Справа № 120/17403/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар П.А.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
09 липня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони країни з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене протоколом № 39/в від 22 листопада 2024 року в частині відмови мені, ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити одноразову грошову допомогу як особі, яка визнана особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.03.2025 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питання, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене протоколом №39/в від 22.11.2024 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як особі яка визнана особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Зобов'язано комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум, враховуючи висновки суду за результатами розгляду цієї справи, призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок отриманої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2024.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно з довідкою до акту МСЕК серії 2-12 АА№339849 від 10.11.1999 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, яка на підставі довідки до акту МСЕК серії АВ №001738 від 13.12.2007 була встановлена безстроково.
Внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, 24.02.2022 позивача було мобілізовано та зараховано до складу військової частини НОМЕР_1 .
08.03.2023 під час участі у бойових діях із захисту України, а саме виконання бойових завдань у складі вч НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , внаслідок вибухової травми позивач отримав поранення.
Наказом командира НОМЕР_2 (зі стройової частини) №4 від 04.01.2024 старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через сімейні обставини).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №689245 від 23.02.2024 позивачу, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини, встановлено первинно ІІ групу інвалідності.
Позивач звернувся до відповідача через ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення групи інвалідності, додавши до заяви визначені законодавством документи.
22.11.2024 Комісією Міністерства оборони України прийнято рішення, оформлене протоколом за № 39/в, ким відмовлено позивачу у призначенні бажаної допомоги у зв'язку із тим, що вперше йому інвалідність було встановлено 10.11.1999 , проте на цю дату прожитковий мінімум для працездатних осіб законодавством не встановлювався. Ураховуючи відсутність законодавчого акту станом на 1999 рік, який визначає розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 10.11.19999, та необхідний для обчислення розміру одноразової грошової допомоги , призначити допомогу неможливо.
Позивач із зазначеним рішенням не погоджується, а тому звернувся до суду з позовом про його скасування та зобов'язання відповідача до вчинення дій, спрямованих на відновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог позову та наявність підстав для їх задоволення.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
За змістом ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
За правилами, передбаченими ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
В силу приписів ст. 16-2 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (пп. 4 п. 2 ст. 16 цього Закону).
Згідно з ч.ч. 4, 9 ст. 16-3 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Уряду від 25.12.2013 № 975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 975).
Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Згідно з п. 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Так, з матеріалів справи встановлено, що згідно з довідкою до акту МСЕК серії МСЕ №339849 від 10.11.1999 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, отриманої при виконані обов'язків військової служби.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 689245 від 23.02.2024, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини, позивачу встановлено первинно ІІ групу інвалідності з 23.02.2023.
Узагальнено досліджувана судом юридична ситуація містить наступні визначальні обставини (факти):
1) поранення позивача, пов'язане із виконанням військової служби у 1999 році і встановлення йому у зв'язку з цим інвалідності ІІІ групи;
2) поранення позивача, пов'язане із захистом Батьківщини, у 2023 році і встановлення йому первинно інвалідності ІІ групи у 2024 році.
Тобто, як вірно вказує суд першої інстанції, встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності (захворювання, так, пов'язане із проходженням військової служби) та ІІ групи інвалідності (захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини), відбулися з різних підстав та внаслідок різних захворювань (травм, поранень).
Отже, кожна з цих інвалідностей є результатом окремих чинників, які відрізняються за своєю природою та обставинами виникнення. Водночас необхідно зауважити, що кожне із захворювань має свої специфічні характеристики, причини та наслідки, що підтверджується відповідними медичними висновками та висновками комісії, яка визначила групу інвалідності.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, тобто у 2024 році.
Натомість відповідачем відмовлено позивачу у призначенні бажаної допомоги, проігнорувавши той факт, що у 2024 році позивачу було встановлено інвалідність II групи внаслідок захворювання (поранення), безпосередньо пов'язаного із захистом Батьківщини. Це рішення не враховує зміну обставин і ступеня тяжкості захворювання, що призвело до встановлення більш високої групи інвалідності. Така недооцінка призвела до неправомірної відмови у призначенні позивачу грошової допомоги, оскільки компенсація повинна відповідати актуальній групі інвалідності та враховувати нові обставини, що сталися після первинного встановлення інвалідності.
Посилання апелянта на те, що оскільки інвалідність вперше встановлена позивачу у 1999 році, а тому обчислення одноразової грошової допомоги має здійснюватись виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 10.11.1999 року, колегія суддів вважає необґрунтованими. Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності, дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Таким чином, оскільки вперше інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, позивачу встановлено довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №689245 від 23.02.2024 .
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня складав 3028,00грн.
Отже, сума одноразової грошової допомоги, що підлягала виплаті позивачу визначається наступним чином: 300 х 3028 грн = 908400 грн.
Таким чином, відповідач неправомірно відмовив позивачу у виплаті спірної допомоги, орієнтуючись на дату первинного встановлення йому III групи інвалідності у 1999 році, тим самим проігнорував актуальний стан здоров'я позивача та його право на отримання більшої компенсації, виходячи з нових юридичних підстав.
З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку про протиправність рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум, , яке оформлене протоколом №39/в від 22.11.2024 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як особі яка визнана особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням йому 23.02.2024 вищої (другої) групи інвалідності, що настала внаслідок отриманої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2024, з урахуванням наведених вище висновків суду.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.