Справа № 711/2685/25
09 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Кобаля М.І., Мельничука В.П.
За участю секретаря: Мірошниченко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліціїї на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2025 року, суддя Петренко Ю.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліціїї про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову інспектора 1 взводу 1 роти 1 батареї Управління патрульної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта Коломійця В.П. від 22.03.2025 серії ЕНА №4332214 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП про накладення штрафу в розмірі 340 грн, а провадження у справі закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а також стягнути судові витрати (сплачений судовий збір).
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2025 року у позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову інспектора 1 взводу 1 роти 1 батареї Управління патрульної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта Коломійця Вадима Петровича від 22 березня 2025 року серії ЕНА №4332214 по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 340 грн.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове звсідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , що видане Територіальним сервісним центром 7141 28.09.2024, ОСОБА_1 є власником автомобіля марки BMW 523і, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , також позивач має індивідуальний номерний знак: DRON (а.с.12).
22.03.2025 інспектором 1 взводу 1 роти 1 батареї Управління патрульної поліції в Черкаській області старшим лейтенантом Коломійцем В.П. прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4332214, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідно до вказаної постанови, 22.03.2025 о 23:35 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки BMW 523і, д.н.з. НОМЕР_2 в м. Черкаси по вул. В. Чорновола, 237, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, а саме: встановлено передні габаритні ліхтарі блакитного кольору, чим порушив п.п.31.4.3.а, п.6.1.5 ДСТУ 3649:2010, чим порушив п.31.4.3. ПДР - керування водієм транспортного засобу, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його заборонена, переобладнано з порушенням відповідних правил, норм і стандартів (а.с.11).
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, вважаючи її протиправною та з метою відновлення порушеного права, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, інспектора з паркування в даному випадку, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена законодавством.
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення Правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Приписами ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи вищевикладені правові норми, судова колегія зазначає, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст. ст. 73, 74 КАС України.
Згідно із ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
При цьому, КУпАП встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз'яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1 статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Приписами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до п.1.1 ПДР, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п.1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.1.4 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
За правилами п.1.5 ПДР, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, задавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції. власника дороги або уповноважений ним орган.
Приписами п.1.9 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно із п.31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
У відповідності до п.6.1.5 Таблиці 1 ДСТУ 3649:2010 передній габаритний ліхтар має бути білим.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що згідно із п. 1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з приписами ч.1 ст. 72 та ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Колегія суддів зазначає, що працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, враховуючи те, що відповідач має можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описується в оскаржуваній постанові, тому має подати належні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а.
Згідно оскаржуваної постанови від 22.03.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 22.03.2025 о 23:35 год. керував транспортним засобом марки BMW 523і, д.н.з. НОМЕР_2 в м. Черкаси по вул. В. Чорновола, 237, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, а саме: встановлено передні габаритні ліхтарі блакитного кольору, чим порушив п.п.31.4.3.а, п.6.1.5 ДСТУ 3649:2010, чим порушив п.31.4.3. ПДР - керування водієм транспортного засобу, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його заборонена, переобладнано з порушенням відповідних правил, норм і стандартів (а.с.11, 70).
Так, відповідно до п.п. «а» п. 31.4.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Згідно п.6.1.5 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» (далі - ДСТУ 3649:2010), такий прилад зовнішній світловий як передні габаритні ліхтарі, зокрема, на всіх автомобілях мають бути лише білого кольору.
При цьому, положеннями п. 7.1.1 ДСТУ 3649:2010 передбачено, що відповідність вимогам 6.1.1 - 6.1.5, 6.1.6.1 - 6.1.6.3, 6.1.7.1 - 6.1.7.3, 6.1.7.5, 6.1.7.6 перевіряють візуально.
Отже, як вірно зазначено судом ипершої інстанції, передні габаритні ліхтарі є зовнішніми світловими приладами, оскільки встановлені ззовні транспортного засобу, які повинні відповідати, зокрема, ДСТУ 3649:2010, а відповідно повинні бути білого кольору.
При цьому, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки BMW 523 і, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (індивідуальний номерний знак: DRON), на якому встановлені передні габаритні ліхтарі блакитного кольору.
Вказана обставина підтверджується відеозаписом, який долученого представником відповідача до відзиву на адміністративний позов.
Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Частиною 1 ст. 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
З аналізу диспозиції ч. 1 ст. 121 КУпАП суд робить висновок, що відповідальність за означеною нормою права, в контексті зовнішніх світлових приладів, настає у випадках: а) керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється; б) керування водієм транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Разом з тим, зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку із тим, що 22 березня 2025 року о 23 год. 35 хв. він керував транспортним засобом марки BMW 523і, д.н.з. НОМЕР_2 в м.Черкаси по вул. В. Чорновола, 237, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, а саме: встановлено передні габаритні ліхтарі блакитного кольору.
Так, пунктом 31.4.3 ПДР України передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам зовнішніх світлових приладів; підпунктом «а» означеного пункту ПДР визначено, зокрема, кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Водночас, як вірно зауважено судом першої інстанції, невідповідність кольору зовнішніх світлових приладів, до яких належать і передні габаритні ліхтарі, слід віднести до невідповідності вимогам у розумінні п.31.4.3 ПДР, у зв'язку з існуванням яких забороняється експлуатація транспортного засобу.
При цьому, невідповідність кольору зовнішніх світлових приладів апріорі не є технічною несправністю з якою закон пов'язує заборону експлуатації транспортного засобу, оскільки технічна несправність - це такий стан транспортного засобу, експлуатація якого є неможливою за своїм цільовим призначенням, оскільки з великою долею ймовірності призведе до негативних наслідків як для водія такого транспортного засобу, так і для інших учасників дорожнього руху.
Так, згідно положень п.31.4.3 ПДР України, до несправного стану транспортного засобу в контексті зовнішніх світлових приладів слід віднести: порушення регулювання фар; не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; на світлових приладах немає розсіювачів.
Таким чином, дії позивача охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, а саме: керування водієм транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, а не керування автомобілем, який має технічні несправності, що зазначено в оскаржуваній постанові.
Доводи відповідача про те, що зазначення в оскаржуваній постанові суті правопорушення є технічною помилкою (опискою), колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.
Так, технічна помилка, допущена відповідачем, є такою, коли вона не призвела до порушення прав позивача та не спростувала факту вчинення ним порушення, а також не вплинула на розмір застосованого штрафу.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року в справі № 808/353/17 (адміністративне провадження № К/9901/16312/18).
Отже, у даному випадку, фабула адміністративного правопорушення, що викладена в оскаржуваній постанові, не містить ознак технічної помилки, оскільки відсутня така основна її ознака як те, що не призвела до порушення прав позивача. Адже саме фабула адміністративного правопорушення є змістовим виразом інкримінованого позивачу правопорушення, а відповідно і конкретизує його зміст, що надає можливість, зокрема, позивачу реалізовувати своє конституційне право на захист від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом.
При цьому, частиною 2 ст.283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити, зокрема: опис обставин, установлених під час розгляду справи.
Разом з тим, інспектором УПП в Черкаській області чітко сформулював фабулу правопорушення, що інкримінується позивачу, виклавши її у такій редакції: «Водій керував автомобілем, що має технічні несправності з якими, відповідно до встановлених правил, експлуатація його забороняється». Надалі працівник УПП в Черкаській області уточнює конкретну несправність автомобіля позивача, з якою його експлуатація заборонена, а саме: встановлено передні габаритні ліхтарі блакитного кольору.
Твердження представника відповідача, що формулювання «встановлено передні габаритні ліхтарі блакитного кольору» є уточненням правопорушення пов'язаного із переобладнанням з порушенням відповідних правил, норм і стандартів також є безпідставними, оскільки це суперечить змісту оскаржуваної позивачем постанови, що безпосередньо досліджена в судовому засіданні.
Також колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача, що позивачем добровільно сплачено штраф, тому відсутній предмет спору в даній справі, оскільки сам факт подачі позивачем позову до суду із вимогою про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення навіть після сплати ним штрафу в добровільному порядку свідчить про наявність предмету спору.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною та скасування постанови інспектора 1 взводу 1 роти 1 батареї Управління патрульної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта Коломійця В.П. від 22.03.2025 серії ЕНА №4332214 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП про накладення штрафу в розмірі 340 грн та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2025 року, оскільки рішення суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Разом з тим, 23.06.2025 на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від представника позивач - адвоката Чернявського А.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 16 000,00 грн.
Також 02.07.2025 представником позивача подано заяву, в якій заявник просить: долучити до матеріалів справи № 711/2685/25 копії документів згідно з додатком, які підтверджують розмір витрат Позивача на правничу допомогу, пов'язану з розглядом Шостим апеляційним адміністративним судом № 711/2685/25 за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Придніпровського районного суду від 19.05.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану розглядом Шостим апеляційним адміністративним судом справи № 711/2685/25 у сумі 16 000,00 грн (шістнадцять тисяч гривень 00 коп.).
Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом Чернявьким А.С. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги№11/25 від 31.03.2025.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано наступні документи: копія договору про надання правничої допомоги№11/25 від 31.03.2025; ордер на надання правової допомоги; деталізований розрахунок витрат на правничу допомогу; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копія диплома кандидата наук; копія атестата доцента; копія додаткової угоди №3 від 03.06.2025 до договору про надання правничої допомоги від 31.03.2025 №11/25;копія довідки №06/031-11/25 від 03.06.2025 про сплату авансу; копія акту приймання-передачі виконаних робіт від 02.07.2025.
Згідно з п. 3.3 договору про надання правничої допомоги від 31.03.2025 № 11/25 розмір гонорару та порядок його оплати визначається Сторонами у Додатковій угоді до цього Договору. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний Адвокату для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду Адвоката у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів Клієнта; особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин Адвоката з Клієнтом; кваліфікація, професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація Адвоката, зокрема, наявність у нього наукового ступеня кандидата юридичних наук та вченого звання доцента.
Пунктами 7 та 8 додаткової угоди № 3 від 03.06.2025 визначено, остаточна вартість послуг, фактично наданих Адвокатом Клієнту, визначається Сторонами в Акті приймання-передачі наданих послуг. Під час укладення цієї Додаткової угоди Клієнт сплачує адвокату аванс у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.). Клієнт зобов'язується оплатити повну вартість наданих послуг не пізніше 20 днів після набрання законної сили рішенням суду у справі.
Факт сплати ОСОБА_1 авансу у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.) підтверджується довідкою від 03.06.2025 № 06/031-11/25.
Факт виконання адвокатом Чернявським А.Л. робіт з надання Позивачу правничої допомоги підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 02.07.2025.
Таким чином, позивачами підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом апеляційної скарги Шостим апеляційним адміністративним судом.
Разом з тим, як зазначалося вище, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата в додатковій постанові від 15 червня 2022 року №910/12876/19.
Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі № 640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 18 травня 2022 року у справі № 640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі № 380/4759/21.
24.06.2025 Департамепнтом патрульної поліції заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши про їх необґрунтованість, завищення та очевидну неспівмірність.
Представник відповідача зазначає про те, що заявник має право на відшкодування судових витрат та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у Шостому апеляційному адміністративному суді, колегія суддів враховує наступне.
Зі змісту акту приймання-передачі вбачається, що адвокатом Чернявським А.Л. позивачу були надані наступні послуги: підготовка та напрвлення до суду та відповідачу відзиву на апеляційну скаргу (6 годин - 12 000,00 грн); підготовка та направлення заяв (клопотань) з процесуальних питань (1 година - 2 000,00 грн); підготовка до участі та забезпечення участі у судовому засіданні, призначеному на 09.07.2025 (1 година - 2000,00 грн). Вартість послуги складає 16 000,00 грн.
Дослідивши надані докази, колегія суддів зауважує, що правова позиція представника позивача у судах першої та апеляційної інстанцій не змінювалась, документами й доводи, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, та витраченого часу. Крім того відзив на апеляційну скаргу не містить нових доводів, поданий до суду та направлений відповідачу через систему "Електронний суд", що не потребувало від адвоката вчинення додаткових дій.
При цьому, колегія суддів зазначає, що подання відзиву на апеляційну скаргу є правом, а не обов'язком строни у справі.
Враховуючи вищевикладене, а також фактичний об'єм виконаної роботи та її незначну складність, колегія судів апеляційної інстанції вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок контролюючого органу в розмірі 5 000,00 грн.
Згідно з ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-286, 288, 289, 289-5 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
У справах, передбачених статтею 283-1 цього Кодексу, суд може проголосити скорочене судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 283-1, 283-2, 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-283-1, 284-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. ст. 139, 195, 241, 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліціїї залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2025 року - без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліціїї (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Кобаль М.І.
Мельничук В.П.
Постанову виготовлено: 09 липня 2025 року.