Справа № 380/7072/25
іменем України
10 липня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташоване у місті Хмельницькому про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташоване у місті Хмельницькому, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Держаного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому щодо не зарахування ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби 7 років 10 місяців 4 дні в податковій міліції з 17.08.1998 по 20.06.2006. Зобов'язати Територіальне управління Держаного бюро, розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому (код ЄДРПОУ 42335958) зарахувати до стажу служби (роботи) ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в податковій міліції з 17.08.1998 по 20.06.2006.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся 19 березня 2025 року до Територіального управління Держаного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому щодо зарахування його стажу служби в податковій міліції з 17.08.1998 по 20.06.2006 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, який дає право на доплату за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки працівникам Державного бюро розслідувань.
За результатом розгляду, згідно із відповіддю від 20 березня 2025 року, Територіальним управлінням Держаного бюро розслідувань, розташованим у м. Хмельницькому відмовлено позивачу у задоволенні його вимог, посилаючись на те, що нормами підпункту 2.2.2. п. 2.2. Розділу 2 Інструкції про механізм реалізації норм законодавства щодо встановлення доплати за вислугу років та обчислення стажу служби (роботи), який дає право на доплату за вислугу років працівникам Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 08.10.2021 № 524 (зі змінами) передбачено, що до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань зараховуються періоди роботи, визначені ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію», до яких служба в податковій міліції не входить.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що до ТУ ДБР у м. Хмельницькому 19.03.2025 надійшов рапорт позивача, відповідно до якого останній просив зарахувати його стаж служби в податковій міліції з 17.08.1998 по 20.06.2006 до стажу служби (роботи) в ДБР, який дає право на доплату за вислугу років, при цьому посилався на позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного від 07.10.2020 у справі № 826/16143/18 якою, на його думку, прирівняно статус позивача, що проходив службу в податковій міліції, до статусу осіб, що перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
В ході розгляду рапорта позивача (Протокол № 03/ДСК від 20.03.2025) Комісія установила, що дійсно в матеріалах особової справи позивача наявні документи, які підтверджують службу в податковій міліції у період з 17.08.1998 по 20.06.2006. Разом з тим, Комісія констатувала, що нормами підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Розділу 2 Інструкції № 524 передбачено, що до стажу служби, зараховуються періоди, визначені частиною 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», та час проходження служби в ДБР на посадах рядового та начальницького складу.
Таким чином, ураховуючи вищенаведене, а також виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень спеціального законодавства, яке регулює спірне питання, наявних доказів в матеріалах справи, фактичних обставин справи, виявляється достатність підстав для висновку про відсутність будь-яких правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 оскільки спірне рішення ТУ ДБР у м. Хмельницькому прийняте на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а також закріпленим у статті 2 КАС України критеріям правомірності рішень суб'єкта владних повноважень.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що позивач з 17.08.1998 по 20.06.2006 працював в органах податкової міліції Державної фіскальної служби на посадах рядового та начальницького складу.
02.02.2004 позивачу присвоєно звання старший лейтенант податкової, міліції - в органах податкової міліції на посаді старшого оперуповноваженого в ОВС відділу по особливо важливих справах УПМ ДПА в Київській області. Наказом ДФС України від 19.06.2006 № 202-«О» позивач ОСОБА_1 , - звільнений з посади та податкової міліції ДФС України згідно ст.24 розділу Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державну податкову службу України» від 05.02.1998 та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ УРСР від 22.07.1991 року №114., за підпунктом «ж» п.64.
З 22.09.2020 по теперішній час позивач проходить службу (роботу) в Державному бюро розслідувань на посадах начальницького складу.
Наказом ДБР від 21.09.2020 № 378-ос/ дск, позивачу присвоєно спеціальне звання старшого начальницького складу «майор Державного бюро розслідувань».
19 березня 2025 року до Територіального управління Держаного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому щодо зарахування його стажу служби в податковій міліції з 17.08.1998 по 20.06.2006 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, який дає право на доплату за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки працівникам Державного бюро розслідувань.
За результатом розгляду, згідно із відповіддю від 20 березня 2025 року, Територіальним управлінням Держаного бюро розслідувань, розташованим у м. Хмельницькому відмовлено позивачу у задоволенні його вимог, посилаючись на те, що нормами підпункту 2.2.2. п. 2.2. Розділу 2 Інструкції про механізм реалізації норм законодавства щодо встановлення доплати за вислугу років та обчислення стажу служби (роботи), який дає право на доплату за вислугу років працівникам Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 08.10.2021 № 524 (зі змінами) передбачено, що до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань зараховуються періоди роботи, визначені ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію», до яких служба в податковій міліції не входить.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не зарахування до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в податковій міліції, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.19 Закону України Про Державне бюро розслідувань №794-VIII від 12.11.2015 (далі Закон №794-VIII), держава забезпечує соціальний захист працівників Державного бюро розслідувань відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Частиною 6 статті 14 Закону №794-VIII визначено, що порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.
На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України Про Національну поліцію та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Також, відповідно до ст.20 Закону №794-VIII, на осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови оплати праці працівників Державного бюро розслідувань, які є державними службовцями, визначаються законодавством про державну службу з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Працівникам Державного бюро розслідувань виплачується щомісячна доплата за вислугу років у передбачених вказаним Законом розмірах, які залежать від наявного стажу служби (роботи).
Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції №524 визначено, що для працівників Державного бюро розслідувань, що є особами рядового і начальницького складу, обчислення стажу служби (роботи) здійснюється кадровим підрозділом Державного бюро розслідувань (територіального управління Державного бюро розслідувань) за матеріалами особової справи, відповідно до Закону України Про Державне бюро розслідувань, Закону України Про Національну поліцію, постанов Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 №743 Про затвердження Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, від 11.11.2015 №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції та з урахуванням наказу Державного бюро розслідувань від 16.09.2021 №520дск Про введення в дію рішення Колегії Державного бюро розслідувань від 14.09.2021 №59дск Про встановлення доплати за вислугу років.
Обчислений кадровим підрозділом стаж служби (роботи) особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які вперше прийняті на службу до Державного бюро розслідувань, виноситься на розгляд Комісії з обчислення стажу служби (роботи), який дає право особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки (далі - Комісія) для прийняття рішення.
Комісії утворюються в центральному апараті Державного бюро розслідувань та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань.
Склад Комісії затверджується наказом Державного бюро розслідувань (територіального управління Державного бюро розслідувань).
Комісія утворюється у складі не менше 7 осіб, до її складу можуть входити представники кадрового, фінансового, юридичного підрозділів та внутрішнього аудиту.
Формою роботи Комісії є засідання, які проводяться за рішенням голови Комісії.
Засідання Комісії вважається правомочним за умови участі в його роботі не менше половини її складу.
У разі відсутності голови Комісії на її засіданні головує заступник голови.
У разі рівного розподілу голосів голос голови Комісії є вирішальним.
Робота Комісії проводиться у такому порядку: перевіряються особова справа, трудова книжка, довідки та інші документи (за наявності), які підтверджують стаж. Установлюється, на яких державних підприємствах, в установах, організаціях працював працівник та які посади він обіймав, визначаються періоди, що підлягають зарахуванню до стажу служби (роботи), та установлюється стаж служби (роботи) з дати призначення на службу в Державне бюро розслідувань.
Результати роботи Комісії оформлюються протоколом, який реєструється в журналі та передається для зберігання до кадрового підрозділу.
Рішення Комісії оформлюється висновком, який складається в одному примірнику та зберігається в особовій справі особи рядового чи начальницького складу.
Протокол та висновок Комісії є підставою для видання наказу про встановлення стажу служби (роботи) для виплати доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.
На підставі такого наказу в послужному списку ставиться штамп або запис такого змісту: Стаж служби (роботи) для виплати доплати за вислугу років станом на 20 ______ року становить __ років __ місяців __ днів. Наказ ДБР від ___ 20__ року № __.
Підпунктами 2.2.2-2.2.5 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції №524 визначено, що до стажу служби (роботи), що дає право на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України Про Національну поліцію, та час проходження служби в Державному бюро розслідувань на посадах рядового і начальницького складу.
Документом для визначення стажу служби (роботи) є трудова книжка, копія чи витяг з послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж служби (роботи) (довідки, виписки з наказів тощо).
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж служби (роботи) обчислюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, а також архівними установами.
Особам рядового і начальницького складу, які прибули до нового місця проходження служби, виплата доплати здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної в особовій справі.
У наказах про призначення, переведення (переміщення) або просування по службі осіб рядового та начальницького складу має міститися інформація про стаж служби (роботи) для виплати доплати за вислугу років у календарному обчисленні на дату відповідного призначення, переведення (переміщення) або просування по службі та розмір доплати за вислугу років у відсотковому значенні.
Особам рядового і начальницького складу, яким у встановленому законодавством порядку зараховано до вислуги років раніше не враховані періоди служби (роботи), доплата за вислугу років здійснюється з дня видання наказу Державного бюро розслідувань (територіального управління Державного бюро розслідувань) про підтвердження раніше не врахованого стажу служби (роботи), якщо інше не встановлено законом.
Частиною другою статті 78 Закону №580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
З аналізу зазначених норм вбачається, що до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань для встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Спір у цій справі виник у зв'язку з не зарахуванням відповідачем стажу служби позивача в органах податкової міліції до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтями 1, 2 указаного Закону Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні від 5 липня 2012 року №5083-VI, який набрав чинності з 12 серпня 2012 року, серед іншого, доповнено Податковий кодекс України розділом XVIII-2 (Податкова міліція).
Так, пунктом 348.1 статті 348 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків (пункт 348.2 статті 348 ПК України).
Згідно з пунктом 353.1 статті 353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України Про Національну поліцію та Законом України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист.
Відповідно до статті 19 Закону України Про державну податкову службу в Україні від 4 грудня 1990 року №509-XII (далі - Закон №509-XII), який був чинний у період служби позивача у податковій міліції, податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
У статті 21 Закону №509-XII, яка визначала повноваження податкової міліції, зазначено, що податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань: приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення; забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків; запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби; збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.
Частина перша статті 24 Закону №509-XII визначала, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України Про міліцію (стаття 26 Закону №509-XII).
За змістом частини першої у взаємозв'язку з пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Статями 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України Про Національну поліцію та Законом України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист.
Проходження служби особами начальницького складу податкової міліції у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, передбачалося також частиною першою статті 24 Закону №509-XII.
Питання наявності правових підстав для зарахування поліцейському стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції вже досліджувалося Верховним Судом.
Так, 07 жовтня 2020 року Верховний Суд ухвалив постанову в справі №826/16143/18 за схожих фактичних обставин справи і правового регулювання спірних відносин.
У наведеній постанові, проаналізувавши повноваження, завдання та функції податкової міліції та відповідних підрозділів поліції, Верховний Суд дійшов висновку, що ці органи здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Враховуючи зазначене, Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Зрештою у контексті спірних правовідносин Верховний Суд виснував, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової міліції прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
Така правова позиція надалі підтримана Верховним Судом у постановах від 13 серпня 2021 року у справі №440/1564/20, від 11 листопада 2021 року у справі №280/1546/21, від 02 червня 2022 у справі №280/8419/20, від 22 грудня 2022 року у справі №380/8659/20 та інших, і враховується судом при розгляді даної справи.
З урахування викладеного, суд констатує, що стаж служби позивача в податковій міліції з 17.08.1998 по 20.06.2006 прирівнюється до стажу служби в поліції, а тому має зараховуватись до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.
З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань позивача, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби позивача в податковій міліції з 17.08.1998 по 20.06.2006.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дія - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За встановленими обставинами справи рішенням Комісії ТУ ДБР у м. Хмельницькому з установлення стажу, який дає право особам рядового та начальницького складу на отримання доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, оформленим протоколом від 20.03.2025 №03/ДСК було відмовлено позивачу у задоволенні його вимог щодо зарахування до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в податковій міліції з 17.08.1998 по 20.06.2006.
Отже, порушення прав позивача відбулось внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення, оформленого протоколом від 20.03.2025 №03/ДСК, а не внаслідок бездіяльності, а тому правильним способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування такого рішення, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог в цій частині.
Щодо вимог зобов'язального характеру, то Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Аналіз положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном ефективне правосуддя, що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Вищезазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16, від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а, від 22 вересня 2022 року у справі №380/12913/21 та інших.
З метою здійснення ефективного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, наявні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати до стажу служби (роботи) позивача в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби позивача в податковій міліції з 17.08.1998 по 20.06.2006.
Щодо інших аргументів, то суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
У даному випадку інші аргументи сторін не є визначальними та не впливають на правильність вирішенні спору по суті.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташоване у місті Хмельницькому про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Територіального управління Державного бюро розслідувань розташоване у місті Хмельницькому, з обчислення стажу служби, який дає право особам рядового та начальницького складу Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Хмельницькому на отримання доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, оформлене протоколом від 20.03.2025 №03/ДСК, про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 стажу служби в податковій міліції з 17.08.1998 по 20.06.2006 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Зобов'язати Територіальне управління Держаного бюро розслідувань розташоване у місті Хмельницькому зарахувати до стажу служби (роботи) ОСОБА_1 в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в податковій міліції з 17.08.1998 по 20.06.2006.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державного бюро розслідувань розташоване у місті Хмельницькому.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Територіальне управління Державного бюро розслідувань розташоване у місті Хмельницькому (вул. Пилипчука, 28,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 42335958)
Головуючий суддя О.П. Шевчук