Справа № 320/34906/23 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.
10 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
06.10.2023 до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, апелянт), у якому просить суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови зарахувати ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) довідки про заробітну плату до 2000 року, відмови зарахувати повністю період роботи з 27.01.1987 року по 16.11.1992 рік та відмови зарахувати період роботи з 27.01.1987 року по 31.12.1990 рік в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні, із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зробити перерахунок пенсії ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), а саме зарахувати повністю до стажу період роботи з 27.01.1987 року по 16.11.1992 рік, зарахувати період роботи з 27.01.1987 року по 01.01.1991 рік в районі Крайньої Півночі у пільговому обчисленні, із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців та провести відповідний перерахунок та виплату перерахованої пенсії з дати її призначення, а саме з 23.08.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зробити перерахунок пенсії ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), а саме зарахувати довідки про заробітну плату до 2000 року № 3Ф/1102-исх-ог від 09.08.2021 року, та провести відповідний перерахунок та виплату перерахованої пенсії з дати її призначення, а саме з 23.08.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії з дати її призначення, а саме з 23.08.2023 року, та з урахуванням довідки про заробітну плату до 2000 року, з 01.11.1987 року по 30.10.1992 рік, № 1102-исх-ог від 09.08.2021 року, видана АТ «Норільський комбінат «Норнікель», також у зарахуванні повністю періоду роботи з 27.01.1987 року по 16.11.1992 рік у Норільському горно-металургійному комбінаті та у зарахуванні до стажу роботи період роботи з 28.11.1983 року по 06.12.1986 рік та з 27.01.1987 року по 16.11.1992 рік в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні, із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців. Зазначені дії відповідача, на думку позивача, є протиправними, оскільки пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі". Тому для обчислення пільгового стажу про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність. Позивач вказує про надання відповідачу трудової книжки, з якої вбачається факт його роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також довідка, в якій зазначені всі записи про прийняття її на роботу, переведення із організації в організацію.
Таким чином, позивач наполягає на протиправності дій відповідача та просить суд визнати їх протиправними.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не зарахування ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоду з 28.11.1983 року по 06.12.1986 рік та з 27.01.1987 року по 16.11.1992 рік, як роботи в місцевості, прирівняної до району Крайньої Півночі, на пільгових умовах, а саме: не зарахування одного року роботи у вказаний період часу в місцевості, прирівняної до району Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у пільговому обчисленні трудовий стаж в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях за період з 28.11.1983 року по 06.12.1986 рік та з 27.01.1987 року по 16.11.1992 рік з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців, як працівнику, що мав пільги, встановлені п.5 Указу Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі» з урахуванням змін і доповнень, внесених Указом ПВС СРСР від 26 вересня 1967 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням обчислення пільгового стажу за період з роботи з 28.11.1983 року по 06.12.1986 рік та з 27.01.1987 року по 16.11.1992 рік, починаючи з 23.08.2023 року (з дня призначення пенсії).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі №320/34906/23 задоволено.
Ухвалено додаткове судове рішення, яким визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідок про заробітну плату до 2000 року № 3Ф/1102-исх-ог від 09.08.2021 року, починаючи з 23.08.2023 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідок про заробітну плату до 2000 року № 3Ф/1102-исх-ог від 09.08.2021 року, починаючи з 23.08.2023 року (з дня призначення пенсії).
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції від 28 січня 2025 року, представником Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з'ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.
Відповідач зазначає про те, що при обчисленні пенсії за нормами Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не застосовуються норми щодо врахування при призначенні пенсії російського стажу та заробітку: до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території російської федерації по 31 грудня 1991 року; заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058; для обчислення пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 Закону № 1058 за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Отже, пенсію позивача обчислено з урахуванням страхового стажу 33 роки 10 місяців 16 днів. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії врахована за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закон №1058 з 01.06.2002 по 30.09.2002, з 01.10.2003 по 31.12.2016, з 01.04.2017 по 30.04.2022 та з 01.06.2022 по 30.06.2023.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2025 року та від 20 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
24 березня 2025 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, 25.07.2023 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за допомогою веб-порталу із заявою про призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До заяви про призначення пенсії позивач надав перелік документів, а саме: паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, трудову книжку, атестати, військовий квиток, архівну довідку про підтвердження стажу роботи з 28.11.1983 року по 16.11.1992 рік від 09.08.2021 року № ЗФ/1102-исх-ог, архівну довідку про належність м. Норільськ до району Крайньої Півночі від 09.08.2021 року № ЗФ/1102-исх-ог, архівну довідку про заробітну плату до 2000 року від 09.08.2021 року № 3Ф/1102-исх-ог.
Згідно протоколу про призначення пенсії, позивачу не враховано в кратності період роботи з 28.11.1983 року по 16.11.1992 рік, а також не враховано при обрахунку пенсії позивача заробітну плату до 2000 року.
02.08.2023 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою з проханням зробити перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату до 2000 року, з 01.11.1987 року по 30.10.1992 рік, № 1102-исх-ог від 09.08.2021 року, що видана АТ «Норільський комбінат «Норнікель», зарахувати повністю період роботи з 27.01.1987 року по 16.11.1992 рік у Норільському горно-металургійному комбінаті, зарахувати до стажу роботи період роботи з 28.11.1983 року по 06.12.1986 рік та з 27.01.1987 року по 16.11.1992 рік в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, здійснити перерахунок та виплату перерахованої пенсії з дати її призначенням, а саме з 23.08.2023 року
Листом №29762-28664/М-02/8-2600/23 від 30.08.2023 року відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії.
Не погоджуючись з обґрунтованістю та правомірністю вищезазначеного рішення відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Як передбачено частиною другою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та РФ (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що на час трудової діяльності ОСОБА_1 у спірний період Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, не зараховано у пільговому обчисленні трудовий стаж в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях за спірні періоди з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців, як працівнику, що мав пільги, встановлені п.5 Указу Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі» з урахуванням змін і доповнень, внесених Указом ПВС СРСР від 26 вересня 1967 року.
Крім того, з урахуванням статті 13 Угоди не зважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 листопада 2024 року у справі № 340/4436/23.
Судова колегія враховує, що за змістом апеляційної скарги відсутні інші доводи відповідача, зокрема щодо періодів, належних до зарахування, місцевості, прирівняної до району Крайньої Півночі, перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 з урахуванням обчислення пільгового стажу за період з роботи з 28.11.1983 року по 06.12.1986 рік та з 27.01.1987 року по 16.11.1992 рік, починаючи з 23.08.2023 року.
Поряд з цим, частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, законодавець чітко окреслив межі апеляційного перегляду, дозволивши перегляд справи лише у межах тих доводів і вимог, які обґрунтовані у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан