Справа № 320/37965/23
10 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н.П.
Суддів: Кобаля М.І., Мельничука В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року, суддя Жук Р.В., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просило:
- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. про закінчення виконавчого провадження 68427417 від 02.02.2022;
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає у не знятті арешту з нежитлового приміщення буд. 24а, загальною площею 1789,70 м2, будівлі прохідної «Б-1» загальною площею 3,2 м2. замощення (бетон), загальною площею 15,2 м2, замощения (тротуарною плиткою), загальною площею 509 м2, що знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Зелена, 24, а, яке належить на праві приватної власності ТОВ «Станіславська торгова компанія»;
- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії, спрямовані на скасування обтяження у вигляді арешту нежитлового приміщення буд. 24а, загальною площею 1789,70 м2, будівлі прохідної «Б-1», загальною площею 3,2 м2, замощення (бетон), загальною площею 15,2 м2, замощення (тротуарною плиткою), загальною площею 509 м2, що знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Зелена, 24, а, яке належить на праві приватної власності ТОВ «Станіславська торгова компанія», зареєстрованого приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Смокорівським А.П. 28.09.2004 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним №1337448 на підставі договору іпотеки від 06.05.2004, заборона на нерухоме майно, зареєстрована приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Смокорівським А.П. 25.03.2005 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним №1805948 на підставі договору іпотеки від 19.03.2005, запис про державну реєстрацію іпотеки, зареєстрований приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Смокорівським А.П. 25.03.2005 у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним №1805350 на підставі договору іпотеки від 19.03.2005 шляхом внесення до державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про скасування обтяження у вигляді арешту нерухомого майна нежитлового приміщення буд. 24 а, загальною площею 1789,70 м2, будівлі прохідної «Б-1» м2, що знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Зелена, 24 а.
Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду 27.10.2023 розгляд справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02.02.2022 ВП №68427417 про закінчення виконавчого провадження.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Міністерство юстиції України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення яким залишити позовні вимоги без розгляду.
У разі невстановлення причин для залишення позову без розгляду скаржник просить відмовити у задоволенні позовних вимог без задоволення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів звертає увагу, що відділ примусового виконання рішення Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України не є юридичною особою. Відділ - це структурний підрозділ органу державної виконавчої служби, який діє в межах повноважень, визначених Міністерством юстиції України.
В рамках даної справи колегією суддів встановлено, що предметом оскарження у даній справі є бездіяльність відповідача та постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №68427417 від 02.02.2022.
02.04.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва у справі №826/3754/14 ухвалено рішення, яким визнано протиправною бездіяльність відділу примусового виконанн рішень ДВС України щодо неподання до органу державної реєстрації прав заяви про припинення іпотеки нежитлового приміщення за адресою: м. Новояворівськ, Львівська область, вул.Зелена,24а та зобов'язано вчинити дії щодо звернення до органу державної реєстраії прав із заявою про припинення іпотеки, а саме вилучення записів про: арешт нерухомого майна, зареєстрованого приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Смокорівським А.П. 28 вересня 2004 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним №1337448 на підставі договору іпотеки від 06 травня 2004 року; заборона на нерухоме майно, зареєстрована приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Смокорівським А.П. 25 березня 2005 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним №1805948 на підставі договору іпотеки від 19 березня 2005 року; запис про державну реєстрацію іпотеки, зареєстрований приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Смокорівським А.П. 25 березня 2005 року у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним №1805350 на підставі договору іпотеки від 19 березня 2005 року, що стосуються нежитлового приміщення буд. 24а, загальною площею 1789,70 м2, будівлі прохідної "Б-1", загальною площею 3,2 м2, замощення (бетон), загальною площею 15,2 м2, замощення (тротуарною плиткою), загальною площею 509 м2, що знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Зелена, 24а.
08.05.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі №826/3745/14.
20.12.2021 ТОВ «Станіславська тиоргова компанія звернулась до Відділу примусовогот виконання рішень Департаменту ВС МЮУ із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу від 08.05.2019 №826/3745/14.
02.02.2022 головним державним виконавцем виненено постанову про відкриття виконавчого провадження №68427417.
Того ж 02.02.2022 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної викогнавчої служби МЮУ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №68427417 у зв'зку з тим, що приватним виконавцем Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Гуцал Л.І. 15.10.2013 погашено у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наступні записи, що стосуються нежитлового приміщення будинку 24а, площею 1789 кв.м., будівлі прохідної Б-1 площею 3,2 кв.м, замощення (бетон) площею 15,5 кв.м, замощення (тротуарною плиткою), площею 509 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська обл, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Зелена,24а.
09.05.2023 ТОВ «Станіславська торгова компанія» звернулась до приватного нотаріуса Південно-Західного регіональнолго управління МЮУ Глущенко І.В. із заявою щодо отримання інформації чи вилучено записи про арешт нерухомого майна, зареєстровано приватним нотаріусом Смокорівським А.П. 28.09.2004 у Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним №1337448 на підставі договору іпотеки від 06 травня 2004; чи вилучено запис про заборону на нерухоме майно, зареєстроване даним при ватним нотаріусом 25 березня 2005 в Єдиному реєстрі; чи вилучено запис про державну реєстрацію іпотеки від 25.03.2025.
У листі приватного нотаріуса Глущенко І.В. від 09.05.2023 №74/01-16 про надання позивачу роз'яснень щодо змісту інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.07.2022 зазначено, що при проставленні відмітки про погашення запису у складових Реєстру, відомості про обтяження, які були зареєстровані до 2013 року, не будуть відображатись у Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яка надається на заяву про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак це не є свідченням того, що самі записи про обтяження є неактуальними або нечинними. Такі записи про обтяження (відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав) визнаються державою, оскільки внесені (шляхом перенесення із архівних складових Реєстру) із присвоєнням індивідуального номеру та не припинені в Державному реєстрі прав у встановленому законом порядку.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України «Про виконавче провадження» від 0.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 39 Закону №1404-VIII визначений виключний перелік випадків, у яких виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частинами другою а четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Як встановлено судом першої інстанції, виконавчим листом 826/3745/14, виданим 08.05.2019 Окружним адміністративним судом міста Києва боржника (ДДВС Міністерства юстиції України) зобов'язано вчинити дії щодо звернення до органу державної реєстрації прав із заявою про припинення іпотеки, а саме, вилучення записів про: арешт нерухомого майна, зареєстрованого приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Смокорівським А.П. 28 вересня 2004 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним №1337448 на підставі договору іпотеки від 06 травня 2004 року; заборона на нерухоме майно, зареєстрована приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Смокорівським А.П. 25 березня 2005 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним №1805948 на підставі договору іпотеки від 19 березня 2005 року; запис про державну реєстрацію іпотеки, зареєстрований приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Смокорівським А.П. 25 березня 2005 року у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним №1805350 на підставі договору іпотеки від 19 березня 2005 року, що стосуються нежитлового приміщення буд. 24а, загальною площею 1789,70 м2, будівлі прохідної "Б-1", загальною площею 3,2 м2, замощення (бетон), загальною площею 15,2 м2, замощення (тротуарною плиткою), загальною площею 509 м2, що знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Зелена, 24а.
Відповідач як на підставу закінчення ВП №68427417 посилається на наступні обставини: згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна державним виконавцем встановлено, що приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Гуцал Л.І. 15.10.2013 погашено у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наступні записи, що стосуються нежитлового приміщення буд. 24а загальною площею 1789,70 м2, будівлі прохідної «Б-1», загальною площею 3,2 м2, замощення (бетон), загальною площею 15,2 м2, замощення (тротуарною плиткою), загальною площею 509 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , , а саме: арешт нерухомого майна, зареєстрованого приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Смокорівським А.П. 28.09.2004 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним №1337448 на підставі договору іпотеки від 06.05.2004; заборона на нерухоме майно, зареєстрована приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Смокорівським А.П. 25.03.2005 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним №1805948 на підставі договору іпотеки від 19.03.2005; запис про державну реєстрацію іпотеки, зареєстрований приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Смокорівським А.П. 25.03.2005 у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним №1805350 на підставі договору іпотеки від 19.03.2005. На цей час записи є неактуальними.
Разом з тим, як убачається з листа приватного нотаріуса Глущенко І.В. від 09.05.2023 №74/01-16 про надання позивачу роз'яснень щодо змісту інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.07.2022 зазначено, що при проставленні відмітки про погашення запису у складових Реєстру, відомості про обтяження, які були зареєстровані до 2013 року, не будуть відображатись у Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яка надається на заяву про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак це не є свідченням того, що самі записи про обтяження є неактуальними або нечинними. Такі записи про обтяження (відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав) визнаються державою, оскільки внесені (шляхом перенесення із архівних складових Реєстру) із присвоєнням індивідуального номеру та не припинені в Державному реєстрі прав у встановленому законом порядку.
Тобто, наявність в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про погашення у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наступні записи, що стосуються нежитлового приміщення буд. 24а загальною площею 1789,70 м2, будівлі прохідної «Б-1», загальною площею 3,2 м2, замощення (бетон), загальною площею 15,2 м2, замощення (тротуарною плиткою), загальною площею 509 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: арешт нерухомого майна, зареєстрованого приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Смокорівським А.П. 28.09.2004 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним №1337448 на підставі договору іпотеки від 06.05.2004; заборона на нерухоме майно, зареєстрована приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Смокорівським А.П. 25.03.2005 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним №1805948 на підставі договору іпотеки від 19.03.2005; запис про державну реєстрацію іпотеки, зареєстрований приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Смокорівським А.П. 25.03.2005 у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним №1805350 на підставі договору іпотеки від 19.03.2005 та висновки відповідача щодо неактуальності таких записів, на переконання суду, є передчасними з огляду на відсутність в матеріалах справи жодних доказів як вчинення ДДВС Міністерства юстиції України дій саме щодо звернення до органу державної реєстрації прав із заявою про припинення іпотеки, а саме, вилучення записів про: арешт нерухомого майна, зареєстрованого приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Смокорівським А.П. 28.09.2004 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним №1337448 на підставі договору іпотеки від 06 травня 2004 року; заборона на нерухоме майно, зареєстрована приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Смокорівським А.П. 25.03.2005 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним №1805948 на підставі договору іпотеки від 19.03.2005; запис про державну реєстрацію іпотеки, зареєстрований приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Смокорівським А.П. 25 березня 2005 року у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним №1805350 на підставі договору іпотеки від 19.03.2005, що стосуються нежитлового приміщення буд. 24а, загальною площею 1789,70 м2, будівлі прохідної "Б-1", загальною площею 3,2 м2, замощення (бетон), загальною площею 15,2 м2, замощення (тротуарною плиткою), загальною площею 509 м2, що знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Зелена, 24а, так і вилучення спірних записів.
Таким чином, як вірно вказав суд першої інстанції, винесення відповідачем спірної постанови про закінчення виконавчого провадження без фактичного встановлення виконання ДДВС Міністерством юстиції України дій зобов'язального характеру, покладених на нього виконавчим листом №826/3745/14 є передчасним.
Щодо позовних вимог в частині яких було відмовлено, то колегія суддів зазначає, що скаржник не навів своїх доводів та міркувань стосовного того в чому полягає неправильність рішення суду, а позивач не оскаржив рішення суду в цій частині.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що в межах ВП 68427417 арешт на означене нежитлове приміщення не накладався, а тому вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо не зняття арешту зі спірного нежитлового приміщення суд вірно залишив без задоволення, як і відмовив у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії, спрямовані на скасування обтяження у вигляді арешту спірного нежитлового приміщення, яке належить на праві приватної власності позивачу, оскільки вчинення таких дій не передбачено зобов'язальною частиною виконавчого листа №826/3745/14, виданого 08.05.2019, який слугував підставою для відкриття ВП № 68427417.
Щодо доводів скаржника про залишення позову без розгляду.
Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої, третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлено статтею 287 КАС України, відповідно до частини першої якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
При цьому, згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як убачається з позовної заяви, предметом оскарження у цій справі є бездіяльність відповідача та постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №68427417 від 02.02.2022.
Позивач зазначає, що дізнався про порушення своїх прав 09.05.2023 з отриманої відповіді Приватного нотаріуса Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Глущенко І.В. та відповідно до поштового конверту звернувся до суду 13.05.2023.
У своїх доводах відповідч вказав, що позивачем оскаржено постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 02.02.2022, ним була отримана постанова в якій зазначені всі заходи державного виконавця з примусового виконання рішення суду і він був обізнаний про вживані державним виконавцем заходи щодо примусового виконання рішення. На підтвердження направлення означеної постанови відповідачем до суду надано лише супровідний лист.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий ним супровідний лист не дає змоги встановити, за якою адресою та коли саме позивачу направлялась, зокрема, спірна постанова, а також факт вручення чи невручення поштового відправлення.
Відповідно до умов пункту 2.3 Статуту AT "Укрпошта", затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 14.12.2018 № 611, який діяв на момент виникнення спірних відносин, (далі - Статут), AT "Укрпошта" у своїй діяльності керується Конституцією України, законодавством України, у тому числі законодавством щодо запобігання корупції, актами Всесвітнього поштового союзу, Статутом, а також внутрішніми документами AT "Укрпошта", прийнятими відповідно до Статуту.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 №10-р "Про національного оператора поштового зв'язку" Укрпошта є національним оператором поштового зв'язку.
Закон України "Про поштовий зв'язок" визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв'язку і користувачами їх послуг.
Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про поштовий зв'язок» відносини у сфері надання послуг поштового зв'язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Абзац другий та восьмий частини першої статті 3 Закону України "Про поштовий зв'язок" встановлює, що основними засадами діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку зазначають захист інтересів користувачів у сфері надання послуг поштового зв'язку та єдність правил, стандартів і норм у сфері надання послуг поштового зв'язку.
Згідно з абзацами шістнадцятим та дев'ятнадцятим частини першої статті 1 Закону України "Про поштовий зв'язок" пересилання поштових відправлень - сукупність операцій з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень.
Послуги поштового зв'язку - продукт діяльності оператора поштового зв'язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 затверджено Правила надання послуг поштового зв'язку (далі по тексту також Правила №270).
Відповідно до абзацу четвертого пункту 8 Правил №270 оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх поштових відправлень, до яких, зокрема, належать рекомендовані листи.
У разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу (абзац 1 пункту 62 Правил №270).
Згідно абзаців 8, 19 пункту 2 Правил №270 вручення поштового відправлення - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення одержувачу.
Повідомлення про вручення поштового відправлення - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення та прізвище одержувача.
Отже, саме повідомлення про вручення поштового відправлення є належним доказом, на підставі якого можна дійти висновку про отримання поштового відправлення визначеним адресатом.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №420/1011/20.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не пропустив строк звернення до суду та як наслідок дійшов висновку про відсутність правових підстав для залишення позову без розгляду.
Посилання скаржника на те, що відсутній спеціальний закон, який передбачає обов'язок направлення постанови про закінчення виконавчого провадження рекомендованим листом, колегія судідв вважає безпідставним, оскільки у даному випадку відповідач як суб'єкт владних повноважень, мє надати докази направлення та вручення оскаржуванорї постанови.
У який спосіб це має бути вчинено, це питання саме відповідача, тоді як останній не надав належниїх доказів вручення такої постанови позивачу.
Винесення державним виконавцем постанови не є доказом її вручення, так як підтверджує лише факт закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.
Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив заяву у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Кобаль М.І.
Мельничук В.П.