Справа № 640/30724/20 Суддя (судді) першої інстанції: Чеснокова А.О.
09 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Черпак Ю.К.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
пр-к відповідача Ясінська І.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ланоненко Людмили Олегівни про визнання протиправним рішення, -
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Міністерства юстиції України, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ланоненко Людмили Олегівни, у якому просила суд:
- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо проведення невиїзної перевірки Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ланоненко Людмили Олегівни та складання за її результатами довідки від 12.10.2020;
- визнати протиправними дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ланоненко Людмили Олегівни по відкриттю виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_2 та інших постанов, винесених в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Міністерством юстиції України позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця Лановенко Л.О. на підставі скарги позивача від 05/09/2020 проведена неповно та необ'єктивно.
16 квітня 2025 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про визнання протиправними дій по відкриттю виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_2 та інших постанов, винесених в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3 - закрито.
В іншій частині позовних вимог рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у задоволенні відмовлено.
Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги є аналогічними до доводів позовної заяви та крім того апелянт вважає, що судом першої інстанції не неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Окрім цього, у апеляційній скарзі заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження.
При цьому, позивачем не оскаржувалася ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 липня 2025 року.
Відповідачами подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначають про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року задоволено клопотання представника позивача - Вітровчак Віктора Анатолійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 09 липня 2025 року о 10:45 у справі №640/30724/20 в режимі відеоконференції через систему програмного забезпечення «EasyCon».
Також, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року задоволено клопотання представників відповідача (Міністерство юстиції України) - Мазур Олени Олександрівни та Чемериса Віталія Михайловича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 09 липня 2025 року о 10:45 у справі №640/30724/20 в режимі відеоконференції через систему програмного забезпечення «EasyCon».
Представник Міністерства юстиції України у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
У судове засідання інші учасники судового процесу не з'явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.
Відповідно до вимог чч.1, 3 та 5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Отже, враховуючи, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025року будо закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про визнання протиправними дій по відкриттю виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_2 та інших постанов, винесених в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3 та ухвала про закриття провадження в справі не оскаржується, апеляційний перегляд справи здійснюється лише щодо законності та обґрунтованості судового рішення в частині позовних вимог щодо протиправності дій Міністерства юстиції України щодо проведення невиїзної перевірки Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ланоненко Людмили Олегівни та складання за її результатами довідки від 12.10.2020 та в межах доводів і фактів наведених в апеляційній скарзі саме в межах вказаних позовних вимог.
За таких підстав колегією суддів не беруться до уваги та не розглядаються клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та про витребування матеріалів виконавчого провадження, оскільки вони стосуються позовних вимог про визнання протиправними дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни по відкриттю виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_2 та інших постанов, винесених в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою від 05.09.2020 на дії приватного виконавця Лановенко Л.О.
Скаржник вважала неправомірні дії приватного виконавця, а саме: відкриття виконавчих проваджень №6094687 та НОМЕР_2 за виконавчими документами строк пред'явлення до виконання яких закінчився; зазначені виконавчі провадження відкрито на підстав заяви, особи, що не уповноважена представляти інтереси стягувача; Лановенко Л.О. здійснює діяльність приватного виконавця та одночасно є представником юридичної особи за довіреністю; виконавець наклав арешт на майно боржника, а також кошти, які містяться на рахунку, призначеному для зарахування соціальної допомоги; виконавець повинен був на підставі рішення суду повернути кошти боржника, які були стягнуті з його рахунку, - та просила притягнути до дисциплінарної відповідальності та позбавити права здійснення примусового виконання рішень судів та рішень інших органів: приватних виконавців виконавчого округу Київської області Трофименка М.М.,Голяченка І.П.; приватних виконавців виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О.,Телявського А.В.; начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Полякова О.В.(т.2,а.с.27-31).
На підставі вказаної скарги Міністерство юстиції України провело позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця Лановенко Л.О. та склало довідку від 12.10.2020, у висновку якої зазначено, що в межах предмету скарги щодо здійснення приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва діяльності порушень законодавства не виявлено.
Листом від 22.10.2020 №10721/В-25266/20.5.1 відповідач повідомив ОСОБА_1 про здійснення перевірки приватного виконавця Лановенко Л.О. та долучив до листа довідку про результати такої перевірки.
Не погодившись з результатами проведення перевірки, позивач звернулася до суду із зазначеними вище позовними вимогами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що перевірка діяльності приватного виконавця Лановенко Л.О. Міністерством юстиції України проведена у спосіб та в порядку, встановленому чинним законодавством України, а висновки за результатами такої перевірки є обґрунтованими та правомірними.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Уряду від 02.07.2014 № 228, встановлено, що Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мін'юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.
Водночас, одним із завдань Мін'юсту є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень. Вказана норма знайшла своє відображення у Законі України від 02.06.2016 № 1403- VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (в актуальній редакції на час проведення перевірки) (далі Закон № 1403-VІІІ), що визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Статтею 17 Закону № 1403-VІІІ встановлено, що Міністерство формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень, забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення та ін.
Так, частиною першою статті 34 Закону № 1403-VIII встановлено, що контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством.
Позапланові перевірки проводяться на підставі: 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки; 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця; 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.
За місцем проведення перевірки поділяються на виїзні та невиїзні.
На виконання статті 34 Закону № 1403-VІІІ Міністерством був розроблений Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерства від 22.10.2018 № 3284/5, зареєстрований в Міністерстві 22.10.2018 за № 1195/32647 (в актуальній редакції на час проведення перевірки) (далі Порядок).
Порядок визначає механізм здійснення Міністерством перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, зокрема стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, ухвалених відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства.
Разом з цим, абзацом другим пункту 26 розділу ІІІ Порядку передбачено, що позапланова невиїзна перевірка проводиться управлінням, яке входить до складу структурного підрозділу Міністерства та до повноважень якого належить забезпечення контролю за діяльністю приватних виконавців, або Управлінням забезпечення примусового виконання рішень, яке визначає керівник структурного підрозділу Міністерства (крім Управління забезпечення примусового виконання рішень, що перебуває в межах виконавчого округу приватного виконавця).
Відповідно до абзацу першого пункту 26 розділу ІІІ Порядку позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця проводиться шляхом витребування від приватного виконавця потрібних документів та відомостей у межах предмета звернення та надання висновку щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства, який викладається в довідці за результатами такої перевірки.
Пунктом 27 розділу ІІІ Порядку передбачено, що під час проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця використовуються інформація та копії документів, надані приватним виконавцем, відомості автоматизованої системи виконавчого провадження, інша інформація та документи, які стосуються предмета звернення.
Згідно з вимогами пунктів 29, 30 розділу ІІІ Порядку за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю (Управління забезпечення примусового виконання рішень) складає довідку, в якій зазначаються: підстави проведення перевірки; факти, викладені у зверненні або у скарзі, на підставі яких проводиться перевірка; обставини, встановлені під час перевірки, із посиланням на джерела отримання інформації; висновок щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства з посиланням на відповідну норму законодавства.
Довідку підписує керівник Управління контролю, а якщо позапланова невиїзна перевірка проводилася Управлінням забезпечення примусового виконання рішень,- керівник цього управління. Якщо позапланова невиїзна перевірка проводилася Управлінням забезпечення примусового виконання рішень, довідка складається у трьох примірниках, один з яких не пізніше наступного робочого дня з дня його підписання спрямовується приватному виконавцю, інший структурному підрозділу Міністерства.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі скарги позивача від 05.09.2020 Мін'юстом, відповідно до статті 34 Закону №1403-VІІІ, пунктів 19, 26розділу ІІІ Порядку, Управлінню листом від 15.09.2020 №5207/20.5.1/11-20 доручено провести позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця щодо питань, викладених у скарзі.
Наразі, у своїй скарзі ОСОБА_1 зазначала, що приватний виконавець відкрив виконавчі провадження НОМЕР_1, НОМЕР_2 за виконавчими документами, строк пред'явлення яких закінчився. Скаржниця повідомляла, що зазначені виконавчі провадження відкрито на підставі заяви особи, яка не уповноважена представляти інтереси стягувача. Також скаржниця зазначала, що приватний виконавець наклав арешт на майно боржника, а також на кошти, які містяться на рахунку, призначеному для зарахування соціальної допомоги. При цьому скаржниця зазначала, що приватним виконавець повинен був на підставі рішення суду повернути кошти боржника, які були стягнуті з його рахунку.
Крім того, скаржниця повідомляла, що ОСОБА_2 здійснює діяльність приватного виконавця та одночасно є представником за довіреністю юридичної особи.
З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_1 у скарзі просила:
- провести перевірку викладених в скарзі доводів та доказів зловживання службовим становищем посадовими особами Управління контролю за діяльністю органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, приватними виконавцями виконавчого округу Київської області Трофименком Михайлом Михайловичем, Голяченком Іваном Павловичем, приватними виконавцями виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмилою Олегівною, Телявським Анатолієм Володимировичем, начальником Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Поляковим Олексієм Володимировичем, а також підробку виконавчих документів та діловодства у співучасті з мешканкою міста Макіївка Донецької області Гамазіною Альоною Олегівною та іншими невстановленими службовими особами АТ «Універсал Банк».
- притягнути до дисциплінарної відповідальності та позбавити права здійснення примусового виконання рішень судів та рішень інших органів приватних виконавців виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича, Голяченка Івана Павловича, приватних виконавців виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмилу Олегівну, Телявського Анатолія Володимировича, начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Полякова Олексія Володимировича.
За результатами проведеної Управлінням позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця щодо здійснення виконавчих проваджень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, складено довідку від 12.10.2020.
Згідно вказаної довідки під час проведення перевірки встановлені наступні обставини:
08.01.2020 до приватного виконавця від представника за довіреністю АТ «Унiверсал Банк» Гамазіної А.О. надійшли заяви про примусове виконання:
- дублікату виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва від 21.11.2018 № 2-111/12 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості у сумі 112 045, 92 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.02.2012 становить 895 253,70 грн.
Постановою приватного виконавця від 08.01.2020 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа;
- дублікату виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва від 21.11.2018 № 2-111/12 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» сплаченого судового збору у сумі 1700 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.
Постановою приватного виконавця від 08.01.2020 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа.
08.01.2020 приватним виконавцем винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_3.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» (в актуальній редакції на час проведення перевірки) (далі Закон), сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто.
Частинами 3 та 4 ст. 16 Закону визначено, що представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.
Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.
Перевіркою встановлено, що заява про примусове виконання була подана представником стягувача за довіреністю Гамазіною А.О. Вказана довіреність видана головою правління АТ «Універсал Банк» 26.07.2019 строком до 25.01.2020 та відповідає вимогам чинного законодавства.
Отже, доводи скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до пункту другого розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві 02.04.2012 за № 489/20802, виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону зокрема щодо обов'язковому зазначенні в ньому строку пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно до вимог ч п.1ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Відповідно до ч. 5 цієї статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Частиною 2 ст. 12 Закону визначено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до пункту 5 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Як встановлено перевіркою та підтверджується матеріалами справи, дублікати виконавчих листів Голосіївського районного суду м. Києва № 2-111/12 від 21.11.2018 перебували на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. в період з 18.04.2019 по 05.12.2019. Виконавчі провадження з їх виконання були завершені на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону.
Таким чином, строк пред'явлення виконавчих листів до виконання поновився з 05.12.2019 та на час відкритті виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 не був пропущений, що також спростовує доводи викладені у скарзі.
Щодо законності винесення приватним виконавцем постанови про арешт майна боржника від 08.01.2020, судом першої інстанції вірно зазначено, що таку постанову винесено на підставі заяви стягувача та в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 56 Закону, арешт майна(коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Частиною другою ст.56 цього Закону визначено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Також, слід зазначити, що відповідно до частини сьомої статті 26 Закону у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Таким чином, враховуючи викладене, контролюючий орган дійшов вірного висновку, що дії виконавця при накладенні арешту на майно боржника не порушують вимоги чинного законодавства.
Також, перевіркою встановлено, що 08.01.2020 приватним виконавцем на підставі заяви стягувача винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках боржника у 60 банківських установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
З даного приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Частиною 2 ст. 48 Закону визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 181 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Частиною 3 ст. 52 Закону визначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 56 Закону, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Частиною 5 ст. 13 Закону визначено, що постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону, підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Також, абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону визначено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.
Так, згідно матеріалів виконавчого провадження перевіркою встановлено, що відомості від банківських установ про наявність рахунків зі спеціальним режимом використання до приватного виконавця не надходили.
З урахуванням викладеного, у даному випадку, під час перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що дії виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника вчинені у відповідності до вимог Закону.
Щодо доводів скарги в частині поєднання ОСОБА_2 повноважень приватного виконавця та представника юридичної особи, судом першої інстанції вірно встановлено, що до початку здійснення діяльності приватного виконавця остання була представником АТ «Універсал Банк» та представляла інтереси зазначеної юридичної особи у виконавчих провадженнях.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону № 1403-VІІІ, приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України. Згідно відомостей Єдиного реєстру приватних виконавців України встановлено, що дата внесення до зазначеного реєстру інформації про приватного виконавця - 06.02.2019. Отже, відповідач дійшов вірного висновку про відсутність станом на 08.01.2020 у діях приватного виконавця порушень вимог діючого законодавства.
Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перевірка діяльності приватного виконавця Лановенко Л.О. Міністерством юстиції України проведена у спосіб та в порядку, встановленому чинним законодавством України, а висновки за результатами такої перевірки є обґрунтованими та правомірними.
Крім того, колегією суддів враховується, що місцевими загальними судами вже вирішувалося питання за заявами позивачки щодо визнання дублікатів виконавчих листів такими що не підлягають виконанню (справа № 2-111/12, провадження № 22-ц/824/10019/2020). Так, Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва 13 квітня 2020 року залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 12.10.2020, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено( т.1, а.с.100-111).
Також, колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги, заявлені у цій справі не є ідентичними вимогам скарги від 05.09.2020, адресованої відповідачу. Тому , колегія суддів не досліджує правомірність та обґрунтованість висновків відповідача викладених у довідці від 12.10.2020 щодо перевірки діяльності приватних виконавців виконавчого округу Київської області Трофименка М.М., Голяченка І.П. та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.В.
Отже, на підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, при його ухваленні судом першої інстанції дотримано норми процесуального та матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанцій та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення спору.
Відповідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
Ю.К. Черпак
(повний текст постанови складено 10.07.2025р.)