08 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/17045/24 пров. № А/857/27909/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги Львівської митниці та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року (головуючий суддя: Брильовський Р.М., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
встановив:
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2024 року у справі № 380/17045/24, яке набрало законної сили, позовну заяву задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900480/3 від 05 червня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001128; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900481/3 від 05 червня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001244; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900485/3 від 06 червня 2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001293.
У подальшому представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу судових витрат, у якій просив стягнути з Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок шляхом винесення додаткового рішення у справі № 380/17045/24.
Відповідач подав заперечення щодо понесених судових витрат, в якому просив суд першої інстанції вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу на суму 3000 грн 00 коп.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
З цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодилися сторони та оскаржили його в апеляційному порядку.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Львівська митниця покликається на те, що предмет спору у даній категорії справи не є складним, містить один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складеність процесуальних документів не є важкими. У той же час, у позовній заяві містяться загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку позивача, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у цій справі. Тобто наведена адвокатом позивача у позовній заяві позиція є універсальною, висновки щодо застосування норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин фактично взяті із судової практики Верховного Суду, на яку посилається позивач у позовній заяві та може бути використана й у інших справах практично без внесення змін до відповідних процесуальних документів.
Просить скасувати додаткове судове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким у стягненні судових витрат відмовити повністю.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» покликається на те, що в позовній заяві було оскаржено три рішення Львівської митниці про коригування митної вартості. Відповідно необхідно було здійснити аналіз документів та описати більший обсяг документів, ніж якби було оскаржено лише одне таке рішення. Також, суд першої інстанції зазначає, що «Позивачем до матеріалів справи було долучено невелику кількість первинних документів». Однак, така позиція суду є суб'єктивною та несправедливою, адже до матеріалів справи в якості доказів для підтвердження позиції позивача було долучено 92 документа, в свою чергу аналіз, сканування документів та внесення їх в електронну підсистему «Електронний суд» однозначно займає значну кількість часу.
Просить скасувати додаткове судове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 в частині відмови вимог та ухвалити нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката задовільнити повністю.
Відповідач, 13.12.2024 подав відзив на апеляційну скаргу, якому просив апеляційну скаргу позивача відхилити.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково заяву виходив з того, що предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Окрім цього, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги задоволеними бути не можуть з таких мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Крім цього, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, зокрема: копію платіжної інструкції від 19.09.2024, копію рахунку на оплату № 03/09 від 05.09.2024, копію Акту приймання-передачі наданих послуг за Договором № 01/02/24 від 05.02.2024, договір про надання послуг № 01/02/24 від 05.02.2024.
Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг за Договором № 01/02/24 від 05.02.2024 адвокат надав позивачу такі види правничої допомоги:
- консультацію Клієнта щодо подання позовної заяви у спорі з Львівською митницею про скасування рішень Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900480/3 від 05.06.2024, № UA209000/2024/900481/3 від 05.06.2024 та № UA209000/2024/900485/3 від 06.06.2024 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001128, № UA209170/2024/001244 та № UA209170/2024/001293;
- аналіз документів та судової практики для подання позовної заяви в спорі з Львівською митницею про скасування рішень Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900480/3 від 05.06.2024, № UA209000/2024/900481/3 від 05.06.2024 та № UA209000/2024/900485/3 від 06.06.2024 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001128, № UA209170/2024/001244 та № UA209170/2024/001293;
- складання позовної заяви щодо скасування рішень Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900480/3 від 05.06.2024, № UA209000/2024/900481/3 від 05.06.2024 та № UA209000/2024/900485/3 від 06.06.2024 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001128, № UA209170/2024/001244 та № UA209170/2024/001293;
- складання відповіді на відзив Львівської митниці на позовну заяву ТОВ «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» про скасування рішень Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900480/3 від 05.06.2024, № UA209000/2024/900481/3 від 05.06.2024 та № UA209000/2024/900485/3 від 06.06.2024 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/00
Загальна вартість робіт за договором становить 6000 грн.
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг та розрахунком таких витрат.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (6000 грн), не відповідає критеріям співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України. Оскільки, на думку суд апеляційної інстанції, виокремлення адвокатом таких видів правничої допомоги, як аналіз документів та судової практики є безпідставним, так як наведені послуги по суті стосуються складання позовної заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити частково та стягнути на користь позивача 3000 грн витрат на правничу допомогу.
Щодо покликання відповідача в апеляційній скарзі, що предмет спору у цій категорії справи не є складним та містить один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складеність процесуальних документів, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, оскільки предметом спору є три рішення, а не одне рішення Львівської митниці про коригування митної вартості та три картки відмови в прийнятті митної декларації. Отже, представнику позивачу необхідно було опрацювати більший обсяг документів, ніж якби було оскаржено лише одне таке рішення.
Таким чином, апеляційні скарги Львівської митниці та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» не спростовують правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційні скарги Львівської митниці та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 380/17045/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін