Справа № 640/31767/21 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.
09 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Кобаля М.І.,
Черпака Ю.К., -
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРВІДЖ ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -
04 листопада 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ЛАРВІДЖ ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД» (далі - позивач) звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування рішення №UA100060/2021/000041/2 від 19 травня 2021 року;
- визнання протиправним та скасування картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA100060/2021/01040.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, справа №640/31767/21 надіслана до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 22 січня 2024 року справу №640/31767/21 прийнято до провадження суддею Жуковою Є.О. та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року адміністративний позов ТОВ «ЛАРВІДЖ ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 19 травня 2021 року №UA100060/2021/000041/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA100060/2021/01040, оформлену Київською митницею Державної митної служби України. Стягнуто на користь ТОВ «ЛАРВІДЖ ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судовий збір у розмірі 4540 гривень. Стягнути на користь ТОВ «ЛАРВІДЖ ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у сумі 5 000 гривень.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при здійсненні імпорту товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частинами другою і третьою статті 53 Митного кодексу (далі - МК) України.
Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року, Київська митниця подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Позивачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року, колегія суддів дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, мотивуючи це слідуючим.
З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судом першої інстанції, що 01 серпня 2019 між Компанією «ZNAOQING ADBON TRADING CO.,LTD» (Продавець, Китай) та ТОВ «ЛАРВІДЖ ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД» (Покупець, Україна) було укладено контракт №ZТ-LU-2019 (далі - Контракт).
За умовами вказаного Контракту, Продавець продає, а Покупець купує різні товари народного споживання, виготовлені в Китаї, іменовані в подальшому «Продукція», і оплачує на умовах FOB порт Гуанжоу, Китай (Інкотермс 2010) (пункт 1.1).
Продавець продає, а Покупець купує різні товари народного споживання, виготовлені в Китаї, іменовані в подальшому «Продукція» і оплачує на умовах FOB порт Гуанжоу, Китай або FOB порт Панша, Китай (Інкотермс 2010). Правильним слід рахувати порт вказаний в коносаменті по кожній окремій поставці (пункт 1.2 у редакції Додатку №2).
Поставка продукції здійснюється окремими партіями згідно виставленого комерційного інвойсу, який стане невід'ємною частиною контракту. Комерційний інвойс буде визначати повний перелік Продукції даної поставки, її кількість, ціну одиниці, а також повну вартість. Вага брутто і нетто вказуються в пакувальному листі (пункт 1.3 Контракту).
Загальна сума даного Контракту складається із суми всіх інвойсів в доларах США, які будуть являтись невід'ємною частиною контракту (пункт 2.1).
Ціна на продукцію виставляється Продавцем після отримання замовлення Покупця і вказується в інвойсі. Ціна повинна включати всі матеріали і витрати. Вартість упаковки і маркування включається у ціну Продукції. Валюта Контракту (ціни) і валюта платежу - долар США (розділ 3).
Кожна партія товару супроводжується оригіналами документів, які надаються Покупцю в 10-тиденний строк від дати отримання передплати, але після відвантаження товару за допомогою кур'єрської пошти: комерційний інвойс - 3 екз., коносамент - 3 екз. (оригінал), 2 екземпляр (далі - екз.) (копія), сертифікат походження товару - 1 екз., пакувальний лист - 2 екз., копія експертної декларації - 1 екз. Продавець несе відповідальність за правильність оформлення документів і своєчасність відправки документів Покупцю, з повідомленням Покупця про дату відправки. Продавець зобов'язується компенсувати збитки Покупцю у випадку несвоєчасного надання відвантажувальних документів (пункт 5.4).
Оплата товару здійснюється в доларах США банківським переказом з рахунку Покупця авансовим платежем: протягом 60 днів з моменту відвантаження товару на підставі комерційного інвойсу; дата Коносаменту буде рахуватись датою відвантаження (пункт 6.1).
Покупець несе відповідальність за страхування товару у відповідності з умовами поставки FOB (пункт 11.1).
Даний Контракт має силу до 31 грудня 2022 року (пункт 12.6).
Покупцем було направлено Продавцю заявки на поставку товарів №К0320 від 06 грудня 2020 року та №К0420 від 07 грудня 2020 року.
Продавцем виставлено Комерційний інвойс №Larvij 201208 від 23 березня 2021 року, в якому визначено повний перелік Продукції даної поставки, її кількість, ціну одиниці, а також повну вартість (29309,50 дол. США, знижка - 2370,00 дол. США, до оплати - 26939,50 дол. США), назву виробника (ZNAOQING ADBON TRADING CO.,LTD), контракт №ZТ-LU-2019 від 01 серпня 2019 року тощо.
19 травня 2021 ТОВ «ЛАРВІДЖ ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД» (в особі ТОВ «ДМ АДВАГІС») до митного оформлення за митною декларацією №11А 100060/2021/218440 був заявлений товар «металева фурнітура для меблів.. Торговельна марка: Larvij Виробник: ZNAOQING ADBON TRADING CO.,LTD,)», визначено його вартість у розмірі 948247,27 грн (графа 45).
Задекларована позивачем митна вартість товару, розрахована за першим - основним методом визначення митної вартості (декларація митної вартості №UА100060/2021 /218440).
Згідно умов доставки FОВ (IНКОТЕРМС 2010), митна вартість розраховується, як сума комерційного інвойсу 26939,50 дол. США по курсу 27,4368 грн, тобто 739133,67 грн + транспортні витрати 209113,60 грн = 948247,27 грн (митна вартість по 1-му методу).
До митної декларації №UА100060/2021/218440 від 19 травня 2021 року Декларантом були додані наступні документи: пакувальний лист б/н від 23 березня 2021 року; проформа інвойс №Larvij 201208 від 08 грудня 2020 року; комерційний інвойс №Larvij 201208 від 23 березня 2021 року; 0714 - коносамент №SZNLEG2103080 від 28 березня 2021 року; СМR №357 від 16 травня 2021 року; сертифікат походження С21МА53Н60АХ1003 від 31 березня 2021 року; платіжне доручення №8 від 13 квітня 2021 року; рахунок на оплату транспортних витрат №40 від 20 квітня 2021 року; довідку про транспортні витрати №130521/1 від 13 травня 2021 року; Рrісе List 2019 -2020; сертифікат Китайської ТТП про затвердження Рrісе List №194412ВО/000471 від 19 вересня 2019 року; видаткова накладна №477 від 10 березня 2021 року; видаткова накладна №572 від 25 березня 2021 року; податкова накладна №484 від 10 березня 2021 року; податкова накладна №580 від 25 березня 2021 року; специфікація №2 від 28 липня 2020 року; додаток №1 від 01 серпня 2019 року до контракту; додаток №2 від 01 жовтня 2019 року до контракту; контракт ZТ-LU-2019 від 01 серпня 2019 року; договір про надання послуг митного брокера №Б-0510/18 від 11 жовтня 2018 року; договір про транспортно-експедиторське обслуговування №АІG 10/04/2019 від 10 квітня 2019 року; замовлення на придбання товару №К0320 від 06 грудня 2020 року; замовлення на придбання товару №К0420 від 07 грудня 2020 року; експортну декларацію №516620210661084982 від 24 березня 2021 року.
19 травня 2021 року (12:34:52) Київською митницею Державної митної служби України було надіслано Декларанту Запит (повідомлення) митного органу щодо надання додаткових документів.
ТОВ «ЛАРВІДЖ ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД» було направлено митному органу лист (заяву) №19-01 від 19 травня 2020 року про те, що протягом 10 днів декларант додаткових документів надавати не буде, просив суд визнати заявлену митну вартість та завершити митне оформлення митної декларації за номером 1/А100060/2021/218440.
За результатами контролю правильності визначення митної вартості товару Київською митницею Державної митної служби України було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 19 травня 2021 року №UА 100060/2021/000041/2 та картку відмови №UА 100060/2021/01040.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про визначення коду товару, ТОВ «ЛАРВІДЖ ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД» звернулося до суду з даним адміністративним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини першої статті 49 МК України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин першої і другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Зокрема, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті Митного кодексу наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, в силу положень частин п'ятої і шостої статті 52 МК України декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.
В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене (частина восьма статті 52 цього Кодексу).
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такими додатковими документами в розумінні частини третьої статті 53 МК України є: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
При цьому, в силу частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Зокрема, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до частини першої та другої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Крім того, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина дванадцята статті 264 МК України).
Аналіз наведених норм статей 53 і 54 МК України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
А саме, за змістом положень статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Поряд з цим, положеннями частин другої - п'ятої статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
У свою чергу ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
З матеріалів справи вбачається, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів мотивоване тим, що надані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності та водночас не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Надаючи правову оцінку зауваженням митниці до змісту поданих декларантом ТОВ «ЛАРВІДЖ ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД» під час митного оформлення документів, та з'ясовуючи наявність у митниці підстав для витребування від декларанта позивача інших документів, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає слідуюче.
Судом першої інстанції досліджено текст замовлень на поставку товарів №К0320 від 06 грудня 2020 року, №К0420 від 07 грудня 2020 року та правомірно встановлено наявність у ньому посилання на реквізити контракту, на підставі якого таке замовлення було складене. Також реквізити контракту та замовлення на поставку наведені в тексті комерційного інвойсу №Larvij 201208 від 23 березня 2021 року, що також був поданий декларантом для здійснення митного оформлення, у складі пакету документів до ЕМД.
Зміст перелічених документів у сукупності дає підстави для висновку, що поставка спірної партії імпортних товарів проводилася сторонами на підставі контракту №ZТ-LU-2019 від 01 серпня 2019 року та оформленого в його рамках попереднього замовлення на поставку товарів №К0320 від 06 грудня 2020 року та №К0420 від 07 грудня 2020 року.
У свою чергу в тексті митної декларації країни відправлення - експортній декларації №516620210661084982 (переклад якої на українську мову також був поданий декларантом митному органу) в графі "Номер контракту" був зазначений номер замовлення на поставку "№Larvij 201208".
Таким чином, експортна декларація №516620210661084982 містила достатню та зрозумілу інформацію, зі змісту якої було можливо встановити склад документів, на підставі яких була здійснена поставка імпортних товарів, та водночас остання не містила розбіжностей, які б могли перешкодити у з'ясуванні фактичних обставин щодо такої поставки партії товарів на адресу позивача.
Також, митний орган мав врахувати той факт, що митна декларація країни відправлення оформляється продавцем, а тому позивач, як покупець товару не несе відповідальність за оформлення такого документу.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що декларантом позивачем разом з ЕМД №UA100060/2020/218440, було подано до митного оформлення платіжне доручення в іноземній валюті від 13 квітня 2020 року №8, яке містили відомості про ініціювання ТОВ «ЛАРВІДЖ ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД» переказу безготівкових коштів у розмірі 29939,50 дол. США на користь контрагента-нерезидента - компанії ZNAOQING ADBON TRADING CO.,LTD (Китай). На переконання відповідача зазначене платіжне доручення було оформлене без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22.
Відповідно до пункту 1.2 постанови Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, на яку посилається відповідач, Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.
Таким чином, положення вказаної постанови застосовуються лише у випадках розрахунків в національній валюті в межах України.
У свою чергу, за змістом пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", який визначає загальні засади функціонування платіжних систем та систем розрахунків, документ на переказ може бути паперовим або електронним.
Нормами статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що електронний документ має однакову юридичну силу з документом на паперовому носії. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в такому документі, несе особа, яка підписала цей документ за допомогою електронного цифрового підпису.
Дослідивши зміст платіжного доручення в іноземній валюті від 13 квітня 2020 року №8, що останнє виконано банком за допомогою дистанційного обслуговування клієнтів, що підтверджується відповідною відміткою, яка містить зокрема інформацію про результат опрацювання платіжного документу - "виконано" дату проведення платежу - 13 квітня 2020 року. Тобто, таке платіжне доручення містить відмітку банку про проведення платежу за контрактом.
Крім того, банківський рахунок та SWIFT зазначені у зазначеному платіжному дорученні ідентичні рахунку банку отримувача та SWIFT коду, які зазначені в розділі 13 контракту від №ZT-LU-2019 від 01 серпня 2019 року та доповненнях до такого контракту. З урахуванням наведеного вище, суд зауважує, що номер рахунку та SWIFT коду дають можливість ідентифікувати із поставкою товару.
За змістом частини третьої статті 53 МК України експертний висновок як і митна декларація країни відправлення є додатковими документами, зміст яких міг вплинути на результат оформлення декларантом митної декларації лише у разі, якщо документи, зазначені у частині другої статті 53 Митного кодексу України, містили б розбіжності, мали б ознаки підробки або не містили б всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Проаналізувавши норми права та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції правомірно вказав на не встановлення розбіжностей в текстах основних документів, що були подані декларантом позивача до митного органу разом з ЕМД №UA100060/2021/218440.
Що стосується визначення митним органом митної вартості товарів за вказаним другорядним методом, але з використанням даних інших митних декларацій, оформлених за операціями не за участю позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до норм статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
При цьому, в силу частини сьомої цієї статті Кодексу у разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Як вбачається з тексту оспорюваного Рішення, заявлена декларантом позивача митна вартість імпортованих товарів була скоригована митним органом, шляхом визначення останнім самостійно митної вартості за тим самим другорядним методом, але за вищим розміром. В якості інформації про вищий розмір митної вартості митний орган використав дані з митної декларації від 22 березня 2021 року №UA500020/2021/10515.
Проте для порівняння вказану декларацію суду не надав.
З огляду на це суд вважає, що відповідачем не доведено, що використане ним джерело інформації, містило достовірну та належну інформацію для визначення митної вартості товару за поданою позивачем митною декларацією.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Київської митниці ДМС про коригування митної вартості товарів від 19 травня 2021 року №UA100060/2021/000041/2 та відповідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2021/01040, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач не довів правомірність та обґрунтованість оспорюваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому адміністративний позов ТОВ «ЛАРВІДЖ ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД» підлягав задоволенню.
Доводи апеляційної скарги Київської митниці Держмитслужби не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та не можуть бути підставою для його скасування.
Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі №640/31767/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: М.І. Кобаль
Ю.К. Черпак