вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" червня 2025 р. Справа № 910/1235/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 26.06.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаванда Плюс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024
повний текст рішення складено та підписано 15.07.2024
у справі № 910/1235/22 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаванда Плюс"
до Київської міської ради
про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та укладеною угоди про поновлення договору оренди, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаванда Плюс" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (відповідач), в якому викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:
- визнати поновленим договір оренди земельної ділянки площею 0,1928 га, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, 4 у Шевченківському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:91:168:0031, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 23.12.2004 за реєстровим № 1221, з договором про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. за реєстровим № 1591, та угодою про поновлення договору оренди земельної ділянки, затвердженою рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2017, на той самий строк і на тих самих умовах;
- визнати укладеною угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаванда Плюс" та Київською міською радою, у запропонованій позивачем редакції.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач належним чином виконував умови договору та дотримався встановленого статтею 33 Закону України «Про оренду землі» порядку поновлення договору оренди, звернувшись до відповідача у встановлений договором строк з відповідним повідомленням та проектом додаткової угоди з метою реалізації переважного права на його поновлення. Однак відповідач протягом одного місяця звернення позивача не розглянув та не заперечив проти поновлення договору.
Короткий зміст судових рішень та мотиви їх прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2022 у справі № 910/1235/22 позов ТОВ "Лаванда Плюс" задоволено. Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки площею 0,1928 га, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, 4 у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:91:168:0031, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 23 грудня 2004 р. за реєстровим № 1221 з договором про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. за реєстровим № 1591 та угодою про поновлення договору оренди земельної ділянки, затвердженою рішенням господарського суду м. Києва від 25 квітня 2017 р., на той самий строк і на тих самих умовах. Визнано укладеною між Київською міською радою та ТОВ "Лаванда Плюс" додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, в редакції викладеній в резолютивній частині рішення. Присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь ТОВ "Лаванда Плюс" 4962,00 грн. витрат по оплаті судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції до її зміни згідно із Законом № 340-IX. При цьому за висновком суду передбачені у частинах першій - п'ятій і шостій статті 33 Закону України «Про оренду землі» підстави для поновлення договору оренди не пов'язані між собою. З огляду на належне виконання позивачем своїх обов'язків за договором, своєчасне повідомлення орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, із наданням проекту додаткової угоди, а також відсутність заперечень орендодавця протягом одного місяця, вимоги позивача про необхідність поновлення договору є обґрунтованими. При цьому суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про неналежне виконання позивачем обов'язків за договором в частині сплати орендних платежів, строку завершення забудови земельної ділянки, невідповідності у експертному звіті кількості машино-місць проектній документації, з посиланням на їх не підтвердження належними доказами.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2022 у справі № 910/1235/22 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2022 у справі № 910/1235/22 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаванда Плюс" відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаванда Плюс" на користь Київської міської ради 7443,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, з посиланням на приписи абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону № 340-IX, констатував, що поновлення укладеного між сторонами договору має здійснюватися за правилами статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент його укладення, тобто станом на 23.12.2004, яка не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення органу місцевого самоврядування, яке у даному випадку було відсутнє.
Постановою Верховного Суду від 21.02.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаванда Плюс" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2022 у справі № 910/1235/22 скасовано. Справу № 910/1235/22 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/1235/22 у задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивач з моменту укладання спірного договору оренди (23.12.2004) до моменту закінчення дії цього правочину (31.12.2021) не затвердив у встановленому законом порядку проектну документацію, не сплачував у передбаченому пунктами 4.3., 4.13. договору розмірі орендну плату та взагалі не розпочав зведення житлового будинку, для будівництва якого було передано йому спірну земельну ділянку в оренду, а подана позивачем технічна документація суперечить положенням пункту 8.4. договору щодо визначеної кількості машино-місць у співвідношенні до кількості квартир, суд дійшов висновку про те, що позивач недобросовісно та неналежним чином виконував умови спірного договору оренди, що виключає задоволення даного позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/1235/22, 05.08.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаванда Плюс» до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що є підставою для його скасування.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаванда Плюс» по справі № 910/1235/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Шаптала Є.Ю. у відпустці.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 справу № 910/1235/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Сибіги О.М., суддів Вовка І.В., Гончарова С.А.
27.08.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1235/22.
05.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/1235/22.
09.09.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаванда Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/1235/22 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
18.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаванда Плюс» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Лаванда Плюс» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/1235/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаванда Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/1235/22 та призначено розгляд справи на 23.10.2024.
15.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Київської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відрядженні.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 справу № 910/1235/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Сибіги О.М., суддів Вовка І.В., Станіка С.Р.
24.10.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаванда Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/1235/22 та призначено розгляд справи на 20.11.2024.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з відставкою судді Вовка І.В.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 справу № 910/1235/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Сибіги О.М., суддів Тищенко А.І., Станіка С.Р.
20.11.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 910/1235/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаванда Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024.
В судовому засіданні 20.11.2024 оголошувалася перерва до 11.12.2024.
В судовому засіданні 11.12.2024 оголошувалася перерва до 30.01.2025.
30.01.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 29.01.2025 на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 розгляд справи призначено на 26.02.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 розгляд справи відкла дено на 27.03.2025.
27.03.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Сибіги О.М. з 27.03.2025 на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 розгляд справи призначено на 24.04.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 розгляд справи відкладено на 15.05.2025.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 № 09.1-08/1231/25 у зв'язку з перебуванням суддів Станіка С.Р. та Тищенко А.І., у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/1235/22.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2025 для розгляду справи № 910/1235/22 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Хрипун О.О.
14.05.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 910/1235/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаванда Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 та призначено розгляд справи на 15.05.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 розгляд справи відкладено на 12.06.2025.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2025 № 09.1-08/1453/25 у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/1235/22.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 для розгляду справи № 910/1235/22, визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.
12.06.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 910/1235/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаванда Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024.
В судовому засіданні 12.06.2025 оголошувалася перерва до 26.06.2025.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаванда Плюс» слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/1235/24 без змін з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 23.12.2004 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаванда Плюс" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за № 1221, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 91-6-00385 від 30.12.2004, про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів.
Відповідно до п. 1.1., 2.1. договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради № 339-5/1549 від 24.06.2004, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:168:0031, загальною площею 0,1928 га по вул. Обсерваторній, 4 у Шевченківському районі м. Києва для будівництва багатоповерхового житлового будинку.
За актом приймання-передачі земельної ділянки від 30.12.2004 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду у придатному для використання стані земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:168:0031, площею 0,1928 га по вул. Обсерваторній, 4 у Шевченківському районі м. Києва для будівництва багатоповерхового житлового будинку.
Договір укладено на 5 (п'ять) років (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 11.7. договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
16.12.2011 на підставі рішення Київської міської ради від 18.06.2009 за № 663/1719 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаванда Плюс" укладено договір про поновлення договору оренди землі, яким поновлено до 31.12.2016 договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 23.12.2004 за реєстровим № 1221 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 30.12.2004 за № 91-6-00385, термін дії якого закінчився.
Договір про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.12.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 91-6-00950 від 05.01.2012.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 у справі № 910/4300/17, яке набрало законної сили, позов ТОВ "Лаванда Плюс" задоволено частково, визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 24.12.2004 з договором про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.12.2011, на той самий строк і на тих самих умовах, визнано укладеною угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки у відповідній редакції.
Зважаючи на вказані обставини термін дії договору оренди поновлено до 31.12.2021.
Державну реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки за ТОВ "Лаванда Плюс" зі строком дії до 31.12.2021 проведено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора за індексним номером 36601259 від 14.08.2017, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.04.2018 № 121830354.
30.09.2021 ТОВ «Лаванда Плюс» звернулося до Київської міської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки, додавши необхідні документи, в тому числі проект додаткової угоди до договору, які прийнято та зареєстровано Київською міською радою із присвоєнням реєстраційного номеру № 501705622.
Листом № 05716-29027 від 25.10.2021 Київська міська рада повідомила ТОВ «Лаванда Плюс» про необхідність подання додаткових документів.
У відповідь на вказаний лист, ТОВ «Лаванда Плюс» 12.11.2021 подало дозвільну документацію на будівництво та проект будівництва житлового будинку.
Оскільки відповідач не надав позивачу відповіді про результати розгляду його клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки, як і заперечень щодо укладення угоди про поновлення цього договору у запропонованій позивачем редакції, ухилився від укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди, обов'язковість укладення якої передбачена частиною 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", позивач, вказуючи на продовження користування ним спірною земельною ділянкою зі сплатою орендних платежів, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, звернувшись з вимогою про визнання поновленим договору оренди землі, не надав належних та допустимих доказів належного виконання ним договірних зобов'язань та порушив процедуру поновлення спірного договору. Зазначені обставини, на думку відповідача, виключають можливість виникнення у позивача переважного права на поновлення дії договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача (1) про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки з договором про поновлення договору оренди земельної ділянки та угодою про поновлення договору оренди земельної ділянки, на той самий строк і на тих самих умовах, (2) визнання укладеною угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки у запропонованій позивачем редакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 1, 2 Закону України "Про оренду землі").
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду.
Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку з передачею її в користування та володіння.
Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 16.07.2020) мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 зазначеного Закону). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 статті 33 цього Закону).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 вказаного Закону).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").
Частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлювала, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
За приписами частини 8 цієї статті Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а згідно з положеннями частини 11 вказаної статті відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 № 340-ІХ (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - із 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції, та стосується лише переважного права орендаря (частини 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина 6 попередньої редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі") тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.
Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацами 3 і 4 наступного змісту:
"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.
Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
Згідно з частиною 2 статті 126-1 Земельного кодексу України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.
Також відповідно до частини 1 статті 126-1 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.
Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 Земельного кодексу України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).
Отже, зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" базується саме на положеннях статті 126-1 Земельного кодексу України, що пов'язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов'язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.
Натомість, укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.
Таким чином, до спірних правовідносин у цій справі підлягають застосуванню положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній з 16.07.2020).
За змістом частин першої - п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент звернення з листом-повідомленням) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 виснував, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" у контексті дій сторін договору виглядає, зокрема, наступним чином: якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.
У постанові Верховного Суду від 15.10.2024 у справі № 916/4208/23 викладено правовий висновок, що виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі").
І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
При цьому, вирішуючи спір у даній справі, колегією суддів також враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою передбачені у ч.ч. 1-5 і 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" підстави для поновлення договору оренди землі не є такими, що не пов'язані між собою (постанова від 31.08.2021 у справі № 903/1030/21).
Отже, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Згідно з ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).
Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у ч.ч. 3, 5-8, 11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.
При цьому, у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.
Зокрема, Верховний Суд зауважував, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.
Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі" землі орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов'язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.
Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов'язком добросовісно провести переговори (наприклад, не розглянув протягом місяця лист-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря (постанова Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21).
Як встановлено судом, строк дії договору оренди земельної ділянки до 31.12.2021.
Матеріалами справи підтверджується, що 30.09.2021 ТОВ «Лаванда Плюс» звернулося до Київської міської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки. До листа-повідомлення додано проект додаткової угоди.
Листом № 05716-29027 від 25.10.2021 Київська міська рада повідомила ТОВ «Лаванда Плюс» про необхідність подання додаткових документів.
У відповідь на вказаний лист, ТОВ «Лаванда Плюс» 12.11.2021 подало дозвільну документацію на будівництво та проект будівництва житлового будинку.
Однак, за доводами позивача, відповідач не надав позивачу відповіді про результати розгляду його клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки, як і заперечень щодо укладення угоди про поновлення цього договору у запропонованій позивачем редакції, ухилився від укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди, обов'язковість укладення якої передбачена частиною 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", позивач, вказуючи на продовження користування ним спірною земельною ділянкою зі сплатою орендних платежів, звернувся до суду з розглядуваним позовом.
В свою чергу, Київська міська рада стверджує, що позивач втратив своє переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки у зв'язку із неналежним виконанням обов'язків за договором, зокрема, в частині завершення забудови орендованої ним спірної земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою у встановленому порядку.
Згідно з п. 8.4. договору орендар зобов'язаний, зокрема, приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений договором, після підписання договору та акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату; проектом будівництва житлового будинку передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за кількість квартир у цьому будинку.
Отже, виходячи з умов п. 8.4. договору, позивач зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в межах строку дії договору оренди земельної ділянки, тобто до 31.12.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
За змістом ч. 1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
Частиною другою статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування (ч. 2 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником. Затвердження проектної документації на будівництво об'єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом третім частини першої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено що замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зазначені у частині 1 цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється (ч. 2 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Судом встановлено, що на підтвердження виконання зобов'язань, встановлених п. 8.4. договору, ТОВ «Лаванда Плюс» надано експертний звіт щодо розгляду проектної документації за проектом «Нове будівництво житлового будинку із вбудованими громадськими приміщеннями та підземним паркінгом за адресом м. Київ, Шевченківський район, вул. Обсерваторна, 4», в складі якого містяться техніко-економічні показники майбутнього об'єкту нерухомості - житлового будинку, де запроектовано кількість квартир - 111, кількість машино-місць - 53 та кількість машино-місць на відкритих стоянках - 6, що є порушенням п. 8.4. договору, згідно якого орендар зобов'язаний проектом будівництва житлового будинку передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за кількість квартир у цьому будинку, однак позивачем передбачено лише 59 машино-місць при запроектованих 111 квартирах.
Крім того, ТОВ «Лаванда Плюс» надано копію містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва № 1094 від 25.10.2018, де в пункті першому розділу «Містобудівні умови та обмеження» визначено граничнодопустиму висоту будинків, будівель та споруд 26,5 м, тоді як у відповідності до додатку до експертного звіту № 374/19-ЕЗ від 21.09.2019 в розділі «Архітектурно-будівельні та конструктивні рішення» визначено висоту запланованої до будівництва житлової будівлі 31,52 м.
Проте, судом встановлено, що ТОВ «Лаванда Плюс» не надано доказів затвердження проектної документації на будівництво, як-то: дозволу на проведення будівельних робіт, доказів початку здійснення відповідного будівництва та повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
При цьому, під час розгляду даної справи ТОВ «Лаванда Плюс» не заперечувало відсутність затвердженої в установленому законом порядку проектної документації на будівництво.
Більше того, позивач підтвердив, що на спірній земельній ділянці жодні будівельні роботи з початку 2004 року ТОВ «Лаванда Плюс» розпочато не було, тоді як у відповідності до п. 2.1. договору цільове призначення спірної земельної ділянки - для будівництва багатоповерхового житлового будинку.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується та позивачем не заперечується, що ТОВ «Лаванда Плюс» протягом строку дії договору не вчинено дій, спрямованих на здійснення розробки та затвердження проектної документації на будівництво, враховуючи отримання ТОВ «Лаванда Плюс» містобудівних умов та обмеження для проектування об'єкта будівництва у жовтні 2018 року. Поряд з цим, станом на момент розгляду даної справи проектну документацію на будівництво затверджено не було.
Інших доказів у підтвердження виконання ТОВ «Лаванда Плюс» умов договору в цій частині матеріали справи не містять, судом не встановлено.
Враховуючи ненадання позивачем належних та допустимих доказів виконання ним взятих на себе за договором зобов'язань щодо здійснення забудови земельної ділянки, багатоповерховий житловий будинок на орендованій земельній ділянці не побудовано, доказів на спростування викладеного позивачем не надано, як і не надано доказів внесення в установленому чинним законодавством порядку змін до вказаного договору щодо строків здійснення забудови спірної земельної ділянки, підставним є висновок про порушення позивачем п. 8.4. договору в частині дотримання строків забудови земельної ділянки.
Також відповідач посилається на те, що відповідно до п. 4.2. договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.12.2011 річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 4,5% від її нормативної грошової оцінки.
Відповідно до п. 4.3., 4.13. договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.12.2011 у випадку порушення термінів забудови земельної ділянки, що визначені п. 8.4. договору, орендна плата встановлюється у двократному розмірі, що визначений у п. 4.2. договору, але не більше дванадцять відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. За порушення орендарем п. 8.4. договору щодо термінів забудови земельної ділянки, останній зобов'язаний сплатити подвійну ставку орендної плати, визначеної у п. 4.2. цього договору, але не більше дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за кожен день з моменту виявлення порушень до моменту його усунення.
Так, позивач стверджує про належне виконання умов договору в частині сплати орендних платежів, на підтвердження чого надав довідку Головного управління ДПС у м. Києві від 11.08.2021 № 77577/6/26-15-13-01-16 про відсутність заборгованості по орендній платі станом на 09.08.2021 та платіжні доручення: від 25.01.2021 № 132 на суму 31 449,66 грн., від 22.02.2021 № 137 на суму 31 449,63 грн., від 25.03.2021 № 140 на суму 31 449,63 грн., від 19.04.2021 № 153 на суму 31 449,63 грн., від 24.05.2021 № 158 на суму 31 449,63 грн., від 17.06.2021 № 167 на суму 31 449,63 грн., від 16.07.2021 № 174 на суму 31 449,63 грн., від 16.08.2021 № 182 на суму 31 449,63 грн., від 17.09.2021 № 187 на суму 31 449,63 грн., від 18.10.2021 № 195 на суму 31 449,63 грн., від 29.11.2021 № 200 на суму 31 449,63 грн., від 15.12.2021 № 208 на суму 31 449,63 грн.
Посилання позивача на те, що він продовжує увесь час користуватися спірною земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, суд визнає необґрунтованим, оскільки зазначені обставини самі по собі не є підставою прав на землю.
В той же час, 04.07.2022 на запит Київської міської ради листом № 13364/5/26-15-12-15-07 Головним управлінням ДПС у м. Києві надано відповідь з копіями податкових декларацій, поданих ТОВ «Лаванда Плюс», у відповідності до яких ТОВ «Лаванда Плюс» в порушення умов договору в розділі ІІ «розрахунок суми орендної плати» в п. 10 «розмір орендної плати (%)» податкової декларації протиправно вказував відсоткову ставку 4,5%, що є порушенням підпунктів 4.2., 4.3., 4.13. договору оренди земельної ділянки, оскільки товариством порушено строки забудови земельної ділянки.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що судовий захист прав орендаря на продовження орендних правовідносин за приписами статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов'язки за договором.
Тобто, у вирішенні питання щодо продовження користування земельною ділянкою слід виходити з того, що користування має бути належним з точки зору положень статті 3 Цивільного кодексу України, а не будь-яким.
На необхідність наявності, серед інших, таких юридичних фактів, як належне виконання орендарем своїх обов'язків за договором та продовження користування виділеною земельною ділянкою, для поновлення цього договору з підстав, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі", неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц та № 159/5756/18.
Отже, необхідною підставою для застосування приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" є добросовісне та належне виконання орендарем умов договору оренди та одночасне безумовне прийняття такого виконання орендодавцем.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованих, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Враховуючи обставини щодо неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, свідчать про недобросовісну поведінку орендаря (позивача) та дають підстави для висновку про припинення фактичних орендних правовідносин між сторонами вказаного договору після закінчення строку його дії, що в сукупності виключає застосування до спірних правовідносин положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаванда Плюс" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаванда Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/1235/22 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/1235/22 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/1235/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.07.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко