10 липня 2025 р.Справа № 520/29294/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши питання про витребування доказів у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року по справі № 520/29294/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретного управлінського волевиявлення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить:
визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 гривень за період із 24.06.2022 по 03.01.2024 пропорційно дням перебування у полоні;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 гривень за період 24.06.2022 по 03.01.2024 пропорційно дням перебування у полоні.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 по справі № 520/29294/24 позовні вимоги залишено без задоволення.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 80 КАС України суд може витребувати докази з власної ініціативи.
Предметом спору у цій справі є, зокрема, зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень за період 24.06.2022 по 03.01.2024 пропорційно дням перебування у полоні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що приписи постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 не передбачають правових підстав для виплати додаткової винагороди у підвищеному до 100.000,00 грн розмірі виключно за сам факт перебування військовослужбовця у полоні, а навпаки однозначно та очевидно визначають, що право на отримання у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 додаткової винагороди у підвищеному до 100.000,00 грн розмірі у зв'язку із перебуванням у полоні є суто похідним від вже набутого права на отримання у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 додаткової винагороди у підвищеному до 100.000,00 грн розмірі, у зв'язку з особистою та безпосередньою участю військовослужбовця у веденні бойових дій, що підтверджено сукупністю нормативно визначених Міністром оборони України документів.
Натомість, в доводах апеляційної скарги позивач вказує, що у зв'язку з ненарахуванням грошової винагороди було направлено адвокатський запит до відповідача з проханням надати інформацію щодо підстав невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди за період перебування у полоні. Листом № 1894 від 29.08.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь, в якій зазначено: «Згідно наказу № 91 від 01.04.2022 солдата ОСОБА_1 , знято з усіх видів забезпечення з 02.03.2022, у зв'язку з самовільним залишенням військової частини (неповернення з відпустки)». Також, подано повторно адвокатський запит, на який відповідач листом № 2144 від 24.09.2024 надано відповідь, в якій повторно зазначено, що 02.03.2022 було знято із усіх видів грошового забезпечення у зв'язку з самовільним залишенням військової частини (неповернення з відпустки) та згідно наказу від 11.10.2023 призупинено строк військової служби та виключено зі списків особового складу відповідача. Вважає, що відповідачем було проігноровано факт знаходження у полоні. Зазначає, що до адвокатських запитів була додана постанова про закриття кримінального провадження, яка була діюча на дату звернення до суду. Вказана постанова про закриття кримінального провадження була скасована вже після звернення до суду, станом на день звернення з апеляційною скаргою досудове розслідування у кримінальному провадження триває. Зазначає, що факт перебування у полоні підтверджується листом Державного підприємства "Український національний центр розбудови миру" № 290-24 від 08.01.2024. /а.с.27/
Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні: наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2020 № 299, яким зараховано солдата ОСОБА_1 до списків Військової частини НОМЕР_1 ; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.02.2022 № 40, яким солдату ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку за 2022 рік у м. Ізюм з 10.02.2022 по 01.03.2022; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2022 № 91, яким солдата ОСОБА_1 знято з усіх видів грошового забезпечення з 02.03.2022, у зв'язку з самовільним залишенням Військової частини (неповернення з відпустки); наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2022 № 96, яким солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , як такого, що скоїв дезертирство, на які посилається відповідач у листах від 29.08.2024 № 1894 (а.с. 31) та від 24.09.2024 № 2144 (а.с. 37).
Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься копія постанови про закриття кримінального провадження від 15.07.2024 (а.с. 38-44), проте відсутні матеріали службового розслідування та висновок відносно ОСОБА_1 .
У зв'язку з цим, у ході апеляційного перегляду цієї справи у суду виникла об'єктивна необхідність у витребуванні у Військової частини НОМЕР_1 копій службового розслідування та висновок відносно ОСОБА_1 .
Також суд вважає за необхідне запропонувати Військову частину НОМЕР_1 надати пояснення щодо того, чи здійснювалися останнім дії щодо встановлення місце знаходження ОСОБА_1 та причини неявки позивача до Військової частини НОМЕР_1 після закінчення відпустки.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до ч. ч. 7 та 8 ст. 80 КАС України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом 10 днів з дня вручення ухвали.
Керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 78, 80, 308, 321 КАС України, суд, -
Витребувати у Військової частини НОМЕР_1 :
- інформацію, які дії вчинялися відповідачем після 24.02.2022 та які накази, розпорядження, тощо, прийняті Військовою частиною НОМЕР_1 , після отримання повідомлення ОСОБА_1 щодо надання подальших інструкцій (який станом на момент початку воєнних дій - 24.02.2022 перебував у відпустці в м. Ізюм, Харківської області);
-наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2020 № 299, яким зараховано солдата ОСОБА_1 до списків Військової частини НОМЕР_1 ;
-наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.02.2022 № 40, яким солдату ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку за 2022 рік у м. Ізюм з 10.02.2022 по 01.03.2022;
-наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2022 № 91, яким солдата ОСОБА_1 знято з усіх видів грошового забезпечення з 02.03.2022, у зв'язку з самовільним залишенням Військової частини (неповернення з відпустки);
-наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2022 № 96, яким солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , як такого, що скоїв дезертирство;
- копії матеріалів службового розслідування та його висновку відносно ОСОБА_1 .
Запропонувати Військовій частині НОМЕР_1 надати пояснення щодо того, чи здійснювалися останнім дії щодо встановлення місце знаходження ОСОБА_1 та причини не явки позивача до Військової частини НОМЕР_1 після закінчення відпустки ОСОБА_1 .
Встановити для Військової частини НОМЕР_1 строк для виконання ухвали суду протягом 10 днів від дати отримання копії ухвали.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 у разі неможливості подання копій документів, які витребує суд, або подання у встановлені строки, - повідомити про це суд із зазначенням причин протягом 10 днів від дати отримання копії ухвали.
Попередити, що відповідно до ч. 8 ст. 80 КАС України, у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Чалий І.С.
Судді(підпис) (підпис) Ральченко І.М. Катунов В.В.