09 липня 2025 рокусправа № 380/16551/24 м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у призові на військову службу під час мобілізації та врученні повістки на відправку на 21.05.2024 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 утриматися від вчинення дій, спрямованих на призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стверджує, що працює водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Євро-Комерс». У зв'язку з необхідністю виконання службових (посадових) обов'язків під час дії комендантської години, підприємство надало перепустку, яка дає право на вільне пересування. Констатує, що під час виконання своїх службових обов'язків під час комендантської години, його зупинили працівники поліції та супроводили до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), де, отримавши паспортні дані, видали повістку №1346, відповідно до якої позивач повинен прибути 02.05.2024 о 09:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після явки в ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачу вручено наступну повістку №2788, згідно з якою він повинен прибути 17.05.2024 09:00 год. Зважаючи на ці обставини, 17.05.2024 ОСОБА_1 з'явився до відповідача, йому надано направлення на проходження військово-лікарської комісії, зокрема, під час якого встановлено придатність до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. За результатами проходження медичного огляду військово-лікарською комісією працівники відповідача вручили позивачу повістку на відправку №00227, підписану начальником відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), згідно з якою позивач повинен прибути 21.05.2024 на 09:00 год в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, 20.05.2024 позивача госпіталізовано до Радехівської ЦРЛ у зв'язку із різким погіршенням стану здоров'я, а саме через сильні болі в животі. Зважаючи на неможливість прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), позивач скерував засобами поштового зв'язку відповідачу заяву - пояснення. Крім того наголошує, шо на час виникнення спірних правовідносин, має статус призовника та є особою, яка не досягла 25-річного віку, не бажає служити та відповідно не давав згоду на мобілізацію. Вважаючи дії відповідача протиправними, за захистом своїх прав звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 05.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
26.08.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що рішенням призовної комісії від 12.10.2021 громадянин ОСОБА_1 , 2000 р. н., визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним воєнний час за ст. 52в і згідно з абз. 2 ч.1 ст. 18 та абз. 8 п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», відтак є військовозобов'язаним та підлягає мобілізації. Зважаючи на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до витягу з книги протоколів засідань призовної комісії (протокол № 6 від 12.10.2021) громадянин ОСОБА_1 рішенням призовної комісії згідно з Положенням про військово лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України визнаний непридатним до військово служби в мирний час, обмежено придатним до військової служби у воєнний час за ст.52 гр. І, додатку 1 Положення «Про ВЛЕ в ЗС України», затвердженого Нак. МО України № 402 від 2008 року. Згідно абз.2 ч.1 ст.18 та абз. 8 п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнено від призову на строкову військову службу та взято на військовий облік військовозобов'язаних.
ОСОБА_1 отримав повістку №1346, згідно з якою останній повинен прибути 02.05.2024 о 09:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Надалі позивач отримав повістку №2788, за змістом якої повинен з'явитися 17.05.2024 о 09:00 год за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2/4130 Радехівською територіальною позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 проведено медичний огляд ОСОБА_1 .
На підставі ст.53б графи ІІ Розкладу хвороб позивач визнаний придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП.
З огляду на наведене, позивачу вручено повістку на відправку №00227, підписану начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з якої позивач повинен прибути 21.05.2024 о 09:00 год в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
21.05.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою-поясненням про неможливість прибути у встановлену дату та час, яку скерував рекомендованим листом. У заяві просив визнати підстави неприбуття поважними та не застосовувати відповідні санкції через несвоєчасне прибуття. Причиною такого неприбуття слугувало різке погіршення здоров'я. Зі змісту заяви вбачається, що до неї додано копії таких документів: паспорта, ідентифікаційного коду, повістки на відправку та медичної документації ОСОБА_1 .
Вважаючи дії відповідача щодо призову на військову службу під час мобілізації протиправними та такими, що порушують його права, позивач пред'явив цей позов.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
За правилами ч. 1-4 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Частинами 1, 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ унормовано, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Правові засади мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів унормовані Законом України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII)
Статтею 1 Закону № 3543-XII в редакції на час виникнення спірних відносин визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.
Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває на даний час.
Відповідно до п. 1, 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Вищезгаданий указ неодноразово змінювався шляхом продовження строку проведення загальної мобілізації (на момент виникнення спірних правовідносин діяв указ Президента України від 06.05.2024 № 272/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3685-ІХ).
Частиною 5 ст. 22 Закону № 3543-XII визначено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
За правилами п. 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Як передбачено п. п. 1 п. 252 положення №1153/2008, у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022 (далі - положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до п. 9 положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; надають командирам військових частин інформацію про військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.
Пунктом 11 положення №154 унормовано, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: розподіляють призовників під час їх приписки до призовних дільниць і призову на строкову військову службу за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями; організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом; беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
За змістом п. 12 положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Як передбачено абз. 2 ч. 1 ст. 39 Закону №2232-XII та ч. 4 п. 2 ч. 8 Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.
Відповідно до ч. 9 ст. 14 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються, серед іншого, такі функції, як зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.
За правилами п. 2 ч.1 ст. 37 Закону № 2232-XII ( у редакції чинній на момент прийняття рішення призовною комісією від 12.10.2021) взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу. Згідно з ч.1 ст. 18 № 2232-XII від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України, які визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час.
Аналогічним чином, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 37 Закону №2232-XII (у редакції чинній на травень 2024 рік) взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України підлягають громадяни України які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби.
За змістом ч.1 ст. 18 цього Закону в цій же редакції, від проходження базової військової служби звільняються призовники, які визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби.
Як встановлено судом, згідно з витягом з книги протоколів засідань призовної комісії, (протокол № 6 від 12.10.2021) громадянин ОСОБА_1 рішенням призовної комісії згідно з Положенням про військово лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України визнаний непридатним до військово служби в мирний час, обмежено придатним до військової служби у воєнний час за ст.52 в гр. І, додатку 1 Положення «Про ВЛЕ в ЗС України», затвердженого нак. МО України № 402 від 2008 року. Згідно абз.2 ч.1 ст.18 та абз. 8 п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнено від призову на строкову військову службу та взято на військовий облік військовозобов'язаних.
Зазначене рішення позивачем не оскаржувалось. Доказів протилежного суду не надано.
Таким чином, у 2021 році позивача знято з обліку призовників та взято на облік військовозобов'язаних.
Зважаючи на наведене, з 2021 року ОСОБА_1 перебував на обліку як військовозобов'язаний, отже на нього розповсюджувалася дія норм законодавства щодо військовозобов'язаних, а не призовників, що призиваються на військову службу.
Суд також зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач заявляв про наявність права на відстрочку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією і на підставі ст.53б графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП.
Питання визначення придатності (непридатності) позивача до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Позивач не вчиняв дії щодо оскарження висновку про придатність його до військової служби.
За таких обставин, суд виснував, що дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо вручення повістки на відправку та призову позивача по мобілізації узгоджуються із законодавчими вимогами, тому відсутні підстави для визнання їх протиправними.
Також суд звертає увагу на те, що за змістом п. 81 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.
У матеріалах справи відсутні докази реалізації компетенції органу військового управління, зокрема видачі відповідачем наказу щодо призову позивача на військову службу.
Варто зазначити, що самі ж дії відповідача щодо виготовлення та вручення позивачу повістки, в тому числі на відправку, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов'язку, не свідчать про факт порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача.
Позовна заява не містить вимог щодо оскарження публічно-владного управлінського рішення суб'єкта владних повноважень - наказу керівника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов громадянина на військову службу під час мобілізації.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).
Дослідивши обставини справи відповідно до наведених правових норм, суд дійшов переконання про відсутність належних, допустимих та достовірних доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про протиправність дій відповідача спрямованих на призов позивача на військову службу по мобілізації.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Оцінюючи поведінку відповідача, яка зумовила пред'явлення позивачем цього позову, суд виснував, що відповідач діяв на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто правомірно.
Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своєї поведінки.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати в силу приписів ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 250, 287 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення дій відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна