10 липня 2025 р.Справа № 541/804/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області (головуючий суддя І інстанції Третяк О.Г.) від 23.05.2025 року по справі № 541/804/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Поліцейського Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Поповича Вячеслава Івановича
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із позовною заявою, в якій просив скасувати постанову, винесену поліцейським Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Поповичем В.І. 17 лютого 2025 року, серії ЕНА № 4095797 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1190 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до постанови, 17.02.2025 року о 23 год 07 хв. за адресою: с-ще Ромодан по вул. Щорса, буд. 20, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , у якого в темну пору доби не освітлювався державний номерний знак, та не увімкнув після зупинки працівниками поліції аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9 б ПДР ст. 125 КУпАП об'єднано згідно ст. 36 КУпАП, порушив п. 2.9 «в» ПДР - керування водієм транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком. Автомобіль патрульної поліції рухався назустріч позивача, а тому фізично працівники поліції не мали можливості побачити задній номерний знак. Під час руху позивач не міг знати про можливу несправність. Після зупинки поліцейськими увімкнув аварійну сигналізацію. Працівник поліції під час винесення оскаржуваної постанови, не повідомив позивача про розгляд адміністративної справи, не сповістив про час і місце розгляду справи, не роз'яснив процесуальні права та обов'язки, не досліджував та не ознайомлював з доказами. Позивачу не надано можливості скористатися юридичною допомогою адвоката, надати письмові пояснення.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.05.2025 року по справі № 541/804/25 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною (незаконною) та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення, винесену поліцейським Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Поповичем Вячеславом Івановичем 17 лютого 2025 року, серії ЕНА № 4095797 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1190 грн, а провадження по справі закрити.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 605 гривень 60 копійок.
Відповідач, Головне управління Національної поліції в Полтавській області, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на те, що за висновками суду першої інстанції, в даному випадку, лише одна підстава послугувала для скасування постанови серії ЕНА № 4095797, а саме, що ніби-то не роз'яснено позивачу його права передбачені ст. 268 КУпАП. Звертає увагу апеляційного суду, що на 02:20 хв. відеозапису 20250217221615MEDIA_IDKravchuk_20250218131311 зафіксовано момент, як поліцейський Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Попович Вячеслав Іванович роз'яснює позивачу його права передбачених ст. 268 КУпАП. Натомість, судом першої інстанції не було належним чином оцінено відеозаписи надані ГУНП в Полтавській області, в тому числі відеозапис 20250217221615MEDI A_IDKravchuk_20250218131311.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
За приписами ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Сторони про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, з урахуванням особливостей, визначених ст. 268 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4095797, яка винесена поліцейським Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Поповичем Вячеславом Івановичем 17 лютого 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1190 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а саме: 17.02.2025 о 23 годині 07 хв. за адресою: с-ще Ромодан по вул. Щорса, буд. 20, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , у якого в темну пору доби не освітлювався державний номерний знак, та не увімкнув після зупинки працівниками поліції аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9 б ПДР ст. 125 КУпАП об'єднано згідно ст. 36 КУпАП, порушив п. 2.9 в ПДР - керування водієм ТЗ з неосвітленим номерним знаком (а.с.7).
Не погодившись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що з відеозапису з бодікамери поліцейських та стаціонарної камери службового автомобілю (а.с. 37, 58) вбачається, що під час зупинки автомобіля Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 в темну пору доби, не освітлювався державний номерний знак та не увімкнув після зупинки працівниками поліції аварійну світлову сигналізацію. Також суд вказав, що з відеозапису та матеріалів щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, встановлено, що позивачу не було роз'яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП. НА підставі цього, суд дійшов до висновку, що відсутні належні та допустимі докази роз'яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст. 268 КУпАП та можливість скористатися юридичною допомогою адвоката, що суд вважає грубим порушенням.
На даючи оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України “Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
На виконання пункту 11 частини першої статті 23 Закону України “Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 35 Закону України “Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Колегією суддів встановлено, що підставою для зупинки 17.02.2025 год працівниками поліції транспортного засобу позивача слугувало твердження відповідача про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 2.9 “в» ПДР України та не увімкнув після зупинки працівниками поліції аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9 «б» ПДР.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначенні положеннями Закону України “Про дорожній рух».
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України “Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями статті 16 Закону України “Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють ПДР України.
Згідно з пунктом 1.1. ПДР України ці Правила відповідно до Закону України “Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.
На виконання пункту 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР України).
Згідно з пунктом 2.9. “в» ПДР України водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
не належить цьому засобу;
не відповідає вимогам стандартів;
закріплений не в установленому для цього місці;
закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий;
керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що закріплений не в установленому для цього місці.
Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 9.9 «б» Правил дорожнього руху передбачено, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Статтею 125 КУпАП (інші порушення правил дорожнього руху) встановлено, що інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами 1 і 2 статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.
Судовим розглядом встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4095797, яка винесена поліцейським Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Поповичем В.І. 17.02.2025 р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1190 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а саме: 17.02.2025 о 23 годині 07 хв. за адресою: с-ще Ромодан по вул. Щорса, буд. 20, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , у якого в темну пору доби не освітлювався державний номерний знак, та не увімкнув після зупинки працівниками поліції аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9 б ПДР ст. 125 КУпАП об'єднано згідно ст. 36 КУпАП, порушив п. 2.9 в ПДР - керування водієм ТЗ з неосвітленим номерним знаком (а.с. 7).
На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення відповідачем до матеріалів справи долучені відеозаписи з бодікамери поліцейського.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до статті 31 Закону України “Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Для забезпечення публічної безпеки і порядку поліція може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху (ст. 40 Закону України “Про Національну поліцію»).
Згідно з частиною 2 статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
За приписами частини 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, яким зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до частин 1-3 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги (частина 1 статті 74 КАС України).
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував, що перед початком руху на транспортному засобі пересвідчився у справності роботи зовнішнього освітлення т/з, а конструкцією транспортного засобу позивача не передбачено повідомлення водія про непрацююче освітлення номерного знаку під час руху, тому він, як водій , під час руху не міг знати про можливу несправність. Зазначив, що він дізнався про технічну несправність лише після зупинки інспектором поліції. При цьому, номерні знаки підсвічувались іншою лампою та ліхтарями вуличного освітлення, були читабельні. Також вказував, що під час винесення оскаржуваної постанови працівник поліції не повідомив про розгляд адміністративної справи, не сповістив про час і місце розгляду справи, особу, яка буде розглядати справу, звання, посаду, місце роботи, ПІБ, не роз'яснив йому процесуальні права та обов'язки під час розгляду справи, не досліджував та не ознайомлював з будь-якими доказами правопорушення з його боку у виді фото, відеофіксації, не надано можливості скористуватися юридичною допомогою адвоката, надати письмові пояснення.
З наявних в матеріалах справи відеозаписів вбачається, що після зупинки транспортного засобу номер автомобіля, яким керував позивач був освітлений фарами патрульного автомобіля, який стояв позаду та ці відеозаписи не містять фіксації факту того, що автомобілі Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 не працювали лампи освітлення державного номерного знаку.
Щодо обґрунтовування підстав для скасування спірної постанови порушенням процедури розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме, ненадання можливості реалізувати права, які передбачені приписами ст. 268 КУпАП, оскільки такі права не були роз'яснені, суд зазначає наступне.
Так, положеннями ст. 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже законодавством визначено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що кореспондується з обов'язками посадової особи, яка розглядає справу, роз'яснити такі права та відповідно, забезпечити реалізацію цих прав.
Судом встановлено, що поліцейським, всупереч приписам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано суду жодних доказів, які б підтвердили дотримання поліцейським процедури розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, за результатами якого винесено спірну постанову про накладення адміністративного стягнення на підставі ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, зокрема стосовно роз'яснення прав та забезпечення поліцейським можливості реалізації позивачем його прав згідно ст. 268 КУпАП.
Що стосується доводів апелянта про те, що на 02:20 хв. відеозапису 20250217221615MEDIA_IDKravchuk_20250218131311 зафіксовано момент, як поліцейський Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Попович Вячеслав Іванович роз'яснює позивачу його права передбачених ст. 268 КУпАП, колегія суддів зазначає, що дійсно, на цьому відеозаписі фіксується факт роз'яснення водію прав, передбачених ст. 268 КУпАП.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що 17.02.2025 р. окрім складення постанови серії ЕНА № 4095797 про накладення адміністративного стягнення на підставі ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, поліцейськими відносно ОСОБА_1 складався також і протокол у справі про адміністративне правопорушення на підставі ст. 130 КУпАП та на 02:20 хв. відеозапису 20250217221615MEDIA_IDKravchuk_20250218131311 зафіксовано саме момент, як поліцейський роз'яснює позивачу його права передбачених ст. 268 КУпАП під час процедури складення протоколу за ст. 130 КУпАП, а не під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Отже, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, відповідачем не спростовано доводи позивача про недотримання поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, що в свою чергу є самостійною підставою для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Апеляційний суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначив наступне: “…У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.05.2025 року по справі № 541/804/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов
Повний текст постанови складено 10.07.2025 року