36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
01.03.2007 Справа № 8/403
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатекс", м.Комсомольськ
до відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Комсомольську Полтавської області, м.Комсомольськ
про визнання нечинними рішень суб"єкта владних повноважень
Суддя: Плеханова Л.Б.
Представники:
від позивача: Кириченко Т.В. дор.№ від 09.11.06 р.
від відповідача: Чернишева І.П. дор.№ 331/66-12 від 09.02.07 р.
В судовому засіданні 22.02.2007 р. оголошена перерва. Постанова приймається після перерви, відповідно до вимог ст.150 КАС України.
Суть справи: розглядається позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатекс" до Управління Пенсійного фонду України в м.Комсомольську про визнання нечинним рішення від 12.09.2006 р. № 353 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.
Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (в матеріалах справи).
Позивачем подана заява про уточнення позовних вимог та він просить суд зобов"язати відповідача зменшити в картці особливого рахунку страхувальника юридичної особи, яка має найманих працівників (32 %, 4 %, 42 %) Розділ 1 товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатекс" суму донарахованих внесків з загальнообов"язкового державного пенсійного страхування за результатами перевірки (графа 3) на суму 1248,00 з 20.10.2005 р. сума належних до сплати фінансових санкцій (графа 8 картки) 368,08 грн. з 10.10.2005 р., суму належних до сплати фінансових санкцій (графа 8) 304,34 грн. з 31.03.2006 р. та визнати нечинним повністю рішення відповідача № 353 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчас не перерахування) страхувальниками страхових внесків.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альбатекс" зареєстровано як платника страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування.
У вересні 2006 р . Управлінням ПФУ в м.Комсомольську Полтавської області було проведено перевірку правильності сплати ТОВ "Альбатекс" страхових внесків, по результатам якої було складено акт.
Позивач стверджує, що зі змістом акта перевірки товариство його не ознайомлено, примірник акту перевірки на адресу товариства не надсилався.
Зазначений акт документальної перевірки став підставою для прийняття відповідачем рішення від 12.09.2006 р. № 353 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким до позивача застосовано фінансові санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків в сумі 281,72 грн. та нарахована пеня за прострочення платежів в сумі 73,07 грн.
02.10.2006 р. на адресу позивача територіальним управлінням ПФУ надіслано вимогу про сплату боргу № Ю-87, за якою відповідач вимагає від товариства сплатити недоїмку з фінансових санкцій та пені згідно рішення від 12.09.2005 р. № 353.
Позивач вважає, що вищевказані рішення суб"єкта владних повноважень суперечать чинному законодавству з питань загальнообов"язкового державного пенсійного страхування та порушують права позивача у сфері публічно-правових відносин.
Підставою для застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за рішенням від 12.09.2006 р. № 353 став висновок Управління ПФУ в м.Комсомольську Полтавської області про порушення ТОВ "Альбатекс" строків сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування.
Висновок Управління ПФУ в м.Комсомольську Полтавської області про порушення ТОВ "Альбатекс" строків сплати страхових внесків не відповідає дійсності та не грунтується на чинному законодавстві.
Позивач стверджує, що відповідно до п.1 ст.14, п.6 ст.20 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" ТОВ "Альбатекс" зобов"язане сплачувати страхові внески, нараховані за звітний базовий період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
ТОВ "Альбатекс" не порушувало встановлені чинним законодавством України строки сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування.
Крім того, всупереч положенням п.13 ст.20 Закону України "Про обов"язкове державне пенсійне страхування" при прийнятті спірного рішення територіальне Управління ПФУ не зарахувало в рахунок сплати позивачем страхових внесків суму надміру сплачених страхових внесків.
З урахуванням вищевикладеного позивач вважає, що рішення Управління ПФУ в м.Комсомольську Полтавської області від 12.09.2006 р. № 353 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, та вимога про сплату боргу від 12.10.2006 р. № Ю-87 Управління ПФУ в м.Комсомольську Полтавської області неправомірними.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного :
Відповідачем рішення було винесено 12.09.2006р. відповідно до ч.ІЗ ст.106 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( далі по тексту - Закон № 1058) та п.п.9.3.2 та п.9.5. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за№ 64/8663 (далі по тексту - Інструкція 2004 р.).
Воно було надіслано страхувальнику 14.09.2006р. у встановлений ч.ІЗ сі. 106 Закону України № 1058 строк - протягом 3 робочих днів та отримано ТОВ "Альба2текс" 15.09.2006р.Копія поштового повідомлення про вручення вказаного рішення додана до матеріалів справи.
Згідно з ч.ІЗ ст.106 Закону № 1058 та п.9.6. Інструкції 2004р. страхувальник має право оскаржити зазначене рішення в судовому порядку протягом 10 робочих днів з дня одержання рішення. Строк оскарження рішення закінчився 29.09.2006р., в цей строк ніяких скарг позивачем не подано, тому вважаємо, що позивачем пропущений строк оскарження рішення до суду;
2.вимога була сформована 02.10.2006р. відповідно до ч.З ст.106 Закону України № 1058 та п.п.8.2 та п.8.3. Інструкції 2004р., тому що ТОВ мало на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій та пені. Вона була надіслана позивачу 09.10.2006р. та отримана ним 12.10.2006р. Копія поштового повідомлення про вручення вказаної вимоги додається. Згідно з ч.З ст.106 Закону № 1058 страхувальник у разі незгоди ? розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі, узгоджує вимогу з органами Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги у судовому порядку. Позивач не узгоджував вказану вимогу з органами Пенсійного фонду, тому немає права і на її оскарження в судовому порядку.
Відносно доводів позивача, викладених у позові про визнання рішення та вимоги нечинними, пояснюємо :
1 .щодо акту перевірки - ніяка перевірка правильності сплати позивачем страхових внесків у вересні 2006р. управлінням ПФУ в м. Комсомольську не проводилась, тому не складалось і акту перевірки, знайомити позивача з неіснуючим актом неможливо;
2. щодо підстави для винесення рішення .
Рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків було винесено 12.09.2006р. відповідно до ч.ІЗ ст.106 Закону України № 1058 та п.9.3.2 . Інструкції 2004р.В цьому пункті Інструкції 2004р. чітко вказано, що розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника, ніякого акту перевірки для застосування Іакої фінансової санкції не потрібно;
З.щодо визнання рішення та вимоги такими, що суперечать діючому законодавсІву з питань загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Вважаємо, що рішення і вимога управління ПФУ в м. Комсомольську відповідають чинному законодавству з таких підстав:
3.1. До 01.01.2004р. питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування регулювались Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування " (далі по тексту - Закон про збір).
Згідно з ст.ст. 1,2,4 Закону про збір юридичні особи, які використовують працю найманих працівників, повинні сплачувати збір до Пенсійного фонду за ставкою 32 % від фактичних витрат на оплату праці вказаних працівників. Але збір на обов'язкове державне пенсійне страхування був до 01.01.2004р. різновидом податків та зборів, встановлених Законом України від 18.02.1997р."Про систему оподаткування " , тому платники єдиного податку звільнялись від обов'язку його нарахування та сплати в період до 01.01.2004р. Платники єдиного податку в 2003р. сплачували до Держкавначейсіва єдиний податок відповідно до Указу Президента України № 727/98 від 03.07 1998р "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємниці ва" ( далі по тексту - Указ).Згідно з п. 2 Указу Держказначейство перераховує Пенсійному фонду 42 % від суми отриманого єдиного податку, але таке перерахування не є сплатою платником збору до Пенсійного фонду . Тому і 42 % від суми єдиного податку позивача, які ми отримали в 2003році , не можуть бути зараховані як сплата збору за ставкою 32 %, як це вказує позивач в своєму розрахунку і не є переплатою, яку ми повинні врахувати при визначенні суми недоїмки за ставкою 32 % в 2004 році.
Фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору, згідно з ст.ст. 1,2,4 Закону про збір сплачують до Пенсійного фонду збір за ставкою 1-5 % від суми їх сукупного оподаткованого доходу. За фізичних осіб платежі до Пенсійного фонду щомісяця нараховують та перераховують у встановлені строки юридичні особи, які використовують їх працю , як це передбачено п.5.4.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду № 16-6 від 29.11.2001р.та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.11.2001р за № 998/6189 (далі по тексту - Інструкція 2001 р.). Оскільки платниками до Пенсійною фонду були фізичні особи, то юридичні особи - платники єдиного податку не звільнялись від обов'язку нарахування та сплати збору за ставкою 1-5 % за фізичних осіб.
Позивач в розрахунку платежів за 2003 рік помилився , тому що включив до ньою збір за ставкою 32 %, який не нараховувався та не сплачувався .Підтвердженням цьому є копія картки особового рахунку позивача як платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, яка додається ( далі по тексту - каріка 2003р ). У цій карі ці ідтверджено, що в 2003р. позивачем сплачений збір до Пенсійного фонду за ставкою 1 -5 % на загальну суму 215 грн.64 коп., але це не означає, що всі платежі сплачені за 2003 рік.
20.12.2000 р. був прийнятий Закон України № 2181 - III " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( далі по тексту - Закон № 2181), який змінив порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
В зв'язку з набранням чинності з 01.04.2001 року Закону № 2181 у питаннях сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з 01.04.2001 року слід керуватися Законом про збір та Законом № 2181. При цьому звіти позивача за 2003 р. розглядаються як податкові декларації згідно ст. 1 Закону № 2181, подаються позивачем в строки, встановлені ст. 4 Закону №2181 і податкові зобов'язання позивача вважаються узгодженими з дня подання цих звітів згідно ст. 5 Закону № 2181 .
Відповідно до абзацу першого підп. 5.3.1 Закону № 2181 позивач зобов'язаний самостійно сплатити суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зазначену в поданих ним звітах за 2003 р., протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, встановленого підпунктом 4.1.4 Закону № 2181 для подання цього звіту. Строк сплати збору був протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, тому в січні 2003р. позивач подав звіт за грудень 2002р. про нарахування збору за ставкою 1-5 % на суму 19,40 І рн Вказану суму необхідно було сплатити до 30.01.2003р., тому вона відображена в картці за 2003р., але відсутня в розрахунку позивача.
3 іншого боку, на 01.12.2003р. наступив строк сплати збору лише за жовтень 2003р., тому і суми збору, які підлягали сплаті за листопад 2003р. та грудень 2003р. відсутні в картці 2003р., але включені до розрахунку позивачем. Суми збору, які підлягали сплаті за листопад 2003р. та грудень 2003р. відображені в іншому документі - в картці особової о рахунку страхувальника юридичної особи розділ 2, копія якої додається При цьому сума за грудень 2003р. в розрахунку позивача не співпадає з карткою - в картці 12,40 грн., а в розрахунку - 13,20 грн. Не співпадають суми збору, яки належали до сплати позивачем і в інших місяцях 2003р.
Тому розрахунок позивача щодо нарахувань та сплати збору за 2003р. зроблений помилками і не може бути підставою для нарахування боргу пенсійного фонду; 3.2.Позивач у позові вірно вказує, що відносини щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування регулюються Законом України № 1058, який набрав чинності з 01.01.2004р. Закон № 1058 встановив для платників єдиного податку однаковий порядок сплати страхових внесків за ставкою 32 % та за ставкою 1-5 %.
Платники єдиного податку, які використовують працю найманих працівників, повинні щомісяця нараховувати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 32 % від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.
Такий обов'язок з 01.01.2004р. покладений на них Законом № 1058, зокрема, п 1 ст. 14, який визнає їх страхувальниками, п. 6 частини 2 ст. 17, який покладає на них обов'язок нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частина 1 ст. 19 Закону № 1058 встановлює базу для нарахування страхових внесків - фактичні витрати на оплату праці найманих працівників.
Згідно з п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України № 1058 в 2004-2006 роках страхові внески сплачуються платниками єдиного податку в порядку, визначеному Законом № 1058, але в розмірах, передбачених Законом про збір. Згідно з ст.ст. 1,2,4 Закону про збір юридичні особи, які використовують працю найманих працівників, повинні сплачувати до Пенсійного фонду 32 % від фактичних витрат на оплату праці працівників.
В ст. 20 Закону № 1058 частиною 6 для платників єдиного податку як страхувальників, зазначених у п. 1 ст. 14 цього Закону, встановлений базовий звітний період - календарний місяць та строк сплати страхових внесків - не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення календарного місяця.
Таким чином, на підставі ст.ст. 1, 14,17,19,20 та п. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 платники єдиного податку, які використовують працю найманих працівників, повинні щомісячно нараховувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32 % від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників та сплачувати ці страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення календарного місяця.
Згідно з п. З Указу базою для нарахування єдиного податку є сума виручки від реалізації продукції, а ставка складає 6 % або 10 % від цієї суми. Згідно з п. 2 Указу Держказначейство перераховує Пенсійному фонду 42 % від суми отриманого єдиного податку, тобто до Пенсійного фонду потрапляє 42 % від 3 % або від 6 % виручки, що складає 1,26 % або 2,52 % виручки платника єдиного податку.
Як вказано вище, за Законом № 1058 базою для нарахування страхових внесків є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, а ставка складає 32 %.
Виходячи з цього, сплата єдиного податку не завжди означає відсутність заборгованості до Пенсійного фонду, тобто 32 % від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників у підприємства - платника єдиного податку часто перевищують ту частину єдиного податку, яку Пенсійний фонд отримує від цього платника через Держказначейство. В цьому випадку підприємство повинно сплатити до Пенсійного фонду страхові внески за ставкою 32 % в сумі , якої не вистачає, в строки, встановлені ст. 20 Закону № 1058, тобто не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення календарного місяця.
Позивач неодноразово порушував цей строк сплати страхових внесків протягом 2005-2006 років. Єдиний податок позивач сплачував в 2004 році та в 1 півріччі 20()5р , всі надходження 42 % від сум єдиного податку за 2004- 2005 роки йому враховано. Підтвердженням цього є картка особового рахунку страхувальника юридичної особи, яка має найманих працівників 32 % розділ 1 за 2004- 2006 роки, копія якої додана до справи.. Сплата позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду включена до 6 колонки цієї картки -"зараховано внесків", а в 16 колонці картки - "сплачено на дату" врахована загальна сплата єдиного податку та сплата внесків.
Відповідач посилається на те, що сплата єдиного податку нічого не змінила при оцінці порушень позивачем вимог Закону № 1058 , тому що протягом 2005-2006 років він скоював однакові порушення -несвоєчасно платив страхові внески, за що до позивача були застосовані фінансові санкції та нарахована пеня, що підтверджується розрахунком фінансової санкції та пені по страхових внесках за ставкою 32 %.
Закон № 1058 в ст.ст. 11,14,15,17 також поклав на юридичні особи обов'язок сплати страхових внесків за найманих працівників за ставкою 1-5 % від суми сукупного оподаткованого доходу кожного з найманих працівників та встановив в ст.20 строк їх сплати - не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення календарного місяця.
Позивач неодноразово порушував цей строк сплати страхових внесків протягом 2004-2006 років і несвоєчасно платив страхові внески, підтвердженням цього є картка особового рахунку страхувальника 1-5 % розділ 1 за 2004- 2006 роки, копія якої є у справі.. За вказані порушення до позивача були застосовані фінансові санкції та нарахована пеня, що підтверджується розрахунком фінансової санкції та пені по страхових внесках за ставкою 1-5 %.
Позивач в своєму розрахунку платежів до Пенсійного фонду за період з 01.01.2003р. по 01.09.2006р. зробив багато помилок у визначенні сум нарахувань страхових внесків за ставкою 32 % та 1-5 %, що помітно при співставленні даних 2 карток особового рахунку позивача ( за ставкою 32 % та 1-5 % ) та розрахунку позивача.
Щодо підстав та порядку нарахування фінансових санкцій і пені, то суд зазначає, що
указаним Законом № 1058 встановлені не тільки строки сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, як вказує позивач у позові, але і підстави та порядок нарахування фінансових санкцій і пені. В ст. 106 Закону № 1058 в ч. 9 встановлені види фінансових санкцій , підстави їх застосування та розміри санкцій, а в ч. 8 ст. 106 Закону № 1058 - порядок нарахування пені. Частиною 13 ст. 106 Закону № 1058 встановлений порядок застосування фінансових санкцій та пені.
Згідно з п. 2 частини 9 ст. 106 Закону № 1058 за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків до страхувальників органами Пенсійного фонду застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу в розмірі 10%,20% або 50 % своєчасно не сплачених сум страхових внесків. Розмір штрафу залежить від строку затримки платежу.
Частиною 8 ст.106 Закону № 1058 встановлений порядок нарахування пені на недоїмку - 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Частиною 13 ст.106 Закону № 1058 передбачено, що про нарахування пені га накладання штрафів, передбачених частиною 9 ст.106, посадові особи органів Пенсійного фонду виносять рішення.
Позивач протягом 2004-2006 років порушував строки сплати страхових внесків за ставкою 1-5 %, за що йому був нарахований штраф в розмірі 50,28 грн. та пеня в розмірі 21,29грн.
Позивач протягом 2005-2006 років порушував строки сплати страхових внесків за ставкою 32 %, за що йому був нарахований штраф в розмірі 231,44 грн та пеня в розмірі 51,78 грн.
Загальний розмір накладеного на позивача штрафу складає 281,72 грн., загальний розмір нарахованої пені складає 73,07 грн. Саме ці суми штрафу та пені включені до рішення № 353 від 12.09.2006р.
Таким чином, з боку позивача мали місце неодноразові порушення Закону № 1058, на які управління ПФУ відреагувало у відповідності із Законом № 1058, тобто ніяких порушень Закону при винесенні і направленні позивачу рішення управління ПФУ в м Комсомольську № 353 від 12.09.2006р. про застосування до ТОВ "Альбатекс" фінансових санкцій на суму 281 грн. 72 коп. та пені на суму 73 грн. 07 коп. немає..
На підставі Закону № 1058 постановою правління Пенсійного фонду №21-1 від 19.12.2003р. була затверджена Інструкція 2004 р. , яка набрала чинності з 27.01.2004р., з цього часу порядок стягнення недоїмки регулюється Інструкцією 2004р.
Вимога була сформована 02.10.2006р. відповідно до ч.З ст.106 Закону України № 1058 та п.п.8.2 та п.8.3. Інструкції 2004р., тому що позивач мав на кінець звітного періоду борг зі сплати фінансових санкцій та пені.
Для стягнення боргів зі сплати фінансових санкцій та пені управління ПФУ в м. Комсомольську направило позивачу вимогу управління ПФУ в м. Комсомольську № Ю-87 від 02.10.2006р. про сплату ТОВ "Альбатекс" боргу в сумі 354 грн.79 коп. на підставі частини 3 ст. 106 Закону № 1058.
Таким чином, з боку позивача мав місце факт порушення Закону № 1058, на який управління ПФУ відреагувало у відповідності із Законом № 1058, тобто ніяких порушень закону при направленні позивачу вимоги № Ю-87 від 02.10.2006р. на суму 354 грн.79 коп. немає.
Управління ПФУ діяло на підставі ч.8 , п. 2 частини 9, частини 13 ст. 106 Закону № 1058 та п. 2.3. Положення про управління ПФУ в районах, містах і районах в містах, затвердженого постановою правління ПФУ № 8-2 від 30.04.2002р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції 21.05.2002р. за № 441/6729.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163 та п.6 р.УП "Прикінцевих та перехідних положень" КАС України та ст.ст.12,33,43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суддя Плеханова Л.Б.
Примітки :
1.Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 та ч.3 та ч.5 ст.186 КАС України .
2.Наслідки набрання законної сили судовим рішенням зазначені у ст.255 КАС України.