Справа № 240/10125/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
10 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.02.2020 по 18.04.2020 та період з 19.07.2022 по 27.04.2024 в сумі 509368,03 грн;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримки повного розрахунку при звільненні за період з 28.02.2020 по 18.04.2020 та період з 19.07.2022 по 27.04.2024 в сумі 509368,03 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 позов задоволено частково, ухвалено:
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 без проведення остаточного розрахунку в повному обсязі.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.04.2020 по 26.04.2024 в розмірі 105612,32 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням у частині задоволення позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що здійснений відповідачем розрахунок і виплата сум належних позивачу при звільненні позивачем не оскаржувались, тобто на момент звільнення позивача був відсутній спір щодо відповідних сум.
Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу позивача.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , а наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2020 № 80 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу військової частини.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду Житомирського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі №240/22359/20, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.06.2016 по 17.04.2020.
На виконання вказаного рішення суду, відповідачем 11.08.2021 було виплачено позивачу кошти у розмірі 4390,79 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 у справі №240/24660/22 ухвалено позов задоволено частково: зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.06.2016 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 24.06.2016 по день фактичної виплати індексації.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року у справі №240/24660/22 вирішено: зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.04.2020 у розмірі 95395,81 грн; іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 залишити без змін.
На виконання вказаного рішення суду, відповідачем 27.04.2024 було виплачено позивачу кошти у розмірі 253700,83 грн.
Отже, повний розрахунок з позивачем В/ч НОМЕР_1 здійснила 27 квітня 2024 року.
Вважаючи не виплату відповідачем середнього заробітку за період з 28.02.2020 по 18.04.2020 та період з 19.07.2022 по 27.04.2024 протиправною бездіяльністю, позивач звернувся до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини поширюються норми КЗпП України у частині встановлення відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, а тому позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Водночас, суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні належить нараховувати виключно за 6 місяців, у зв'язку із чим позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 105612,32 грн.
Щодо зазначених висновків суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно із статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-IX, яким внесено зміни до статті 117 КЗпП України за змістом яких роботодавець повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі варто умовно поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (19.07.2022) і після цього.
Період до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, до внесення у неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців.
Проте, період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Апеляційний суд зазначає, що позивач заявив позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за періоди з 28.02.2020 по 18.04.2020 та з 19.07.2022 по 27.04.2024.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що позивач звільнився 18.04.2020, позовні вимоги за період до 18.04.2020 задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд враховує, що позивач не змінював та не уточнював позовні вимоги, а в апеляційній скарзі хоча й вказує про необхідність стягнення середнього заробітку за період з 18.04.2020 по 18.07.2022, однак не зазначає про відповідну помилку в позовній заяві.
Суд першої інстанції ухвалив стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.04.2020 по 26.04.2024 в розмірі 105612,32 грн.
При цьому, суд першої інстанції фактично розглянув не заявлені позивачем позовні вимоги за період з 19.04.2020 по 18.07.2022, однак жодним чином не обґрунтував необхідності виходу за межі позовних вимог.
Разом з цим, згідно розрахунків, проведених судом першої інстанції, суму 105612,32 грн складає розмір середнього заробітку позивача, розрахований за шість місяців з 19.07.2022.
Таким чином, суд фактично правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за період з 28.02.2020 по 18.04.2020 та задовольнив аналогічні вимоги за період з 19.07.2022 по 27.04.2024 в межах суми середнього заробітку за шість місяців.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.