Справа № 620/11535/24 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.
10 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ріпкинського районного суду Чернігівської області про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Ріпкинського районного суду Чернігівської області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Ріпкинського районного суду Чернігівської області «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям категорії «В» № 10-ОС від 12.02.2024 в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі секретарю судового засідання, класифікаційний код посади - 17-VІІІ-3, ОСОБА_1 у розмірі 30% посадового окладу державного службовця, як такій, стаж державної служби якої становить 17 років 9 місяців 19 днів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню норма спеціального нормативно-правового акту, а саме частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу», а не пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», відповідно до якого звужується обсяг прав та гарантій державних службовців, визначених чинним законодавством.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 24 березня 2025 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді секретаря судового засідання Ріпкинського районного суду Чернігівської області.
Так, наказом Голови комісії з реорганізації (злиття), керівник апарату Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 12.02.2024 № 10-ОС було встановлено з 25.01.2024 надбавку за вислугу років державним службовцям Ріпкінського районного суду Чернігівської області, зокрема, позивачу в розмірі 30% (а.с. 7).
Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, Законом України «Про державну службу» та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
У той же час, особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів (стаття 5 Закону України «Про державну службу»).
Відповідно до частини першої статті 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
У свою чергу, частиною першою статті 50 Закону України «Про державну службу» визначено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Так, у силу вимог частини першої статті 52 Закону «Про державну службу» надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Разом з тим, 09.11.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік», згідно положень якого передбачено встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям не більше 30 відсотків посадового окладу, що менше ніж передбачено спеціальним Законом України «Про державну службу».
Згідно з розділом «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.
При цьому, абз.2 п.12 розділу «Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Згідно з пунктом 13 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Оплата праці таких державних службовців здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2023 рік, при цьому стимулюючі виплати можуть бути нараховані в граничному розмірі до 50 відсотків посадового окладу на місяць.
Отже, у 2024 році оплата праці державних службовців державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2912.2023 №1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році» з урахуванням п. 12 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Таким чином, з аналізу вищевикладених норм вбачається, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» запроваджено норму, яка не відповідає положенню частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме зменшує максимальну межу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.
Досліджуючи спірні правовідносини, колегія суддів звертає увагу, що Закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду, тобто є загальним законом. Відповідно до статті 150 Закону № 1402-VIII оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих судів регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених Законом № 1402.
Отже, Законом, що визначає правовий статус державного службовця та регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, є Закон № 889-VIII .
Таким чином, у спірних правовідносинах Закон №889-VIII, хоча і був прийнятий раніше за Закон №3460-IX, є спеціальним законом.
Сформульовані Конституційним Судом України загально правові принципи подолання колізій між нормативно-правовими актами однакової юридичної сили закріплено і в Законі України «Про правотворчу діяльність» від 24.08.2023 №3354-IX, який набрав чинності 20.09.2023, але буде введено в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, статтею 66 якого передбачено, що у разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами рівної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають:
1) норми, що містяться в нормативно-правових актах спеціального законодавства України (крім випадку, визначеного частиною другою цієї статті);
2) норми, що містяться у нормативно-правових актах, що вступили в дію пізніше.
Ураховуючи, що після 01.01.2024 норми спеціального Закону №889-VIII не зазнали змін в частині порядку обчислення надбавки за вислугу років, а Закон №3460-IX, виходячи з його мети, не може зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин, нарахування державним службовцям у 2024 році надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог статті 52 Закону №889-VIII - на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховний Суд, сформованою за результатами розгляду зразкової справи №240/7215/24 у рішенні від 30.05.2025.
Так, за результатом розгляду справи №240/7215/24 як зразкової Суд дійшов висновку, що Закон №3460-IX як Закон про Державний бюджет України не може зупиняти дію Закону №889-VIII та/або будь-яким чином змінювати визначене у Законі №889-VIII правове регулювання відносин, пов'язаних із виплатою надбавки за вислугу років, у зв'язку з чим з 01.01.2024 вказана надбавка має виплачуватися з урахуванням вимог статті 52 Закону №889-VIII - на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Як установлено судом першої інстанції, станом на 01.01.2024 стаж державної служби позивачки становив 17 років 9 місяців 19 днів. Виходячи з передбаченого у статті 52 Закону №889-VIII порядку нарахування надбавки за вислугу років її місячний розмір у 2024 році мав становити 50 відсотків посадового окладу.
Разом з тим наказом Голови комісії з реорганізації (злиття), керівника апарату Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 12.02.2024 № 10-ОС, позивачці з 25.01.2024 встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30% посадового окладу державного службовця.
Отже, наказ Голови комісії з реорганізації (злиття), керівника апарату Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 12.02.2024 № 10-ОС у частині встановлення позивачці на 2024 рік надбавки за вислугу років на державній службі в розмірі 30 відсотків посадового окладу, виходячи з норм абзацу 2 пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-IX, є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного у цій справі рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити адміністративний позов.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити:
- визнати протиправним та скасувати наказ Ріпкинського районного суду Чернігівської області «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям категорії «В» № 10-ОС від 12.02.2024 в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі секретарю судового засідання, класифікаційний код посади - 17-VІІІ-3, ОСОБА_1 у розмірі 30% посадового окладу державного службовця, як такій, стаж державної служби якої становить 17 років 9 місяців 19 днів.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 10.07.2025р.)