09 липня 2025 р. № 400/4538/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаМіністерства оборони України, просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168,
треті особиВійськова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі- відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022 (пр.-т Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ) щодо не сприяння доведення до командування військової частини НОМЕР_1 рапорт позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_3 ) від 26.04.2025 року про звільнення з військової служби відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу»;
зобов'язати Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022 (пр.-т Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ) довести до відома командування військової частини НОМЕР_1 рапорт позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_3 ) від 26.04.2025 року про звільнення з військової служби відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» та зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 прийняти відповідне рішення про звільнення з військової служби позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_3 ) відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що позивач має підстави для звільнення з військової служби у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше діткй віком до 18 років. . В позові зазначено, що 26.04.2025 відповідачу направлено рапорт позивача для сприяння доведення його до командування військової частини НОМЕР_1 . Станом на день звернення позивача до суду за захистом своїх прав жодної вмотивованої відповіді та прийняття рішення по суті рапорту позивача від 26.04.2025 року ні позивач ні представник позивача не отримували. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 05.09.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено строк для подання сторонами заяв по суті.
Цією ж ухвалою суд залучив до участі в справі в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача військову частина НОМЕР_1 .
Впродовж строків, визначених частиною 1 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідач відзив не подав. Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 05.09.2025 та позовна заява з додатками вручені відповідачу з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Третя особа ( Військова частина НОМЕР_1 ) надала суду пояснення, суть яких в наступному.
Третьою особою від представника Позивача 26.04.2025 б/н в інтересах Позивача засобами Укрпошти було отримано адвокатський запит і рапорт. Відповідь було направлено 06.05.2025 вих. № 3786 на електронну пошту представника Позивача (email: ІНФОРМАЦІЯ_2 ). За результатом опрацювання поставлених у рапорті питань представнику Позивача було роз'яснено, що інститут представництва військовослужбовців в питаннях написання та подання рапортів і заяв до вищого командування законодавством України не передбачений. Водночас, подання рапорту Позивачем не особисто виключає можливість установлення його дійсного волевиявлення. При цьому, жодною нормою чинного законодавства не передбачено можливості звернення з таким рапортом представника особи, яка проходить військову служби. Сутність та зміст таких правовідносин передбачає необхідність особистого написання військовослужбовцем та подання/направлення відповідного рапорту відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531 “Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України». Також, третя особа наголошує, про необхідність подання рапорту та документів, які підтверджують підстави звільнення, по команді. Рапорт по команді не подавався. Третя особа зазначає, що про вказані порушення порядку при поданні рапорту про звільнення з військової служби були повідомлені представнику позивача через його електронну пошту. Просить у задоволенні позову відмовити.
Інших заяв по суті до суду не надходило.
Дослідивши подані позивачем і третьою особою докази, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 26.04.2025 з листом бн до командування військової частини НОМЕР_1 звернувся представник позивача, адвокат Скоробогатько В.Ю., який просив зареєструвати та розглянути по суті рапорт позивача про звільнення з військової служби.
До листа від 26.04.2025 адвокатом додано рапорт від 26.04.2025 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , за змістом якого позивач просить клопотання про звільнення його з військової служби як військовослужбовця , на утриманні якого знаходиться троє і більше дітей. До рапорту додано копії свідоцтв про народження дітей, свідоцтва про шлюб, довідки про склад сім'ї.
Листом від 06.05.2025 № 3786 третя особа надала відповідь на лист від 26.04.2025, в якому зазначив, що жодною нормою законодавства не передбачено можливості звернення з рапортом представника особи, яка проходить військову службу. Сутність та зміст правовідносин передбачає особисте написання та подання рапорту. В листі Військова частина НОМЕР_3 зазначає, що військовослужбовець має можливість самостійно звернутись з відповідним рапортом. До цього часу жодного рапорту не подавав.
Також, в матеріалах справи є опис вкладення до поштового відправлення до Міністерства оборони України, яким підтверджується що останньому відправлено супровідний лист від 26.04.2025 та рапорт ОСОБА_1 від 26.04.2025 про звільнення з військової служби.
Після відкриття провадження у справі за клопотанням представника позивача до матеріалів справи долучено копію рапорта позивача про звільнення з військової служби від 06.05.2025,зміст якого аналогічний рапорту від 26.04.2025 з доказами направлення Міністерству оборони України (вручено 12.05.2025) та військовій частині НОМЕР_1 (вручено 09.05.2025).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не сприяння доведення до командування військової частини НОМЕР_1 рапорту позивача, останній звернувся до суду з зазначеними вище вимогами.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частиною 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний на території України, який продовжений як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на теперішній момент.
Відповідно до Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян має забезпечуватись кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать дії, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Суд наголошує, що рапорт це вид службового документу Збройних Сил України, який є письмовим звернення військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.
Відповідно до Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ) вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Як встановлено судом, позивач вказує про те, що виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв'язку з тим, що на його утриманні знаходяться, як зазначено в рапорті, троє і більше дітей.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту визначено у Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (далі- Наказ № 531).
Згідно пункту 1 розділу 2 Наказу № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Пунктом 1 розділу Наказу № 531 передбачено, що у паперовому рапорті військовослужбовець вказує найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Відповідно до пункту 9 розділу 3 Наказу № 531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з пунктом 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку, що рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця, який подається ним на ім'я командира (начальника) військової частини, передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань не пізніше 14 днів з дня подання такого рапорту.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких, зокрема така обставина, що визначена позивачем.
Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Застосовуючи ці приписи до обставин справи суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що 26.04.2025 представником позивача засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист, до Міністерства оборони України направлено лист представника позивача, до якого додано рапорт про звільнення ОСОБА_1 від 26.04.2025.
Також, третя особа - Військова частина НОМЕР_1 не заперечує, що засобами поштового зв'язку отримала від представника позивача лист від 26.02.2025, серед додатків якого є рапорт позивача від 26.02.2025 про звільнення з військової служби.
Рапорт по суті третьою особою розглянутий не був як такий, що поданий через представника, а не особисто, а також не по команді.
06.05.2025 позивач направив рапорт про звільнення з військової служби відповідачу і третій особі. Судом встановлено, що третя особа рапорт отримала.
Як вбачається з позову, позивач пов'язує порушення своїх прав з бездіяльністю відповідача щодо несприяння доведення до командування військової частини його рапорту про звільнення.
Проте, судом встановлено, що військова частина НОМЕР_1 отримала рапорт позивача від 26.04.2025 і від 06.05.2025.
Отже, рапорти позивача про звільнення до відома військової частини НОМЕР_1 доведені.
При цьому, суд зауважує, що в цій справі, з огляду на предмет і підстави позову, визначені позивачем, не є об'єктом дослідження наявність чи відсутність у позивача права на звільнення з військової служби.
Також, позивач не ставить питання про оцінку дій чи бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо дотримання процедури чи результату розгляду рапорту.
Суд нагадує, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб, за загальним правилом, є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист, зазвичай, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Аналогічний правовий висновок міститься у Постановах Касаційного адміністративного суду від 16.02.2021 року у справі №320/950/19, від 14.03.2018 року у справі №815/219/17, від 22.11.2018 року у справі №766/12374/17.
Водночас, за матеріалами цієї справи суд не встановив, що права позивача були порушені не доведенням до військової частини НОМЕР_1 рапорту позивача і їх слід захистити шляхом зобов'язання Міністерства оборони України довести такий рапорт до відома зазначеної військової частини, оскільки підтверджено, що рапорт позивача остання отримала.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав вважати, що право позивача є порушеним, а, отже ні основана позовна вимога, ні похідна від неї щодо зобов'язання відповідача довести до відома рапорт, не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги зобов'язати Міністерство оборони України зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 прийняти відповідне рішення про звільнення з військової служби позивача ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Суд в цьому рішенні вже посилався на п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, за яким військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
З аналізу норм, які регулюють подання рапорту по команді, вбачається, що у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту прямими командирами, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі і так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Відтак, суд резюмує, що у будь-якому випадку остаточне рішення (позитивне чи негативне) за одержаним рапортом військовослужбовця про звільнення з військової служби має бути прийняте командиром військової частини або іншою посадовою особою, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Таке рішення може бути оскаржене.
Водночас, відсутні правові підстави вважати, що до компетенції Міністерства оборони України належать повноваження зобов'язати командира військової частини прийняти певне рішення за результатами розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення.
Отже, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
В зв'язку з відмовою у позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168 ЄДРПОУ 00034022) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко