Справа № 620/11671/24 Головуючий у І інстанції - Непочатих В.О.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
08 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Коротких А.Ю.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що полягають у призначенні в липні 2024 року до виплати з 01.02.2023 по 31.07.2024, а також з 01.08.2024 і у подальшому щомісяця, довічно - щомісячної пенсії ОСОБА_1 в розмірі, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію в тому розмірі, що фактично нарахований (зокрема з урахуванням розміру індексації за 2024 рік) з 01.02.2023 по 31.07.2024, з 01.08.2024, з 01.09.2024 і у подальшому щомісяця, довічно та здійснити виплату недоплаченої пенсії з 01.02.2023.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, при проведенні перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , без обмеження пенсії максимальним розміром та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
В решті позову відмовлено.
28 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судом строку на подання Відповідачем до суду звіту про виконання судового рішення.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення - задоволено.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області строк, який становить 30 календарних днів, з моменту отримання даної ухвали, для подання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року по справі № 620/11671/24.
Роз'яснено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що звіт про виконання судового рішення повинен подаватися до суду з дотриманням вимог визначених частинами другою та третьою статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
На адресу Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 15 травня 2025 року № 2500-0803-8/31459, в якому вказано, що на виконання рішення суду Позивачу проведено перерахунок пенсії без обмеження розміру з 01.02.2023.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 15 травня 2025 року № 2500-0803-8/31459 по справі № 620/11671/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та ухвалити нове справедливе судове рішення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Зазначено, що Відповідачем добровільно не виконано вищезазначене рішення в межах наданих законодавством повноважень.
Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Приймаючи Звіт Відповідача про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 620/11671/24 суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вчинило передбачені законодавством необхідні дії для виконання рішення суду та здійснило перерахунок пенсії з 01.02.2023 без обмеження максимальним розміром.
Специфіка категорії справ, до якої належить дана адміністративна справа, полягає у залежності проведення виплат від бюджетних асигнувань на відповідні цілі з Державного бюджету України. В даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України не є розпорядником бюджетних коштів.
Отже, виділення коштів із державного бюджету на фінансування бюджетної програми не залежить від окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і виконання ним дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.
Наведені обставини свідчать, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вчинило передбачені законодавством необхідні дії для виконання рішення суду.
На момент розгляду Заяви та Звіту, судом першої інстанції не встановлено свідомого невжиття Відповідачем залежних від нього заходів з метою не виконання судового рішення та порушення у зв'язку з цим прав Позивача.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було здійснено конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 620/11671/24, а також надано до суду актуальні докази вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення.
Судом першої інстанції також зазначено, що питання застосування Відповідачем з 01.01.2025 коефіцієнтів відносно пенсії Позивача на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03.01.2025 № 1 не може бути предметом судового контролю у даній адміністративній справі, оскільки не досліджувалося судом під час ухвалення судового рішення від 06 березня 2025 року у справі № 620/11671/24.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції вважав за необхідне прийняти Звіт Головного управління Пенсійного фонду України Чернігівській області про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 620/11671/24.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини 2 та 3статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень регульовано статтями 382 - 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено ст. 382 КАС України, за приписами частини першої якої суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-Позивача.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання Відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання Відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Як вже було зазначено раніше, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, при проведенні перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , без обмеження пенсії максимальним розміром та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
В решті позову відмовлено.
Відповідачем до суду першої інстанції було подано Звіт про виконання рішення у справі № 620/11671/24 від 06 березня 2025 року, в якому зазначено, що на виконання рішення суду Позивачу проведено перерахунок пенсії без обмеження розмірі з 01.02.2023, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до пунктів 20, 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.
Отже, виділення коштів із державного бюджету на фінансування бюджетної програми не залежить від окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і виконання ним дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.
Головним управлінням вчинено всі можливі дії для виконання рішення суду, яке виконано таким чином з незалежних від Відповідача підстав, оскільки відсутня фінансова можливість здійснити виплату.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 вересня 2023 року у справі № 640/21223/20, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
З огляду на вказане, Верховним Судом вказано, що дії Відповідача у цій справі не свідчать про наявність протиправної з його боку бездіяльності чи про ухилення від виконання у повному обсязі рішення суду, оскільки у межах своїх повноважень Боржник вчинив необхідні дії для виконання судового рішення, а невиконання рішення суду в частині виплати недоплаченої заробітної плати зумовлено обставинами виконання судових рішень в межах передбачених на відповідний період асигнувань.
Таким чином, враховуючи те, що Позивач не довів наявності обставин, які б свідчили про фактичне невиконання Боржником судового рішення та/або стверджували про намір щодо ухилення від виконання рішення суду, або ж вказували на наявність реальної загрози його невиконання, Верховний Суд дійшов висновку, що обґрунтовані підстави для встановлення судового контролю шляхом зобов'язання Відповідача подати звіт про виконання рішення суду у цій справі відсутні.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів у даній адміністративній справі погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідно фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для прийняття Звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 620/11671/24, з чим погоджується і колегія суддів.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про прийняття Звіту про виконання судового рішення - без змін.
Частиною 2 статті 328 КАС України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані касаційні скарги після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини 2 ст. 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Пунктами 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини 1 статті 294 КАС України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
Таким чином, зазначеними вище нормами КАС України не передбачено можливість оскарження у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про роз'яснення судового рішення та встановлення судового контролю за виконанням судового рішення після перегляду її в апеляційному порядку.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328, 329, 331, 382, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
А.Ю. Коротких
Повний текст складено 08.07.2025 року.