36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.04.2007р. Справа № 5/560
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Бублик", с.Карпусі, Полтавська область
до 1. Полтавської обласної спілки споживчих товариств, м. Полтава
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Опт", с. Абазівка
про зобов"язання передати майно
Суддя Гетя Н.Г.
Представники сторін:
від позивача: Явір О.Г., голова
від відповідача: 1. Рубан Т.В., дов. № 05/4 від 14.11.06р.;
2. Омельяненко О.А.
Рішення приймається після перерви, оголошеної в засіданні 15.03.07р.
Суть спору: Розглядається позовна заява про зобов"язання відповідача передати відповідачу майно Полтавської міжрайонної універсальної заготівельно-торгівельної бази облспоживспілки згідно договору купівлі-продажу від 14.08.2001р. за адресою: Полтавський район, с. Абазівка, вул. Білоуська, 8, а саме склад тари і стружки 6х51м, овочесховище 17х36М, павільйон 6х22М, павільйон 6х11М загальна балансова вартість 18525,00 грн.
Відповідачі проти позову заперечують.
Позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову.
Суд задовольнив це клопотання та забезпечив позов шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії щодо спірного майна (ухвала суду від 15.03.2007р.).
Сторонами було заявлене клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом задоволене.
Позивачем було подано клопотання від 14.12.2006р. про здійснення технічної фіксації судового процесу згідно вимог ст.81-1 ГПК України.
Судом це клопотання задоволене.
Позивачем 17.04.07р. заявлене клопотання про виклик свідків Дригі М.І. та Колісника В.Г.
Суд це клопотання відхиляє, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачена така процесуальна дія.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що 14.08.2001р. між Полтавською обласною спілкою споживчих товариств (Продавець) та Селянським (фермерським) господарством "Бублик" (Покупець) було укладено договір б/№ купівлі-продажу частини будівель Міжрайонної універсальної заготівельно-торговельної бази Полтавської облспоживспілки, а саме: - складу тари і стружки, розміром 6 м на 51 м, вартістю 13095 грн.; - овочесховища, розміром 17м на 36 м, вартістю 5430 грн.; - павільйону, розміром 6 м на 22 м (надалі "об"єкт"), який знаходиться в с.Абазівка Полтавського району Полтавської області по вул.Білоуська, 8.
Згідно цього договору Продавець зобов"язався передати вищевказаний об"єкт Покупцю (п.4.18 договору) в 5-денний термін з дня підписання договору, а "Покупець" зобов"язаний у встановлений договором строк (п.3.1) сплатити 20000 грн. до 28.08.2001р., 16000 грн. - до 15.09.2001р. 29.07.2002р. Господарським судом Полтавської області по справі за 11/313, порушеної за позовом Полтавської обласної спілки споживчих товарів, м.Полтава СФГ "Бублик" про розірвання договору купівлі-продажу від 14.08.2001р., б/№, на який позивач по цій справі посилається як на підставу для передачі майна, та про стягнення 42078,30 грн., прийняте рішення про розірвання спірного договору.
Зазначене рішення скасоване постановою Харківського апеляційного суду від 28.10.2003р.
12.08.2003р. між Полтавською обласною спілкою споживчих товариств (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-Опт", с.Абазівка Полтавського району (Покупець) укладено договорі б/№ купівлі-продажу 6/25 промислових будівель, що належить Продавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Абазівської сільської ради №597 від 27.11.2001р. та зареєстрованого у Полтавському БТІ у реєстровій книзі №1 під №5.
Рішенням по справі №12/309, порушеної за позовом СФГ "Бублик", с.Карпусі до Полтавської обласної спілки споживчих товариств про визнання вищевказаного договору купівлі-продажу б/№ від 12.08.2003р. недійсним, було встановлено наступне:
в зв"язу з неправильним визначенням частини промислових будівель, проданих за цим договором, в загальному комплексі, відповідач листом від 12.08.2003р. №14/1-72 запропонував третій особі припинити дію цього договору та укласти новий, а третя особа листами від 12.08.2003р. №4 та від 12.08.2003р. б/н дала на це згоду (копії в матеріалах справи).
Договір купівлі-продажу від 12.08.2003р. між відповідачем та третьою особою, предметом якого було 6/25 об"єкту, за згодою сторін шляхом обміну листами припинив свою дію (був розірваний), а в той же день між тими ж сторонами укладено новий договір купівлі-продажу 9/50 об"єкту, при цьому склад та вартість майна, яке було предметом цього договору, не змінилися. Саме на підставі цього договору Полтавським бюро технічної інвентаризації 28.08.2003р. була здійснена реєстрація за третьою особою права власності на придбаний об"єкт.
Позивач в заяві, поданій в судовому засіданні 10.12.2003р., уточнив предмет позовних вимог, та просить визнати недійсним саме договір купівлі-продажу 9/50 об"єкту від 12.08.2003р.
Як свідчить пояснення директора селянського (фермерського) господарства "Бублик" Явора О.Г., надані в судовому засіданні 04.12.2003р., та надана ним в цьому ж засіданні копія платіжного доручення №17 від 24.10.2003р. (в матеріалах справи), останній платіж по договору купівлі-продажу від 14.08.2001р. в розмірі 4850 грн. був здійснений позивачем 24.10.2003р. Таким чином, ні на момент укладення договору від 12.08.2003р., який просить визнати недійсним позивач, ні на момент подання позову (06.10.2003р.) позивач не набув права власності на майно, яке було предметом договору купівлі-продажу від 14.08.2001р., тому його посилання на порушення оспорюваним договором його права власності на майно є необґрунтованим. Обґрунтованість позовних вимог визначається судом на момент подання позову. Крім того, позивач не довів будь-якими доказами, що предметом договору купівлі-продажу від 12.08.2003р. є саме те майно, яке було предметом договору між позивачем та відповідачем від 14.08.2001р. Площа кожного із чотирьох об"єктів, визначених в договорі від 14.08.2001р., не співпадає з площею об"єктів, які були предметом договору між відповідачем та третьою особою, який позивач просить визнати недійсним.
Як свідчать пояснення директора селянського (фермерського) господарства "Бублик" в судовому засіданні 04.12.2003р., акт приймання-передачі об"єкту між ним та відповідачем не підписувався, реєстрація права власності за позивачем цього об"єкту не здійснювалась. Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України обов"язок доведення того факту, що предметом оспорюваного позивачем договору теж саме майно, яке було предметом договору купівлі-продажу від 14.08.2001р., покладається на позивача, але будь-які докази в підтвердження цього факту позивачем не надані.
В зв"язку з цим, станом на момент укладення оспорюваного позивачем договору від 12.08.2003р. відповідач залишився власником майна, яке було предметом договору з позивачем від 14.08.2001р., тому відповідно до п.п. 1,2 ст.4 Закону України "Про власність" мав право розпоряджатися цим майном.
В зв"язку з тим, що рішення господарського суду Полтавської області про розірвання договору від 14.08.2001р. було скасоване апеляційною інстанцією, позивач не позбавлений права вимагати у відповідача відшкодування збитків, спричинених в зв"язку з порушенням зобов"язань по цьому договору.
Таким чином, позов з посиланням на порушення права власності позивача та на ст.48 ЦК Української РСР в обґрунтування своїх вимог задоволенню не підлягає.
З врахуванням вищезазначених та інших підстав в задоволенні позову рішенням по справі №12/309 відмовлено. Згідно ст.71 ЦК України строк позовної давності встановлюється в три роки.
Відповідно до вимог ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
Згідно ст.76 ЦК УРСР, ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або може довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Ч.3 ст.267 ЦК України встановлює, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленою нею до винесення рішення.
Відповідачі у відзивах на позов та їх представники в засіданні мотивували свої заперечень також і фактом спливу позовної давності.
Слід зазначити, що 06.10.2003р. позивач мав відомості про порушення свого права про що свідчить позовна заява від 06.10.2003р. (справа №12/309).
Позовні вимоги по справі №5/560 заявлені 30.10.2006р., тобто після закінчення строку позовної давності. Оскільки ч.1 ст.254 ЦК України визначає, що строк, визначений роками спливає у відповідний місяць та число останнього року строку.
Ст.80 ЦК УРСР та ч.4 ст.267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.
30.10.2006р. позивачем було заявлено також клопотання про продовження строку позовної давності з посилкою на те, що про порушення свого права він довідався лише 28.10.2006р., з моменту прийняття постанови Харківського апеляційного господарського суду по справі №11/313.
Однак, суд вважає такий відлік строку позовної давності хибним, так як сама подача позову свідчить про те, що сторона довідалася про порушення свого права раніше.
Ст.ст. 78, 79 ЦК УРСР, ст.ст. 263, 264 ЦК України встановлюється перелік підстав зупинення перебігу позовної давності та переривання перебігу позовної давності. Однак ні на одну з цих підстав позивач не посилається, і докази наявності таких підстав суд не вбачає.
В зв"язку з вищевикладеним клопотання щодо продовження строку позовної давності судом відхиляється .
Ст.388 ЦК України передбачає право власності на витребуване майно від добросовісного набувача та наводить перелік підстав, за наявності яких можлива реалізація такого права.
На даний момент спірне майно згідно акту прийому-передачі від 14.08.2003р. за договором купівлі-продажу від 12.08.2003р. передане "Продавцем" (Полтавською обласною спілкою споживчих товариства) "Покупцю" (Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтава-Опт").
26.08.2003р. Полтавським бюро технічної інвентаризації посвідчено, що 9/50 частини промислових будівель, які розташовані за адресою: с.Абазівка, вул.Білоуська, 8 зареєстровані за товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-Опт" на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу від 12.08.2003р. та акту прийому-передачі від 14.08.2003р. занесеного в реєстрову книгу №1 за реєстрованим №5.
Згідно цього документу встановлено фактичне користування 9/50 частинами: овочесховище Д-1, пл.704,70 кв.м, тарний склад Е-1 пл. 616,20 кв.м, павільйони З-1 пл.125,8 кв.м, павільйони Ж-1 пл. 59,20 кв.м, огорожа №1 (реєстрація посвідчена від 26.08.2003р.).
Це свідчить про те, що у Полтавської обласної спілки споживчих товариств відсутня можливість передати спірне майно позивачу в зв"язку із наявністю права власності на нього у 2-го відповідача.
Заявою від 14.12.2006р. позивач уточнив позовні вимоги, а фактично змінив предмет позовну, і прохає змусити Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава-Опт" повернути відібране силою майно Полтавської міжрайонної універсальної заготівельно-торгівельної бази облспоживспілки в с.Абазівка по вул.Білоуська, 8 Полтавського району, укладеного з СФГ "Бублик" 14.08.2001р. в м.Полтава б/№ та надати всі необхідні правоустановчі документи. при цьому позивач нормативно не обгрунтовує свої вимоги.
Ст.387 ЦК України визначає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Тобто, - необхідна наявність у особи, яка витребує майно, статусу власника; - наявність доказів незаконності дій особи, яка заволоділа майном.
Як свідчить вищевикладене та надані докази, у позивача відсутній статус власника спірного майна. Доказів незаконності дій ТОВ "Полтава-Опт" позивач також не надав. Однак в матеріалах справи наявні правовстановлюючі документи, тобто докази наявності правових підстав заволодіння спірним майном 2-м відповідачем. Це дає підстави вважати ТОВ "Полтава-Опт" добросовісним набувачем .
Ст. 388 ЦК України визначає права власності на витребуване майно від добросовісного набувача та перелік підстав, при яких можливе таке витребування.
А саме, якщо майно:
- було загублене власником або собою, якій він передав майно у володіння;
- було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
- вибуло з володіння власника або особи якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом;
- майно було продане у порядку, встановлено для виконання судових рішень;
- майно було набуте безвідплатно у особи, яка не мала права його відчужувати.
Докази проведення оплати 2-м відповідачем по договору купівлі продажу від 12.08.2003р. залучені до матеріалів справи.
Таким чином докази наявності таких підстав в матеріалах справи відсутні.
Крім цього, позивач не посилається на вищезазначені норми в своїх позовних вимогах.
Проаналізувавши надані докази, аргументацію сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги необгрунтовані і підлягають відхиленню.
Ухвалою суду від 15.03.2007р. вжиті заходи забезпечення позову.
В зв"язку з прийняттям 17.04.2007р. рішення по справі забезпечення позову скасовується.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1.В позові відмовити в повному обсязі.
2. Скасувати забезпечення позову по справі, застосоване судом шляхом заборони відповідачам вжити будь-які дії з майном, а саме з Овочесховищем Д-1, тарним складом Е-1, павільйоном Ж-1, павільйоном З-1, які знаходяться в користування ТОВ "Полтава-Опт" за адресою, с.Абазівка Полтавського району.
Суддя Гетя Н.Г.