10 липня 2025 р. Справа № 520/3516/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В.) від 06.05.2025 року по справі № 520/3516/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати незаконною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення у період з 01.01.2020 по 03.02.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня відповідного року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити грошове забезпечення у період 01.01.2022 по 31.12.2021 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в розмірі 2 270,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити грошове забезпечення у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» в розмірі 2 481,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити грошове забезпечення у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» в розмірі 2 684,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити грошове забезпечення у період 01.01.2024 по 31.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2024 за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в розмірі 3 028,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити грошове забезпечення у період 01.01.2025 по 03.02.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» в розмірі 3 028,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається про відсутність обов'язку звертатись із письмовою заявою до відповідача для проведення перерахунку грошового забезпечення, а невиплата грошового забезпечення у встановленому законом розмірі, в свою чергу, сама по собі є підставою для звернення до суду та задоволення таких вимог. Таким чином, аргумент суду про відсутність звернення позивача з заявою про перерахунок грошового забезпечення не ґрунтується на нормах законодавства, а також суперечить висновкам суду про задоволення позовних вимог.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 02.04.2019 по 03.02.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_2 , надане 30 квітня 2023 року (а.с. 15).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2025 № 36 ОСОБА_1 з 03 лютого 2025 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 11).
При цьому у період з 01.01.2020 по 03.02.2025 позивач отримував грошове забезпечення військовослужбовця із розрахунку прожиткового мінімуму на 01.01.2018 - 1762,00 грн.
Не погодившись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для кваліфікації правової поведінки відповідача у спірних правовідносинах як протиправної бездіяльності, з огляду на відсутність письмового звернення позивача до відповідача з приводу перерахунку грошового забезпечення, а також відсутність доказів отримання відповідачем суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах документів або асигнувань для обчислення і виплати заявнику грошового забезпечення із використанням будь-якого іншого показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, окрім - "1762,00 грн".
Колегія суддів щодо висновків суду першої інстанції зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України постановою від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), затвердив:
- тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1;
- схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 704, (в чинній редакції на дату судового розгляду спору), установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постанова №704 набрала чинності з 1 січня 2018 року.
Згідно із пунктом 4 Постанови № 704, (в редакції, яка була чинною до 24.02.2018), установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінет Міністрів України, постановою від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), постановив перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Пунктом 6 Постанови № 103 встановлено внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
Згідно із довідкою про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) Постанови №103, у постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» постановлено пункт 4 викласти в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Окружним адміністративним судом міста Києва від 21.04.2020 у справі № 826/9052/18 вирішено:
- визнати дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 21.02.2018 року № 103 в частині внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 - неправомірними;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 1038), внесено зміни до приміток додатків 1, 14 Постанови № 704, а саме:
- посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704;
- оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704.
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2005 року № 870 затверджено «Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України» (далі - Правила №8 70).
Відповідно до пункту 32 Правил № 870 визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом.
Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України, чи про його скасування.
Дослідження змісту наведених правових норм дає підстави суду зробити такі висновки:
- всі призначені за Законом № 2262-ХІІ пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України;
- перерахунок пенсій військовослужбовцям проводиться за відповідної правової процедури, визначеної Порядком № 45, зокрема уповноважений орган має право видати особі довідку про складові грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії тільки після отримання від пенсійних органів списків за формою згідно з додатком 1;
- розрахунок розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, проводиться за правилами Постанови № 704 із врахуванням відповідних змін до вказаної постанови, внесених Постановами № 103 та № 1038;
- оскільки визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом та дія такого акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України, чи про його скасування, вважаються невиконаними Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а також рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 року у справі № 826/9052/18 за позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа-Міністерство соціальної політики України, залишеною в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 року, яка в свою чергу залишена без змін ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року, яким вирішено:
- визнати дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 21.02.2018 року № 103 в частині внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45-неправомірними;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- так як вказані рішення судів Кабінетом Міністрів України не виконані, діючою правовою нормою, яку уповноважені органи зобов'язані брати до уваги при проведенні обрахування розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, є пункт 4 Постанови №704, (в чинній редакції на дату судового розгляду спору), а саме: розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Суд зазначає, що «автоматичне» відновлення судом положень нормативного акта Кабінету Міністрів України також не узгоджується з положеннями Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 № 503/97, який встановлює, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах.
Крім того, законодавство не передбачає жодних випадків поняття «відновлення» в силі нормативних актів Кабінету Міністрів України, які внаслідок набрання судовим рішенням законної сили втратили чинність.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду в постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21 дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01.01.2020 положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями п. 3 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Отже, під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних спірних правовідносин.
Таким чином, згідно з Постановою № 704, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року.
Такий правовий підхід Верховний Суд застосував також у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі № 120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21.
Враховуючи вимоги позивача, а саме період, за який він просить перерахувати і виплатити його грошове забезпечення та одноразові грошові виплати з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням (виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704), колегія суддів вважає, що правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, має бути врахований при застосуванні положень пункту 4 Постанови № 704 при вирішенні також і цієї справи.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2024 року у справі № 240/16735/21, в якій сформовано висновок щодо застосування пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції від 29 січня 2020 року у правовідносинах, які, зокрема, стосувались нарахування і виплати грошового забезпечення військовослужбовцю за період з 29 січня 2020 року по 07 квітня 2021 року.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин помилково дійшов висновку про відсутність підстав для кваліфікації правової поведінки відповідача у спірних правовідносинах як протиправної бездіяльності через відсутність письмового звернення позивача до відповідача з приводу перерахунку грошового забезпечення та відсутність доказів отримання відповідачем суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах документів або асигнувань для обчислення і виплати заявнику грошового забезпечення із використанням будь-якого іншого показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, окрім - "1762,00 грн", з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено обов'язку особи звертатись до суб'єкта владних повноважень із відповідними письмовими заявами про перерахунок грошового забезпечення в якості досудового врегулювання спірних правовідносин, натомість невиплата грошового забезпечення у встановленому Законом розмірі є підставою для звернення до суду для вирішення такого спору.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а не станом на 01.01.2018, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності з 20.05.2023, абзац перший пункту 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, Постановою № 481 визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи саме з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги позивача щодо перерахунку його грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 03.02.2025 задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тобто необхідно зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення у період 01.01.2022 по 31.12.2021 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в розмірі 2 270,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; нарахувати та виплатити грошове забезпечення у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» в розмірі 2 481,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; нарахувати та виплатити грошове забезпечення у період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» в розмірі 2 684,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 року по справі № 520/3516/25 - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" в розмірі 2 102,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" в розмірі 2 270,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" в розмірі 2 481,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" в розмірі 2 684,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов