з питань забезпечення адміністративного позову
Справа № 500/3987/25
10 липня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
03.07.2025 до Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви позивача від 02.05.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації згідно п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 02.05.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації згідно п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду даної заяви.
Ухвалою суду від 04.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Залучено ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) як співвідповідача у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
08.07.2025 позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до набрання законної сили судового рішення в адміністративній справі №500/3987/25.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що позивач звернувся із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації, однак відповідач вказану заяву проігнорував, не вжив жодних заходів щодо надання відстрочки позивачу. Разом із тим, позивач отримує телефонні дзвінки (23.06.2025) від співробітників відповідача, якими його повідомляють, що його довідка про відстрочку нібито готова і потрібно особисто прибути для її отримання. Після прибуття ж позивача намагалися затримати, без надання належної відповіді про причини затримання та стан розгляду його заяви про відстрочку. З огляду на надання оманливої інформації, маніпуляцію, спроби затримання та ігнорування будь-яких запитів щодо надання інформації, позивач вважає, що такі дії відповідача спрямовані на мобілізацію позивача, попри наявність у нього законного права на відстрочку. Якщо позивача у процесі розгляду справи буде призвано на військову службу під час мобілізації, він набуде юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на відстрочку у випадку встановлення наявності у нього такого права, тобто, задоволення судом позовних вимог. Відтак, не вжиття судом такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Заява про забезпечення позову відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, виходячи з меж заявленого клопотання, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд при вирішенні питання про забезпечення позову враховує наступне.
Приписами ч.1 ст.150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 вказаної норми забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Таким чином, ст.150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.
Положеннями ч.1 ст.151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п.5 ч.3 ст.151 КАС України).
Необхідно зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Водночас, при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, покликаним забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19, від 13.03.2020 у справі № 1740/2484/18, від 30.09.2020 у справі № 640/1305/20, від 22.10.2020 у справі № 640/1304/20, від 24.11.2020 у справі № 640/9636/20, від 11.03.2021 у справі № 260/1168/19, що в силу ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована судом при застосуванні норм права у спірних правовідносинах.
Так, заявник звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви від 02.05.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації згідно п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 02.05.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації згідно п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду даної заяви.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до набрання законної сили судового рішення в даній справі, заявник вказує на те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, а саме вчинення мобілізаційних дій щодо нього.
Поряд з тим, ознаки протиправності оскаржуваної бездіяльності відповідача не є очевидними, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Суд зауважує, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно.
Проте, в силу приписів ст.150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Суд критично оцінює посилання заявника на обсяг прав, які, на його думку, порушуються оскаржуваною бездіяльністю, адже це є підставою для звернення до суду за захистом своїх прав, а не безумовною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які він посилається у заяві про забезпечення позову.
Крім того, за змістом п. 56 Положення про підготовку та проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 21.03.2002 №352, оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З наведеного слідує, що повістка є засобом оповіщення військовозобов'язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування.
Натомість, позивач не надав суду доказів щодо вручення йому повістки, якою визначено обов'язкову явку до призовної дільниці з метою його мобілізації чи будь-яких інших дій для призову заявника на військову службу за мобілізацією, а тому твердження заявника про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення за його позовом є нічим не підтвердженими та базуються на припущеннях.
Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний заявником, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у спосіб та з підстав, заявлених позивачем, а тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.150-157, 243, 248 КАС України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Оскарження ухвали з питань забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 10 липня 2025 року.
Суддя Мандзій О.П.