10 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/26116/24 пров. № А/857/19116/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року, головуючий суддя - Мричко Н.І., ухвалене у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування рішення,-
Позивач - ФОП ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ГУ ДПС у Львівській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про виключення з реєстру платника єдиного податку №33981/6/13-01-24-11 від 06.11.2024 року; зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області відновити відносно ФОП ОСОБА_1 реєстрацію платника єдиного податку (ІІІ група, ставка 5%) з 25.10.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій в частині виключення позивача з реєстру платника єдиного податку є, на думку позивача, проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області про виключення з реєстру платника єдиного податку №33981/6/13-01-24-11 від 06.11.2024 року; зобов'язано Головне управління ДПС у Львівській області відновити відносно ФОП ОСОБА_1 реєстрацію платника єдиного податку (ІІІ група, ставка 5%) з 01.10.2024 року (дата виключення з реєстру платника єдиного податку).
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що з набранням чинності 01.01.2022 року Закону №1089 платники єдиного податку юридичні особи при постачанні електронних комунікаційних послуг не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Зазначає, що заборона перебування на спрощеній системі оподаткування стосується суб'єктів господарювання, які в рамках надання послуг у сфері електронних комунікацій здійснюють технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі надають доступ до таких мереж. Позивач не надав жодних доказів, які підтверджують, що такий не здійснює технічне обслуговування і експлуатацію власних електронних та комунікаційних мереж, не зазначено, хто виконує такі функції, зокрема не надано договорів із контрагентами, які зазначені у позовній заяві. Зазначає, що норми Закону № 1089 не визначають окремого суб'єкта господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері електронних комунікаційних послуг без права на технічне обслуговування та експлуатацію мереж, а тому юридичнi особи, якi є платниками єдиного податку третьої групи та здiйснюють дiяльнiсть за видами економiчноi дiяльностi класу 61.l0 “Дiяльнiсть у сферi проводового електрозв'язку» та класу 61.90 “Iнша дiяльнiсть у сферi електрозв'язку», не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Також зазначає, що в порушення підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платником не подано заяву про перехід на сплату інших податків та зборів. Щодо проведення камеральної перевірки, а не документальної, зазначає що камеральна перевірка дозволяє перевірити дані з податкових декларацій на правильність, своєчасність сплати податкових зобов'язань та дотримання вимог перебування на спрощеній системі. Оскільки основними підставами для виключення з реєстру платників податку є порушення строків сплати єдиного податку, перевищення доходу та порушення вимог ведення діяльності, то ці підстави можуть бути виявлені безпосередньо в деклараціях і податкових звітах платника. Відповідно, камеральна перевірка здатна надати усі необхідні докази для прийняття рішення про виключення з реєстру.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з 25.10.2018 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку третьої групи з обраною ставкою 5%, що підтверджується Витягом №1813053402554 з реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до реєстраційних даних, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР), одним із видів діяльності ФОП ОСОБА_1 згідно з КВЕД ДК 009:2010 є 61.10 “діяльність у сфері проводового електрозв'язку», 61.20 “діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку».
01.10.2024 ГУ ДПС у Львівській області проведена камеральна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо порушення умов застосування платником єдиного податку спрощеної системи оподаткування.
Перевіркою встановлено, що платником податків порушено умови застосування спрощеної системи оподаткування, а саме абз. 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу (у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання), а саме 61.10 “діяльність у сфері проводового електрозв'язку», 61.20 “діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку».
Відповідальність за порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування передбачена пунктами 299.10 та 299.11 статті 299 Податкового кодексу України.
За результатами камеральної перевірки складений Акт про результатами камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов спрощеної системи від 01.10.2024 року №40934/13-01-24-11/ НОМЕР_1 (далі Акт перевірки).
На підставі Акта перевірки від 01.10.2024 року №40934/13-01-24-11/ НОМЕР_1 , ГУ ДПС у Львівській області прийняло рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку ОСОБА_1 №33981/6/13-01-24-11 від 06.11.2024 року. Зазначено, що датою виключення з реєстру платника єдиного податку є 01.10.2024 року.
Не погоджуючись з рішенням про виключення з реєстру платника єдиного податку, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління ДПС у Львівській області про виключення з реєстру платника єдиного податку №33981/6/13-01-24-11 від 06.11.2024 року з порушенням процедури його прийняття, що є самостійною підставою для скасування. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність за видами, перелік яких визначений підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).
Положеннями пункту 291.2 статті 291 ПК України передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності.
ПК України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.
Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі у випадках, визначених пп.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України.
Так, зазначеним положенням встановлено вичерпний перелік випадків, у разі яких платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого пп. 3 п. 291.4 ст. 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 цього Кодексу, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;
7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів в останній день другого із двох послідовних кварталів;
9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у п.п. 1 або 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України відповідно, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.
За правилами п. 299.11 ст. 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акту перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Статтею 299 ПК України зазначено, що підставою для винесення рішення про скасування реєстрації платника єдиного податку є акти перевірок податкового органу, у яких зафіксовані порушення податкового законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Акта про результатами камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов спрощеної системи від 01.10.2024 року №40934/13-01-24-11/3336107182, ГУ ДПС у Львівській області прийняло рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку ОСОБА_1 №33981/6/13-01-24-11 від 06.11.2024 року.
При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної саме документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 року у справі № 805/1396/17-а, від 06.05.2020 року у справі № 812/1137/16, від 10.11.2021 року у справі №200/697/20-а
Надалі вказаний висновок неодноразово підтверджувався, зокрема постановою Верховного Суду від 04.05.2023 року у справі № 320/1040/19, в якій зазначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, установлених законом; при цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача, тому враховуючи те, що контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, відтак прийняте відповідачем рішення на підставі висновків камеральної перевірки порушує встановлену процедуру та права платника податків, а тому не може вважатися правомірним.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що з 01.01.2022 року набрав чинності Закон України «Про електронні комунікації» від 16 грудня 2020 року № 1089-IX (далі - Закон № 1089-IX), яким визначено правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов'язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.
Відповідно до Закону №1089-IX, будь-який оператор електронних комунікацій може бути постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, але не кожен постачальник електронних комунікаційних послуг є оператором електронних комунікацій.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про електронні комунікації» суб'єкти господарювання, які мають намір здійснювати господарську діяльність як постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, повинні протягом місяця від початку такої діяльності надіслати до регуляторного органу повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій.
У відповідності до частини першої статті 17 Закону України «Про електронні комунікації» реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг ведеться регуляторним органом (його уповноваженими особами) в електронному вигляді за встановленими ним порядком та формою.
Постановою НКЕК від 20 квітня 2022 року №30 «Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2022 року за № 502/37838 (зі змінами), затверджено Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форму, а також Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із видів економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 61.10 діяльність у сфері проводового електрозв'язку, 61.20 діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку.
Зі змісту акту перевірки визначення і підстав щодо перебування ФОП ОСОБА_1 на обліку як платника єдиного податку видно, що висновок про здійснення позивачем діяльності у сфері провідного електрозв'язку зроблено на підставі реєстраційних даних платника, а саме визначення КВЕД 61.10 діяльність у сфері проводового електрозв'язку та КВЕД 61.20 діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що даний КВЕД властивий для операторів телекомунікаційних мереж, так і для провайдерів телекомунікацій. Тобто наявності у видах діяльності КВЕД 61.10 та КВЕД 61.20 недостатньо, щоб визначити, яку саме діяльність здійснює суб'єкт господарювання.
Згідно з пунктом 291.5 статті 291 Кодексу визначено перелік видів діяльності, здiйснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, облiку та звiтностi, а саме: не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої групи суб'єкти господарювання, зокрема, фiзичнi особи - пiдприємцi, якi здiйснюють, дiяльнiсть з надання послуг (крiм кур'єрської дiяльностi), дiяльнiсть з надання послуг фiксованого телефонного зв'язку з правом технiчного обслуговування та експлуатації телекомунiкацiйних мереж i надання в користування каналiв електрозв'язку (мiсцевого, мiжмiського, мiжнародного), дiяльнiсть з надання послуг фiксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунiкацiйної мережi з правом технiчного обслуговування i надання в користування каналiв електрозв'язку (мiсцевого, мiжмiського, мiжнародного), дiяльнiсть з надання послуг рухомого (мобiльного) телефонного зв'язку з правом технiчного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, дiяльнiсть з надання послуг з технiчного обслуговування та експлуатації телекомунiкацiйних мереж, мереж ефiрного теле- i радiомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність за видами, перелік яких визначений підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, відтак підстави для анулювання реєстрації її як платника єдиного податку - відсутні.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог в частині їх задоволення.
В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі №380/26116/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич