30 червня 2025 р.Справа № 480/9592/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.01.2025, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі №480/9592/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема механізована бригада)
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема механізована бригада) (надалі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), в якому просив суд:
1) визнати протиправними та скасувати наказ командира В/ч НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження" від 04 жовтня 2024 року № 2636 в частині:
- визнання його - лейтенанта ОСОБА_1 таким, що 12.08.2024 відмовився виконувати бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 № 1567 без поважних причин;
- накладення за неналежне виконання службових обов'язків, що призвели до невиконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 № 1567 на нього - лейтенанта ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення "ДОГАНА";
- не виплати додаткової винагороди за вересень 2024 року за невиконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 № 1567 лейтенанту ОСОБА_1 відповідно до абзацу 4 пункту 15 розділу XХХІV наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (зі змінами);
- зменшення виплати відповідно до абзацу 2 пункту 4 розділу XVІ наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (зі змінами), лейтенанту ОСОБА_1 до 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії за вересень 2024 року;
- направлення матеріалів щодо відмови виконувати бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 № 1567, вчинене в умовах воєнного стану лейтенантом ОСОБА_1 , в діях якого вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Краматорськ;
2) зобов'язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду за вересень 2024 року лейтенанту ОСОБА_1 , згідно "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (зі змінами), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, в розмірі 30 000 грн щомісячно відповідно до кількості днів виконання завдань;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити лейтенанту ОСОБА_1 , відповідно до "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (зі змінами), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року N 260, в розмірі 100 відсотків встановленого розміру щомісячну премію за вересень 2024 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у задоволенні позов ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_1 не погодився з рішення суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, у якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що згідно з наданою ним довідкою ВЛК, він придатний до служби у підрозділах забезпечення, відтак, як військовослужбовець, зобов'язаний виконувати накази та розпорядження командира пов'язані із завданнями для підрозділів забезпечення, на які, зокрема, покладається і інженерне забезпечення бойових підрозділів, а тому вважає, що не має виконувати накази та розпорядження командира пов'язані із завданнями для бойових підрозділів.
Звертає увагу, що службове розслідування призначено «за фактом відмови виконувати бойове розпорядження від 10 серпня 2024 року №434», однак таке не стосувалося невиконання бойового розпорядження командира НОМЕР_4 об ТрО від 11.08.20214 № 1567, стосовно невиконання якого службове розслідування не призначалося.
В/ч НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, позивача, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
З 11.02.2023 по 31.08.2024 позивач проходив військову службу у НОМЕР_5 окремому стрілецькому батальйоні В/ч НОМЕР_1 на посаді командира 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти.
11.08.2024 лейтенантом ОСОБА_1 командиром 1 стрілецької роти командиру 406 осб та НОМЕР_4 осб Тро подано рапорт про неможливість виконати бойове розпорядження командира НОМЕР_4 об ТрО від 11.08.2024 № 1567.
12.08.2024 командиром В/ч НОМЕР_1 прийнято наказ № 2046 "Про призначення службового розслідування за фактом відмови виконувати бойове розпорядження".
Командиром В/ч НОМЕР_1 було затверджено акт службового розслідування, в якому зазначено що відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 № 1503/31371, наказу командира В/ч НОМЕР_1 № 2046 від 12.08.2024 "Про призначення службового розслідування за фактом відмови виконувати бойове розпорядження" та наказу командира В/ч НОМЕР_1 № 2354 від 10.09.2024 "Про продовження терміну проведення службового розслідування призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 12 серпня 2024 року № 2046" комісією в складі: голова комісії - заступник командира з морально - психологічного забезпечення - начальник відділення морально - психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_2 ; члени комісії: офіцер відділення проведення перевірок та службових розслідувань відділу запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_1 капітан ОСОБА_3 , заступник командира з психологічної підтримки персоналу Військової частини НОМЕР_6 старший лейтенант ОСОБА_4 , було проведено службове розслідування за фактом відмови виконувати бойове розпорядження командира ТГр " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 10 серпня 2024 року № 434 військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_6 , які були передані в оперативне підпорядкування командира Військової частини НОМЕР_3 , а також встановлення ступеня вини військовослужбовців Військової частини НОМЕР_6 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до позатермінового бойового донесення командира Військової частини НОМЕР_3 майора ОСОБА_5 від 12.08.2024 № 1570 (для службового користування до матеріалів службового розслідування не додається), стало відомо, що згідно бойового розпорядження командира ТГр " ІНФОРМАЦІЯ_2 " № 434 від 10.08.2024 командиром Військової частини НОМЕР_3 прийнято в оперативне підпорядкування 57 військовослужбовців від командира Військової частини НОМЕР_6 . При цьому станом на 08.00 12.08.2024 15 військовослужбовців із Військової частини НОМЕР_6 відмовилися виконувати бойові завдання в батальйонному районі оборони Військової частини НОМЕР_3 .
В ході службового розслідування було встановлено, що 12.08.2024 тимчасово виконуючий обов'язки командира 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_6 ОСОБА_1 та командир 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_6 ОСОБА_6 в населених пунктах Комар та Олександроград Донецької області довели бойове розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 № 1567, згідно бойового розпорядження командира ТГр "Велика Новосілка" від 10 серпня 2024 року № 434, підпорядкованому особовому складу про виконання завдань в першому ешелоні оборони Військової частини НОМЕР_3 з метою недопущення просування противника, проведення інженерного обладнання позицій. Це підтверджується поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
Після доведення бойового розпорядження від 11.08.2024 № 1567 п'ятнадцять військовослужбовців Військової частини НОМЕР_6 відмовились виконувати бойове розпорядження щодо інженерного облаштування позицій та підвищення стійкості оборони в батальйонному районі оборони в районі ведення бойових дій в Донецькій області, серед них і лейтенант ОСОБА_1 ..
За фактом відмови виконувати бойове розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 № 1567 в населених пунктах ОСОБА_7 та Олександроград Донецької області була надана доповідь по підпорядкуванню.
Разом з цим, після відмови виконувати бойове розпорядження лейтенант ОСОБА_1 та інші подали письмові рапорти, у яких зазначили про неможливість виконання бойового розпорядження у зв'язку із тим, що мають скарги на стан здоров'я та деякі з них потребують проходження військово-лікарської комісії.
Лейтенант ОСОБА_1 пояснив, що 11.08.2024 після доведення бойового розпорядження, він повідомив командира Військової частини НОМЕР_6 та командира Військової частини НОМЕР_3 письмовим рапортом про неможливість його виконання у зв'язку із хворобами, які підтверджуються довідкою ВЛК № 11581/1 від 13.07.2024.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 11581/1 від 13.07.2024 лейтенант ОСОБА_1 " придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах) медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони".
Будучи військовослужбовцем лейтенант ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно викопувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Військовослужбовець ОСОБА_1 , знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи характер свого діяння, передбачаючи його наслідки, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби.
Пояснення вищевказаних військовослужбовців щодо неможливості виконання бойового завдання через висновки військово-лікарської комісії не знайшли свого підтвердження під час проведення службового розслідування.
Як вбачається із змісту бойового розпорядження від 11.08.2024 № 1567дск (до матеріалів службового розслідування не додається), військовослужбовцям ставилось завдання з інженерного облаштування позицій, що в свою чергу не суперечить висновкам військово-лікарської комісії та останні мали можливість його виконати.
Таким чином, в ході службового розслідування було встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_1 , маючи змогу виконувати бойові завдання щодо інженерного облаштування позицій та підвищення стійкості оборони в батальйонному районі оборони в районі ведення бойових дій, відмовився від виконання бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 № 1567 без поважних на те причин.
Неправомірні дії позивача полягають в тому, що він відмовився виконувати бойове розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 № 1567 без поважних причин.
Вищевказані неправомірні дії призвели до підриву бойової готовності та боєздатності Військової частини НОМЕР_3 , що в свою чергу, могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами батальйонного рубежу оборони Військової частини НОМЕР_3 на визначеній їй ділянці оборони.
Вчинення викладеного вище правопорушення підтверджується фактами та обставинами, що було встановлено в ході службового розслідування та зазначені в розділі 3 акту службового розслідування.
За наслідками матеріалів службового розслідування командиром Військової частини НОМЕР_1 04.10.2024 видано наказ № 2636 "Про результати службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження", яким, між іншим:
Вважати, що лейтенант ОСОБА_1 та інші 12.08.2024 відмовились виконувати бойове розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 № 1567 без поважних причин.
За неналежне виконання службових обов'язків, що призвели до невиконання бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 № 1567 без поважних причин, порушення вимог статті 11, статті 16, статті 37, статті 111, статті 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, лейтенанта ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та згідно пункту "б" статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накласти дисциплінарне стягнення "ДОГАНА".
Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру В/ч НОМЕР_1 : не виплачувати додаткову винагороду за вересень 2024 року за невиконання бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 № 1567 без поважних причин лейтенанту ОСОБА_1 відповідно до абзацу 4 пункту 15 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (зі змінами);
відповідно до абзацу 2 пункту 4 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (зі змінами), лейтенанту ОСОБА_1 виплатити 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії за вересень 2024 року.
Відповідно до пункту 4 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України помічнику командира бригади з правової роботи - начальнику юридичної служби В/ч НОМЕР_1 підготувати матеріали щодо відмови виконувати бойове розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 № 1567, вчинене в умовах воєнного стану лейтенантом ОСОБА_1 , в діях яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України та направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Краматорську.
Не погодившись з прийнятим наказом, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, вказавши що матеріалами службового розслідування доведено наявність дисциплінарного проступку у діях позивача, а саме порушення позивачем військової дисципліни, що полягає у недотриманні норм Статуту ВС ЗСУ та Військової Присяги, а саме, позивач будучи належним чином ознайомлений з бойовим розпорядженням командира від 11.08.2024 № 1567 щодо інженерного облаштування позицій та підвищення стійкості оборони в батальйонному районі оборони в районі ведення бойових дій в Донецькій області., згідно з наданою позивачем довідкою ВЛК він придатний до служби у підрозділах забезпечення, відтак, як військовослужбовець, зобов'язаний виконувати накази та розпорядження командира пов'язані із завданнями для підрозділів забезпечення, на які, зокрема, покладається і інженерне забезпечення бойових підрозділів.
Переглядаючи цю справу, відповідно до вимог ст. 308 КАС України у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про Збройні Сили України" правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV (далі по тексту - Статут), військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
За нормами ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, обов'язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
В силу статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості (п. 58 Статуту внутрішньої служби).
Командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально- психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки (п. 66 Статуту внутрішньої служби).
Командир бригади зобов'язаний:
забезпечувати збереження озброєння, боєприпасів та інших матеріальних засобів бригади, їх своєчасне поповнення до визначених норм;
здійснювати планові та раптові перевірки, організовувати щорічне проведення інвентаризації матеріальних засобів у службах, керувати роботою внутрішніх комісій, що проводять такі перевірки;
організувати бухгалтерський облік військового майна (у тому числі непорушного запасу) та знати вартість утримання військової частини (п. 67 Статуту внутрішньої служби).
Відповідальність військовослужбовців закріплюється статтями 26, 27 Статуту, згідно з якими, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі по тексту - Дисциплінарний статут).
Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені дисциплінарні стягнення, зокрема - догана.
Згідно зі ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України,
За приписами ст. 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку) визначено Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 21.11.17 № 608 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 № 1503/31371.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; - невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань.
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем службової дисципліни.
Для визначення правомірності або протиправності наказу про застосування дисциплінарного стягнення необхідно встановити наявність або відсутність складу дисциплінарного правопорушення.
З наказу про призначення службового розслідування вбачається, що таке розслідування призначено за фактом відмови виконувати бойове розпорядження від 10.08.2024 №434 низкою військовослужбовців НОМЕР_5 окремого стрілецького батальйону В/ч НОМЕР_1 .
Відповідно до бойового розпорядження командира НОМЕР_4 об ТрО від 11.08.2024 № 1567дск, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 33), останнє видане на виконання бойового розпорядження від 10.08.2024 №434.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів визнає безпідставними доводи апелянта про не призначення службового розслідування стосовно невиконання бойового розпорядження командира НОМЕР_4 об ТрО від 11.08.2024 № 1567дск, а також про те, що бойове розпорядження від 10.08.2024 №434 не стосується бойового розпорядження командира НОМЕР_4 об ТрО від 11.08.2024 № 1567дск, оскільки останнє ухвалене на виконання першого.
Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах об'єктом дисциплінарного правопорушення є суспільні відносини та цінності, що охороняються правом, на які спрямовано посягання суб'єкта правопорушення, додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Об'єктивна сторона це бездіяльність позивача, а саме відмова позивача виконувати бойове розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 № 1567 без поважних причин в умовах воєнного часу. Об'єктивна сторона - у формі умислу. Суб'єкт - військовослужбовець - позивач.
Стосовно твердження апелянта про те, що він не відмовлявся від виконання бойового розпорядження, оскільки ним подано рапорт про неможливість виконати бойове розпорядження командира НОМЕР_4 об ТрО від 11.08.2024 № 1567 за станом здоров'я, колегія суддів зазначає.
Військовослужбовець повинен дотримуватись військової дисципліни, що ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі і тим більше під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та в подальшому продовженого і чинного в теперішній час.
Відтак військова присяга зобов'язує позивача обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність. Сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок. За нормами Статуту ВС ЗСУ позивач повинен виконувати військовий обов'язок та накази командира.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, що матеріалами службового розслідування доведено наявність дисциплінарного проступку у діях позивача, а саме порушення позивачем військової дисципліни, що полягає у недотриманні норм Статуту ВС ЗСУ та Військової Присяги, а саме, позивач будучи належним чином ознайомлений з бойовим розпорядженням командира від 11.08.2024 № 1567 щодо інженерного облаштування позицій та підвищення стійкості оборони в батальйонному районі оборони в районі ведення бойових дій в Донецькій області., згідно наданої позивачем довідки ВЛК він придатний до служби у підрозділах забезпечення, відтак, як військовослужбовець, зобов'язаний виконувати накази та розпорядження командира пов'язані із завданнями для підрозділів забезпечення, на які, зокрема, покладається і інженерне забезпечення бойових підрозділів.
Стосовно доводів апелянта що невиконання розпорядження сталося через незадовільний стан здоров'я колегія суддів зазначає.
Згідно довідки ВЛК ( а.с.30) ОСОБА_1 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, Навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Згідно розпорядження №1567/дск командирам 1ср, 2ср та рап236 об ТрО визначити бойові завдання на позиціях в БРО підпорядкованим підрозділам своїм рішенням. Організувати спеціальне чергування. Особовому складу 1, 2 та 3 ср 406 осб виконувати бойові завдання в першому ешелоні оборони БРО НОМЕР_4 об ТрО з метою недопущення просування противника ..., проведення інженерного облаштування позицій. Командирам 1ср, 2ср, та 3ср 406 осб продовжити виконання завдання з інженерного облаштування позицій другого ешелона.
Враховуючи висновок ВЛК, зміст розпорядження №1567/дск від 11.08.2024, а також те, що позивачем будь яких інших доказів щодо стану здоров'я не було надано інших доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими зазначені доводи апеляційної скарги.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року по справі №480/9592/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 10.07.2025.