08 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/11594/24 пров. № А/857/27878/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року (головуючий суддя: Гулкевич І.З., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, -
встановив:
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , 30.05.2024 звернувся із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, яким просив:
визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.04.2024 № ПШ055444, від 24.04.2024 № ПШ055445.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що державними інспекторами в акті перевірки були проігноровані взаємовиключні судження, а саме: т/з понад 3.500 т не обладнаний тахографом та відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до т/з, оскільки вимога про наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографу до транспортного засобу не поширюється на водіїв транспортних засобів, які не обладнані тахографом. Також стверджує, що вулиця Зелена у м. Львові не належить до доріг місцевого значення, відповідно перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм може мати місце лише на дорогах загального користування державного чи місцевого значення. Відтак, позивач вважає, що відповідачем не було доведено належними доказами факт вчинення позивачем порушень, за які передбачена відповідальність ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідно не доведено правомірність винесення оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що суд не врахував, що вимога про наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографу до транспортного засобу не поширюється на водіїв транспортних засобів, які не обладнані тахографом. Також вказує, що з аналізу абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.п. б) п. 22.5 ПДР вбачається, що порушення у вигляді перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм може мати місце лише на дорогах загального користування державного чи місцевого значення. Водночас, вулиця Зелена у м. Львові не відносить до жодного із цих видів доріг, а є вулицею міста, тобто відмінним типом дороги у відповідності до ст. 5 Закону України «Про автомобільні дороги».
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.03.2024 посадовими особами Укртрансбезпеки у Львівській області, відповідно до направлення на перевірку № 013223 від 07.03.2024, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, якими здійснюються перевезення пасажирів та вантажів.
Під час такої перевірки о 10 год 53 хв. 13.03.2024 був зупинений транспортний засіб марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ФОП ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Під час перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», МТЗУ № 385 від 24.06.2010, при перевезенні вантажу згідно ТТН № 2713 від 13.03.2024 загальна маса транспортного засобу становить 31,680 кг, що на 26,7% перевищує допустимі 25 тонн, транспортний засіб понад 3,5 тонн не обладнаний тахографом, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, порушено п.22.5 ПДР. У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», ч. 1 абз. 16 перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу; ч. 1 абз. 3 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів встановлених статтею 48 цього Закону. Водій пояснення про причини порушення надавати відмовився.
За результатами розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт 24.04.2024 в.о. начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Д.Чиженко винесено:
постанову № ПШ055444 про застосування адміністративного-господарського штрафу, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн за порушення перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»;
постанову № ПШ055445 про перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись зі наведеними вище постановами, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Відмовляючи повністю в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно винесені оскаржувані постанови, якими до позивача застосовано адміністративно-господарські штрафи у розмірі 17000,00 грн та 34000,00 грн за допущення порушень, а саме за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу; перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Відповідно до положень статті 48 Закон № 2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень цієї статті Закону № 2344-ІІІ надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Пунктом 3.6 Інструкції № 385 передбачено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:
- установлення або заміни тахографа;
- ремонту тахографа;
- зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;
- якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.
Відповідно до положень пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб'єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб'єктів господарювання.
Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.
Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340.
Пункт 6.1. Положення передбачено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Пунктом 6.3 Положення визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Системний аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що положеннями Закону № 2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а такий документ, як картка водія є іншим документом, в розумінні ст. 48 Закону № 2344-ІІІ, що повинен бути пред'явленим особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
Крім цього, наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010.
Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище правих норм викладено у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року справа № 820/4624/17.
Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що водієм ОСОБА_2 13.03.2024 здійснювалось перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, та встановлено що транспортний засіб не обладнано тахографом.
Підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» слугувала відсутність на час проведення перевірки (13.03.2024) протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, який повинний знаходитись у водія і надаватись для перевірки особам, що проводять перевірку.
Таким чином, оскільки автомобільний перевізник, водій під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів не мав при собі документів, передбачених законодавством, зокрема Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385, вважається, що перевезення здійснювалося за відсутності документів, передбачених статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке встановлена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова від 24.04.2024 року № ПШ055445 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача є правомірною та відповідно відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування.
Крім того, як встановлено судом, постановою відповідача від 24.04.2024 № ПШ055444 на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн відповідно до абз.16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Абзацом 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).
Пунктами 3, 4 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, власниками (балансоутримувачами) зон габаритно-вагового контролю і підприємствами.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу (підпункт 5-1 пункту 2 Порядку № 879).
Точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті (підпункт 11 пункту 2 Порядку № 879).
Тобто зазначеними нормами закону не передбачено обов'язку проведення габаритно-вагового контролю виключно у спосіб зважування транспортного засобу при наявності необхідних даних у товарно-транспортній документації.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01 р. № 1306 (далі - ПДР), визначено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:
а) зовнішніх габаритів: - ширина 2,6 м, а для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м; - висота від поверхні дороги - 4 м, а для транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою, Національною поліцією - 4,35 м; - довжина вантажного автомобіля - 12 м, автопоїзда - 22 м, автомобіля (тягача) з напівпричепом - 18,75 м, маршрутного транспортного засобу - 18,75 м; автопоїзд - 22 м.
б) фактичної маси: вантажні автомобілі: двовісний автомобіль для доріг державного значення 18 т, для доріг місцевого значення 14 т, трьохвісний автомобіль 25 т (26 т)* / 21 т, чотирьох вісний автомобіль 32 т / 24 т, чотирьох вісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 т / 24 т, Комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 т / 24 т, двовісний автомобіль (тягач) з трьох вісним напівпричепом 40 т / 24 т, трьох вісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьох вісним напівпричепом 40 т / 24 т, двовісний автомобіль (тягач) з трьох вісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т / 24 т, трьох вісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьох вісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 т / 24 т, Автопоїзди: двовісний або трьох вісний автомобіль з двовісним або трьох вісним причепом 40 т / 24 т, _
в) навантаження на вісь: На одинарну вісь для доріг державного значення 11,5 т, для доріг місцевого значення 7 т, На здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр 11,5 т / 7 т, від 1 до 1,3 метра 16 т / 10 т, від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18 т / 10,5 т, від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни 19 т / 11,5 т, від 1,3 до 1,8 метра чотирьох вісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни 23 т / 11,5 т, від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів 20 т / 11,5 т, На строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше 21 т / 13 т, понад 1,3 до 1,4 метра 24 т / 14 т.
Разом з цим, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Отже участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, зовнішні габарити транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
В акті про перевищення транспортним засобом нормативно габаритних параметрів № 047969 від 13.03.2024 зазначено, що повна маса, тонн нормативно допустима 25,00, тоді фактична склала 31,680. Відтак, інспектори правомірно дійшли висновку про перевищення габаритних параметрів на 26,7 відсотки.
Під час проведення рейдової перевірки 13.03.2024 проводився саме документальний контроль, який не передбачає зважування автомобіля, а визначає масу автомобіля на підставі додавання власної маси автомобіля та маси вантажу, за наявності для цього даних у товаро- транспортній накладній.
За змістом Закону України «Про автомобільний транспорт», Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 ТТН визначають обов'язковим документом, що повинен оформлятися при перевезенні вантажу та призначеним для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.
Таким чином, ТТН та зазначені в них дані щодо маси вантажу є належним доказом, на підставі якого під час здійснення документального габаритно-вагового контролю визначається загальна маса транспортного засобу, що і було зроблено працівниками Укртрансбезпеки.
Ці обставини належним чином були зафіксовані в акті перевірки та акті перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, та не були спростовані позивачем належними та допустимими доказами ні під час розгляду справи відповідачем, ні під час судового розгляду справи.
Твердження апелянта, що вул. Зелена у м. Львові, на якій було проведено габаритно-ваговий контроль не відноситься до доріг державного чи місцевого значення, відповідно не передбачено можливість проведення габаритно-вагового контролю на вулицях міст, це узгоджується із відсутністю відповідних габаритно-вагових нормативів для вказаного типу автомобільних доріг, судом не беруться до уваги, оскільки автодорога Н-09 Мукачево-Львів відповідно до постанови КМУ від 15.12.2023 № 1318 «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення», віднесена до доріг державного значення. Вказана автодорога проходить через населені пункти Мукачево-Рахів-Богородчани-Івано-Франківськ-Рогатин-Бібрка-Львів, тобто дана автодорога закінчується у місті Львові. На офіційному сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України розміщена Інтерактивна мапа доріг, з якої вбачається, що автодорога Н-09 Мукачево-Львів, у м. Львові проходить через вул. Зелена (де проводиться документальний габаритно-ваговий контроль), зазначена інформація є загальнодоступною, що повністю спростовує доводи позивача, що документальний контроль проводився не на дорозі державного значення.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова від 24.04.2024 № ПШ055444 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача є правомірною та відповідно відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування.
Таким чином, апеляційна скарга не спростовують правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводяться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 380/11594/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін