Справа № 560/3224/24
Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
10 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням від 16.05.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 з урахуванням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.08.2023 по справі №560/12333/23 у розмірі 71% суми грошового забезпечення, з 01.03.2024 з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" та індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсії та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат. Рішення суду набрало законної сили 18.06.2024.
ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив суд змінити спосіб виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі №560/3224/24 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на його користь заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.02.2021 по 31.07.2024 у розмірі 128045,66 грн.
В обґрунтування заяви заявник зазначив, що на виконання вищевказаного рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії та нарахував суму на доплату за попередній період у розмірі 128045,66 грн, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою. Рішення суду в частині виплати заборгованості з пенсії позивачу відповідачем не виконане, що є підставою для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.05.2025 заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення задоволено. Змінено спосіб виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі №560/3224/24. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період 01.02.2021 по 31.07.2024 в розмірі 128045,66 грн.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ПФУ в Хмельницькій області звернулось до суду з апеляційної скаргою, в якій просило скасувати ухвалу та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.05.2024 по справі №560/3224/24.
Свої вимоги апелянт обґрунтовував тим, що сума доплати згідно проведеного перерахунку пенсії ОСОБА_1 в розмірі 128045,66 грн буде виплачена при відповідному фінансуванні в порядку календарної черговості дати набрання законної сили судових рішень в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Також апелянт зазначає, що фактично змінив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі 560/3224/24 по суті.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанії виходив з того, що рішення у справі №560/3224/24 виконано суб'єктом владних повноважень частково, а саме: 1) проведений перерахунок пенсії, після якого поточні виплати здійснюються у новому збільшеному розмірі; 2) обчислена сума боргу минулих періодів (01.02.2021 - 31.07.2024) у розмірі 128045,66 грн внесена до відомостей функціонуючого у теорганах системи ПФУ Реєстру судових рішень.
Наразі борг у розмірі 128045,66 грн заявнику не виплачений, що визнається суб'єктом владних повноважень. Вказаний борг існує понад 2 місяці від набрання законної сили судовим рішенням.
Суд зауважив, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №520/13014/20 вимога про стягнення заборгованості не дублює вимогу про зобов'язання нарахувати і виплатити заборгованість, ці вимоги є двома різними способами захисту порушеного права, які передбачають відмінний механізм виконання судових рішень; списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, відповідно до частини першої статті 2 та частини першої статті 3 Закону України від 05.06.2012 №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права є вимога про стягнення коштів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно з ч.1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до приписів ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому, зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.
Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.
Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи його змісту.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом:
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно із частиною 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову як про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 4), так і про стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п. 6).
Отже, зобов'язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
В даному випадку вимога щодо стягнення коштів позивачем не заявлялась, отже у відповідності до приписів ст. 245 КАС України лише суд мав повноваження прийняти рішення про зобов'язання вчинити дії.
Розрахунок суми заборгованості у перерахованому розмірі, що належить ОСОБА_1 , судом при ухваленні рішення від 16.05.2024 у справі №560/3224/24 по суті позовних вимог не здійснювався, тому зміна способу виконання такого рішення із зобов'язання виплатити доплату у перерахованому розмірі на стягнення конкретної суми призведе до зміни рішення по суті, вихід за межі позовних вимог та вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи.
Також колегія суддів зауважує, що при вирішенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення дослідженню та аналізу підлягає саме можливість виконання рішення раніше визначеним способом і порядком.
У цій справі виконання рішення суду, за твердженням відповідача, неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України та у порядку черговості.
Отже, обставини, які стали підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення за своєю правовою природою є іншою позовною вимогою про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження Хмельницьким окружним адміністративним судом під час прийняття рішення.
Аналізуючи норми статті 378 КАС України у системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, апеляційний суд наголошує, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовувалася необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.
Таким чином, зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року (справа № 21-394а14) та Верховного Суду від 30 липня 2019 року (справа № 281/1618/14-а).
При цьому колегія суддів зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду у справі №560/3224/24 залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивачу.
Вищезазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 липня 2023 року (справа №420/6671/18).
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду - відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити повністю.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.05.2024 року у справі №560/3224/24 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.