79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" липня 2025 р. Справа №921/658/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді Т.Б. Бонк
І.Ю. Панова,
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області б/н від 19.03.2025 року (вх. № 01-05/787/25 від 20.03.2025 року)
на рішення господарського суду Тернопільської області від 30.01.2025 року (суддя І.П. Шумський; повне рішення складено 21.02.2025 року)
у справі № 921/658/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг")
до відповідача: Головного управління Національної поліції в Тернопільській області
про стягнення 76263,46 грн заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
29.11.2024 року ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 76263,46 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу №18-4151/23-БО-Т від 03.10.2023 в частині оплати за спожитий природний газ в період жовтня 2023-грудня 2023 року.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.01.2025 року у справі №921/658/24 задоволено позов ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг". Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 69046 грн 23 коп. боргу, 5716 грн 13 коп. пені, 599 грн 91 коп. 3% річних, 901 грн 19 коп. інфляційних нарахувань.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що на виконання умов договору протягом жовтня - грудня 2023 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1157530,57 грн, загальним обсягом 69,925 тис. куб. м.
Також судом встановлено, що акти приймання-передачі природного газу за жовтень, листопад, грудень 2023 року підписані відповідачем без зауважень та застережень. В отриманому і підписаному відповідачем акті за грудень 2023 року зазначено, що остаточний акт за цей період буде надано до 12.01.2024. Однак, коригуючий акт приймання-передачі за грудень 2023 року на загальну суму 712148,23 грн, з якої сума коригування становить 69046,23 грн, надісланий відповідачу за тією ж електронною адресою, що й попередні акти, відповідачем не підписано. Позивач здійснював передачу відповідачу природного газу у спірному періоді, проте вартість спожитого природного газу за грудень 2023 року відповідач оплатив не в повному обсязі, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 69046,23 грн. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення цієї суми боргу підлягають до задоволення.
Суд першої інстанції перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, 3% річних і пені та встановив, що заявлені до стягнення 5716,13 грн пені, 901,19 грн інфляційних нарахувань та 599,91 грн 3% річних є обґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що електронна адреса, на яку надіслано акт приймання-передачі природного газу від 12.01.2024 року, є контактною адресою уповноваженої особи, відповідальної за проведення закупівель товарів, робіт та послуг, а офіційна електронна адреса зазначена у договорі та інтернеті. Стверджує, що у доданій до позовної заяви вимозі про сплату боргу від 22.02.2024 року відсутні будь-які докази, що підтверджують обставини виникнення заборгованості у відповідача. Звертає увагу суду на те, що вимога про сплату боргу на адресу відповідача засобами поштового зв'язку не надходила. Заявляє, що позивачем не доведено факт направлення відповідачу коригуючого акту передавання природного газу за грудень 2023 року від 12.01.2024 року та вимоги про сплату боргу. Зазначає, що у матеріалах справи не вбачається наявність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. Вказує про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій. Вважає, що в умовах воєнного стану недоцільним є стягнення неустойки з відповідача. Просить рішення господарського суду Тернопільської області від 30.01.2025 року у справі №921/658/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів скаржника. Вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що факт поставки природного газу доведено відомостями інформаційної платформи, а саме листом оператора ГТС від 01.11.2024 року з алокаціями. Вказує на те, що акти приймання-передачі за жовтень-грудень 2023 року направлялись на адресу відповідача, як і коригуючий акт приймання-передачі за грудень 2023 року. Зазначає, що зменшення неустойки є правом суду, а не обов'язком. Просить рішення господарського суду Тернопільської області від 30.01.2025 року у справі №921/658/24 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Апеляційне провадження у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №921/658/24 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: І.Б. Малех, І.Ю. Панова.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2025 року відкрито апеляційне провадження у справі № 921/658/24 та ухвалено здійснити перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 30.01.2025 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду № 221 від 23.06.2025 року призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 921/658/24 у зв'язку із відстороненням від здійснення правосуддя судді-члена колегії І.Б. Малех.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №921/658/24 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: Т.Б. Бонк, І.Ю. Панова.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області б/н від 19.03.2025 року (вх. № 01-05/787/25 від 20.03.2025 року) на рішення господарського суду Тернопільської області від 30.01.2025 року у справі №921/658/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З'ясовуючи обставини стосовно ознайомлення учасників справи з порядком розгляду даної справи, суд встановив таке.
Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 року про прийняття апеляційної скарги до провадження без повідомлення учасників справи 24.06.2025 року доставлено до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується довідками відповідального працівника суду.
Вищенаведеним підтверджується те, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення учасників справи про порядок розгляду справи №921/658/24.
На час ухвалення даної постанови від учасників справи не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення господарського суду Тернопільської області від 30.01.2025 року у справі №921/658/24.
Обставини справи
Як видно із наявних у справі копій документів, 03.10.2023 року між ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС-код 56Х930000010610Х) (постачальник) та Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області (ЕІС-код 56ХS0001430K000Q) (споживач) укладено договір про постачання природного газу № 18-4151/23-БО-Т.
Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п.1.2 договору).
Відповідно до п. 1.4 договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
У п. 2.1 договору зазначено, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 15.10.2023 року до 31.12.2023 року (включно), в кількості 99,220 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях: жовтень 2023 року 16,950 тис. куб. м.; листопад 2023 року 32,470 тис. куб. м.; грудень 2023 року 49,800 тис.куб.м.
Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором складається з сум обсягів природного газу, замовлених споживачем за всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п. 2.1.1 договору).
У п. 2.2 договору зазначено, що споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача.
Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.3 договору).
Відповідно до п. 2.4 договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.
В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п. 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Відповідно до п.3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.2 договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.
Згідно з п.3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1 договору).
Відповідно до п. 3.5.2 договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 договору).
Згідно з п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Згідно з п. 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13658,33 грн,
крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ 16390 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн.
Згідно з п. 4.3 договору загальна вартість цього договору на дату укладення становить 1368730,81 грн крім того ПДВ 273746,16 грн, разом з ПДВ 1642476,97 грн.
У п. 4.4 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 14.12.2023) зазначено, що відповідно до кошторисних призначень споживача на четвертий квартал 2023 року виділені бюджетні асигнування на взяття бюджетних зобов'язань складають, на дату підписання даної додаткової угоди, 907070,37 грн, крім того ПДВ 181414,07 грн, разом з ПДВ 1088484,44 грн.
Невідповідність обсягів бюджетного фінансування вартості договору не позбавляє споживача від обов'язку виконання п. 5.1 даного договору.
В подальшому бюджетні зобов'язання можуть збільшуватися відповідно до кошторисних призначень споживача.
У п. 5.1 договору зазначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Відповідно до підпунктів 2, 3, 4 пункту 6.2 договору споживач зобов'язаний: самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди; самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі перевищення обсягів використання газу, зазначених в п. 2.1 цього договору, без їх коригування додатковою угодою; прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Згідно з п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
У п. 7.2 договору сторони обумовили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1 договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору і сторони не могли передбачити їх.
Згідно з п.13.1 договору останній набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до 31.12.2023 (включно), а в частині розрахунків до повного їх виконання.
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін без зауважень та застережень.
До вищевказаного договору сторонами укладено ряд додаткових угод, а саме додаткові угоди: №1 від 03.10.2023; №2 від 03.10.2023; №3 від 24.11.2023; №4 від 14.12.2023.
За інформацією листа №ТОВВИХ-24-16724 від 01.11.2024 ТзОВ Оператор газотранспортної системи України в інформаційній платформі споживач з ЕІС - кодом 56ХS0001430K000Q був закріплений за постачальником ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС код 56Х930000010610Х) у період з 15.10.2023 до 31.12.2023.
Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС - кодом 56ХS0001430K000Q за період з 15.10.2023 до 31.12.2023 та внесений в алокацію постачальника ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС код 56Х930000010610Х) становить:
з 15.10.2023 до 31.10.2023 - 754,00 м3;
з 01.11.2023 до 30.11.2023 - 26151,00 м3;
з 01.12.2023 до 31.12.2023 - 43020,00 м3.
В матеріалах справи наявні копії наступних документів:
- складений 14.11.2023 акт приймання передачі природного газу за жовтень 2023 року обсягом 0,75400 тис. куб. м. природного газу на суму 12481,63 грн;
- складений 11.12.2023 акт приймання передачі природного газу за листопад 2023 року обсягом 26,15100 тис. куб. м. на суму 432900,71 грн;
- складений 20.12.2023 акт №1 приймання передачі природного газу за грудень 2023 року обсягом 38,84900 тис. куб. м. на суму 643102,00 грн. Зміст акта №1 від 20.12.2023 вказує на те, що остаточний акт за підсумками поставки у грудні 2023 року буде надано до 12.01.2024 року.
В матеріалах справи міститься копія адресованого ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" листа №472/05/43-2023 від 18.12.2023 року Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, зі змісту якого вбачається, що відповідач просив надати акт приймання передачі природного газу за грудень 2023 року на обсяги споживання 38,849002 тис. куб. м. та, відповідно на суму 643102,10 грн, у зв'язку з завершенням бюджетного 2023 року та виконанням договору №18-4151/23-БО-Т від 03.10.2023 року.
До матеріалів справи додано копію коригуючого акту приймання передачі природного газу від 12.01.2024 року, складеного за наслідками фактичного споживання природного газу у грудні 2023 року та надісланого на електронну адресу відповідача 17.01.2024 року Відповідно до його змісту фактичний обсяг спожитого природного газу відповідачем у грудні 2023 року складав 43,02000 тис. куб. м., вартістю 712148,23 грн, а сума коригування - 69046,23 грн.
З долученої копії довідки №15932/15087/2024 від 24.05.2024 АБ "УКРГАЗБАНК" вбачається перерахування відповідачем на користь позивача 1076002,71 грн, а саме:
11.12.2023 року - 432900,71 грн за постачання природного газу у листопаді 2023 року;
24.12.2023 року - 643102,00 грн за постачання природного газу у грудні 2023 року.
Матеріали справи містять копію виданої фінансовим директором А.Скворцовим ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" довідки по клієнту ГУНП в Тернопільській області, у якій відображені фінансові операції на загальну суму 1088484,34 грн, а саме:
на суму 12481,63 грн (№603544 1007020: 2274: за постачання природного газу);
на суму 432900,71 грн (11/12/2023 №60 1007020: 2274: за постачання природного газу);
на суму 643102,00 грн (22/12/2023 №60 1007020: 2274: за постачання природного газу).
22.02.2024 року позивач на електронну адресу відповідача надіслав вимогу №125/2/2/2-1046 від 22.02.2024 року з проханням сплатити борг, який станом на 20.02.2024 склав 69046,23 грн.
Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору в частині повної оплати вартості спожитого природного газу за грудень 2023 року стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У цій справі суд встановив, що 03.10.2023 року між ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС-код 56Х930000010610Х) (постачальник) та Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області (ЕІС-код 56ХS0001430K000Q) (споживач) укладено договір про постачання природного газу № 18-4151/23-БО-Т.
Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За положеннями частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістом статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, викладені у договорі зобов'язання є обов'язковими до виконання сторонами вказаного договору. Сторони на власний розсуд визначають у межах, передбачених законодавством, права та обов'язки сторін укладеного договору, умови, за яких відповідні права та обов'язки настають, а також відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Закон України «Про ринок природного газу» визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Частиною 1, 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджене постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року (надалі - правил постачання природного газу) підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.
Згідно із частиною 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до частини 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно із пунктом 3 розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Враховуючи вищеописані норми, правомірним є висновок місцевого господарського суду про те, що договір постачання природного газу №18-4151/23-БО-Т від 03.10.2023 є належною підставою для виникнення прав і обов'язків у сторін.
Згідно з п.3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
У цій справі судом встановлено, що на виконання умов договору протягом жовтня - грудня 2023 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1157530,57 грн, загальним обсягом 69,925 тис. куб. м. Акти приймання-передачі природного газу за жовтень, листопад, грудень 2023 року підписані відповідачем без зауважень та застережень. В отриманому і підписаному відповідачем акті за грудень 2023 року зазначено, що остаточний акт за цей період буде надано до 12.01.2024. Однак, коригуючий акт приймання-передачі за грудень 2023 року на загальну суму 712148,23 грн, з якої сума коригування становить 69046,23 грн, надісланий відповідачу за тією ж електронною адресою, що і попередні акти, ним не підписано.
Згідно із п. 2.4 договору споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п. 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
За наявною у справі інформацією ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС - кодом 56ХS0001430K000Q в період з 15.10.2023 до 31.12.2023, внесений в алокацію постачальника ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС код 56Х930000010610Х), становить 69925 куб. м.
Пунктом 19 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Відповідно до пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3011 від 24.12.2019 року видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТзОВ «Оператор ГТС України».
З урахуванням наведених норм, змісту п. 2.3, п.3.2 договору, п.2 гл.5 р.4 Кодексу ГТС, суд прийшов до висновку, що позивач являвся постачальником природного газу відповідачу з 15.10.2023 до 31.12.2023, на умовах договору постачання природного газу та передав природний газ відповідачу за вказаний період обсягом 69925 куб. м., вартістю 1157530,57 грн, які вказані в актах приймання передачі природного газу за цей період, у тому числі не підписаному відповідачем.
Згідно з п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
У п. 4.4 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 14.12.2023) зазначено, що відповідно до кошторисних призначень споживача на четвертий квартал 2023 року виділені бюджетні асигнування на взяття бюджетних зобов'язань складають, на дату підписання даної додаткової угоди, 907070,37 грн, крім того ПДВ 181414,07 грн, разом з ПДВ 1088484,44 грн.
Апелянт не оспорює факту споживання природного газу в спірному періоді, а вказує на те, що позивачем не доведено факту направлення на електронну адресу, зазначену в договорі, коригуючого акта за грудень 2023 року та вимоги про сплату боргу.
Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Щодо наведених доводів скаржника суд апеляційної інстанції зазначає, що коригуючий акт та вимога про сплату боргу надіслані на електронну адресу, вказану на сайті "Prozorro" при здійсненні закупівель, а відтак відповідач мав змогу ознайомитися із надісланими позивачем документами.
Доводи апелянта щодо наявності офіційної електронної адреси не спростовують обставин про можливість ознайомлення із надісланими позивачем документами, адже така електронна адреса вказана самим відповідачем.
З аналізу змісту копії довідки №15932/15087/2024 від 24.05.2024 АБ "УКРГАЗБАНК" суд встановив. що відповідачем сплачено на користь позивача 1076002,71 грн, а саме: 11.12.2023 року - 432900,71 грн за постачання природного газу у листопаді 2023 року; 24.12.2023 року - 643102,00 грн за постачання природного газу у грудні 2023 року.
Зі змісту копії довідки, виданої фінансовим директором ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" по клієнту ГУНП в Тернопільській області, встановлено здійснення фінансових операції на загальну суму 1088484,34 грн, а саме: на суму 12481,63 грн (№603544 1007020: 2274: за постачання природного газу); на суму 432900,71 грн (11/12/2023 №60 1007020: 2274: за постачання природного газу); на суму 643102,00 грн (22/12/2023 №60 1007020: 2274: за постачання природного газу).
Тобто, окрім зазначених у довідці банку оплат на суму 1076002,71 грн, видана за підписом фінансового директора позивача довідка вказує на здійснення відповідачем фінансових операцій на загальну суму 1088484,34 грн.
З урахуванням інформації оператора ГТС, оформлених на виконання умов договору постачання природного газу первинних документів, а саме актів приймання передачі природного газу, судом встановлено, що на виконання умов договору постачальником у жовтні 2023 грудні 2023 року поставлено споживачу природний газ на загальну суму 1157530,57 грн з ПДВ, вартість якого останнім оплачено лише частково в сумі 1088484,34 грн.
Решту зобов'язання на суму 69046,23 грн відповідач не виконав, тобто не оплатив вартість спожитого природного газу з урахуванням коригуючого акта від 12.01.2024.
22.02.2024 позивач на електронну адресу відповідача надіслав вимогу №125/2/2/2-1046 від 22.02.2024 з проханням сплати борг, який станом на 20.02.2024 склав 69046,23 грн.
Вказану вимогу було надіслано на ту саму електронну адресу відповідача, що й акти приймання передачі природного газу.
Отже судом встановлено, що вартість спожитого природного газу за грудень 2023 року відповідач оплатив не в повному обсязі.
Пунктом 2 частиною 2 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що споживач зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Відповідно до підпунктів 2, 3, 4 пункту 6.2 договору споживач зобов'язаний: самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди; самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі перевищення обсягів використання газу, зазначених в п. 2.1 цього договору, без їх коригування додатковою угодою; прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
У п. 5.1 договору зазначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Отже, враховуючи вищеописані норми та встановлені у цій справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в порушення умов договору повної оплати вартості спожитого природного газу в строк, визначений у договорі, відповідач не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 69046,23 грн.
Щодо штрафних санкцій колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Отже, за неналежне виконання зобов'язання законом передбачена сплата неустойки.
Апелянт у своїй апеляційній скарзі вказує про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Відповідно до частини 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
У п. 7.2 договору сторони обумовили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1 договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Отже, як законом, так і умовами договору була встановлена відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за укладеним договором.
Щодо зменшення пені колегія суддів, проаналізувавши обставини даної справи та наведені доводи сторін у справі прийшла до висновку про відсутність підстав для такого зменшення.
Враховуючи положення ст. 550 ЦК України, пеня стягується незалежно від наявності збитків.
Щодо доводів апелянта про те, що в умовах воєнного стану недоцільним є стягнення неустойки з відповідача колегія суддів вказує на те, що договір укладений між сторонами 03.10.2023 року, тобто після введення воєнного стану в України (24.02.2022 року), а відтак сторони, укладаючи вище наведений договір, усвідомлювали можливі ризики виконання договірних зобов'язань за укладеним договором.
Щодо зменшення інфляційних та 3 % річних апеляційний господарський суд зазначає, що законодавством не передбачено права суду на зменшення інфляційних та 3 % річних.
Перевіривши додані позивачем розрахунки, колегія суддів вважає їх арифметично правильними.
Усі інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги та не спростовують висновків, наведених у рішенні господарського суду Тернопільської області від 30.01.2025 року у справі №921/658/24.
Оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права та належним з'ясуванням усіх обставин справи.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст.ст. 8, 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області б/н від 19.03.2025 року (вх. № 01-05/787/25 від 20.03.2025 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Тернопільської області від 30.01.2025 року у справі № 921/658/24 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в господарський суд Тернопільської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя Т.Б. Бонк
Суддя І.Ю. Панова