справа №380/13277/25
з питань забезпечення позову
09 липня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Сокальської міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Сокальської міської ради Львівської області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Сокальської міської ради Львівської області №90/02-10 від 30.05.2025 «Про вжиття заходів щодо виконання Плату трансформації закладів загальної освіти І-ІІІ ступенів Сокальської міської ради Львівської області».
Ухвалою судді від 01.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 01.07.2025 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено повністю.
Ухвалою суду від 07.07.2025 заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Сокальської міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження повернуто заявнику без розгляду.
До суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, обґрунтована очевидною протиправністю оскаржуваного розпорядження. Вказує також, що оспорюване розпорядження порушує право певного кола осіб та ускладнюватиме виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки за час розгляду справи відповідач може вчинити всі необхідні дії, скеровані на виконання розпорядження. Отже, існує небезпека заподіяння істотної шкоди права батьків дітей Сокальської територіальної громади. Долучає до заяви лист начальника Відділу освіти, молоді та спорту Сокальської міської ради від 30.06.2025 №01-10/356.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 ст. 154 КАС України визначено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
З огляду на зміст заяви про забезпечення позову суд не вбачає підстав для розгляду такої з викликом заінтересованих сторін та їх заслуховування в судовому засіданні, відтак заява розглядається в порядку письмового провадження.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Згідно з частинами 1-3 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Системний аналіз наведених норм вказує, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Предметом оскарження у цій справі є розпорядження міського голови Сокальської міської ради Львівської області №90/02-10 від 30.05.2025 «Про вжиття заходів щодо виконання Плату трансформації закладів загальної освіти І-ІІІ ступенів Сокальської міської ради Львівської області».
Щодо покликань позивача на очевидну протиправність такого розпорядження як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, то такі вже були оцінені судом в ухвалі від 01.07.2025.
Зокрема, суд зазначив, що наведені у заяві позивача про забезпечення позову ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення (розпорядження) відповідача, не є достатніми та обґрунтованими, оскільки встановлення такої протиправності може бути предметом розгляду адміністративної справи по суті.
Покликаючись на перевищення повноважень міським головою та перейняття на себе повноважень Міністра освіти і науки, позивач не наводить нормативно-правових актів та їх конкретних положень, які ці повноваження закріплюють.
Позивач додатково долучає до заяви про забезпечення лист начальника Відділу освіти, молоді та спорту Сокальської міської ради від 30.06.2025 №01-10/356. Втім, суд зазначає, що такий фактично сформований з метою отримання від керівників закладів загальної середньої освіти Сокальської міської ради інформації щодо стану виконання оскаржуваного розпорядження.
Притім, щодо виконання розпорядження, суд вказує, що пунктом 1 оскаржуваного розпорядження передбачено його часткову реалізацію до 30.06.2025, а пунктом 2 - до 05.07.2025. Відтак, станом на момент подання заяви про забезпечення позову та її розгляду судом минув термін реалізації оскаржуваного розпорядження в частині п. 1 та п. 2.
У заяві позивач описує обставини, які передували зверненню до суду із цим позовом та, відповідно, заявою про забезпечення позову, та перешкоджали зверненню в більш стислі строки, втім вказане не спростовує наведеного та не впливає на установлені терміни виконання розпорядження.
Щодо покликання позивача на заподіяння ймовірної шкоди певному колу осіб виконанням розпорядження, то суд зазначає, що сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення, що на думку позивача, порушує його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню.
Вказаної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 12.03.2025 у справі №380/20209/24.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Чинне законодавство передбачає можливий захист порушеного права, в тому числі, шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення порушених прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Наведені позивачем доводи й аргументи не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 152, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України.
Суддя Сидор Н.Т.