вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" червня 2025 р. Справа № 910/13168/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Коробенка Г.П.
Гончарова С.А.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.06.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інво Юніон»
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025
повний текст рішення складено 23.04.2025
у справі № 910/13168/24 (суддя Котков О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інво Юніон»
до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
про стягнення грошових коштів, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інво Юніон" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 2 094 300,80 грн., з них: основного боргу - 1 859 880,00 грн., пені - 180 408,36 грн., 3% річних - 14 787,57 грн. та інфляційних збитків - 39 224,87 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не виконано належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про закупівлю № 13/1771-МТР від 14.05.2024, зокрема, у визначені договором строки не здійснено оплату вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13168/24, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/13168/24 у позові відмовлено повністю.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем не доведено порушення відповідачем зобов'язань за договором № 13/1771-МТР від 14.05.2024, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 859 880,00 грн. Оскільки судом не встановлено підстав для стягнення основного боргу, позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків, які є похідними, задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/13168/24, 13.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інво Юніон" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: (1) скасувати протокольну ухвалу від 24.12.2024 про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів; (2) витребувати у Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП інформацію, документи про те, чи включало Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" до свого податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкової накладної, яка була зареєстрована продавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Інво Юніон", а саме: податкову накладну № 1 від 01.08.2024 року, податкову декларацію/декларації з ПДВ Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" за період з 18.07.2024 - до 24.10.2024; (3) скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 в повному обсязі та постановити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі та стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інво Юніон" грошові кошти в розмірі 2 094 300,80 грн. за договором №13/1771-МТР від 14.05.2024, з них: 1 859 880,00 грн - основна заборгованість, 180 408,36 грн - пеня, 14 787,57 грн - 3% річних, 39 224,87 грн. - інфляційні збитки; (4) стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інво Юніон" судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інво Юніон" у справі № 910/13168/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.
19.05.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13168/24.
26.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/13168/24.
Ухвалою північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13168/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інво Юніон" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 та призначено розгляд справи на 19.06.2025.
05.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 № 09.1-08/1471/25 у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, для розгляду справи № 910/13168/24 призначено повторний автоматизований розподіл судової.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025 для розгляду справи № 910/13168/24, визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Коробенко Г.П.
19.06.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 910/13168/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інво Юніон" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 та призначено розгляд справи на 19.06.2025.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інво Юніон" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/13168/24 без змін з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 14.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інво Юніон"" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець) укладено договір про закупівлю № 13/1771-МТР (договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки дизельну електростанцію 509 кВт, відповідно до коду ДК 021:2015:31120000-3 Генератори (Дизельна електростанція 509 кВт), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору.
Згідно з п. 2.1. договору номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару, інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики, умови гарантії, місце поставки товару визначені у специфікації до даного договору, що є додатком № 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною.
За умовами п. 3.2. договору загальна сума договору становить 1 859 880,00 грн.
В п. 4.2. договору визначено, що розрахунок за весь товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Відповідно до п. 5.3. договору приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) (п. 5.4. договору).
За змістом п. 5.5., 5.6. договору прийом товару покупцем за кількістю здійснюється у відповідності до товарно-супровідних документів згідно специфікації, за якістю - у відповідності до технічної документації та інших документів, що підтверджують якість товару. У разі виявлення при прийомі товару відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та комплектності покупець негайно, але не пізніше 3-х робочих днів повідомляє про це постачальника. У цьому випадку складається акт виявлених недоліків товару, в якому, крім виявлених недоліків, зазначаються строки їх усунення постачальником. Постачальник зобов'язаний усунути недоліки за власний рахунок у строки, зазначені в акті виявлених недоліків товару.
Відповідно до п. 5.7. договору право власності та ризики на товар переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) згідно з умовами даного договору. При цьому, товарно-транспортні накладні про приймання товару не є документами, що свідчать про прийом товару.
Пунктом 5.12. договору визначено, якщо постачальник на момент закінчення строку поставки товару, який визначений специфікацією передав покупцю меншу кількість товару, ніж це встановлено договором, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від поставленого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
У разі передачі постачальником товару в асортименті, що не відповідає умовам цього договору, покупець має право відмовитись від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (п. 5.13. договору).
Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 11.1. договору).
До договору № 13/1771-МТР від 14.05.2024 укладено специфікацію (додаток № 1), в якій визначено, що поставці підлягала дизельна електростанція Invo DGU640 на загальну суму 1 859 880,00 грн. Строк поставки товару протягом 45 календарних днів з дати підписання договору на склад вантажоотримувача. Також у специфікації було погоджено додаткові вимоги: пуско-налагоджувальні роботи, навчання обслуговуючого персоналу замовника.
Виходячи з умов договору та специфікації, строк поставки товару на суму 1 859 880,00 грн. до 28.06.2024.
28.06.2024 ТОВ «Інво Юніон» листом повідомило ПАТ «Укрнафта» про настання форс-мажорних обставин, які вплинули на процес виробництва товару, логістику матеріалів, можливість своєчасного прибуття товару на склад постачальника та подальшої його поставки покупцю.
30.07.2024 ТОВ "Інво Юніон" отримано сертифікат Запорізької торгово-промислової палати № 2300-24-1426 про настання з 24.06.2024 форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) під час виконання договору закупівлі № 13/1771-МТР від 14.05.2024, які тривають на 30.07.2024, а саме - військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (стабілізаційні відключення електроенергії); аварія (вихід з ладу обладнання).
У подальшому, 12.09.2024 ТОВ "Інво Юніон" повідомило ПАТ «Укрнафта» про припинення 12.09.2024 дії обставин непереборної сили.
Як вказує позивач, відповідно до товарно-транспортної накладної № Р92 від 18.07.2024 (з урахуванням бухгалтерської довідки ТОВ "Інво Юніон" про помилку у ТТН № Р92) на склад відповідача було поставлено дизельний генератор Invo DGU640. Разом з вказаною ТТН відповідачу передано видаткову накладну № 272 від 18.07.2024.
22.07.2024 комісією ПАТ «Укрнафта» проведено візуальний огляд дизельної електростанції Invo DGU640, за результатами якого встановлено: (1) відсутність повного комплекту змінних фільтрів (повітряних, паливних, масляних) - на 6 замін, (2) відсутність змащувальної та технічної рідини для першого пуску та плюс 6 замін, (3) невиконання пуско-налагоджувальних робіт, (4) не проведення навчання обслуговуючого персоналу замовника.
26.07.2024 комісією ПАТ «Укрнафта» складено акт виявлених недоліків товару, у якому зазначено, зокрема, що не відображається величина струму навантаження на РК на дисплеї управління, не коректно відображається величина потужності споживання на РК дисплеї, відсутня кришка силового клемника, при роботі ДГУ горить індикатор червоного кольору, не ознайомлено персонал з приладами та керівними органами панелі керування, на РК дисплеї відображається час напрацювання 248,5 годин та термін експлуатації 179,6 днів, відсутнє клеймо з заводським номером на двигуні силової установки, не поставлено комплект запчастин згідно додатка 1 до договору.
23.09.2024 ТОВ "Інво Юніон" складено акт № 1 фіксування відсутності підготовки обладнання до пусконалагоджувальних робіт по договору закупівлі № 13/1771-МТР від 14.05.2024, в якому зафіксовано, що паливо у баку відсутнє, працівники покупця без дозволу постачальника намагались здійснити запуск дизельної електростанції, дизельна електростанція не підключена до споживання через АВР, контур заземлення відсутній. Недотримання вимог з підключення, запуск генератора та продовження проведення пусконалагоджувальних робіт є неможливим.
01.10.2024 ПАТ «Укрнафта» звернулося до ТОВ "Інво Юніон" з вимогою усунути виявлені недоліки, зазначені у акті від 23.09.2024, шляхом заміни поставленого товару на товар належної якості.
Листами від 30.09.2024 та від 08.10.2024 ТОВ "Інво Юніон" просило ПАТ «Укрнафта» повернути підписану видаткову накладну та здійснити оплату поставленого товару на суму 1 859 880,00 грн.
В свою чергу, 21.10.2024 ПАТ «Укрнафта» листом № 01/01/13/10/28/02-02/01/9802 повідомило ТОВ "Інво Юніон" про розірвання договору закупівлі № 13/1771-МТР від 14.05.2024 в односторонньому порядку та вимагало сплатити штрафні санкції.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов'язання з оплати поставленого за договором № 13/1771-МТР від 14.05.2024 товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 1 859 880,00 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 180 408,36 грн., 3% річних у розмірі 14 787,57 грн. та інфляційні збитки у розмірі 39 224,87 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що за умовами договору про закупівлю моментом переходу права власності є дата підписання покупцем без зауважень видаткової накладної та акту приймання-передачі товару, які відповідачем не підписано. Також вказав, що позивачем не було надано усієї технічної документації на товар. Крім того, зауважив, що зважаючи на невиконання постачальником зобов'язань по договору, відповідачем було направлено позивачу лист про повернення товару, а отримавши від позивача відмову, відповідач направив лист про розірвання договору закупівлі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Верховним Судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснювався в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом, 14.05.2024 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір про закупівлю № 13/1771-МТР, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки дизельну електростанцію 509 кВт, відповідно до коду ДК 021:2015:31120000-3 Генератори (Дизельна електростанція 509 кВт), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору.
Загальна сума договору становить 1 859 880,00 грн.
До договору № 13/1771-МТР від 14.05.2024 укладено специфікацію (додаток № 1), в якій визначено, що поставці підлягала дизельна електростанція Invo DGU640 на загальну суму 1 859 880,00 грн. Строк поставки товару протягом 45 календарних днів з дати підписання договору на склад вантажоотримувача. Також у специфікації було погоджено додаткові вимоги: пуско-налагоджувальні роботи, навчання обслуговуючого персоналу замовника.
Укладений між сторонами договір № 13/1771-МТР від 14.05.2024 за своєю правовою природою є змішаним, оскільки він містить в собі елементи договору поставки - поставка товару (дизельної електростанції Invo DGU640) та договору підряду (пуско-налагоджувальні роботи та навчання обслуговуючого персоналу).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Зобов'язання вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
З умов договору та специфікації слідує, що строк поставки товару на суму 1 859 880,00 грн. до 28.06.2024.
Відповідно до п. 5.3. договору приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
За умовами п. 5.4. договору датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Товарно-транспортні накладні про приймання товару не є документами, що свідчать про прийом товару (п. 5.7. договору).
Виходячи з умов договору, обов'язком постачальника є не лише постачання дизельного генератора Invo DGU640, а й проведення пуско-налагоджувальних робіт та навчання обслуговуючого персоналу замовника.
Статтею 857 Цивільного кодексу України визначено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Відповідно до ст. 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник, який надав матеріал для виконання роботи, відповідає за його якість відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості.
За змістом ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Так, за умовами договору та специфікації, ТОВ "Інво Юніон" зобов'язувалося провести пуско-налагоджувальні роботи дизельної електростанції Invo DGU640 та здійснити навчання обслуговуючого персоналу замовника, а відповідач в свою чергу зобов'язався підписати видаткову накладну та акт приймання-передачі товару за кількістю та якістю (в тому числі кожної частини/партії товару) (після зняття усіх зауважень).
Позаяк, з матеріалів справи вбачається, що в порушення умов договору та специфікації пуско-налагоджувальні роботи дизельної електростанції Invo DGU640 та навчання обслуговуючого персоналу замовника не проведено, відповідні акти сторонами складено та підписано не було, зворотного судом не встановлено.
При цьому, наданий ТОВ "Інво Юніон" акт № 1 від 23.09.2024 про самостійне встановлення та підключення дизельної станції працівниками відповідача, через що запуск генератора та проведення пусконалагоджувальних робіт є неможливим, суд не приймає у якості належного доказу, оскільки такий акт складено позивачем в односторонньому порядку та без участі представників відповідача.
Суд відмічає, що надана позивачем у підтвердження факту поставки товару податкова накладна від 01.08.2024 на суму 1 859 880,00 грн. може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте, не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Верховний Суд у постанові від 01.06.2020 у справі № 906/355/19 виснував, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі суд повинен враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Враховуючи вищевикладене, підставним є висновок, що подана позивачем до суду податкова накладна від 01.08.2024 на суму 1 859 880,00 грн. може лише свідчити про виконання ТОВ "Інво Юніон" своїх податкових зобов'язань відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, яким на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак не може достеменно підтверджувати факт поставки товару за договором № 13/1771-МТР від 14.05.2024.
Принагідно слід зазначити, що за інформацією ЦМУ ДПС по роботі з великими платниками податків, викладеною у листі від 10.03.2025, відомості про реєстрацію ТОВ "Інво Юніон" протягом 2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 01.08.2024 з номенклатурою товару - дизельний генератор Invo DGU640 на суму 1 859 880,00 грн. відсутні.
За встановлених судом вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "Інво Юніон" не доведено наявності у відповідача обов'язку сплатити кошти за товар у розмірі 1 859 880,00 грн.
Оскільки підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 859 880,00 грн. судом не встановлено, то і вимоги про стягнення пені - 180 408,36 грн., 3% річних - 14 787,57 грн. та інфляційних збитків - 39 224,87 грн., які є похідними, також не підлягають задоволенню.
Щодо вимог апеляційної скарги про скасування протокольної ухвали від 24.12.2024 про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів та витребування у Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП інформації, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Отже, з системного аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що однією з необхідних умов задоволення клопотання про витребування доказів є надання суду доказів щодо заходів, які вживались учасником справи з метою самостійного отримання доказів, про витребування яких він заявляє до суду.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що відмовляючи у задоволенні клопотання ТОВ "Інво Юніон" про витребування доказів та поставлення протокольної ухвали від 24.12.2024, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за відсутності надання доказів на підтвердження вжиття заходів для отримання цих доказів самостійно, як і не надання доказів на підтвердження причин неможливості самостійного отримання витребуваних доказів, правові підстави для задоволення клопотання та витребування доказів відсутні.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інво Юніон" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інво Юніон» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі №910/13168/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі №910/13168/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи №910/13168/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням судді Сибіги О.М. у відпустці, повний текст постанови складено та підписано 07.07.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді Г.П. Коробенко
С.А. Гончаров