вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" червня 2025 р. Справа № 910/6004/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Шапрана В.В.
Станіка С.Р.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 26.06.2025
Розглянувши заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське - К"
про ухвалення додаткового рішення
в межах розгляду апеляційної скарги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023
повний текст рішення складено та підписано 06.11.2023
у справі № 910/6004/23 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське - К"
до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд"
про стягнення 24 803 250,73 грн, -
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень у справі, в межах якої вирішується питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції
Приватне сільськогосподарське підприємство "Переселенське - К" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" про стягнення 24 803 250,73 грн., з них: основного боргу - 23 345 590,44 грн., пені - 1 375 151,22 грн., 3% річних - 82 509,07 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/6004/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське - К" 23 345 590,44 грн. основного боргу, 1 375 151,22 грн. пені, 82 509,07 грн. 3% річних та здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 03.09.2024 касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 910/6004/23 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі № 910/6004/23 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/6004/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/6004/23 залишено без змін.
Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення у суді апеляційної інстанції
29.04.2025 Приватне сільськогосподарське підприємство «Переселенське - К» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське-К" 270 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Заяву обґрунтовано тим, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 270 000,00 грн за представництво інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді та послуги зі складання заперечень і письмових пояснень по справі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у суді апеляційної інстанції
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.04.2025 матеріали заяви Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське - К" про ухвалення додаткового рішення в межах справи № 910/6004/23 передано на розгляд раніше визначеній колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Шапран В.В., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське - К" про ухвалення додаткового рішення в межах справи № 910/6004/23 було призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.06.2025.
05.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" надійшли заперечення щодо витрат позивача на правову допомогу, в яких зазначає, що вони є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг.
Судове засідання у справі 910/6004/23, яке було призначено на 11.06.2025 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Шапрана В.В. з 10.06.2025 по 11.06.2025 та судді Станіка С.Р. з 11.06.2025 по 20.06.2025 у відпустках.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське - К" про ухвалення додаткового рішення в межах справи № 910/6004/23 було призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.06.2025.
Явка представників учасників справи
26.06.2025 в судове засідання з'явилися представники Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське - К, заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6004/23 підтримали та просили задовольнити повністю.
Розглянувши заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «Переселенське - К» про ухвалення додаткового рішення, перевіривши матеріали справи, колегією суддів встановлено наступне.
Фактичні обставини, що встановлені судом за результатами розгляду заяви, джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті додаткової постанови
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Так, Приватним сільськогосподарським підприємством "Переселенське - К" заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач в суді апеляційної інстанції очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 150 000,00 грн. Крім того, повідомлено, що кінцевий розмір судових витрат буде уточнено.
Частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Верховний Суд у додаткових постановах від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, від 01.11.2023 у справі № 911/1340/22 зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Так, позивачем вказано, що відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського кодексу України докази надання професійної правничої допомоги будуть подані до суду апеляційної інстанції протягом 5 (п'яти) днів після ухвалення рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що постанову апеляційного суду у справі № 910/6004/23 було ухвалено 24.04.2025, заяву про ухвалення додаткового рішення подано 29.04.2025, а тому докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв'язку з наданням правової допомоги в суді апеляційної інстанції були подані у строк, визначений частиною 8 статті 129 ГПК України.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу в сумі 270 000,00 грн позивачем подано копії: договору про надання юридичних послуг б/н від 28.01.2019, додаткової угоди №4 від 17.09.2024 до договору про надання юридичних послуг б/н від 28.01.2019, акту приймання-передачі наданих послуг №4 від 29.04.2025.
За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ст. 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоча і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений у самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Колегія суддів також зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2019 між Приватним сільськогосподарським підприємством «Переселенське - К» та Адвокатським об'єднанням «Максименко і партнери» було укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого клієнтом доручено, а адвокатським об'єднанням прийнято на себе зобов'язання з надання професійної правничої допомоги.
За умовами п. 1 додаткової угоди №4 від 17.09.2024 до договору про надання юридичних послуг б/н від 28.01.2019 сторони домовились, що розмір оплати за годину роботи адвоката з надання правової допомоги клієнту становить 6 000,00 грн.
Пунктом 2 додаткової угоди №4 від 17.09.2024 до договору про надання юридичних послуг б/н від 28.01.2019 сторонами також визначено, що участь у судовому засіданні адвоката становить 6 000,00 грн.
У подальшому, 29.04.2025 між адвокатом та клієнтом складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг №4, відповідно до якого виконавцем надано, а клієнтом прийнято наступні послуги: аналіз постанови Верховного суду від 03.09.2024, консультація клієнта, підготовка та відправка пояснень щодо правових висновків постанови Верховного суду від 03.09.2024; підготовка та подання заперечень на пояснення від 31.01.2025; підготовка та подання заперечень на узагальненні пояснення від 05.03.2025; підготовка та подання пояснень щодо розрахунку від 21.03.2025; супровід п'яти судових засідань (24.04.2025, 05.03.2025, 08.01.2025, 27.03.2025 та 06.02.2025).
Загальна вартість наданих послуг за цим актом становить 270 000,00 грн.
Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються як довіреністю, так і ордером.
Представництво інтересів Приватного сільськогосподарського підприємства «Переселенське - К» у суді апеляційної інстанції здійснювалося адвокатом Даюком Олександром Вадимовичем на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 1513816 від 15.12.2023 та адвокатом Максименком Ярославом Олександровичем, ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1497778 від 15.12.2023.
В свою чергу, представником Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" подані заперечення щодо витрат позивача на правову допомогу, в яких зазначає, що вони є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
У такому випадку суд, керуючись ч. 5 - 7, 9 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 913/50/22, від 09.04.2024 у справі № 910/11443/22, від 14.03.2024 у справі № 904/141/20.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформульовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, колегія суддів погоджується з доводами Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд», що заявлений розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи, а також часом витраченим адвокатом на надання послуг.
Принагідно слід зазначити, що надмірна деталізація виконаної адвокатом роботи задля досягнення певної процесуальної дії в межах виконання договору про надання правничої допомоги не є підставою для формування завищеної вартості таких послуг при її стягненні зі сторони, на користь якої рішення не винесено.
Колегія суддів, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та заперечення відповідача, дійшла висновку не присуджувати позивачеві, на користь якого ухвалено судове рішення, всю суму витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, що заявлена до стягнення.
Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом правової допомоги у даній справі в суді апеляційної інстанції, надавши оцінку доказам та доводам позивача щодо розподілу відповідних витрат, та заперечення відповідача, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське - К" про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 135 000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «Переселенське - К» про ухвалення додаткового рішення по справі №910/6004/23 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (01030, місто Київ, вулиця Б. Хмельницького, будинок 19-21А; код ЄДРПОУ 25394566) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Переселенське - К» (09246, Київська обл., Кагарлицький р-н, село Переселення, вулиця Комунарська, будинок 1; код ЄДРПОУ 38846528) 135 000,00 грн (сто тридцять п'ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Матеріали справи №910/6004/23 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати наказ на виконання даної додаткової постанови.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням судді Сибіги О.М. у відпустці, повний текст додаткової постанови складено та підписано 07.07.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді В.В. Шапран
С.Р. Станік