10 липня 2025 року справа № 580/6292/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
03 червня 2025 року ОСОБА_1 подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 під час обчислення мені ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби з 24.02.2022 по 09.06.2023, грошову (матеріальну) допомогу на оздоровлення за 2022- 2023 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані 57 днів щорічної відпустки та 28 днів відпуски, як учаснику бойових дій, без урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня відповідного року (2022-2023), шляхом множення прожиткового мінімуму на відповідний тарифний коефіцієнт;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату мені ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби з 24.02.2022 по 09.06.2023, грошову (матеріальну) допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані 57 днів щорічної відпустки та 28 днів відпуски, як учаснику бойових дій з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня відповідного року (2022- 2023), шляхом множення прожиткового мінімуму на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням здійснених виплат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач протиправно не здійснив перерахунок грошового забезпечення позивача з 24.02.2022 по 09.06.2023, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та як наслідок видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 09.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач позов не визнав, надавши до суду письмовий відзив, у якому зазначено, що скасування судом пункту 6 постанови № 103 не відновлює раніше діючий порядок, оскільки чинне законодавство України не передбачає жодних випадків порядку відновлення правових норм, які в установленому порядку втратили чинність, тому відповідач діяв правомірно, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом станом саме на 01.01.2018. Також просив врахувати пропуск строку звернення до суду позивачем.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
З 24.02.2022 по 09.06.2023 ОСОБА_1 , проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Протягом служби виплата грошового забезпечення здійснювалася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
17.04.2025 позивач звернувся до відповідача із зверненням в якому просив здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення за період служби з 24.02.2022 по 09.06.2023, грошову (матеріальну) допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані 57 днів щорічної відпустки та 28 днів відпуски, як учаснику бойових дій, з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня відповідного року (2022-2023), шляхом множення прожиткового мінімуму на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахування здійснених раніше виплат.
04.05.2025 позивач отримав лист відповідача від 18.04.2025 №1021/7/1263, в якому відповідач повідомив, що підстав для перерахунку грошового забезпечення немає.
Не погоджуючись з такими дія відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону №2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частинами першої - третьої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови №704).
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови №103).
Постанова №103 набула чинності 24.02.2018.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, з 29.01.2020 з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно ізЗаконами України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», “;Про Державний бюджет України на 2021 рік», “;Про Державний бюджет України на 2022 рік», “;Про Державний бюджет України на 2023 рік» у осіб з числа військовослужбовців та деяких інших осіб, розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
При цьому, суд звертає увагу, що 12.05.2023 в Постанову №704 було внесено зміни, які набрали чинності 20.05.2023, та викладено пункт 4 в наступній редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
А отже, розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік) тільки у період з 29.02.2022 по 19.05.2023.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби з 24.02.2022 по 19.05.2023, грошову (матеріальну) допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані 57 днів щорічної відпустки та 28 днів відпуски, як учаснику бойових дій з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня відповідного року (2022- 2023), шляхом множення прожиткового мінімуму на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням здійснених виплат.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом, суд зазначає таке.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.
Відповідач листом від 04.05.2025 повідомив позивачу про розміри виплаченого грошового забезпечення за спірний період. Тобто, про всі виплачені суми позивач міг дізнатися під час ознайомлення з цим листом та протягом тримісячного строку мав право звернутися до адміністративного суду зі вказаним вище позовом. Отже, звернувшись до суду 03.06.2025, позивач дотримався вимог законодавства щодо строку звернення.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір» та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку позов задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 під час обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби з 24.02.2022 по 19.05.2023, грошову (матеріальну) допомогу на оздоровлення за 2022- 2023 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та відпуски, як учаснику бойових дій, без урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня відповідного року (2022-2023), шляхом множення прожиткового мінімуму на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби з 24.02.2022 по 19.05.2023, грошову (матеріальну) допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та відпуски, як учаснику бойових дій з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня відповідного року (2022- 2023), шляхом множення прожиткового мінімуму на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням здійснених виплат.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА