Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
10.07.2025р. справа №520/7915/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, Управління), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство "Турбоенергосервіс" про визнання протиправним та скасування рішення та спонукання до поновлення пенсії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.01.2025 №20470000238 щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком на пільгових умовах, з підстав відсутності права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (робота за списком №1); 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з 01.12.2024, з урахуванням індексації пенсії проведеної з 01.03.2025, на підставі ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постанови КМУ від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що органом публічної адміністрації протиправно створено перешкоду в отриманні заявником пільгової пенсії за Списком №1.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що 28.10.2024р. до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов лист ТОВ «НВП «Турбоенергосервіс» від 14.10.2024р. №1-40/29-85, яким підприємство повідомляє, що накази №64 від 29.12.1996р., №70 від 28.12.2001р., №170 від 29.12.2006р. та №59 від 27.12.2011р. «Про атестацію робочих місць» скасовані згідно наказу №103 від 30.09.2015р. (вх. №44735/8 від 28.10.2024р.) У зв'язку із відкликанням ТОВ «НВП «Турбоенергосервіс» вказаних довідок №1-40/29-155 та №1-40/29-156 від 05.05.2017р. про особливий характер роботи ОСОБА_1 , з 01.12.2024р. виплата пенсії за віком на пільгових умовах заявнику припинена правомірно.
Третьою особою до суду подано пояснення, у яких зазначено, що заявник працював у ТОВ «НВП «Турбоенергосервіс» на посаді «провідний інженер (провідний шефінженер з монтажу та ремонту турбінного обладнання)» з 1990 по 2023 рр. В ході виконання своїх обов'язків, здійснював роботу шефінженера на Курській та Ленінградській АЕС (російська федерація). Така робота відноситься до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, за умови відповідних результатів атестації робочих місць, яка має підтвердити наявність особливо шкідливих і особливо важких умов праці. У зв'язку із тим, що режимна служби АЕС (підрозділ ФСБ) Курської та Ленінградської АЕС відмовила фахівцям у допуску для здійснення певних інструментальних замірів та досліджень на територію АЕС та неможливістю отримання дозволу митних органів України на тимчасове вивезення з України вимірювального обладнання для проведення обстеження неможливо підтвердити чи спростувати наявність особливо шкідливих і особливо важких умов праці громадянина ОСОБА_1 на його робочому місці на Курській та Ленінградській АЕС (російська федерація), як це в обов'язковому порядку вимагається законом. Більше того у нашому розпорядженні є згадані вище документи, про те, що доза опромінення ОСОБА_1 під час його перебування на АЕС не перевищує безпечну. Належних підтверджень наявності шкідливих чи небезпечних факторів на робочому місці позивача не існує. Таким чином, зважаючи на викладене вище, ТОВ «НВП «ТУРБОЕНЕРГОСЕРВІС» має підстави стверджувати, що позивач не мав права на пільгову пенсію, у зв'язку з чим довідки та накази підприємства, які свідчили про інше, були відкликані або скасовані як такі, що видані помилково.
Представником заявника до суду 08.05.2025р. подано відповідь на пояснення третьої особи та 19.05.2025р. подано відповідь на відзив, проте ч. 3 ст. 263 КАС України встановлено, що у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Оскільки розгляд справи постановлено здійснювати у порядку ст.263 КАС України, суд не бере до уваги подані процесуальні документи заявника.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах (робота за списком №1) відповідно до Закону України від 09.07.2003р. 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
За викладеними у позові твердженнями, що підтверджені третьою особою - ТОВ «НВП «Турбоенергосервіс», заявник працював у ТОВ «НВП «Турбоенергосервіс» на посаді «провідний інженер (провідний шефінженер з монтажу та ремонту турбінного обладнання)» з 1990 по 2023 рр. В ході виконання своїх обов'язків, здійснював роботу шефінженера на Курській та Ленінградській АЕС (російська федерація), а саме з 1992р. по 2008р. на Курській атомній станції та з 2009р. по 2016р. на Ленінградській атомній станції.
Пенсію за віком на пільгових умовах (робота за списком №1) заявнику було призначено з 10.08.2017р. на підставі заяви про призначення пенсії від 07.11.2017р. та доданих до неї документів, зокрема, довідок №1-40/29-155 та №1-40/29-156 від 05.05.2017р. про особливий характер роботи та наказів №64 від 29.12.1996р., №70 від 28.12.2001р., №170 від 29.12.2006р. та №59 від 27.12.2011р. «Про атестацію робочих місць», які видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукове-виробниче підприємство «Турбоенергосервіс» (далі - ТОВ «НВП «Турбоенергосервіс»).
28.10.2024р. до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов лист ТОВ «НВП «Турбоенергосервіс» від 14.10.2024р. №1-40/29-85, яким підприємство повідомляє, що накази №64 від 29.12.1996р., №70 від 28.12.2001р., №170 від 29.12.2006р. та №59 від 27.12.2011р. «Про атестацію робочих місць» скасовані згідно наказу №103 від 30.09.2015р. (вх. №44735/8 від 28.10.2024р.). Також повідомлено, що довідки №1-40/29-155 та №1-40/29-156 від 05.05.2017р. про особливий характер роботи ОСОБА_1 , були видані помилково, оскільки з причин, які не залежать від підприємства, атестація робочих місць на території РФ не проводилася, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992р. №442 «Про затвердження Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці». У зв'язку з цим, ТОВ «НВП «Турбоенергосервіс» вказані довідки №1-40/29-155 та №1-40/29-156 від 05.05.2017р. про особливий характер роботи ОСОБА_1 відкликав.
За результатами опрацювання листа ТОВ «НВП «Турбоенергосервіс» від 14.10.2024р. №1-40/29-85 заяву ОСОБА_1 від 07.11.2017р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (робота за списком №1) було повторно розглянуто відділом перерахунків пенсій №1 та прийнято рішення від 02.01.2025р. №204750000238 про відсутність у заявника права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (робота за списком №1) відповідно до Закону №1058.
За викладеними у відзиві твердженнями, заявнику виплачено пенсію з 10.08.2017р. по 30.11.2024р.; з 01.12.2024р. виплата пенсії за віком на пільгових умовах припинена.
За викладеними у позові твердженнями, 16.12.2024 р. позивач звернувся до територіального органу відповідача де йому усно повідомили, що нарахування та виплату пенсії було зупинено з підстав отримання листа від ТОВ “НВП «Турбоенергосервіс» від 14.10.2024 №1-40/29-85.
У подальшому заявник письмово звернувся до відповідача із заявою від 19.12.2024 та просив повідомити правові підстави невиплати йому пенсії.
Листом від 25.12.2024 №2000-0307-8/224224 та від 31.12.2024 №37622-40562/К-04/8-2000/24 відповідачем повідомлено, що виплату пенсії було призупинено з 01.12.2024р. у зв'язку із відкликанням ТОВ «НВП «Турбоенергосервіс» довідок №1-40/29-155 та №1-40/29-156 від 05.05.2017р. про особливий характер роботи ОСОБА_1 .
Позивач не погодився з рішенням відповідача про призупинення виплати йому пенсії та вдруге письмово звернувся із заявою від 29.01.2025 до відповідача, якою просив поновити йому виплату пенсії та у разі відмови, просив надати копію рішення, прийнятого територіальним органом відповідача, про припинення виплати пенсії із зазначенням підстави, перелік яких закріплено в ч.1 ст.49 Закону №1058-IV.
Листом від 11.02.2025р. №2000-0307-8/23405 заявнику надіслано копію рішення від 02.01.2025 №204750000238, у якому зазначено про відсутність права заявника на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Стверджуючи про протиправність відмови органу публічної адміністрації у поновленні пенсії, заявник ініціював даний спір.
Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб»єктом владних повноважень.
Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ст.2 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом ст.27 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст. 24, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, у розумінні ч.1 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, з 01.01.2004р. обов'язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об'єктом загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною ч.2 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності нормами Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 3 ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" окреслювались спеціальні випадки включення до стажу роботи періодів іншої діяльності громадянина.
За приписами ст.62 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, правила ведення трудових книжок працівників були затверджені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110; далі за текстом - Інструкція №58), а правила підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою КМУ від 12.08.1993р. №637; далі за текстом - Порядок №637).
Таким чином, до 31.12.2003р. страховий стаж громадянина має складатись виключно з проміжків часу ведення трудової діяльності або часу належності до кола осіб, спеціально окреслених ч.3 ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", підтверджених записами у трудовій книжці або іншими об'єктивними даними за Порядком №637 та безвідносно до події оплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; а з 01.01.2004р. - обов'язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об'єктом загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Стосовно питання кратності включення до страхового стажу працівника періодів трудової діяльності суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.3 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
У силу спеціального правила ч.3 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Розглядаючи спір, суд зазначає, що згідно з п. "а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Як то указано у п.1 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, приписи наведених законів є узгодженими за змістом та не мають взаємовиключних суперечностей.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Правила ведення трудових книжок найманих працівників деталізовані нормами постанови КМУ від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637; далі за текстом - Порядок №637), Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №5; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110; далі за текстом - Інструкція №110).
Так, за приписами пункту 1.1 Інструкції №110 трудова книжка основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналогічна норма міститься у пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників».
Пунктом 1.2 Інструкції №110 про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Пенсію за віком на пільгових умовах (робота за списком №1) заявнику було призначено з 10.08.2017р. на підставі заяви про призначення пенсії від 07.11.2017р. та доданих до неї документів, зокрема, довідок №1-40/29-155 та №1-40/29-156 від 05.05.2017р. про особливий характер роботи та наказів №64 від 29.12.1996р., №70 від 28.12.2001р., №170 від 29.12.2006р. та №59 від 27.12.2011р. «Про атестацію робочих місць», які видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукове-виробниче підприємство «Турбоенергосервіс» (далі - ТОВ «НВП «Турбоенергосервіс»). Роботи відповідають вимогам списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173.
Згідно з довідкою від 05.05.2017р. №1-40/29-155 заявник знаходився у відрядженні з 1992р. по 2008р. на Курській АЕС, здійснював технічне керівництво ремонтними, наладочними роботами та контроль за станом турбін піч час їх експлуатації. Під час робіт безпосередньо працював у шкідливих умовах праці (у машинному залі АЕС) в зоні іонізуючого випромінювання. Підстава видачі довідки: довідка філіалу АТ "Концерн Росэнергоатом" "Курская атомная станция" від 20.04.2017р., наказ "Про внесення змін в трудові книжки працівників підприємства" №95 від 28.08.2013р., накази про відрядження ОСОБА_2 на Курську АЕС, відомості про нарахування заробітної плати, табелі обліку робочого часу.
Згідно з довідкою від 05.05.2017р. №1-40/29-156 заявник знаходився у відрядженні з 2009р. по 2016р. на Ленінградській АЕС, здійснював технічне керівництво ремонтними, наладочними роботами та контроль за станом турбін піч час їх експлуатації. Під час робіт безпосередньо працював у шкідливих умовах праці (у машинному залі АЕС) в зоні іонізуючого випромінювання. Роботи відповідають вимогам списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173. Підстава видачі довідки: довідка філіалу АТ "Концерн Росэнергоатом" "Ленинградская атомная станция" від 20.04.2017р., наказ "Про внесення змін в трудові книжки працівників підприємства" №95 від 28.08.2013р., накази про відрядження ОСОБА_2 на Ленінградську АЕС, відомості про нарахування заробітної плати, табелі обліку робочого часу.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383; далі за текстом - Порядок №383) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992р.
При цьому, суд зважає, що переліки професій за Списком №1 та Списком №2 початково були затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173 і застосовуються до пільгової роботи найманого працівника до 31.12.1991р.; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992р. - застосовуються переліки професій за Списком №1 та Списком №2, котрі затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994р. - застосовуються переліки професій за Списком №1 та Списком №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162.
Окрім того, перелік професій за Списком №1 і за Списком №2 затверджувались також і постановою КМУ від 16.01.2003р. №36 та постановою КМУ від 24.06.2016р. №461.
Оскільки заявник працював на Курській АЕС з 1992р. постанова Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173 з 01.01.1992р. вже не підлягала застосуванню.
ТОВ «НВП «ТУРБОЕНЕРГОСЕРВІС» у поданих поясненнях зазначав, що довідки №1-40/29-155 та №1-40/29-156 від 05.05.2017р. про особливий характер роботи були видані помилково. У зв'язку із виправленням цієї помилки підприємством дані довідки були відкликані.
У ході судового розгляду встановлено, що позивач проходив трудову діяльність на об'єктах атомної енергетики, розташованих на території Російської Федерації.
Суд також зазначає, що призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі зайнятості в особливо шкідливих та особливо важких умовах праці можливе виключно за умови підтвердження того, що трудова діяльність здійснювалась на підставі нормативно-правових актів, чинних в Україні, зокрема, постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, дія яких поширюється лише на територію України.
Проте, заявником не надано жодних доказів того, що в період його роботи на території Російської Федерації (після розпаду СРСР) вказані нормативні акти продовжували діяти або були застосовані на відповідних об'єктах ядерної енергетики Російської Федерації.
Більше того, суд бере до уваги, що Російська Федерація є самостійною державою із власною системою нормативного регулювання, а отже, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не мають юридичної сили на її території.
Суд зазначає, що періоди роботи на території іноземних держав, зокрема - Російської Федерації, не можуть бути враховані для цілей призначення пільгової пенсії, оскільки такі роботи не підпадають під державний контроль України, і відповідність умов праці вимогам Списків №1 або №2 не може бути об'єктивно перевірена.
До суду заявником не надано належних і допустимих доказів того, що умови праці на відповідному об'єкті в Російській Федерації відповідали критеріям шкідливості та небезпечності, встановленим українським законодавством для включення до Списку №1.
Підсумково суд зазначає, що національні акти права України (у тому числі і в часитні Списку №1) не поширюють дію на територію Російської Федерації, а тому виконання громадянином функцій найманого працівника на території Російської Федерації після події набуття Україною правового статусу незалежної Держави (24.08.1991р.) не підлягає включенню до спеціального стажу саме на пільових умовах.
Окремо суд зважає, що у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 та у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022р. №1-р(ІІ)/2022 констатовано, що 20.02.2014р. була розпочата агресія Російської Федерації проти України, яка набула повномасштабного характеру з 24.02.2022р.
Період трудової діяльності заявника на об'єктах атомної енергетики, розташованих на території Російської Федерації, припадає на час після початку збройної агресії Російської Федерації проти України у 2014 році, яка юридично визначена Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях» (чинним на 20.02.2014р.) як тимчасова окупація частини території України та збройна агресія держави-агресора - Російської Федерації, та здійснювалась у галузі, яка належить до критично важливих для забезпечення енергетичної спроможності країни-агресора - ядерної енергетики.
З огляду на стратегічний характер цієї сфери, така діяльність має особливе значення для економіки та обороноздатності держави, на території якої вона ведеться.
Таким чином, здійснюючи трудову діяльність після 2014 року на території Російської Федерації у сфері атомної енергетики, що має стратегічне значення для економіки та обороноздатності держави, позивач фактично сприяв економічним інтересам держави-агресора.
Зазначена обставина має суттєве значення при оцінці обґрунтованості вимог позивача щодо фінансування його пільгової пенсії з бюджету України, оскільки, по-перше, така діяльність здійснювалася добровільно, за власною волею заявника; по-друге, відсутні правові підстави для розповсюдження дії українського законодавства про пільги (включно зі Списками №1 і №2) на територію іншої держави - тим більше держави, яка перебуває в стані війни з Україною; по-третє, соціальні гарантії з державного бюджету України не можуть надаватися за періоди роботи на користь держави, яка веде збройну агресію проти України.
Також у позові заявник стверджував, що наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство "Турбоенергосервіс" №103 від 30.09.2015р. про відкликання дії наказів №64 від 29.12.1996р., №70 від 28.12.2001р., №107 від 29.12.2006р., №59 від 27.12.2011р. "Про атестацію робочих місць", на підставі яких йому було раніше призначено пільгову пенсію, є недостовірним та фальсифікованим.
Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували вжиття ним заходів щодо оскарження зазначеного наказу в адміністративному чи судовому порядку, а також доказів звернення до правоохоронних органів з приводу нібито вчиненої підробки або фальсифікації.
Таким чином, твердження позивача про фальсифікацію наказу про відкликання довідок є необґрунтованими, не підтвердженими жодними належними доказами та мають оціночний характер.
Розглядаючи справу, суд зауважує, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного публічного обов'язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
У межах даного спору суд вважає за можливе керуватись правовою позицією, сформульованою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, де указано, що: 1) покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини спірних правовідносин були з»ясовані із достатньою повнотою, зміст належної норми права був витлумачений вірно, орган публічної адміністрації правильно урахував, що у зв'язку із відкликанням ТОВ «НВП «Турбоенергосервіс» довідок №1-40/29-155 та №1-40/29-156 від 05.05.2017р. про особливий характер роботи ОСОБА_1 , а також у зв'язку із ти, що норми національного акту права України з приводу умов на наслідків роботи за Списком №1 не поширюють дію на територію Російської Федерації, у заявника відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (робота за Списком №1).
Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб»єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки - не доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.
Указане є визначеною процесуальним законом підставою для залишення позову без задоволення.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-12, 72-77, 90, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко