Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 липня 2025 року № 520/9502/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши у порядку спрощеного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВАСФЕРА» до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВАСФЕРА», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Харківської митниці, в якому просить суд:
1. визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000638/2 від 11.11.2024 року та картку відмови № UA807200/2024/000771 від 11.11.2024 року.
2. стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАСФЕРА» (ідентифікаційний код юридичної особи: 44324382; адреса юридичної особи: Україна, 61036, Харківська обл., місто Харків, вул. Глобинська, будинок 8) витрати на оплату судового збору у загальному розмірі 5 988,28 грн та витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 20 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ідентифікаційний код юридичної особи: 44017626; адреса: 61003, м. Харків, вул. Миколаївська, буд.16Б).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що правильно визначив митну вартість предмету імпорту - трикотажне полотно поперечно в'язане, виготовлено з синтетичних волокон 100% поліестер, пофарбована в різні кольори, за основним методом (ціною договору). Стверджував, що усі документи складені належно та повно підтверджували митну вартість товару, заперечував правомірність виникнення підстав для сумнівів у правильності розрахунків. Наголошував на відсутності підстав для збільшення митної вартості товару.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням осіб.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Відповідач, Харківська митниця (далі за текстом - владний суб'єкт, орган публічної адміністрації, Митниця) з поданим позовом не погодився.
Надав відзив на позов, у якому зазначив, що подані до митного оформлення документи викликали сумнів у правильності самостійного визначення платником митної вартості. Стверджував, що ненадання платником витребуваних Митницею документів зумовило винесення власних рішень про збільшення митної вартості товарів-предмету імпорту та відмову в оформленні поданих платником ВМД через заниження показника митної вартості товарів. Наполягав, що показник митної вартості товарів був обчислений Митницею правильно.
Також від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАСФЕРА».
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, вивчивши процесуальні документи сторін по справі, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
09.02.2023 року між RAJHANS TRADING FZCO (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВАСФЕРА» (Покупець) (далі - Позивач/ТОВ «НОВАСФЕРА») укладено контракт № RTF20230209 (далі - Контракт).
Між RAJHANS TRADING FZCO та ТОВ «НОВАСФЕРА» укладено додаткову угоду до Контракту № б/н від 28.12.2023 року, в якій Сторони дійшли згоди продовжити дію контракту до 31.12.2026 року.
15.08.2024 року RAJHANS TRADING FZCO та ТОВ «НОВАСФЕРА» уклали додаткову угоду до Контракту № б/н, в якій внесли зміни до статті 13 Контракту в частині зміни адреси Покупця.
Між RAJHANS TRADING FZCO та ТОВ «НОВАСФЕРА» 12.09.2024 року укладено додаткову угоду до Контракту № б/н, в якій Сторони домовилися доповнити статтю 3 Контракту щодо розширення кола вантажовідправників по Контракту.
Пунктом 1.1. статті 1 Контракту визначено: “…Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується купити товар в кількості, асортименті і по цінам, вказаним в інвойсах (іменований надалі - «Товар»), які є невід'ємною частиною цього Контракту».
Пунктом 2.1 статті 2 Контракту встановлено: “Сторони погодили, що кількість Товару має бути зазначена в інвойсах».
Відповідно до пункту 3.1. статті 3 Контракту: “Продавець зобов'язується доставити Товар Покупцю на умовах поставки Інкотермс 2020, які зазначені в інвойсі».
Статтею 4 Контракту визначено:
“4.1. Загальна сума контракту складається із сум всіх інвойсів, які є невід'ємною частиною Контракту.
4.2. Валюта контракту - Долар США.
4.3. Валюта платежу вказується в інвойсі.
4.4. Ціна товару вказується в інвойсі …».
У відповідності до п. 5.1. ст. 5 Контракту: «Покупець повинен здійснити платіж протягом 60 календарних днів з моменту поставки Товару або якщо інвойсом визначена передоплата, то протягом 90 днів від дати виставлення інвойсу»
11.11.2024 року позивачем було подано до відповідача електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA807200016590U8, для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту.
На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 25223,77 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи:
1. Пакувальний лист (Packing list) № RAJHANS240815-1 від 15.08.2024 року;
2.Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № RAJHANS240815-1 від 15.08.2024 року;
3. Коносамент (Bill of lading) № WMSS24073854 від 15.08.2024 року;
4. Автотранспортна накладна CMR № 328 від 04.11.2024 року;
5. Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № RAJHANS240815-1 від 15.08.2024 року;
6. Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № б/н від 07.11.2024 року;
7. Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-20/11-2024 від 06.11.2024 року;
8. Розрахунок ціни (калькуляція собівартості) № RAJHANS240815-1 від 15.08.2024 року (з перекладом);
9. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RTF20230209 від 09.02.2023 року;
10. Додаткова угода № б/н від 28.12.2023 року;
11. Додаткова угода № б/н від 15.08.2024 року;
12. Додаткова угода № б/н від 12.09.2024 року;
13. Видаткова накладна № RAJHANS240815-1 від 15.08.2024 року (з перекладом).
14. Відвантажувальна специфікація № RAJHANS240815-1 від 15.08.2024 року (з перекладом);
15. Звіт про зважування № 428374 від 05.11.2024 року;
16. Комерційна пропозиція № RAJHANS20230127 від 27.01.2023 року (з перекладом);
17. Лист № 11/01-1 від 01.11.2024 року з інформацією від ТОВ «НОВАСФЕРА», що страхування вантажу не здійснювалося;
18. Лист № 11/01-2 від 01.11.2024 року з інформацією від ТОВ «НОВАСФЕРА», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування;
19. Лист № RAJHANS240815-1/1 від 15.08.2024 року від продавця про те, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом);
20. Лист № RAJHANS240815-1/2 від 15.08.2024 року від продавця про те, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);
21. Лист № RAJHANS240815-1/3 від 15.08.2024 року від продавця про те, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом);
22. Лист № RAJHANS240815-1/4 від 15.08.2024 року від продавця про те, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);
23. Лист № RAJHANS240815-1/5 від 15.08.2024 року від продавця про те, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);
24. Прейскурант (прайс-лист) № RAJHANS20240618/018 від 18.06.2024 року (з перекладом);
25. Якісний опис № RAJHANS240815-1 від 15.08.2024 року (з перекладом). Копії вказаних вище документів надаються у додатках до цієї позовної заяви.
11.11.2024 року Відповідачем направлено повідомлення Позивачу № 482232, в якому зазначено: «В зв'язку з надходженням до ВАКМВ УКАМП запиту з ПМО щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару № 1 в зв'язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів, спрацюванням АСАУР (Порядок здійснення аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476) У відповідності до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст.57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів; На виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 4) каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ); 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; 7) Транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо. В зв'язку із спрацюванням профілю ризику АСАУР «Інспектор2006» пропонується надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
Того ж дня 11.11.2024 року Відповідачем направлено наступне повідомлення Позивачу №482247, в якому зазначено: «З метою обміну наявної в митному органі інформації, повідомляю, що згідно програмного комплексу АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України, цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях складає: товар 1) 3,97 $/кг. Прошу Вас повідомити: про надання додаткових документів протягом терміну визначеному в частині 3 статті 53 МКУ, або про відмову (неможливість) в наданні зазначених додаткових документів протягом зазначеного терміну».
11.11.2024 Позивачем надано наступні відповіді на повідомлення Відповідача, в яких Позивач зазначив:
- у відповіді № 11/11/24-1 - щодо надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) - вказано, що у відношенні товару відвантаженого по інвойсу №RAJHANS240815-1 від 15.08.2024 року посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується також вже наявним у Відповідача листом Продавця № RAJHANS240815-1/4 від 15.08.2024 року на підтвердження цього факту. .
- у відповіді № 11/11/24-2 - щодо надання виписки з бухгалтерської документації - вказано, що пунктом 5 Контракту №RTF20230209 від 09.02.2023 року встановлено, що Покупець повинен здійснити платіж протягом 60 календарних днів з моменту поставки Товару або якщо інвойсом визначена передоплата, то протягом 90 днів від дати виставлення інвойсу. Рахунком-фактурою (інвойсом) №RAJHANS240815-1 від 15.08.2024 року передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж протягом 60 календарних днів з моменту поставки Товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, виписка з бухгалтерської документації відсутня, а тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 МК України надання ТОВ «НОВАСФЕРА» виписки з бухгалтерської документації не вимагається .
- у відповіді № 11/11/24-3 - повідомлено, що Ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, не укладалися.
- у відповіді № 11/11/24-4 - щодо надання каталогів, специфікацій, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - вказано, що прайс-лист №RAJHANS20240618/018 від 18.06.2024 року ТОВ «НОВАСФЕРА» подано разом із митною декларацією №24UA807200016590U8 та вже знаходиться у Відповідача.
- у відповіді № 11/11/24-5 - щодо надання копії митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ) - акцентовано увагу на тому, що ТОВ «НОВАСФЕРА» разом із митною декларацією №24UA807200016590U8 подано Відповідачу усі необхідні та наявні документи, як за основним переліком на підтвердження митної вартості товару за ч.2 ст.53 МК України, так і додаткові документи за ч. ч. 3,4 ст.53 МК України.
- у відповіді № 11/11/24-6 - вказано що висновок експерта № 20-20/11-2024 від 06.11.2024 року подано разом з митною декларацією №24UA807200016590U8 та також вже знаходиться у Відповідача.
- у відповіді № 11/11/24-7 - щодо надання транспортно-експедиційних рахунків, заявок перевезення, договорів тощо - вказано що відповідно до п. 3.1. ст. 3 Контракту № RTF20230209 від 09.02.2023 року встановлено, що Продавець зобов'язується доставити Товар Покупцю на умовах поставки Інкотермс 2020, які зазначені в інвойсі. У Commercial invoice (рахунку-фактурі) №RAJHANS240815-1 від 15.08.2024 року визначено умову поставки СРТ Kharkiv, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2020: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Отже, враховуючи, що витрати на транспортування включені у вартість товару надання ТОВ «НОВАСФЕРА» транспортно-експедиційних рахунків, заявок перевезення, договорів, тощо не вимагається.
- у відповіді № 11/11/24-8 - стосовно цінової інформації щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях товару - вказано, що ТОВ «НОВАСФЕРА» разом із митною декларацією №24UA807200016590U8 Відповідачу вже подано всі необхідні та наявні документи, як за основним переліком на підтвердження митної вартості товару за ч. 2 ст. 53 МК України, так і додаткові документи за ч.ч. 3, 4 ст. 53 МК України, якими повністю підтверджено правильність визначення митної вартості товару декларантом. Спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Подані ТОВ «НОВАСФЕРА» документи є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації, а тому застосуванню підлягає перший метод визначення митної вартості товару.
11.11.2024 року Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000638/2, в якому вказано наступне: «У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту.
В обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57, 58-63 Митного кодексу України Відповідачем зазначено:
1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: - наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству; - у калькуляції RAJHANS240815-1 від 15.08.2024 не наведено вартість експедиційних витрат, які мали б бути включені з причини складного логістичного маршруту; - в графі 3 CMR №328 відсутня інформація про місце розвантаження, у графі 22 відсутній підпис відправника. - декларантом не надана митна декларація країни відправлення , відповідно до вимог п.3.2. Контракту №RTF20230209 від 09.02.2023, (в якій міститься інформація щодо, контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідни документи а також саме головне вартість товару. Всі ці значення впливають на як на підтвердження митної вартості товару а також її спростування); - відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; -наданий до митного оформлення лист №RAJHANS20240618/018 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ «Новасфера» та не відображає «дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців; - відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту WMSS24073854; - наданий до митного оформлення Висновок експерта від 06.11.2024 № 20- 20/11-2024 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами; - відсутні документи, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно ст. 53 МКУ та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ.
2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари;
3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари;
4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація:- щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;
5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару:- на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
З метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар 1) 3,97 $/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цього рівня. Джерелом інформації для даного Рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: товари 1) №UA500100/2024/10607 (24UA500100010607U9) від 27.08.2024 (тов.1), код товару згідно з УКТ ЗЕД 6006320090, країна походження CN (Китай), однаковими умовами поставки СРТ, однаковим виробником товару NOVINO TRADING LTD. При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервний метод) у відповідності до статті 64 МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товари 1) 3,97 $/кг…»
Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000771 від 11.11.2024 року.
Через винесення Відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000771 від 11.11.2024 року та рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000638/2 від 11.11.2024 року, Позивач подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ №24UA807200016619U0 від 11.11.2024 року.
Позивачем визначено митну вартість товару згідно інвойсу № RAJHANS240815-1 від 15.08.2024 року, яка становить 25223,77 доларів США (графа 22 митної декларації №24UA807200016590U8).
Суми платежів, нараховані за митною вартістю згідно інвойсу № RAJHANS240815-1 від 15.08.2024 року склали 83335,70 грн (вид 020 - мито) та 225006,40 грн (вид 028 - ПДВ), що вказано у графі В “Подробиці розрахунків» митної декларації № 24UA807200016590U8.
Суми платежів, нараховані за митною вартістю, визначеною Відповідачем, склали 163648,25 грн (вид 020 - мито) та 441850,27 грн (вид 028 - ПДВ), що вказано у графі В “Подробиці розрахунків» нової митної декларації ІМ 40 ДЕ № 24UA807200016619U0.
Різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю згідно інвойсу №RAJHANS240815-1 від 15.08.2024 року (83335,70 + 225006,40 = 308 342,10 грн) та сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною Відповідачем (163648,25 + 441850,27 = 605 498,52 грн) склала 605 498,52 - 308 342,10 = 297 156,42 гривень. Таким чином, у зв'язку із неправомірними діями Відповідача, Позивачем здійснено переплату мита та податку на додану вартість у загальному розмірі 297 156,42 гривень.
Не погоджуючись із прийнятим Митним органом рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, Позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта.
Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.
У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, щодо порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України та Автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», та наявністю у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, суд зазначає, що інформація в автоматизованій системі митного оформлення та спрацювання ризиків є рекомендацією, обов'язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.
Згідно з вимогами п.2 ч .2 ст. 52 МК України декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.
Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішень про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України та Автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор».
Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України та Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.
Що стосується посилання відповідача на те, що наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, а саме: у митних органів наявна цінова інформація на ідентичний та подібний товар, зокрема, того ж самого виробника, суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №810/3295/17.
При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Також, судом встановлено, що в спірному рішенні № UA807200/2024/000771 від 11.11.2024 зазначено: наданий до митного оформлення лист №RAJHANS20240618/018 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ «Новасфера» та не відображає «дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців».
Аналогічне з змістом посилання міститься й у спірних рішеннях №UA807200/2024/000496 від 25.06.2024 року, № UA807000/2024/000419/2 від 26.06.2024 року, №UA807000/2024/000428/2 від 01.07.2024 року.
Суд зазначає, що такі документи як каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації (постанова ВС від 27.01.2022 року у справі №810/3667/15).
Стосовно твердження митниці, що надані прайс-листи не можна вважати прайс-листами, адже вони містять інформацію тільки стосовно позиції, не підтверджено жодним нормативно-правовим документом, адже відсутні законодавчі вимоги до форми та змісту таких документів, як прайс-лист, суд зазначає наступне:
Верховним Судом зроблено у постанові від 08.12.2022 року у справі № 420/2792/19 зроблено висновок, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Отже, прайс-листи є документами довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до змісту та форми прайс-листів, а тому посилання відповідача на недоліки наданих позивачем прайс-листів на підставі здійснення дослідження загальносвітової практики не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості, жодним нормативним джерелом з боку відповідача не підтверджено та ґрунтується виключно на його суб'єктивних припущеннях.
У постанові від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 Верховний Суд дійшов наступних висновків: « 60. Щодо доводів митниці про те, що долучений декларантом документ прейскурант (прайс-лист) виробника товарів складений не для широкого осіб та не містить терміну дії, у зв'язку з чим витребував додаткові документи, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, з огляду на наступне: термін дії прайс-листа не є обов'язковим реквізитом такого виду документу, а тому може у ньому не зазначатися; продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності. 61. Разом з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу на постанову від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 де Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару».
Таким чином, можна зробити висновок, що прайс-лист є додатковим (не підтверджуючим митну вартість) документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Отже, твердження відповідача про «недоліки» прайс-листів до митних декларацій є необґрунтованими та не підтвердженими жодними нормативно-правовими документами чи встановленими чинним законодавством нормами, надані прайс-листи містить достатню цінову інформацію про товар.
Щодо доводів відповідача про відсутність експортної митної декларації, суд зазначає, що декларація країни відправлення (експортна декларація) не є документом, що підтверджує митну вартість товару або її складові у розумінні частини другої статті 53 МК України, тому не надання такої декларації до митного оформлення не може призводити до сумнівів у заявленій декларантом митної вартості, а також не свідчить про неможливість ідентифікації митної декларації з певної партією товару, не впливає на числові значення складових митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 02 березня 2018 року в справі № 804/2997/17.
Отже, суд не приймає вказаний довід відповідача до уваги.
Щодо посилань відповідача на відсутність транспортного договору щодо морського перевезення згідно коносаменту WMSS24073854, суд зазначає наступне.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що серед документів на підтвердження митної вартості товару надаються також: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Дане положення містить застереження: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
З матеріалів справи встановлено, витрати на транспортування/ витрати, пов'язані з транспортуванням, вже включені в ціну товару (це будь-які вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення, простої). Тим паче Сторони за Контрактом повністю узгодили умови поставки, за якими Продавець взяв на себе всі витрати, які пов'язані з транспортуванням відповідного товару та вони вже включені до вартості товару.
Відповідачу одночасно з митною декларацією надавався лист продавця № RAJHANS240815-1/1 від 15.08.2024 року на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару.
Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах СРТ (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Таким чином, відповідно до умов поставки СРТ, витрати щодо транспортування товару покладаються на продавця".
Також, вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, зазначеним у постанові від 23.03.2020 у справі №804/4905/15 (провадження №К/9901/6043/18): «...вимоги відповідача щодо надання документів відповідно до пункту 2.6 статті 53 Митного кодексу України, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів до кордону України є безпідставними, оскільки за умовами поставки витрати на транспортування включені у вартість товару та покладені на продавця.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з ч. 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а не перевіряється митним органом порядок формування ціни на товар продавцем».
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, за умовами поставки СРТ витрати на транспортування вже включені у вартість товару, тому, зважаючи на положення п. 6 ч.2 ст. 53 МК України, вимога відповідача до позивача надати перевізні, транспортні документи є необґрунтованою, а тому ненадання документів, які відповідно до підстав та умов за ст. 53 МК України надаватися не повинні, не є підставою для коригування митної вартості товарів.
Щодо доводів які містить спірне рішення № UA807000/2024/000638/2 від 11.11.2024 року містить вказівку: «в графі 3 CMR №328 відсутня інформація про місце розвантаження, у графі 22 відсутній підпис відправника» суд зазначає наступне:
Верховний суд у постанові від 20.06.2023 року у справі № 1.380.2019.006247 вказав: «... основним документом, що регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів. CMR - це міжнародна товарно-транспортна накладна, це бланк, що само копіюється, форма якого не уніфікована і в різних країнах може суттєво відрізнятися».
Тому наявність або відсутність певної інформації в автотранспортній накладній (CMR) не впливає на визначення митної вартості товарів.
Відповідно до статті 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Автотранспортна накладна CMR виписується для підтвердження укладення договору перевезення, який визначає відповідальність відправника, перевізника та одержувача товару.
З аналізу норм МК України чітко видно, що автотранспортна накладна може бути джерелом відомостей про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (ч.2 ст.191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (ч.2 ст.221 МК України).
Відповідно до п. 6 ч. 2. ст. 53 МК України передбачено, що транспортні (перевізні) документи є документами, які підтверджують митну вартість товарів, але у тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. У нашому випадку за умовами поставки CPT витрати на транспортування вже включені у вартість товару (що також підтверджено наданими Контрактом, інвойсом № RAJHANS240815-1 від 15.08.2024 року та ін. документами).
Окрім того, суд звертає увагу на висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2024 року у справі №815/1460/18: «Наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару».
Таким чином, автотранспортна накладна CMR № 328 від 04.11.2024 року не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.
Тому будь-які недоліки автотранспортної накладної, допущені перевізником, не можуть бути підставою для визначення іншої митної вартості товару, а сумніви митного органу у таких умовах поставки ґрунтуються на його припущеннях, а не на доказах.
Щодо посилання відповідача на те, що висновок експерта від 06.11.2024 № 20-21/11-2024 не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки не відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами, суд зазначає наступне.
Відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імортовані позивачем товари, вона встановлюється не у звітах про оцінку майна, а безпосередньо в інвойсах.
Суд зазначає, що посадові особи митного органу не є експертами чи спеціалістами у відповідній сфері та повинні діяти в межах своїх посадових інструкцій та рекомендацій. Митним органом вказано, що наданий висновок підготовлений з порушенням, однак останній не має права виявляти "порушення" у звіті з оцінки майна. Натомість, відповідач при дослідженні висновків експерта намагався перейняти на себе повноваження експерта, хоча компетенція у нього для цього відсутня.
Правова позиція щодо незаконності коригування митної вартості на підставі такого додаткового документа, як звіт про оцінку майна, який митну вартість не підтверджує, викладена у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №820/585/17, від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, від 25 серпня 2023 року у справі № 810/693/17, від 25 серпня 2023 року у справі № 826/3098/16.
Отже, надані позивачем відповідачу висновки експерта не є документом, що підтверджує митну вартість у розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, а є додатковим документом на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару, адже ціна, вказана в інвойсах, відповідає ринковій вартості товару.
Щодо ненадання позивачем при митному оформленні інформації стосовно ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, та даних відносно витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 62 МК України визначено, що у разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін "товари того ж класу або виду" включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн.
Тобто, відповідачем, як підставу для винесення спірних рішень, вибірково процитовано положення ст. 62 МК України, які стосуються методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, та не мають жодного відношення до поданих позивачем митних декларацій.
Суд зазначає, що інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, та дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України не є документами, які підтверджують митну вартість товару та які повинні надаватися позивачем відповідно до положень ст. 53 МК України.
Отже, позивач не зобов'язаний надавати таку інформацію відповідачу, а тому її ненадання та відсутність такої інформації у відповідача не може бути належною підставою для прийняття останнім спірних рішень, що свідчить про протиправність таких дій.
Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості, відповідачем належних доказів щодо існування підстав для прийняття оскаржуваних рішень до суду не подано.
Також, як встановлено судом з матеріалів справи, то декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена."
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваних у даній справі рішень вбачається, що такі рішення не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митних декларацій, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.
Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесених рішень про коригування митної вартості.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
Щодо позовних вимог про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення суд зазначає про таке.
Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправною та скасування картки відмови.
Відтак, об'єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням усталеної судової практики.
З огляду на викладене, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняті Харківською митницею, є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн., суд зазначає наступне.
Позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді позовної заяви в суді, подано копії наступних документів: Договір про надання правової допомоги від 31.03.2025; додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги від 31.03.2025; додаткової угоди № 2 до Договору про надання правової допомоги від 31.03.2025; платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 292127 від 16.04.2025 про сплату суми в розмірі 20000 грн., на реквізити Адвокатського бюро "Бідної Оксани Іванівни" призначення платежу: Плата за надання правової допомоги за дог. б/н від 31.03.2025 року.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.
У зв'язку з наведеними обставинами суд зауважує, що відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 30 червня 2022 року у справі №640/1175/20, від 11серпня 2022 року у справі №300/2050/19.
З урахуванням викладеного суд зазначає наступне.
Так, подані позивачем документи: Договір про надання правової допомоги від 31.03.2025; додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги від 31.03.2025; додаткової угоди № 2 до Договору про надання правової допомоги від 31.03.2025; платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 292127 від 16.04.2025 про сплату суми в розмірі 20000 грн., судом встановлено, що за даним договором представник позивача приймає на себе зобов'язання про надання правової допомоги ТОВ "НОВАСФЕРА" з питання скасування рішення про коригування митної вартості.
Згідно копії додаткової угоди № 2 до Договору про надання правової допомоги визначено, що позивач повинен сплатити гонорар Адвокатському бюро "Бідної Оксани Іванівни" за надання правової допомоги у розмірі 20 000 грн.
Згідно копії платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 292127 від 16.04.2025 вбачається, що ТОВ "НОВАСФЕРА" сплатило Адвокатському бюро "Бідної Оксани Іванівни" суму в розмірі 20000,00 грн згідно договору про надання правової допомоги від 31.03.2025.
Вивчивши подані представником позивача докази суд встановив, що спір у даній справі не є складним як за обсягом доказів, так і за природою суджень суб'єкта владних повноважень, котрі були покладені в основу оскаржуваних рішень; причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об'єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з'ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб'єкта владних повноважень.
Справа слухалась в порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін. Також, суд зважає, що даний спір за жодними ознаками не може бути визнаний складним, причина виникнення спору та предмет спору об'єктивно не вимагали вжиття будь-яких додаткових зусиль для з'ясування обставин фактичної дійсності та вивчення змісту належних норм права.
Відтак, суд доходить до переконання про те, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт на 20 000,00 грн є неспівмірним з обставинами даного конкретного спору та у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума в розмірі - 7 000,00 грн.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову, що підтверджується платіжною інструкцією № 292126 від 16.04.2025 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 5988,28 грн.
З огляду на повне задоволення позову, ПП «НОВАСФЕРА» належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5988,28 грн.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000638/2 від 11.11.2024 року та картку відмови №UA807200/2024/000771 від 11.11.2024 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАСФЕРА» (ідентифікаційний код юридичної особи: 44324382; адреса: Україна, 43006, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул. Залізнична, будинок 1-Б, кабінет 49) витрати на оплату судового збору у загальному розмірі 5988,28 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 28 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ідентифікаційний код юридичної особи: 44017626; адреса: 61003, м. Харків, вул. Короленка, буд.16Б).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАСФЕРА» (ідентифікаційний код юридичної особи: 44324382; адреса: Україна, 43006, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул. Залізнична, будинок 1-Б, кабінет 49) частину витрат на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 7 000,00 (сім тисяч грн. 00 коп.) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ідентифікаційний код юридичної особи: 44017626; адреса: 61003, м. Харків, вул. Короленка, буд.16Б).
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 09.07.2025, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко