справа № 380/6092/25
10 липня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, площа Соборна, 3 (далі відповідач, ГУ ПФУ у Донецькій області), в якій позивач просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.03.2025 року №133950017088 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 02.03.2025 року (дня що настає за днем досягнення 50 річного віку ) пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213- VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.
Ухвалою від 31.03.2025 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213- VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років. Однак, відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що згідно із пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За матеріалами електронної пенсійної справи: Вік позивачки становить - 55 років. Страховий стаж складає - 31 рік 03 місяці 09 днів. Пільговий стаж за Списком № 2 становить - 10 років 06 місяців 16 днів. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не враховано період роботи електромонтером на дільниці ВГЕ з 16.12.2009 по 17.06.2014, згідно з пільгової довідки ДП «Шахта «Візейська» від 10.02.2025 № 29, оскільки в довідці не зазначено характер зайнятості робіт за професією електромонтер, як то передбачено Списком № 2 розділу 1 підрозділу 1 пункту 1.1а постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. (далі Постанова № 36).
Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 133950017088 від 12.03.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058, у зв'язку із недосягненням пенсійного віку 55 років.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
05.03.2025 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
12.03.2025 ГУ ПФУ у Донецькій області прийняло рішення №133950017088 про відмову у призначенні пенсії. Таке рішення обґрунтоване тим, за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:
- період роботи електромонтером на дільниці ВГЕ з 16.12.2009 по 17.06.2014, згідно пільгової довідки №29 від 10.02.2025, оскільки в довідці не зазначено характер зайнятості робіт за професією електромонтер, як то передбачено Списком №2 розділу 1 підрозділу 1 пункту 1.1а постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, (далі Постанова №36) Згідно Постанови №36 до розділу І підрозділу 1 пункту 1.1а відносяться електромонтери диспетчерського устаткування та телеавтоматики, зайняті в кар'єрах та розрізах, електромонтери з ремонту повітряних ліній електропередачі, зайняті в кар'єрах, розрізах і на відвалах; електромонтери з ремонту та обслуговування пристроїв сигналізації, централізації та блокування, зайняті в кар'єрах, розрізах і на відвалах; електромоігіери контактних мереж, зайняті в кар'єрах, розрізах і па відвалах; електромонтери лінійних споруд телефонного зв'язку та радіофікації, зайняті в кар'єрах, розрізах і на відвалах. Зазначений період було включено до загального страхового стажу;
- період роботи з 27.11.2019 по 15.12.2019, згідно пільгової довідки №56 від 19.02.2025, оскільки була перерва в атестації робочих місць. Зазначений період було включено до загального страхового стажу.
Страховий стаж особи становить 31 рік 3 місяці 9 днів, пільговий стаж за Списком 2 складає 10 років 6 місяців 16 днів.
Вважаючи рішення ГУ ПФУ у Донецькій області протиправним, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон України № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 114 Закону України № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом другим частини другої статті 114 Закону України № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом “б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом “б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Суд при розгляді справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 03.11.2024 у справі № 360/3611/20.
Судом встановлено, що після досягнення 50 річного віку позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Відповідач прийняв рішення №133950017088 від 12.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. З оскарженого рішення видно, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 було відсутність необхідного пільгового стажу внаслідок не зарахування до такого стажу періоду роботи позивача:
- з 16.12.2009 по 17.06.2014, згідно пільгової довідки №29 від 10.02.2025, оскільки в довідці не зазначено характер зайнятості робіт за професією електромонтер, як то передбачено Списком №2 розділу 1 підрозділу 1 пункту 1.1а постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, (далі Постанова №36) Згідно Постанови №36 до розділу І підрозділу 1 пункту 1.1а відносяться електромонтери диспетчерського устаткування та телеавтоматики, зайняті в кар'єрах та розрізах, електромонтери з ремонту повітряних ліній електропередачі, зайняті в кар'єрах, розрізах і на відвалах; електромонтери з ремонту та обслуговування пристроїв сигналізації, централізації та блокування, зайняті в кар'єрах, розрізах і на відвалах; електромоігіери контактних мереж, зайняті в кар'єрах, розрізах і па відвалах; електромонтери лінійних споруд телефонного зв'язку та радіофікації, зайняті в кар'єрах, розрізах і на відвалах. Зазначений період було включено до загального страхового стажу;
- період роботи з 27.11.2019 по 15.12.2019, згідно пільгової довідки №56 від 19.02.2025, оскільки була перерва в атестації робочих місць. Зазначений період було включено до загального страхового стажу, з приводу чого суд зазначає таке.
З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, Міністерство праці та соціальної політики України наказом від 18.11.2005 за № 383 затвердило Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок застосування Списків № 1 і № 2).
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
За змістом статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України “Про пенсійне забезпечення»), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд встановив, що згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивач працювала, зокрема: з 16.12.2009 по 17.06.2014 електромонтером по дільниці ВГЕ у ВП «Шахта «Межирічанська» та з 30.07.2015 по 04.01.2024 машиністом скреперної лебідки 3 розряду.
Принагідно слід додати, що відповідач не заперечив правильності заповнення цих записів у трудовій книжці позивача.
Щодо не зарахування до такого стажу періоду роботи позивача з 16.12.2009 по 17.06.2014, згідно пільгової довідки №29 від 10.02.2025, оскільки в довідці не зазначено характер зайнятості робіт за професією електромонтер, як то передбачено Списком №2 розділу 1 підрозділу 1 пункту 1.1а постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, (далі Постанова №36) Згідно Постанови №36 до розділу І підрозділу 1 пункту 1.1а відносяться електромонтери диспетчерського устаткування та телеавтоматики, зайняті в кар'єрах та розрізах, електромонтери з ремонту повітряних ліній електропередачі, зайняті в кар'єрах, розрізах і на відвалах; електромонтери з ремонту та обслуговування пристроїв сигналізації, централізації та блокування, зайняті в кар'єрах, розрізах і на відвалах; електромонтери контактних мереж, зайняті в кар'єрах, розрізах і па відвалах; електромонтери лінійних споруд телефонного зв'язку та радіофікації, зайняті в кар'єрах, розрізах і на відвалах. Зазначений період було включено до загального страхового стажу, суд зазначає таке.
Відповідно до Довідки про №29 від 10.02.2025 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_2 працювала повний робочий день на шахті шахта №8 «Великомостівська» за період з 07.06.2008 по 13.09.2009 виконувала гірничі роботи на поверхні шахти за професією електрослюсар (слюсар) черговий по ремонту обладнання дільниці ВТБ, що передбачена Списком 2 розділ 1 підрозділ 1пункт 1.1а, за період з 16.12.2009 по 17.06.2014 виконувала гірничі роботи на поверхні шахти електромонтер на дільниці ВГЕ, що передбачена Списком 2 розділ 1 підрозділ 1пункт 1.1а, в період з 07.08.2008 по 13.09.2009 та з 16.12.2009 по 17.06.2014 на підприємстві докорінно не змінилися умови і характер праці, що дають право на пенсію на пільгових умовах.
Підстава видачі: Накази по шахті: № 53-ВК від 06.06.2008, №74-ВК від 11.09.2009, №112-ВК від 28.12.2009, №33-вк від 17.06.2014, особова картка форми П2, особові рахунки за весь період.
Відпустки без оплати не брала, прогулів не скоїла.
За правилами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМ України від 12.08.1993 № 637 (далі-Порядок № 637), визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, у яких має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, найменування списків, куди включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення відповідно до статті 55 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією (трудова книжка та (або) уточнюючі довідки).
Однак, чинне законодавство, яке врегульовує питання призначення особам пенсії на пільгових умовах, виокремлює окрему категорію працівників, що мають право на пенсію за вислугу років, у разі, якщо такі особи були зайняті на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Тобто, право на пенсію за вислугу років пов'язане саме із характером виконуваної роботи.
В оскарженому рішенні, зазначено, що не зарахувано до пільгового стажу періоду роботи позивача з 16.12.2009 по 17.06.2014, згідно пільгової довідки №29 від 10.02.2025, оскільки в довідці не зазначено характер зайнятості робіт за професією електромонтер.
Разом з тим, довідка містить інформацію щодо характеру та особливостей роботи №29 від 10.02.2025, а саме ОСОБА_2 працювала повний робочий день, виконувала гірничі роботи на поверхні шахти електромонтер на дільниці ВГЕ, що передбачена Списком 2 розділ 1 підрозділ 1пункт 1.1а, в період з 07.08.2008 по 13.09.2009 та з 16.12.2009 по 17.06.2014 на підприємстві докорінно не змінилися умови і характер праці, що дають право на пенсію на пільгових умовах.
Суд зазначає, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які ведуть облік трудового стажу своїх працівників і відповідно зберігають всю інформацію щодо проходження трудової діяльності на підприємстві, установі чи організації, видають необхідні довідки, відповідно до положень Порядку № 637.
Відповідно, не можна вважати неправильне заповнення в трудовій книжці чи у довідці, та зазначення в даних документах неточної інформації, підставою для не призначення пенсії за вислугу років.
Отже, позивач має всі підстави для зарахування пільгового стажу період роботи з 16.12.2009 по 17.06.2014.
Надаючи оцінку зазначеній в оскарженому рішенні підставі для не зарахування періоду роботи позивача період роботи з 27.11.2019 по 15.12.2019, згідно пільгової довідки №56 від 19.02.2025, оскільки була перерва в атестації робочих місць суд зазначає, що особа, яка працює на посаді віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, не наділена правами, повноваженнями чи обов'язками які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком # 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону N 1788-ХІІ.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Не проведення, або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств, або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Суд при розгляді справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.
За таких підстав не проведення, або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства, не може бути підставою для відмови особі у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином позивач має всі підстави для зарахування пільгового стажу період роботи з 27.11.2019 по 15.12.2019.
Отже, позивачка станом на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах досягла 50-річного віку, мала необхідний пільговий стаж та страховий стаж, тобто у відповідності пункту 2 частини другої статті 114 Закону України № 1058-IV набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Отож, за наведених обставин, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ України в Донецькій області від 12.03.2025 року №133950017088 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 є протиправним.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Інакше кажучи, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.
Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
З огляду на викладене вище, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України та з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області, який за принципом екстериторіальності здійснював розгляд заяви позивача, повторно розглянути заяву позивача від 05.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213- VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, з урахуванням висновків суду в мотивувальній частині судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.03.2025 №133950017088 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2025 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку пункту “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213- VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років та прийняти рішення, з урахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині судового рішення.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, площа Соборна, 3), за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: адреса АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.