10 липня 2025 року Чернігів Справа № 620/4360/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство Міністерства освіти і науки України «Інформаційно-іміджевий центр» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
17.04.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) через систему «Електронний суд» звернулась до суду з позовом, у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України) від 14.11.2024 №1/21226-24 про відмову у визнанні іноземного документа про освіту, а саме її диплома магістра психології від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданого університетом Кот д'Азюр (Університет Лазурного берега);
зобов'язати МОН України визнати диплом від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданий університетом Кот д'Азюр та видати відповідне свідоцтво про визнання диплому.
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 19.06.2025 задовольнив позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство Міністерства освіти і науки України «Інформаційно-іміджевий центр», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії: визнав протиправним та скасовано рішення Міністерства освіти і науки України від 14.11.2024 №1/21226-24 про відмову у визнанні іноземного документа про освіту, а саме диплома магістра психології від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданого університетом Кот д'Азюр (Університет Лазурного берега) ОСОБА_1 ; зобов'язав Міністерство освіти і науки України визнати диплом від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданий університетом Кот д'Азюр та видати відповідне свідоцтво про визнання диплому ОСОБА_1 ; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 1211, 20 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 14.04.2025 № 9375-6634-9734-1295.
01.07.2025 на адресу суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу в розмірі 69 703,00 грн. Заява мотивована тим, що питання про судові витрати вирішено не у повному обсязі.
Вирішуючи вказану заяву по суті, суд враховує таке.
Частина перша та третя статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює (далі КАС України), що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 143 КАС України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
В свою чергу, відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частиною третьою статті 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Водночас, статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Водночас, відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд враховує таке.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано договір №1301/3-10-01-2025 про надання правничої (правової) допомоги від 10.01.2025, додаткову угоду №6 від 05.04.2025, розрахунок на оплату від 04.04.2025 № 69 на суму 49 644,00 грн, розрахунок на оплату від 19.05.2025 № 93 на суму 20 059,20 грн, акт наданих послуг від 17.04.2025 №63, акт наданих послуг від 19.05.2025 №85, платіжну інструкцію від 17.04.2025 №Х7Х7-ЕКММ-62НМ-07ЕН на суму 49 644,00 грн, платіжну інструкцію від 29.05.2025 №ХВ80-7РА3-7М2Х-05К2 на суму 20 059,20 грн, ордер про надання правничої допомоги від 10.01.2025 серія АІ №1675771, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
За змістом статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд звертає увагу, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов'язаними, містять посилання на адміністративний позов, що був пред'явлений до суду, розрахунок витраченого адвокатом часу, вартість та перелік наданих ним послуг, які віднесені Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до правничої допомоги.
Разом з цим, у постанові Верховного Суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 викладено критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторони.
Так, відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Водночас, суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа № 10.12.2019).
З огляду на вказане, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду цієї справи не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження кількості витраченого адвокатом часу на надання ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Зважаючи на те, що предметом цього спору є справа незначної складності, виходячи з критерію розумності, пропорційності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а також критерію необхідності їх понесення, суд приходить до висновку про те, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу професійну допомогу є необґрунтованою через призму наведених вище критеріїв, тому суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 10 000,00 грн
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню з ухваленням рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Керуючись статтями 241-243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення суду задовольнити.
Ухвалити додаткове судове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство Міністерства освіти і науки України «Інформаційно-іміджевий центр» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
Відповідач - Міністерство освіти та науки України (місцезнаходження юридичної особи: просп. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38621185).
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство Міністерства освіти і науки України “Інформаційно-іміджевий центр» (місцезнаходження юридичної особи: вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 25, м. Київ, 01135; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35198441).
Суддя Марія ДУБІНА