Справа № 320/37286/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
10 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Бужак Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці Державної митної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера - технології природи» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
07.08.2024 до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Атмосфера-технології природи" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Волинської митниця Державної митної служби України (далі - відповідач, апелянт), в якому просить суд, з урахуванням уточнених позовних вимог:
- визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000075/2 від 26.04.2024 року;
- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205050/2024/000380 від 26.04.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості. Крім того, декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. На думку позивача, ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару. Разом з тим, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що визначаючи митну вартість, позивачем не дотримано вимоги частини 18 статті 58 МК України та не підтверджено, що визначена ним митна вартість є близькою до вартості операцій з непов'язаними покупцями ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну.
Указані обставини свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які стали підставою для витребування додаткових документів, в свою чергу позивачем в листах відмовлено надати будь-які додаткові документи; виявлені розбіжності у поданих до митного оформлення документах могли бути усунуті витребуваними митницею документами або ж додатково пояснені, проте відмова декларанта засвідчила відсутність зацікавленості останнього у доведенні заявленого розміру митної вартості товару; декларантом не було усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості; неподання позивачем витребуваних документів, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 та 20.05.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою Волинської митниці, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.04.2024 року позивачем ввезено на митну територію України товар (сонячні панелі), що підтверджується відповідною митною декларацією.
25.04.2024 декларантом оформлено та подано відповідачу митну декларацію №24UA205050016452U8, якою заявлено до митного оформлення імпортований товар:
-прилади напівпровідникові фоточутливі, сонячні фотомодулі у зібраному стані для цивільного використання (не містять у своєму складі додаткових елементів для перетворення, регулювання або передачі електроенергії: JA Solar JAM54S31-415/LR/PV модуль Solar JAM54S31-415/LR 415 Wp, Mono Full Black - 936 шт. Технічні характеристики: діапазон відданої енергії (від - 0 Ватт до +5Ватт), Механічні показники: Сонячні пластини - 108 (6Ч18 комірки. Розмір (довжина х ширина х висота)- 1762мм x 1134мм х 30мм. Максимальна потужність-415Wt. Використовується в побуті для отримання електроенергії із сонячного світла. Торговельна марка JA SOLAR. Виробник JA SOLAR INTERNATIONAL LTD. Країна виробництва Китай.
Загальна вартість - 49 608,00 USD, за методом визначення митної вартості - 1 (за ціною договору).
Для митного оформлення митному органу було подано, зокрема, такі документи:
1. Пакувальний лист (Packing list) №PL 11/04/2024 від 18.04.2024;
2. Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № PL11/04/2024 від 18.04.2024;
3. Автотранспортна накладна (Road consignment note) №22042024 від 22.04.2024
4. Декларація про походження товару (Declaration of origin) №PL 11/04/2024 від 18.04.2024;
5. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №71 від 25.04.2024;
6. Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №25/04/24 від 25.04.2024;
7. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №01/112020 від 02.11.2020;
8. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №1 від 04.03.2021;
9. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №2 від 09.12.2022;
10. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №3 від 09.12.2022;
11. Договір про надання послуг митного брокера №03/07-19 від 03.07.2019;
12. Договір (контракт) про перевезення 22/04/202 від 22.04.2024;
13. Інші некласифіковані документи Технічна характеристика від 01.04.2024;
14. Копія митної декларації країни відправлення 24PL322080NS6LYIS8 від 22.04.2024;
15. Митна декларація, за якою було відмовлено y випуску товарів №24UA205050016452U8 від 25.04.2024.
26.04.2024 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205050/2024/000075/2, яким митну вартість товару Прилади напівпровідникові фоточутливі, сонячні фотомодулі у зібраному стані для цивільного використання (не містять у своєму складі додаткових елементів для перетворення, регулювання або передачі електроенергії: JA Solar JAM54S31-415/LR /PV модуль Solar JAM54$31-415/LR 415 Wp, Mono Full Black - 936 шт. Технічні характеристики: діапазон відданої енергії (від - 0 Ватт до +5Ватт), Механічні показники: Сонячні пластини - 108 (6Ч18) комірки. Розмір (довжина х ширина х висота)- 1762мм Ч 1134мм х 30мм. Максимальна потужність-415 Wt. Використовується в побуті для отримання електроенергії із сонячного світла. Торговельна марка JA SOLAR. Виробник JA SOLAR INTERNATIONAL LTD. Країна виробництва Китай було збільшено з 2,65 USD/кг до 4,05 USD/кг;
Таким чином, загальна вартість товару збільшилася з 49608,00 USD до 75 816,00 USD, тобто на 26208,00 USD або на 52,83%.
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що митний орган володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару. Зокрема, вказано, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. А саме: інвойсом від 18.04.2024 №PL 11/04/2024 передбачена передоплата за товар. Банківських платіжних документів не надано.
В графі 1 CMR відправник- ATMOSFERA POLSKA SP. Z 0.0., а в договорі- заявці від 22.04.2024 №22/04/2024 вказано, що відправник- LANGOWSKI LOGISTICS Sp. z 0.0.
Декларантом надано заявку, довідку про транспортні витрати та рахунок на оплату транспортних послуг від ФОП ОСОБА_1 , тоді як перевізник товару відповідно до графи 16 CMR- PE BOROVYI ANDRII.
Декларантом за кодом 9610 в графі 44 МД приєднано супровідний документ НОМЕР_1 , а не копію митної декларації країни відправлення.
Заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містили розбіжності, декларанту було запропоновано згідно ст. 53 та ст.54 МКУ в 10-ти денний термін надати:
1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається;
4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару;
5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
б) виписку з бухгалтерської документації,
7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
8) копію митної декларації країни відправлення,
9) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Крім того, в декларанта витребувано відповідно до п.4 статті 53 Митного кодексу України:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Декларант відмовився від надання вищевказаних документів, про що зазначено в заяві від 26.04.2024 №1.
У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, a саме методу 2a (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 26 (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄДС.
Використовуючи своє право на подання додаткових документів, позивачем 14 червня 2024 року митному органу в порядку ст. 55 Митного кодексу України було направлено пояснення на підтвердження задекларованої митної вартості товару та копію експертного висновку №Ц-489/2 від 14.06.2024 року, виданого експертом Київською ТПП, на підтвердження правильності визначення митної вартості товару позивачем у митній декларації.
У відповідь на вказані пояснення відповідачем надіслано лист, яким висновок експерта не прийнято до уваги.
Враховуючи викладене, митним органом було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього відомостей (митна декларація від 25.03.2024 року №UA205170/2024/007793) із застосуванням другорядного (резервного) методу, в результаті чого рівень митної вартості відповідачем визначено у розмірі 4.05 дол. США за кг.
На підставі вищевикладеного, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205050/2024/000380 від 26.04.2024 року, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №24UA205050016452U8 від 25.04.2024 року.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Частиною 1 статті 318 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
За приписами п.п. 23-24 ч. 1 статті 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Положеннями статей 49, 50 МК України закріплено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно ч.ч. 1-2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
В силу вимог ч.ч. 1-2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Нормами ч. 3 статті 53 МК України закріплено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
У відповідності до ч.ч. 5-6 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно частин 1-3 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
За приписами частин 1 та 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно вимог статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що в якості підстав для прийняття оскаржуваного рішення відповідач вказав, що під час перевірки документів, поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:
- інвойсом від 18.04.2024 №PL 11/04/2024 передбачена передоплата за товар, однак банківських платіжних документів не надано;
- в графі 1 CMR відправник - ATMOSFERA POLSKA SP. Z O.O., а в договорі- заявці від 22.04.2024 №22/04/2024 вказано, що відправник - LANGOWSKI LOGISTICS Sp. z o.o.;
- декларантом надано заявку, довідку про транспортні витрати та рахунок на оплату транспортних послуг від ФОП ОСОБА_1 , тоді як перевізник товару відповідно до графи 16 CMR - PE BOROVYI ANDRII;
- декларантом за кодом 9610 в графі 44 МД приєднано супровідний документ Т1 № 24PL322080NS6LYIS8, а не копію митної декларації країни відправлення.
Апелянт наполягає на тому, що вищевказані розбіжності в документах, які подано для підтвердження митної вартості товарів слугували беззаперечною підставою для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та, як наслідок, - витребування додаткових документів, які б ці сумніви усунули.
Так, надаючи оцінку доводам апелянта щодо обґрунтованості пропозиції надання додаткових документів з метою упевнитись у точності визначення митної вартості та усунути сумніви щодо обґрунтованості митної вартості товару, судова колегія враховує наступне.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Так, зі змісту повідомлення відповідача про надання додаткових документів вбачається, що чіткого переліку, які саме документи він витребовує та на обґрунтування яких обставин - не зазначено, оскільки відповідачем перелічено всі можливі документи, які він має право витребовувати згідно частини першої та третьої статті 53 Митного кодексу.
Відповідно, відсутність в електронних повідомленнях декларанту належного обґрунтування відповідачем причин та суті запиту додаткових документів, свідчить про порушення відповідачем вимог МК України, що регламентують процедуру контролю правильності визначення митної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач відмовився від надання вищевказаних документів, про що зазначено в заяві від 26.04.2024 №1.
Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що позивач не скористався правом надання необхідних додаткових документів, а отже, не усунув сумніви відповідача у достовірності даних, які задекларовані, внаслідок неподання таких документів, що в свою чергу свідчить про заявлення декларантом неповних даних, суд враховує, що митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Проте, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.
Відповідно до статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Тобто, надання додаткових документів є правом декларанта, а не обов'язком.
В контексті тверджень апелянта щодо наявності у нього безумовного права витребування документів для того, щоб упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість, колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2024 року по справі №380/19286/23 зазначив, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Разом з тим судом враховано, що 14 червня 2024 року, в порядку ст. 55 Митного кодексу України, позивачем було направлено відповідачу пояснення на підтвердження задекларованої митної вартості товару та копію експертного висновку №Ц-489/2 від 14.06.2024 року, виданого експертом Київської ТПП, на підтвердження правильності визначення митної вартості товару у митній декларації (а.с.56-57).
Відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 24.11.2020 у справі №260/1358/18 експертне дослідження іншої установи, зроблене за заявою декларанта, може бути доказом визначальних характеристик товару для його класифікації згідно з УКТ ЗЕД нарівні з експертним дослідженням спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, чи його відокремленого підрозділу; оцінка такого експертного дослідження здійснюється судом за правилами оцінки доказів, визначених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Втім, за змістом апеляційної скарги відповідачем не обґрунтовано підстави відхилення експертного висновку №Ц-489/2 від 14.06.2024 року, виданого експертом Київської ТПП.
В контексті тверджень апелянта щодо порівняння рівня заявленої митної вартості оцінюваного товару з наявною інформацією про рівень цін на такі товари за даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, суд враховує наступне.
У постанові від 25 лютого 2020 року по справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Як стверджує відповідач, митна декларація від 25.03.2024 року №UA205170/2024/007793, на яку посилається митний орган в оскаржуваному рішенні, містить найбільше ідентичних характеристик товару із характеристиками оцінюваного товару.
Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це обґрунтування повинне бути підтвердженим у рішенні про коригування митної вартості.
Разом з тим, у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості інші дані, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, відсутні.
Щодо розбіжностей між даними, зазначеними в товаро-супровідних документах, зокрема, товарно-транспортній накладній (CMR) і договорі-заявці на перевезення, та умовами договору, укладеного між сторонами, колегія суддів враховує, що за змістом статті 53 Митного кодексу України такі документи не є основними для підтвердження митної вартості.
Так, основні документи для підтвердження митної вартості визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, подання яких є обов'язком декларанта. До таких документів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Водночас, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Водночас, апеляційний суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати за товар не стосуються ціни та митної вартості.
Колегія суддів зауважує, що розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16.
Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Натомість, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 195, 243, 250, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Волинської митниці Державної митної служби України - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Н.П. Бужак