержантом ОСОБА_3 здійснювали перевірку, огляд легкових та вантажних транспортних засобів, перевірку у водіїв та пасажирів документів, ОСОБА_1 не здійснював безпосередньо перевірку зазначеного рейсового автобуса (а.с.9);
- копія службової картки ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на молодшого сержанта ОСОБА_1 , в якій відсутні відомості про заохочення вказаної особи (а.с.5);
- копія аркуша проведення цільової профілактичної індивідуальної співбесіди з молодшим сержантом ОСОБА_1 з приводу роз'яснення окремих положень Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо військових кримінальних та адміністративних правопорушень, випадків засудження військовослужбовців Державної прикордонної служби за скоєння таких правопорушень упродовж 2023 -2024 років (а. с. 6);
- витяг з розд. 2в Книги прикордонної служби ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в період з 20 год 00 хв 24.06.2025 по 20 год 00 хв 25.06.2025 (а.с.8);
- витяг з розд. 2в Книги прикордонної служби ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в період з 20 год 00 хв 25.06.2025 по 20 год 00 хв 26.06.2025 (а.с.8);
- витяг з книги штатно-посадового обліку особового складу ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 », залученого до служби в період з 08 год 00 хв 24.06.2025 по 20 год 00 хв 25.06.2025 (а. с. 7);
- витяг з книги штатно-посадового обліку особового складу ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 », залученого до служби в період з 20 год 00 хв 25.06.2025 по 08 год 00 хв 26.06.2025 (а.с.7);
- службова характеристика, складена в.о. начальника ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » старшим лейтенантом ОСОБА_7 , на молодшого сержанта ОСОБА_1 (дата складення цього документа не зазначена), ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони (а. с. 10);
- супровідний лист від 03.07.2025 № 2/3/8248-25-вих. начальника ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » капітана ОСОБА_8 про направлення матеріалів у справі про адміністративне правопорушення для розгляду до Іваничівського районного суду Волинської області (а. с. 11).
3.3. Будь-які інші докази у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 службовими особами ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до суду не надані.
4. Оцінка судді
4.1. Суддя, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов таких висновків.
4.2. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
4.3. За змістом ст. 9 КУпАП єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
4.4. Норми ч.2 ст. 172-18 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду.
4.5. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).
4.6. Нормами ст. 62 Конституції України визначено основоположні засади презумпції невинуватості. Зокрема, обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення; всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
4.7. Згідно зі ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
4.8. Україною 17.07.1997 ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
4.9. Нормами п.2 ст. 6 згаданої Конвенції передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
4.10. Тлумачення поняття «кримінальне обвинувачення» у практиці Європейського суду з прав людини відрізняється своєю «автономністю». Суд сприймає кримінальне обвинувачення як універсальне поняття, яке є наслідком будь-яких діянь протиправного характеру незалежно від ступеню їх суспільної небезпечності.
4.11. Зокрема, "обвинувачення" відповідно до положень ст. 6 п.1 згаданої Конвенції може бути визначено як "офіційне повідомлення, надане особі уповноваженими представниками влади, в підтвердження того, що вона вчинила злочин", визначення, яке також відповідає критерію, що "ситуація (підозрюваного) суттєво погіршилась" (рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заява № 66561/01, п.70).
4.12. Також у рішенні від 06.09.2005 у справі «Салов проти України», заява № 65518/01, п.65, Суд зазначив, що поняття "обвинувачення" має "автономне" значення; воно повинно розумітися в сенсі Конвенції, а не лише в контексті його значення в національному праві. Таким чином, воно може визначатися як "офіційне повідомлення особи компетентним органом державної влади, в якому стверджується, що особа вчинила кримінальний злочин", визначення, яке також відповідає поняттю "впливу важливих наслідків для стану підозрюваного".
4.13. У рішенні у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17.01.1970, заява № 2689/65, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що в п.1 ст. 6 згаданої Конвенції вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером.
4.14. Суттєвою ознакою застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, що Європейський суд з прав людини не пов'язує термін «обвинувачення» із власне обвинувальним висновком, що складається органами слідства по закінченню досудового розслідування. Для визначення кримінального характеру того чи іншого обвинувачення Суд застосовує три послідовні критерії (критерій національного права, критерій адресатів, критерій форми і тяжкості правових наслідків).
4.15. Ураховуючи, що національним законодавством України порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, в умовах особливого періоду розглядається як делікт (ч.2 ст. 172-18 КУпАП), вказана норма поширює свою дію на невизначене коло осіб, тягне за собою застосування до винної особи значної суми штрафу або ж навіть короткострокове позбавлення волі (арешт військовослужбовця на гауптвахті), суддя у цьому випадку оцінює процедуру складання службовими особами прикордонної служби щодо ОСОБА_1 матеріалів у справі про адміністративне правопорушення як таку, що підпадає під дію ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
4.16. З огляду на зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 245946 від 29.06.2025, складеного відносно ОСОБА_1 , та заперечення останнім своєї вини, службові особи прикордонної служби повинні довести факт порушення ОСОБА_1 (як особою, котра входить до складу наряду з охорони державного кордону України) в особливий період правил несення прикордонної служби.
4.17. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний достатнім доказом винуватості ОСОБА_1 у цій справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували винуватість особи, котра притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у судді.
4.18. Варто зауважити, що згідно з ч.1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
4.19. Натомість протокол серії ЗхРУ № 245946 від 29.06.2025 не містить у собі інформації щодо суті правопорушення, котре ставиться в вину ОСОБА_1 (обстановки вчинення правопорушення, форми вини певної особи), у цьому процесуальному документі не зазначено, в чому саме полягає протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність ОСОБА_1 , яка посягає на встановлений порядок військового управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
4.20. Згідно зі ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затв. Законом України від 24.03.199 № 548-XIV (зі змінами), необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
-свято і непорушно додержуватися Конституції України, законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
-бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
-беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
-постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
-знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
-дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
-поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості;
-бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
-вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
-виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
-додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
4.21.Згідно з п.11 гл. 5 розд. ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 № 1261, зареєстр. у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1391/27836 (зі змінами), пост спостереження - це прикордонний наряд у складі одного та більше прикордонників, який призначений для візуального спостереження за певною ділянкою державного кордону чи об'єктом з метою виявлення і затримання правопорушників, виявлення ознак підготовки до порушення державного кордону, а також збирання інших даних обстановки. Пост спостереження службу несе зі спеціально обладнаного відкритого або прихованого пункту спостереження. За відсутності спеціально обладнаних пунктів спостереження прикордонний наряд веде спостереження зі зручних для спостереження пунктів місцевості. Він забезпечується приладами спостереження.
4.22. Прибувши на пункт спостереження, старший прикордонного наряду зобов'язаний: особисто оглянути місцевість у секторі спостереження, уточнити обстановку в прикордонного наряду, що змінюється; перевірити документацію, справність технічних засобів електронних комунікацій і сигналізаційних приладів; установити або прийняти від прикордонного наряду, що змінюється, прилади спостереження; відшукати на місцевості орієнтири, визначити сектори та об'єкти спостереження для кожного прикордонника і на що слід звертати особливу увагу.
4.23. Під час несення служби пост спостереження зобов'язаний: послідовно оглядати місцевість у визначених секторах та помічати всі зміни; при виявленні об'єкта, що тільки з'явився, безперервно спостерігати за ним, зафіксувати час виявлення об'єкта, всі дані про нього, вказавши його характерні ознаки та дії; у разі якщо об'єкт порушив кордон чи рухається в бік кордону або його дії свідчать про підготовку до порушення кордону, доповісти про це старшому зміни прикордонних нарядів (черговому підрозділу); у разі переміщення об'єкта в смугу спостереження іншого поста (свого або сусіднього підрозділу охорони кордону) повідомити про це чергового підрозділу і, за наявності зв'язку, сусідній пост спостереження; при виявленні на території суміжної держави озброєних груп і підрозділів, військової техніки визначити та доповісти старшому зміни прикордонних нарядів їх чисельність (глибину колони), склад, озброєння, порядок і напрямок руху (звідки і куди); під час несення служби на узбережжі моря (прикордонної річки, озера чи іншої водойми) вміти швидко й чітко визначати пеленг на судно, його курс, віддалення від берега, швидкість руху і державну належність.
4.24. У протоколі серії ЗхРУ № 245946 від 29.06.2025 зовсім не відображено, в чому саме полягали порушення правил несення прикордонної служби молодшим сержантом ОСОБА_1 , які суспільно шкідливі наслідки потягнули за собою такі порушення. До того ж, з матеріалів справи вбачається, що молодший сержант ОСОБА_1 не був старшим прикордонного наряду «Контрольний пост» у період з 08 год 00 хв 24.06.2025 по 08 год 00 хв 25.06.2025, не мав у власному підпорядкуванні прикордонників, контроль за діями котрих повинен був би здійснювати. Пояснення самого ОСОБА_1 , згідно з якими він 24.06.2025 о 09 год 35 хв перебував на посту, сумлінно здійснював виконання покладених на нього обов'язків, спільно з сержантом ОСОБА_3 здійснював перевірку, огляд легкових та вантажних транспортних засобів, перевірку документів у водіїв та пасажирів транспортних засобів на автодорозі «Р-15», не були спростовані жодними з тих доказів, які надали до суду службові особи прикордонної служби.
4.25. Європейський суд з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофеєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», рішення від 20.09.2016, заява № 926/08) неодноразово зазначав, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
4.26. Відтак, за відсутності клопотань учасників справи суддя не здійснював виклику для допиту в судовому засіданні можливих свідків події, не витребував з ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » додаткових документів, речових чи електронних доказів.
4.27. За змістом ст. 254,256 КУпАП протокол у праві про адміністративне правопорушення є саме тим документом, на підставі якого орган, що розглядає справу, визначає наявність події правопорушення, склад правопорушення, вину особи у скоєнні правопорушення. Суд (суддя) позбавлений повноважень вносити зміни до протоколу, складеного правозастосовним органом.
4.28. Інші додані співробітниками прикордонної служби до протоколу письмові матеріали підтверджують не вину ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, кваліфікованого за ч.2 ст. 172-18 КУпАП, а лише належність ОСОБА_1 до особового складу прикордонної служби, перебування його на служб упродовж певного часу, відсутність раніше застосованих до нього заохочень або стягнень, фіксування певної події в облікових документах. Твердження ОСОБА_1 щодо відсутності його вини у порушенні правил несення прикордонної служби наданими у справі доказами спростовані не були. Будь-які порушення ОСОБА_1 (як особою, котра входить до складу наряду з охорони державного кордону України) в особливий період правил несення прикордонної служби не були доведені.
4.29. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
4.30. Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
4.31. Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
4.32. Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
4.33. Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
4.34. При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
4.35. За таких обставин суддя дійшов висновку, що службовими особами прикордонної служби не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-18 КУпАП, отже, суддя констатує відсутність правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
4.36. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
4.37. Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате провадження підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. При наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП орган (посадова особа) по справі про адміністративне правопорушення виносить постанову про закриття справи (ст. 284 КУпАП).
Керуючись ст. 7,9,247,280,284 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-18 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня складання постанови.
Постанова набирає законної сили після спливу встановленого строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.
Повний текст цієї постанови складено, проголошено, надано для ознайомлення учасникам справи 10.07.2025 о 15 год 45 хв.
Суддя А.Є. Бєлоусов