09 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/6417/24 пров. № А/857/3589/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Матковської З. М., Ніколіна В. В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року (головуючий суддя: Юзьків М.І., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
ОСОБА_1 , 25.10.2024 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 за вих. № 3-19/3/11781 від 14.10.2024 у звільненні ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» через необхідність здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» через необхідність здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
Обґрунтовує позов тим, що проходить військову службу за мобілізацією в період дії воєнного стану у військовій частині НОМЕР_1 . У вересні 2024 подав рапорт на звільнення з військової служби командиру військової частини НОМЕР_1 за сімейними обставинами, а саме у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та згідно висновку лікарсько-консультативної комісії потребує постійного догляду. Однак, командир військової частини НОМЕР_1 листом від 14.10.2024 № 3-1913/11781 повернув рапорт на доопрацювання, з підстав недостатності поданих документів для вирішення питання про звільнення з військової служби, зокрема позивачем не доведено відсутність інших доглядачів за І-ІІ колом споріднення та відсутністю факту перебування на обліку в Управлінні соціального захисту населення матері позивача як отримувача соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Враховуючи, те що на думку позивача ним подано всі документи які підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби на підставі п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», вважає що таке рішення наповнено формалізмом та неправомірними вимогами по неіснуючим документам, а відтак є протиправним.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.
Відповідач, 18.03.2025 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи позивачу у задоволенні його рапорту не порушив право позивача на звільнення з військової служби, оскільки ним не надано всіх необхідних документів та подано рапорт з порушенням визначеного законодавством порядку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Бажаючи звільнитися з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», позивач засобами поштового зв'язку подав командуванню військової частини НОМЕР_1 рапорт від 25.09.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи і потребує постійного догляду та відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.
До рапорту долучено нотаріально засвідчені копії таких документів: ID картки ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; витягу з ДРАЦ щодо народження ОСОБА_1 ; копії рішення суду про розірвання шлюбу батьків; заяви матері ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 є її єдиним сином та єдиною особою що здійснює утримання та постійний догляд за нею, а інших осіб, які б могли здійснювати за нею догляд немає; довідки до акту-огляду МСЕК, пенсійного посвідчення, паспорту та РНОКПП матері; витягів з реєстру територіальної громади щодо реєстрації місця проживання позивача та його матері; висновку ЛКК № 3469 від 27.05.2024.
Відповідно до свідоцтва про народження від 01.05.2024 серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_1 .
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 19.07.2024 у справі № 593/869/24 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Як слідує з довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 942930 від 30.04.2024 року, що видана ОСОБА_3 , їй встановлено ІІ групу інвалідності. У графі 9 причиною інвалідності зазначено «Заг. захв». В графі 12 «Висновок про умови та характер праці» зроблено запис - «Протипоказання важкої фізичної праці».
Також до матеріалів справи додано висновок ЛКК № 3469 від 24.05.2024 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий ОСОБА_3 , однак в ньому не підкреслено якої саме соціальної послуги вона потребує.
Відповідно до довідки ЛКК КНП «Хмельницька обласна лікарня» від 27.05.2024 б/н, яка видана ОСОБА_3 , вона є інвалідом ІІ групи. Діагноз: Дисциркулярна енцефалопатія ІІ ст. з правобічною пірамідною недостатністю, лікворно-гіпертензивним, помірно вираженим вестибуло-атактичним синдромами, частини цефалгіями Транзисторна ішемічна атака (19.03.24р. Гіпертонічна хвороба І-ІІ ст., 1-2 ст., ризик 3. СН-0 ФК 0-І САК. Потребує постійного стороннього догляду.
Листом за підписом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2024 № 3-19/3/11781 позивачу відмовлено у звільненні з військової служби з таких підстав:
не надано належного документального підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення матері чи що такі самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
висновок ЛКК № 3469 від 27.05.2024 року не визначає, який саме вид догляду рекомендовано матері позивача. Пунктом 12 Довідки МСЕК від 30.04.2024 року матері позивача протипоказана важка праця. Інвалідність встановлена на строк до 01.05.2027 року;
матір позивача не перебуває на обліку у місцевому структурному підрозділі Управління соціального захисту населення, як одержувач допомоги по догляду.
Також у вказаному листі відповідач вказав, що законодавець не визначив потребу осіб з інвалідністю І та ІІ груп у постійному догляді як підставу для звільнення з військової служби, а пов'язав її з наявністю у військовослужбовця необхідності, а саме встановленого обов'язку здійснювати такий догляд.
Крім того, у листі зазначається інформація про необхідність подання рапорту про звільнення з військової служби відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України по команді.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VІІІ від 12.05.2015, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 389-VІІІ) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ч. 2 ст. 2 Закон № 389-VIII).
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та діяв на момент виникнення спірних правовідносин.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абз. 4, 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 3543-XII: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що сторонами не заперечується.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Пунктом 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, визначено виключний перелік підстав для звільнення військовослужбовці з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин.
Зокрема, однією з підстав для підстав для звільнення військовослужбовці з військової служби під час дії воєнного стану є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Синтаксичний розбір вказаного законодавчого положення дає підстави вважати, що військовослужбовці які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану, за таких умов:
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
При цьому, сполучник «або» розділяє документи, які підтверджують зазначені обставини, та встановлює альтернативу, а саме: медичний висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Разом з тим, згідно з ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яке визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1905.2009 за № 438/16454, відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція).
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (п. 1.1 Інструкції).
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абз. 13. п. 14.10 Інструкції).
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач виявивши бажання звільнитися з військової служби на підставі пункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, засобами поштового зв'язку подав командуванню військової частини НОМЕР_1 рапорт від 25.09.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи і потребує постійного догляду та відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.
До рапорту долучено нотаріально засвідчені копії таких документів: ID картки ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження ОСОБА_1 ; витяг з ДРАЦ щодо народження ОСОБА_1 ; копію рішення суду про розірвання шлюбу батьків; заяву матері ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 є її єдиним сином та єдиною особою що здійснює утримання та постійний догляд за нею, а інших осіб, які б могли здійснювати за нею догляд немає; довідку до акту-огляду МСЕК, пенсійного посвідчення, паспорту та РНОКПП матері; витяги з реєстру територіальної громади щодо реєстрації місця проживання позивача та його матері; висновок ЛКК № 3469 від 27.05.2024.
Листом за підписом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2024 № 3-19/3/11781 рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби повернуто позивачу на доопрацювання, через недостатність поданих документів. (а. с. 12-13).
Зокрема, підставою для повернення документів було те, що:
- подані разом з рапортом документи не підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого споріднення, які можуть здійснювати догляд;
- висновок ЛКК № 3469 від 27.05.2024 не визначає, який саме вид догляду рекомендовано матері ОСОБА_1 ;
- матір ОСОБА_1 ; не перебуває на обліку у місцевому структурному підрозділі управління соціального захисту населення, як одержувачка допомоги по догляду.
Однак, наведені підстави для повернення документів не відповідають вимогам закону, з огляду на таке.
Щодо подання разом з рапортом документів, які не підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого споріднення, які можуть здійснювати догляд, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, оскільки у листі відповідача від 14.10.2024 № 3-19/3/11781 відсутня інформація про конкретних осіб, які можуть, на думку відповідача, здійснювати постійний догляд, окрім позивача, а також не повідомлено, чому не достатньо наданих документів і які саме документи має надати позивач для належного розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби, що зумовило невизначеність і неповноту відповіді військової частини для особи, що подала рапорт.
Натомість, позивачем до рапорту подано належні документи, що він є єдиним сином матері, зареєстрований та проживає з нею, а з поданих документів не вбачається інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати догляд за ОСОБА_3 . Крім цього, рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 19.07.2024 у справі № 593/869/24 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який є батьком позивача.
Щодо покликання відповідача, що висновок ЛКК № 3469 від 27.05.2024 не визначає, який саме вид догляду рекомендовано матері ОСОБА_1 , то суд апеляційної інстанції вважає такі також безпідставними, оскільки у цьому висновку ЛКК № 3469 від 27.05.2024 чітко зазначено, що матері позивача - ОСОБА_3 , як особі з інвалідністю ІІ групи рекомендовано постійний сторонній догляд (а. с. 10 зворот).
Щодо покликання відповідача, що матір ОСОБА_1 не перебуває на обліку у місцевому структурному підрозділі управління соціального захисту населення, як одержувачка допомоги по догляду, то суд апеляційної інстанції вважає, що вказана підстава не може бути підставою для відмови у задоволення рапорту, оскільки чинними нормами законодавства не передбачено необхідності перебувати на обліку в органах соціального захисту населення особі з інвалідністю ІІ групи, за якою рекомендовано здійснювати постійний сторонній догляд.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки саме відповідач є суб'єктом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо звільнення позивача з військової служби за наслідком розгляду рапорту про звільнення з військової служби або надання мотивованої відмови в такому, а тому в межах спірних правовідносин, не звільняє його, як суб'єкта, до повноважень якого належить вирішення питання щодо можливості звільнення позивача з військової служби, від обов'язку прийняття рішення, за наслідком розгляду рапорту, про звільнення останнього з військової служби або мотивовану відмову в такому. Суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Таким чином, оскільки за наслідками поданого позивачем рапорту про звільнення відповідачем не прийнято належним чином оформленого наказу про звільнення позивача з військової служби чи відмову у його звільненні, а повернуто на доопрацювання рапорт з документами, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач формально віднісся до розгляду рапорту і рапорт позивача не є належним чином вирішеним та мотивованим.
Інших дій щодо поданого позивачем рапорту про його звільнення з військової служби за сімейними обставинами, відповідачем вчинено не було і таких доказів не надано як суду першої, так і апеляційної інстанцій.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не довів правомірність та обґрунтованість повернення рапорту без прийняття відповідного рішення позивача, в супереч п. 14.10 Інструкції, а для належного захисту порушених прав позивача позов необхідно задовольнити частково шляхом визнання протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 оформлена листом за вих. № 3-19/3/11781 від 14.10.2024 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» через необхідність здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» через необхідність здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи та прийняти рішення, з урахуванням висновків викладених у цій постанові.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про часткове задоволення позову відмову.
Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі № 500/6417/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 оформлена листом за вих. № 3-19/3/11781 від 14.10.2024 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», через необхідність здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 25.09.2024 про звільнення його з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», через необхідність здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи та прийняти рішення, з урахуванням висновків викладених у цій постанові.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін