вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" липня 2025 р. Справа№ 910/12892/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Луньова Юрія Юрійовича
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024
у справі № 910/12892/24 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування
житлового фонду Голосіївського району м. Києва»
до Фізичної особи-підприємця Луньова Юрія Юрійовича
про стягнення 34 757,74 грн
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Луньова Юрія Юрійовича (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за Договорами про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №1190-в та №1171-в від 12.02.2016 та 08.02.2016 відповідно у розмірі 34 757,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» надавало послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій належної якості, тоді як фізична особа - підприємець Луньов Юрій Юрійович несвоєчасно сплачував за надані послуги, внаслідок чого утворився борг.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі № 910/12892/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Луньова Юрія Юрійовича на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва суму основного боргу у розмірі 26 481,08 грн, пеню у розмірі 4,65 грн та 2307,37 грн - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивач надавав послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій належної якості, тоді як фізична особа-підприємець Луньов Юрій Юрійович несвоєчасно сплачував за надані послуги, внаслідок чого утворився борг по договору № 1190-в за період з 01 травня 2019 по 01 жовтня 2024 в розмірі 16 441,54 грн та по Договору №1171-в за період з 01.05.2019 по 01 жовтня 2024 в розмірі 10 039,54 грн. За несвоєчасне внесення плати позивачем нараховано штрафні по Договору №1190-в у вигляді пені в розмірі 2 464,46 грн та 3% відсотків річних в розмірі 2 674,34 грн за період з 01 травня 2019 по 01 жовтня 2024 року та по Договору №1171-в у вигляді пені в розмірі 1 504,85 грн та 3% відсотків річних в розмірі 1 633,01 грн за період з 01 травня 2019 по 01 жовтня 2024 року. Матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано доказів, які б вказували на відсутність підстав для нарахування відповідачу плати у спірному періоді на умовах Договору №1190-в та Договору №1171-в про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Наявність та розмір заборгованості у фізичної особи-підприємця Луньова Юрія Юрійовича за Договором №1190-в та Договором №1171-в про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у сумі 16 441,54 грн та 10 039,54 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Луньова Юрія Юрійовича суми основного боргу у розмірі 26 481,08 грн підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 2 464,46 грн за Договором №1190-в та за Договором №1171-в у розмірі 1 504,85 грн (відповідно до розрахунку, долученого до позовної заяви). Оскільки правовідносини між сторонами за Договорами № 1190-в та №1171-в про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є правовідносинами у сфері житлово-комунальних послуг, то нарахування пені в період дії карантину є необґрунтованим. Здійснивши власний розрахунок пені, відповідно до якого обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 4,65 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Луньова Юрія Юрійовича пені у розмірі 3 969,31 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 4,65 грн. Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 307,35 грн, однак, суд зазначає, що розрахунку 3% річних позивачем ані у позовній заяві, ані у розрахунку заборгованості (долучений до позову) не викладено (міститься виключно розрахунок пені), з огляду на що, враховуючи відсутність розрахунку заявлених позовних вимог (3% річних), суд дійшов висновку відмовити в їх задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі № 910/12892/24, Фізична особа-підприємець Луньов Юрій Юрійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження у справі № 910/12892/24; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі № 910/12892/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник не погоджується із рішенням з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, що підтверджується фактичними обставинами справи.
На думку скаржника, судом не надано оцінки обставинам та доказам, що були надано до матеріалів справи.
Скаржника вказує, що матеріали справи не містять доказів, які доводять факт надання послуг належної якості у період з 01.05.2019 по 01.10.2024, крім того, скаржник з дати початку повномасштабного вторгнення рф перебував в лавах Збройних Сил України і, як наслідок, не мав можливості надати оцінку належності/якості наданих послуг.
Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу
30.01.2025 від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» надійшов відзив із проханням залишити рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі № 910/12892/24 без змін та апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, оскільки послуги обслуговуючою організацією з 01.05.2015 надавались відповідно до норм та стандартів структури, періодичності та строків виконання встановлених законодавством, фактів перерви в надані послуг, їх ненадання або надання не в повному обсязі не встановлено.
Також, належним чином оформлені акти-претензії від споживача про перерву в надані послуг не в повному обсязі або неналежної якості до відповідача не надходили .
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не надано належним чином оформлених актів-претензій до матеріалів апеляційної скарги та до суду першої інстанції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/12892/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 поновлено Фізичній особі-підприємцю Луньову Юрію Юрійовичу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі № 910/12892/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Луньова Юрія Юрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі № 910/12892/24. Призначено до розгляду апеляційну Фізичної особи-підприємця Луньова Юрія Юрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі № 910/12892/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення повітряної тривоги, періодичні відключення електроживлення, тимчасові непрацездатності суддів та перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/12892/24 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Голосіївської районної в місті Києві ради від 19.10.2010 № 41/10, 31.10.2010 було передано майно територіальної громади Голосіївського району міста Києва з балансу Голосіївської районної в м. Києві ради на баланс комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району».
З метою достовірного відображення активів підприємства в обліку та фінансовій звітності підприємства Наказом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» від 27 грудня 2019 року № 386/04 усі житлові будівлі разом з спільним майном багатоквартирних будинків, з 31.12.2019 відображаються на позабалансовому рахунку 028 «Майно, закріплене на праві господарського відання/управління)».
На виконання взятих на себе зобов'язань з утримання та обслуговування житлового і нежитлового фонду, позивачем укладаються (укладалися) відповідні договори з виробниками житлово-комунальних послуг - вивіз сміття, вивіз листя та снігу, електропостачання, обслуговування ліфтів тощо, які надаються споживачам поряд з іншими послугами.
Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №22/15 від 20.11.2015 Луньов Юрій Юрійович є власником нежитлового приміщення групи приміщень №40 п.1 літ. А загальною площею 56,5 кв.м, що знаходяться в буд. 67 по вулиці Саксаганського 67 в м. Києві.
12.02.2016 між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як споживачем укладено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 1190-в (далі-Договір №1190-в).
Відповідно до п.1 предметом Договору №1190-в є забезпечення позивачем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку № 67 по вул. Саксаганського v м. Києві, а відповідачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах передбаченим цим договором.
Згідно з п.2 Договору №1190-в позивач надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. На дату укладення Договору тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №442 від 30.04.2015.
Пунктом 4 Договору №1190-в передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться до 30 числа поточного місяця.
Відповідно до п.7 Договору № 1190-в за несвоєчасне внесення плати із відповідача стягується пеня в розмірі 0,5% від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Згідно з п.10 Договору №1190-в, відповідач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений цим договором строк. У разі несвоєчасного внесення платежів сплачувати пеню у розмірі встановленому договором (пп.5).
Пунктом 11 Договору №1190-в передбачене право позивача нараховувати у разі несвоєчасного внесення відповідачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законом/договором (пп.3).
Відповідно до п.17 Договору №1190-в спори між сторонами розв'язуються шляхом проведення переговорів або у судовому порядку.
Договір №1190-в, відповідно до п.19 набирає чинності з 20.11.2015 та діє до 30.04.2016. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією зі сторін не заявлено у письмовій аргументованій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим.
Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав №30268695 від 10.06.2011 Луньов Юрій Юрійович є власником нежилого приміщення №35 в літ.А за адресою вул. Саксаганського 67 в м. Києві загальною площею 34,30 кв.м (договір дарування №972 від 02.06.2011).
Також, 08.02.2016 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як споживачем укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 1171-в (далі-Договір №1171-в).
Відповідно до п.1 предметом Договору №1171-в є забезпечення позивачем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку №67 по вул. Саксаганського у м. Києві, а відповідачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах передбаченим цим договором.
Згідно з п.2 Договору №1171-в позивач надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. На дату укладення Договору тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №442 від 30.04.2015.
Пунктом 4 Договору № 1171-в передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться до 30 числа поточного місяця.
Відповідно до п.7 Договору №1171-в за несвоєчасне внесення плати із відповідача стягується пеня в розмірі 0,5% від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Згідно з п.10 Договору №1171-в, відповідач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений цим договором строк. У разі несвоєчасного внесення платежів сплачувати пеню у розмірі встановленому договором(пп.5).
Пунктом 11 Договору №1171-в передбачене право позивача нараховувати у разі несвоєчасного внесення відповідачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законом/договором (пп.3).
Відповідно до п.17 Договору №1171-в спори між сторонами розв'язуються шляхом проведення переговорів або у судовому порядку.
Договір №1171-в, відповідно до п.19 набирає чинності з 01.05.2015 та діє до 30.04.2016. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією зі сторін не заявлено у письмовій аргументованій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим.
Звертаючись до суду із позовом, позивач вказує, що ним надавались послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій належної якості, тоді як відповідач несвоєчасно сплачував за надані послуги, внаслідок чого утворився борг:
- за договором № 1190-в за період з 01.05.2019 по 01.10.2024 в розмірі 16 441,54 грн. За несвоєчасне внесення плати позивачем нараховані штрафні санкції за договором № 1190-в у вигляді пені в розмірі 2 464,46 грн та 3% відсотків річних в розмірі 2 674,34 грн за період з 01 травня 2019 по 01 жовтня 2024 року;
- за договором № 1171-в за період з 01.05.2019 по 01.10.2024 в розмірі 10 039,54 грн. За несвоєчасне внесення плати Позивачем нараховано штрафні санкції по Договору №1171-в у вигляді пені в розмірі 1 504, 85 грн. та 3% відсотків річних в розмірі 1 633, 01 грн. за період з 01 травня 2019 по 01 жовтня 2024 року.
Позивач вказує про надання позивачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій належної якості, однак відповідач обов'язок щодо оплати наданих послуг не виконував.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вже зазначалось, матеріалами справи підтверджено укладення між позивачем та відповідачем договорів №1190-в від 12.02.2016 та №1171-в від 08.02.2016, відповідно до яких позивач надавав відповідачу послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, однак, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманих послуг виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості за договором №1190-в у розмірі 16 441,54 грн та за договором №1171-в - 10 039,54 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Докази оплати спірної заборгованості відповідачем суду не надані, розмір заборгованості не спростовано.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у за договором № 1190-в та договором № 1171-в про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у сумі 16 441,54 грн та 10 039,54 грн.
Доводи скаржника про ненадання позивачем доказів надання послуг оцінюються колегією суддів критично, оскільки відповідно до п. 1 договорів № 1190-в та № 1171-в предметом договорів є забезпечення, зокрема, відповідачем, своєчасної оплати послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цими договорами, а у п. 2 укладених між позивачем та відповідачем договорів, вказано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, і у п. 4 зазначено про те, що розрахунковим періодом є календарний місяць, а платежі вносяться до 30 числа поточного місяця, водночас, відповідачем не надано жодного належного доказу, який би підтверджував перерву у наданні послуг, їх неналежну якість або неповноту за період з 01.05.2019 по 01.10.2024. Акти-претензії від споживача до матеріалів справи також не додано, як не надано доказів надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій іншою особою.
Крім того, позивачем у позовній заяві викладено перелік договорів, укладених позивачем для забезпечення взятих на себе зобов'язань.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 2 464,46 грн за договором № 1190-в та за договором № 1171-в у розмірі 1 504,85 грн (відповідно до розрахунку, долученого до позовної заяви).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з п. 7 Договору №1190-в та №1171-в про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі 0,5% від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Як вбачається із п. 7 договорів, зазначені пункти не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням «до дати фактичного виконання», тощо.
Верховний Суд, вирішуючи питання, чи змінює вжите в умові договору формулювання у вигляді: - «Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язань», строк нарахування штрафних санкцій, наведений в частини 6 статті 232 ГК України, зробив висновок, що цю умову неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій.
Відтак, умову, передбачену у п. 7 укладених сторонами у цій справі договорів, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19, від якого Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступлення.
17.03.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", де зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що оскільки правовідносини між сторонами за договорами №1190-в та №1171-в про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є правовідносинами у сфері житлово-комунальних послуг, то нарахування пені в період дії карантину є необґрунтованим.
Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про обмеження розміру пені, з огляду на вимоги ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та дію карантинних обмежень, запроваджених у зв'язку з COVID-19, тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 4,65 грн.
Водночас, враховуючи відсутність у матеріалах справи розрахунку 3% річних, господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено у стягненні з відповідача на користь позивача суми 3% річних.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі № 910/12892/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі № 910/12892/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Луньова Юрія Юрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі № 910/12892/24 задоволенню не підлягає. Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі № 910/12892/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Луньова Юрія Юрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі № 910/12892/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі № 910/12892/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 910/12892/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич