Справа № 560/1587/25
іменем України
10 липня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 через представника адвоката Фунжого Костянтина Олександровича звернулась в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, в якій просить:
1. Визнати неправомірною бездіяльність відповідача у розгляді заяви про визнання особою без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Краснокутськ, Україна.
2. Зобов'язати управління ДМС у Хмельницькій області прийняти й розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання її особою без громадянства з урахуванням правової оцінки та висновків суду та провести процедуру визнання особою без громадянства відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ № 317 від 24 березня 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відмова Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області у прийнятті заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання її особою без громадянства є протиправною. Зазначає, що 27.11.2024 звернулась до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області із наміром повторно звернутись із заявою про визнання її особою без громадянства, проте їй в усній формі співробітниками відповідача було повідомлено, що вона не має права на повторне звернення із заявою про визнання особою без громадянства. При цьому відповідач відмовився надати повідомлення про відмову в прийнятті документів при визнанні особою без громадянства.
Зазначає, що 27.11.2024 подала письмову заяву до управління ДМС в Хмельницькій області в якій порушує питання про прийняття від неї заяви при визнання особою без громадянства, на яку відповідач надав відповідь № Л-98/6/6801-24/6801.4/119-24 від 19.12.2024 із роз'ясненнями.
Ухвалою суду від 31.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
До суду 11.02.2025 надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що Державною міграційною службою України 15.05.2023 було прийняте рішення про відмову у визнанні особою без громадянства відповідно до вимог абзацу 2 частини 3 статті 61 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Вказує, що після спливу процесуального строку оскарження, позивач неодноразово зверталась до суду із позовними заявами з метою оскарження такого рішення, в той же час, за результатами розгляду всіх поданих адміністративних позовів суди неодноразово дійшли висновків з приводу неповажності причин пропущення процесуального строку для звернення до суду з метою оскарження рішення ДМС про визнання особою без громадянства.
Зазначає, що в підтвердження вищевказаних обставин, Хмельницьким окружним адміністративним судом з тих самих підстав до ДМС та Управління зареєстровано провадження №560/13604/24, №560/16374/24, №560/13324/24. Проте, за результатами судових розглядів, адміністративні позови повернені позивачу в зв'язку з необгрунтуванням порушення строку оскарження.
Вказує, що після отримання відмови у визнанні особою без громадянства, позивач неодноразово зверталась до Управління із листами, які були розглянуті в порядку звернення громадян та надано позивачу роз'яснення з приводу прийнятого ДМС рішення про відмову у визнанні особою без громадянства.
Наголошує, що з приводу визнання позивача особою без громадянства вже прийняте рішення від 15.05.2023 № 008017300019110, яке станом на звернення до суду позивачем є чинним та не оскаржене, встановлює стабільні та передбачувані правові наслідки для позивача, є легітимним та не порушує права позивача. Правом на оскарження такого рішення позивач не скористався, таким чином, спірні відносини станом на звернення до суду вже урегульовані. В той же час, позовна вимога, як слідує з поданого позову - визнати неправомірною бездіяльність у розгляді заяви про визнання особою без громадянства та зобов'язати повторно розглянути таку заяву. позивач не обґрунтував, в чому саме полягає така бездіяльність. По суті справи заяву про визнання особою без громадянства прийнято Управлінням 15.06.2022 №1700000890, рішення по суті заяви вже прийняте ДМС від 15.05.2023 № 008017300019110.
Зазначає, що позивач зловживає правом на звернення до Управління з приводу порушення питання про визнання особою без громадянства повторно з метою домогтись перегляду рішення від 15.05.2023 № 008017300019110 після вичерпання процесуального строку на оскарження такого рішення. В той же час, прийняття рішення іншого рішення після прийняття попереднього рішення, яке є легітимним та чинним, та відповідно, не було оскарженим, є втручанням в дискреційні повноваження Управління та порушує принцип правової визначеності. А отже, Управлінням правомірно розглянуто заяву від 27.11.2024 року в порядку звернення громадян та надано вичерпну відповідь, за яких стосовно позивача прийнято рішення про відмову у визнанні особою без громадянства та роз'яснено порядок звернення із повторною заявою.
Представник відповідача наголошує, що жодних змін або усунення обставин, які стали підставою відмови у визнанні особою без громадянства, позивачем до Управління не надано, а тому у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
Представником позивача 17.02.2025 подано відповідь на відзив, у якій з твердженнями представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву не погоджується, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 зверталася до відповідача з заявою про визнання особою без громадянства відповідно до вимог абзацу 2 частини 3 статті 61 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Державною міграційною службою України 15.05.2023 прийняте рішення №008017300019110 про відмову у визнанні особою без громадянства відповідно до вимог абзацу 2 частини 3 статті 61 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Позивачка 27.11.2024 подала письмову заяву до управління ДМС в Хмельницькій області в якій просила прийняти її заяву про визнання її особою без громадянства та розглянути відповідно до законодавства.
Відповідач 17.01.2025 розглянув заяву позивачки в порядку звернення громадян та надав відповідь № Л-98/6/6801-24/6801.4/119-24 від 19.12.2024, в якій роз'яснив, що за особою, якій було відмовлено у визнанні особою без громадянства на підставі підпункту 2 пункту 44 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 №317 (особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, свідомо подала недійсні (крім документів, що стали недійсними у зв'язку із закінченням строку їх дії), підроблені документи або повідомила про себе неправдиві відомості щодо обставин, які впливають на визначення її статусу), залишається право повторного звернення із заявою про визнання особою без громадянства у разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими їй було відмовлено. У інших випадках, таке право на повторну подачу заяви та документів в особи відсутнє.
Позивач вважає неправомірною бездіяльність відповідача у розгляді заяви про визнання особою без громадянства ОСОБА_1 , а тому звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конвенцією про скорочення безгромадянства від 30.08.1961 (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась 23.06.2013, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядком розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженого постановою КМУ від 24.03.2021 №317.
Пунктом 1 статті 4 Конвенції зазначено, що Договірна Держава надає своє громадянство народженій не на території Договірної Держави особі, яка в іншому разі була б апатридом, якщо під час народження цієї особи хто-небудь з її батьків мав громадянство цієї Держави. Якщо її батьки мали не одне і те ж громадянство під час її народження, питання, чи повинна відповідна особа набути громадянство свого батька або матері, вирішується національним законодавством Договірної Держави.
Надання громадянства відповідно до положень цієї частини відбувається:
(а) при народженні, в силу закону;
(b) після порушення перед належним органом влади клопотання відповідною особою або від її імені в порядку, встановленому національним законодавством. За умови дотримання положень частини 2 цієї статті жодне подібне клопотання не може бути відхилене.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України "Про громадянство України" №2235-III від 18.01.2001 р. (далі - Закон №2235-III).
Так, відповідно до положень ст.2 Закону №2235-III, законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:
1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;
2) запобігання виникненню випадків безгромадянства;
3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;
4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;
5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;
7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.
Згідно з пунктом 15 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" №3773-VI від 22.09.2011 р. (далі - Закон №3773-VI), особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.
Як встановлено матеріалами справи, Державною міграційною службою України 15.05.2023 прийняте рішення №008017300019110 про відмову у визнанні особою без громадянства відповідно до вимог абзацу 2 частини 3 статті 61 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до пункту 44 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженого постановою КМУ від 24.03.2021 №317 уповноваженою особою ДМС приймається рішення про відмову у визнанні особою без громадянства у разі, коли, зокрема, особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, свідомо подала недійсні (крім документів, що стали недійсними у зв'язку із закінченням строку їх дії), підроблені документи або повідомила про себе неправдиві відомості щодо обставин, які впливають на визначення її статусу.
При цьому за особою, якій було відмовлено у визнанні особою без громадянства на підставі підпункту 2 цього пункту, залишається право повторного звернення із заявою про визнання особою без громадянства у разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими їй було відмовлено.
Щодо посилання позивача на лист умвф рф по білгородській області без номеру та дати, як на підставу обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає, що даний лист не спростовує наявність в її матері - ОСОБА_2 громадянства російської федерації.
В ході судового розгляду представником відповідача доведено, що матір позивачки на момент її народження (також на даний час) є громадянкою російської федерації, документована паспортом рф 51№ НОМЕР_1 , дійсний до 20.03.2025.
Як слідує з витягу з ДРАЦСу, батько позивачки - невідомий, відомості про батька записані зі слів матері. Із заявою про оформлення набуття громадянства України за народженням мати позивачки не зверталась, відповідно позивач не належний до громадянства України.
Відповідно до статті 12 фз «про громадянство російської федерації» від 31.05.2002 №62-Ф3, оскільки мати позивачки на момент її народження була громадянкою рф, відповідно до вимог Конвенції та російського законодавства, враховуючи відсутність відомостей про батька, є набувачем громадянства рф.
Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що при зверненні 27.11.2024 з письмовою заявою до управління ДМС в Хмельницькій області жодних змін або усунення обставин, які стали підставою відмови у визнанні особою без громадянства, позивачем до Управління не надано.
Відтак, відповідач правомірно відмовив позивачці у повторній реєстрації заяви про визнання особою без громадянства та відповідно до вимог законодавства розглянув її в порядку звернення громадян та надав мотивовану відповідь.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованими твердження представника відповідача про пропуск позивачем процесуального строку звернення до суду з підстав розгляду Хмельницьким окружним адміністративним судом позовів ОСОБА_1 у межах адміністративних справ №560/13604/24, №560/16374/24, №560/13324/24, оскільки предмет у цих справах не тотожний предмету в адміністративній справі №560/1587/25.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )
Відповідач:Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (вул. Грушевського, 87, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29001 , код ЄДРПОУ - 37864148)
Головуючий суддя О.О. Михайлов